Рішення № 99006293, 16.08.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 серпня 2021 року м. Рівне №460/1682/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення 18.11.2019 повного розрахунку та виплати грошового забезпечення при звільненні позивача зі служби в поліції;

стягнути середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції за період з 19.11.2019 по 08.02.2021 у розмірі 117212,60 грн без врахування податків і обов`язкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 18.11.2019 №282 о/с його звільнено зі служби в поліції за п.8 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з переходом у встановленому законом порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій). Вказує, що станом на день прийняття наказу про звільнення зі служби в поліції відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у зв`язку з чим він звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду позовною заявою. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі №460/6747/20 зобов`язано Головне управління Національної поліції в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік та за 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції, 18 листопада 2019 року. На виконання рішення суду відповідачем виплачено компенсацію за не використану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2015 рік та за 2018 рік - 09.02.2021. Тобто, остаточний розрахунок при звільненні зі служби в поліції відповідач станом на день звільнення 18.11.2019 не провів. Враховуючи викладене вважає, що на його користь підлягає стягненню середній розмір грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Ухвалою суду від 15.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12.04.2021, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачем у встановлений судом строк подано до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що заявлена позивачем сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 117212,60 грн не є співмірною із стягнутою сумою грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій у розмірі 10477,39 грн. Просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с.25-33).

Підготовче засідання 12.04.2021 не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді.

Ухвалою суду від 06.05.2021 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 17.05.2021.

У підготовчому засіданні 17.05.2021 оголошено перерву до 31.05.2021 для подання відповіді на відзив та заперечень.

31.05.2021 підготовче засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Ухвалою суду від 09.06.2021 відкладено підготовче засідання на 23.06.2021.

Ухвалою суду від 23.06.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 14.07.2021.

Ухвалами суду від 14.07.2021 вирішено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження та витребувано у відповідача додаткові докази.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.

Судом встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 14.01.2020 (а.с.7).

Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Рівненській області "По особовому складу" від 18.11.2019 №282 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п.8 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з переходом у встановленому законом порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій), утримано грошове забезпечення за 5 діб щорічної основної оплачуваної відпустки невідпрацьованої частини календарного року. Зобов`язано виплатити премію за відпрацьований період, з 01.11.2019 по 18.11.2019 в розмірі 90,54%. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 06 років 08 місяців 23 дні, у пільговому - 06 років 10 місяців 29 днів (а.с.8).

Відповідно до листа Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку від 23.07.2021 №810/29/01/2021 грошове забезпечення за відпрацьований період ОСОБА_1 виплачено у розмірі 4596,38 грн згідно з платіжним дорученням від 28.11.2019 №6377 на суму 1110596,73 грн. (а.с.69).

В провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №460/6747/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинення певних дій.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі №460/6747/20, яке набрало законної сили 29.12.2020, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік та за 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції, 18 листопада 2019 року. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік та за 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції, 18 листопада 2019 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суд встановив, що на виконання відповідачем судового рішення від 26.11.2020 у справі № 460/6747/20 позивачу платіжним дорученням № 318 від 08.02.2021 виплачено кошти в сумі 10503,04 грн (а.с.33).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо непроведення повного розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції за період з 19.11.2019 по 08.02.2021 у розмірі 117212,60 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Згідно з п.4 ч.10 ст.62 Закону №580-VIII поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

У ході розгляду справи судом встановлено, що позивач був звільнений зі служби в поліції з 18.11.2019.

Грошове забезпечення за відпрацьований період ОСОБА_1 виплачено у сумі 1110596,73грн, що підтверджується платіжним дорученням №6377 від 28.11.2019 (а.с.71).

При цьому, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі №460/6747/20, яке набрало законної сили 29.12.2020, встановлено, що на час прийняття наказу № 282 о/с від 18.11.2019 відповідач не провів з позивачем розрахунку щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону №3551-XII, за 2015 та 2018 роки.

В силу вимог ч.4 ст.78 КАС України вказані обставини не потребують доказування.

Як вже було встановлено судом, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі №460/6747/20 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік та за 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції, 18 листопада 2019 року та зобов`язано Головне управління Національної поліції в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік та за 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції, 18 листопада 2019 року.

Відповідно до платіжного доручення №318 від 08.02.2021 нараховану на виконання судового рішення від 26.11.2020 у справі №460/6747/20 суму грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в сумі 10530,04 грн відповідач виплатив позивачу 08.02.2020 (а.с.33).

Таким чином, загальна сума грошових коштів (100%), що підлягали до виплати позивачу при звільненні, становить 1121126,77 грн (з розрахунку: 1110596,73 грн + 10530,04 грн).

Отже, судом встановлено, що в період з 19.11.2019 по 08.02.2021 включно відповідачем допущено затримку повного розрахунку при звільненні позивача в частині невиплати суми 10530,04 грн. Вказаний період налічує 448 календарних днів.

За частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Верховний Суд України в постанові від 17.02.2015 в справі № 21-8а/15 зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Така правова позиція підтримана Верховним Судом.

Згідно з наданою відповідачем довідкою, середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 , обраховане відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, становить 381,80 грн (а.с.14). Відтак, наслідком задоволення позову в означеній частині було б зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток в загальній сумі 171046,40 грн (381,80 грн х 448). При цьому, загальна сума грошових коштів, виплачених відповідачем для позивача на виконання судового рішення, становить 10530,04 грн.

Вирішуючи судовий спір в частині позовної вимоги про стягнення середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.11.2019 по 08.02.2021, суд виходить з таких міркувань.

З аналізу статей 47, 116, 117 КЗпП України випливає, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Водночас за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений ст.117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Верховний Суд України у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16 дійшов висновку, що право суду зменшити розмір середнього заробітку, який має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу. Одночасно Верховний Суд України зауважив, що разом із тим необхідно брати до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц погодилася з таким висновком у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Водночас виходячи з мети відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, Велика Палата Верховного Суду вважає, що, з одного боку, не всі чинники, сформульовані у зазначеному висновку, відповідають такій меті. Так, сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум; момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв`язку з простроченням розрахунку.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16 і вказала, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

З урахуванням наведеного вище, визначаючи розмір середнього грошового забезпечення, суд враховує, що позивач був звільнений зі служби в поліції з 18.11.2019. При цьому за даними комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" Рівненського окружного адміністративного суду в справі № 460/6747/20 встановлено, що ОСОБА_1 11.09.2020 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання Головне управління Національної поліції в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції, 18 листопада 2019 року.

Отже, суд зауважує, що про захист своїх порушених прав та законних інтересів щодо невиплачених на час звільнення грошових сум, на які він набув право за час служби, позивач звернувся до суду за сплином 10 місячного терміну після припинення трудових правовідносин з відповідачем. Водночас будь-яких обставин стосовно того, що позивачу не було відомо про суми, включені до розрахунку при звільненні, судом не встановлено.

Виходячи з цього, з врахуванням принципу співмірності, беручи до уваги тривалість періоду з моменту порушення права позивача і до моменту його звернення за судовим захистом, суд вважає, що до відповідача необхідно застосувати відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтею 117 КЗпП, та зобов`язати відповідача виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з дати звернення до суду з позовом про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка не була виплачена при звільненні, до моменту фактичного розрахунку. Окрім цього, суд бере до уваги такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 обраховане відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, становить 381,80 грн (а.с.14)

Таким чином, для визначення суми середнього заробітку для виплати позивачу за порушення строків розрахунків при звільненні суд застосовує такий розрахунок.

Позивачу при звільненні в листопаді 2019 року виплачено 1110596,73 грн (а.с.69).

Щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період за 2015 та 2019 рік позивач звернувся до суду з позовною заявою 11.09.2020. Фактична виплата грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки в сумі 10530,04 грн здійснена відповідачем 08.02.2021 на виконання судового рішення від 26.11.2020 у справі № 460/6747/20 (а.с.15,33).

Отже, суд враховує термін затримки розрахунку такої суми заборгованості з 11.09.2020 по 08.02.2021, що становить 151 календарний день.

Середній заробіток за час затримки виплати позивачеві при звільненні грошової компенсації становить 57651,80 грн (з розрахунку: 381,80 грн х 151 календарний день).

Суд вказує на те, що істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку, складає 0,18 (з розрахунку: 10530,04 грн / 57651,80 грн.).

Таким чином, сума, яка підлягає відшкодуванню, обчислюється судом за таким алгоритмом:

381,80 грн (середньоденна заробітна плата позивача) х 0,18 х 151 (кількість днів затримки розрахунку) = 10377,32 грн.

Суд вважає відсутніми підстави для задоволення позовної вимоги в цій частині судового спору відповідно до визначеного позивачем періоду виникнення заборгованості починаючи з 19.11.2019 по 08.02.2021, позаяк в такому періоді позивач не вживав жодних заходів щодо захисту свого порушеного права, а спір між позивачем та відповідачем щодо розміру виплачених позивачу при звільненні сум був відсутнім. Водночас, суд підкреслює, що сума, визначена внаслідок обчислення середнього грошового забезпечення за весь період, з часу звільнення позивача до часу виплати йому компенсації невикористаної відпустки, становить 171076,40 грн (з розрахунку: 448 календарних днів х 381,80 грн), що порушує принцип співмірності розміру простроченої заборгованості та майнових втрат позивача, покладає на відповідача надмірну відповідальність, а тому не підлягає до присудження судом на користь позивача. Отже, в задоволенні позову в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Також суд відхиляє обрахунок суми відшкодування, запропонований позивачем у позовній заяві, позаяк кількість днів затримки розрахунку при звільненні обраховано за період з 19.11.2019 по 08.02.2021 у робочих дня, проте, зі змісту постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" від 11.11.2015 №988, Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства Внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Таким чином, оскільки в ході судового розгляду встановлено порушення відповідачем строків виплати належних при звільненні працівникові сум, то суд вважає протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Рівненській області щодо непроведення із позивачем своєчасного і повного розрахунку при звільненні зі служби в поліції, а відтак позов в цій частині вимог слід задовольнити.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання Головного управління Національної поліції в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення в сумі 10377,32 грн, з утриманням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Суд вважає, що із застосуванням наведеного алгоритму розрахунку буде досягнуто справедливого і розумного балансу між інтересами працівника та роботодавця, з урахуванням всіх істотних обставин справи, які встановлені судом.

Отже позов в цій частині вимог слід задовольнити частково.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

В ході судового розгляду справи учасники справи частково підтвердили обґрунтованість своїх вимог та заперечень, а відтак позов слід задовольнити частково.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Рівненській області (вул. Хвильового, 2, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ 40108761) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Рівненській області щодо непроведення 18.11.2019 з ОСОБА_1 повного розрахунку та виплати грошового забезпечення при звільненні зі служби в поліції.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення в сумі 10377,32 грн за затримку розрахунку при звільненні, з утриманням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 16 серпня 2021 року

Суддя Н.О. Дорошенко