Рішення № 99006466, 16.08.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2021 року Справа № 480/4573/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/4573/21 за позовом Головного управління ДПС у Сумській області до Центральної районної аптеки № 37 Краснопільського району про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

31 травня 2021 року позивач, Головне управління ДПС у Сумській області, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центральної районної аптеки № 37 Краснопільського (Сумського) району, в якій просить:

- стягнути з відповідача за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих цього платника податків та готівки, що йому належить податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 165230,19 грн на р/р UА578999980313080029000018500, одержувач ГУК Сум. Обл./Краснопільська СТГ/14060100, код одержувача 37970404, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998;

- накласти арешт на кошти та інші цінності, які знаходяться на відкритих рахунках у банках та в інших фінансових установах Центральної районної аптеки №37 Краснопільського району на суму податкового боргу 165230,19 грн, на банківські рахунки:

р/р НОМЕР_1 в Сумській філії АТКБ "ПРИВАТБАНК", м. Суми (МФО банку 337546),

р/р НОМЕР_2 в Сумській філії АТКБ "ПРИВАТБАНК", м. Суми (МФО банку 337546),

р/р НОМЕР_3 в Сумському обласному управлінні АТ Ощад м. Суми (МФО банку 337568).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем обліковується податковий борг, який відповідачем не було погашено в добровільному порядку, позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, проте борг відповідачем не сплачено, а тому він підлягає примусовому стягненню у судовому порядку.

Ухвалою суду від 01.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Відповідач повідомлявся про розгляд даної справи належним чином, проте заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надав. Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач зареєстрований як юридична особа, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 36.1 ст. 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором і є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до розрахунку податкової заборгованості, сформованого на підставі ІКПП ITC "Податковий блок", у відповідача наявний податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 165 230,19 грн, а саме: 10881 грн основного платежу, 153722,94 грн штрафної санкції та 626,25 грн пені.

Відповідач самостійно задекларував грошові зобов`язання з податку на додану вартість, а саме шляхом подання податкових декларацій від 19.06.2020 № 9140417534 в сумі 2429,00 грн, від 20.07.2020 № 9171600196 в сумі 3179 грн, від 19.08.2020 №9205096725 в сумі 1859 грн, від 21.09.2020 № 9237835157 в сумі 2337 грн, від 20.10.2020 № 9270901634 в сумі 543 грн, уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 06.11.2020 № 9289320401 відповідачем самостійно визначено податкове зобов`язання в сумі 64 грн та штрафні санкції в сумі 2 грн, від 20.11.2020 № 9307174121 відповідачем самостійно визначено грошове зобов`язання в сумі 470 грн. В установлений строк грошові зобов`язання самостійно задекларовані відповідачем сплачені не були, а тому набули статусу податкового боргу.

Відповідно до п. 57.1 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Крім того, за результатами проведених перевірок податковими повідомленнями-рішеннями до відповідача застосовані:

- штрафні (фінансові) санкції за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг), а саме від 16.07.2020 № 0053795404 на суму 42626,70 гривень;

- штрафні (фінансові) санкції за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг), а саме від 15.06.2020 № 0046775404 на суму 49030,74 гривень;

- штрафні (фінансові) санкції за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг), а саме від 10.08.2020 № 0061055404 на суму 58778,50 гривень;

- штрафні (фінансові) санкції за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг), а саме від 21.08.2020 № 0064915404 на суму 1834 гривень;

- штрафні (фінансові) санкції за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг), а саме від 21.08.2020 № 0064815404 на суму 149,80 гривень;

- штрафні (фінансові) санкції за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг), а саме від 09.09.2020 № 0004940416 на суму 55,80 гривень;

- штрафні (фінансові) санкції за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг), а саме від 25.11.2020 № 0022740416 на суму 1151,40 гривень;

- штрафні (фінансові) санкції за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг), а саме від 22.01.2021 № 0004611810 на суму 94 гривень;

Матеріалами справи підтверджується, що зазначені податкові повідомлення-рішення були отримані відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи платника податків, а тому вважається таким, що є узгодженим, відтак грошове зобов`язання набуло статусу податкового боргу. Доказів оскарження чи скасування податкових повідомлень-рішень в установленому порядку матеріали справи не містять.

На підставі статті 129 Податкового кодексу України відповідачу була нарахована пеня на податкове повідомленняі-рішення у загальному розмірі 626,25 грн, що підтверджується розрахунок податкового боргу та даними ІКПП "Податковий блок".

Податковим органом було сформовано податкову вимогу форми "Ю" від 23.03.2020 № 3490-10, яка була надіслана за податковою адресою відповідача та отримана відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи платника податків.

Згідно з п. 20.1.34 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 175 ч. 1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановленому Податковим кодексом України строк, не погашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному даним кодексом.

Згідно п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно із п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У відповідності до п. 20.1.34 ст. 20 ПК України, контролюючі органам мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Згідно із п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Враховуючи те, що сума податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 165230,19 грн, не сплачена відповідачем на момент розгляду справи, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення такого боргу правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог ГУ ДПС у Сумській області в частині накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача суд зазначає наступне.

Поняття податкового боргу відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України включає в себе грошове зобов`язання, яке самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в порядку оскарження, але не сплачене у встановлений ПК України строк.

Право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України.

Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 ПК України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені п.п. 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 20.1.33 статті 20 ПК України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 ПК України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма пункту 20.1.33 статті 20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми пункту 20.1.33 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість пункт 20.1.33 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивачем з метою встановлення наявності активів у відповідача направленні запити до державних органів реєстрації, в результаті чого отримано відповіді, відповідно до яких майнові активи у позивача відсутні.

Так, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 14.12.2020 будь-яке майно у відповідача відсутнє (а.с. 37).

Разом з цим, відповідач має відкриті банківські рахунки:

- р/р НОМЕР_1 в СУМСЬКА ФІЛІЯ АТКБ"ПРИВАТБАНК", М.СУМИ (МФО банку 337546);

- р/р НОМЕР_2 в СУМСЬКА ФІЛІЯ АТКБ"ПРИВАТБАНК", М.СУМИ (МФО банку 337546);

- р/р НОМЕР_3 в ФСУМСЬКЕ ОБЛАСНЕ УПРАВЛ АТОЩАД М.СУМИ (МФО банку 337568).

Крім цього, суд зазначає, що Постановою Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 № 372/8976).

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов`язкові для виконання ними (пункт 1.3 Інструкції).

Главою 9 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 9.2 Інструкції передбачає, що банк накладає арешт на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань відкриття і закриття рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 9.3 Інструкції).

Пунктом абзацу 1 п. 9.10 гл. 9 Інструкції передбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги / інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги / інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 11.9 глави 11 цієї Інструкції.

Враховуючи положення абзацу 3 та 4 п. 9.10 гл. 9 Інструкції, до арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги / інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог / інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта. Банк після списання за платіжною вимогою / інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Відтак, вимога щодо накладення арешту на кошти та цінності, які знаходяться в банку, достатні для стягнення податкового боргу підприємства в сумі 165 230,19 грн, є правомірною та обґрунтованою.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач не надав суду достатніх доказів щодо безпідставності заявлених позовних вимог, а тому заявлений позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Сумській області до Центральної районної аптеки № 37 Краснопільського району про стягнення податкового боргу задовольнити.

Стягнути з Центральної районної аптеки № 37 Краснопільського (Сумського) району (вул. Перемоги, 22 А, смт. Краснопілля, Сумський район, Сумська область, 42400, код ЄДРПОУ 01979457) за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих платника податків та готівки, що йому належить податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 165230,19 грн на розрахунковий рахунок UА578999980313080029000018500, одержувач ГУК Сумської області, Краснопільська селищна територіальна громада 14060100, код одержувача 37970404, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998.

Накласти арешт на кошти та інші цінності, які знаходяться на відкритих рахунках у банках та в інших фінансових установах Центральної районної аптеки №37 Краснопільського (Сумського) району (вул. Перемоги, 22 А, смт. Краснопілля, Сумський район, Сумська область, 42400, код ЄДРПОУ 01979457) на суму податкового боргу 165230,19 грн, на банківські рахунки:

- розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в Сумській філії АТКБ "ПриватБанк", м. Суми (МФО банку 337546);

- розрахунковий рахунок НОМЕР_2 в Сумській філії АТКБ "ПриватБанк", м. Суми (МФО банку 337546);

- розрахунковий рахунок НОМЕР_3 в Сумському обласному управлінні АТ "Державний Ощадний банк України" м. Суми (МФО банку 337568).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал