Рішення № 99004237, 16.08.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2021 року м. Житомир справа № 240/8889/20

категорія 111030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Майстренко Н.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодійний Союз" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Благодійний союз" з позовом, в якому, з урахуванням заяви про часткову відмову від позовних вимог, просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області щодо порушення права товариства на отримання в порядку, встановленому ст. 86 Податкового кодексу України, акту документальної планової виїзної перевірки від 23.01.2020 №36/06-30-05-01/35893156, порушення права на захист шляхом надання обґрунтованих заперечень та пояснень по суті виявлених перевіркою порушень;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.03.2020 №0003683306 в частині нарахування пені з військового збору у сумі 8711,95 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 06.03.2020 №0003693306, яким Товариству визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 419995,62 грн., з яких 8925,44 грн. - податкове зобов`язання; 291995,09 грн. - штрафні (фінансові) санкції; 119075,09 грн. - пеня;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.03.2020 №0003720501, яким Товариству зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість за червень 2019 року на 3544991,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.03.2020 №0003730501, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 36004658,00 грн., з яких 28803726,00 грн. - податкове зобов`язання та 7200932,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.03.2020 №000374051, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 28071178,00 грн., з яких 22456942,00 грн. - податкове зобов`язання та 5614236,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У позовній заяві позивач зазначив, що дії відповідача по здійсненню перевірки, оформленню її матеріалів, зокрема, щодо невручення ТОВ "Благодійний Союз" акту перевірки від 23.01.2020 №36/06-30-05-01/35893156, ненадання можливості позивачу здійснити своє право на захист шляхом надання заперечень на такий акт, є неправомірними, а прийняті на підставі неправомірних дій відповідача податкові повідомлення-рішення від 06.03.2020 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Вказує, що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем витрати шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб`єкта господарювання (в оплату вартості придбаних товарів, робіт та послуг) свідчать про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду. Зазначає, що органом ДПС не проводилися зустрічні перевірки контрагентів позивача, а тому визнавати всі зазначені в акті перевірки господарські операції нереальними податковий орган не має права. Вважає, що оскільки усі висновки про порушення позивачем податкового законодавства зроблені відповідачем на підставі АІС Податковий блок та податкової інформації щодо контрагентів позивача у ланцюгу постачання, отриманої від інших податкових органів на підставі цієї ж інформаційної бази, такі висновки не можуть бути визнані належним обґрунтуванням здійснених донарахувань.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву позивач просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник податку повинен мати відповідні первинні документи, що мають бути належно оформленими та в сукупності з обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням їх матеріальних, трудових ресурсів, часу, місця їх здійснення, що обумовлені договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з ПДВ.

Від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 05.10.2020 для належної підготовки справи до розгляду по суті продовжено строк підготовчого провадження у справі №240/8889/20 на тридцять днів та призначено наступне підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 14.12.2020 закрито підготовче провадження і призначено адміністративну справу до судового розгляду.

Протокольною ухвалою суду від 22.02.2021 замінено відповідача у справі на його правонаступника - Головне управління ДПС у Житомирській області (код ЄДРПОУ ВП 44096781).

Від позивача надійшла заява про відмову від частини позовних вимог, а саме: в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0003683306 від 06.03.2020, згідно якого до позивача було застосовано штрафні санкції по військовому збору в сумі 24347,86 грн.; №0003713306 від 06.03.2020, згідно якого до позивача було застосовано штрафні санкції по єдиному соціальному внеску в сумі 337,79 грн.; №0003703306 від 06.03.2020, згідно якого до позивача було застосовано штрафні санкції по податку на доходи фізичних осіб в сумі 510,00 грн.

Дослідивши доводи заяви, суд ухвалою від 17.05.2021 заяву позивача про закриття у справі провадження в частині позовних вимог задовольнив та закрив провадження в адміністративній справі №240/8889/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодійний Союз" до Головного управління ДПС у Житомирській області в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0003683306 від 06.03.2020, згідно якого до позивача було застосовано штрафні санкції по військовому збору в сумі 24347,86 грн.; №0003713306 від 06.03.2020, згідно якого до позивача було застосовано штрафні санкції по єдиному соціальному внеску в сумі 337,79 грн.; №0003703306 від 06.03.2020, згідно якого до позивача було застосовано штрафні санкції по податку на доходи фізичних осіб в сумі 510,00 грн.

Суд протокольною ухвалою від 20.05.2021 перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ГУ ДПС у Житомирській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Благодійний союз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2016 по 30.06.2019 року та дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2011 по 30.06.2019 року, за результатами якої складено акт від 23.01.2020 №36/06-30-05-01/35893156.

Проведеною перевіркою встановлено, зокрема, такі порушення:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (з відповідними змінами та доповненнями, надалі - ПК України), п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (зі змінами та доповненнями); ст. 1, ст. 3, ст. 4 та ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби», який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №788/4509 (зі змінами та доповненнями), Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 «Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку» та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (зі змінами та доповненнями), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88, Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.03.2003 №561, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044, у результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 23286592 грн., в т.ч. за 2016 рік в сумі 829650,00 грн., за 2017 рік в сумі 1467674,00 грн., за 2018 рік в сумі 17694750 грн., за 1 квартал 2019 року в сумі 2582516 грн., за 2 квартал 2019 року в сумі 712002,00 грн.;

- п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 п. 201.10, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 ПК, частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 за №168/704, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 31861673,00 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка декларації наступного звітного (податкового) періоду) рядок 21 декларації з податку на додану вартість на загальну суму 3544991,00 грн.;

- пп. 168.1.2, пп. 168.1.4 пп. 168.1.5 п. 168.1, пп. 168.4.4, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, пп. "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: встановлено несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб за період з грудня 2017 року по червень 2019 року у сумі 1571962,85 грн. Борг станом на 30.06.2019 склав 8925,44 грн.;

- пп. 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу XX, пп. 168.1.2, пп. 168.1.4, пп. 168.1.5 п.168.1, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, пп. "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: втсановлено несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору, нарахованого на доходи фізичних осіб, за період з грудня 2017 року по травень 2019 року на загальну суму 132694,08 грн. Борг станом на 30.06.2019 відсутній.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення, які і оскаржуються позивачем.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо порушення права товариства на отримання акту перевірки та надання обґрунтованих заперечень та пояснень по суті виявлених перевіркою порушень, суд вважає, що у цій частині позов не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи, акт документальної планової виїзної перевірки ГУ ДПС у Житомирській області зареєстровано в контролюючому органі 23.01.2020 за №36/06-30- 05-01/35893156 та направлено засобами поштового зв`язку на адресу ТОВ «Благодійний союз» (Житомирська обл., Радомишльський район, с. Чудин) рекомендованим листом з повідомленням про вручення 23.01.2020 за №100150298272.

Направлення засобами поштового зв`язку було обумовлено тим, що посадові особи ТОВ «Благодійний союз» не мали змоги особисто отримати акт перевірки, про що складено акт про неможливість вручення акту виїзної документальної планової перевірки від 23.01.2020 №28/06-30-05-01/35893156.

Листом від 27.02.2020 №1908/06-30-05-05 ГУ ДПС у Житомирській області звернулося до Житомирської дирекції ПАТ «Укрпошта» з проханням про надання інформації з питань отримання та причин відсутності вказаного поштового відправлення та надання дублікату документу у разі його втрати.

Житомирською дирекцією ПАТ «Укрпошта» листом від 06.03.2020 №41-0-2869-1 надано дублікат повідомлення про вручення рекомендованого листа та зазначено, що рекомендований лист від 23.01.2020 №1001502985272 вручений під підпис представнику ТОВ «Благодійний союз» Гончаренко Н.В. 30.01.2020.

Зазначена особа, за твердженням позивача, не має жодного відношення до Товариства.

За вказаним фактом ГУ ДПС у Житомирській області було скеровано на адресу Житомирської дирекції ПАТ «Укрпошта» скаргу від 02.04.2020 №3596/6/06-30-08-05.

ТОВ «Благодійний союз» листами від 16.03.2020 №45, від 23.03.2020 №51 звернулось до ГУ ДПС у Житомирській області з питань надання інформації щодо того, чи направлявся на фактичну адресу ТОВ «Благодійний союз» акт документальної перевірки та з проханням повідомити номер та дату рекомендованого листа, а також у разі вручення вказаного акту, зазначити посадову особу, яка його отримала.

ГУ ДПС у Житомирській області було надано відповідь листом від 20.03.2020 №3119/6/06-30-05-05, яку було направлено на податкову адресу платника (с. Чудин Радомишльського району Житомирської області) рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Лист від 20.03.2020 №3119/6/06-30-05-05, надісланий на адресу ТОВ «Благодійний союз», повернувся у зв`язку з відмовою у його отриманні.

Лист від 25.03.2020 №3320/6/06-30-05-05, надісланий на адресу ТОВ «Благодійний союз», також повернувся у зв`язку з відмовою в його отриманні.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Отже, вказані обставини свідчать на користь висновку, що контролюючим органом було виконано законодавчі вимоги щодо надсилання акту перевірки за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення і на нього не може покладатись відповідальність за вручення такого відправлення неуповноваженій особі.

Наведене виключає наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача, оскільки його поведінка узгоджується з вимогами, які висуваються до його діяльності, з огляду на що суд відмовляє у цій частині у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 06.03.2020 №0003683306 в частині нарахування пені з військового збору у сумі 8711,95 грн., судом встановлено, що таке нарахування пов`язано з тим, що перевіркою повноти та своєчасності перерахування до бюджету військового збору у період з 01.01.2016 по 30.06.2019 виявлено, що збір до бюджету перераховувався з порушенням термінів сплати.

Позивач не заперечує, що ці обставини мали місце, однак не погоджується з сумою нарахованої пені, наполягаючи на тому, що контролюючим органом застосовано правову норму, яка регулює нарахування пені лише у випадку донарахування контролюючим органом за результатами перевірки суми грошового зобов`язання. Натомість, грошові зобов`язання з військового збору визначались платником самостійно, а відтак нарахування пені має розпочинатися в інші строки по відношенню до тих, що були враховані відповідачем при розрахунку пені.

Так, нарахування пені врегульовано ст. 129 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент проведення перевірки), якою встановлено наступні строки, з яких розпочинається нарахування пені:

- 129.1.1. при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

- 129.1.3. при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Зміст наведеного правового регулювання буквально вказує на те, що у випадку визначення суми податкового зобов`язання платником податків нарахування пені розпочинається після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

За обставин, які склались у даній справі, визначення грошового зобов`язання з військового збору здійснювалось платником самостійно, що беззаперечно свідчить на користь висновку про те, що нарахування пені мало бути розраховано, починаючи з завершення строку, передбаченого пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПК України.

Отже, оскільки за результатами податкової перевірки контролюючим органом не визначалась сума грошового зобов`язання з військового збору, нарахування позивачу пені у строки, передбачені пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України, про що свідчить наданий відповідачем розрахунок (а.с. 36-38, т. 1), є незаконним.

Зважаючи на те, що суд не уповноважений підміняти собою орган, до компетенції якого входить визначення відповідальності за допущене порушення податкового законодавства, оскаржуване податкове повідомлення від 06.03.2020 №0003683306 в частині нарахування пені з військового збору у сумі 8711,95 грн. підлягає визнанню протиправним та скасуванню, позаяк суд позбавлений повноважень визначити суму пені із застосуванням іншого строку, в межах якого таке нарахування могли би бути визнано законним.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.03.2020 №0003693306, яким Товариству визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 419995,62 грн., з яких 8925,44 грн. - податкове зобов`язання; 291995,09 грн. - штрафні (фінансові) санкції; 119075,09 грн. - пеня, то суд їх також вважає часткового обґрунтованими, зважаючи на таке.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 8925,44 грн.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 цієї ж статті контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань … платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Зміст наданих відповідачем розрахунків штрафних санкції та пені з податку на доходи фізичних осіб, в яких наведено дати узгодження платником своїх грошових зобов`язань з цього податку та дати їх фактичної сплати, беззаперечно свідчить на користь того, що сума у розмірі 8925,44 грн. є залишком самостійно узгодженої платником суми грошового зобов`язання, своєчасно несплаченої на дату закінчення періоду, що підлягав перевірці (а.с. 30-32, т. 1).

Тобто, її обчислення здійснено самостійно платником податків та узгоджено у податковій декларації (розрахунку) з цього податку.

Відтак, повторне визначення контролюючим органом цієї ж суми за наслідками перевірки результатів діяльності платника податків, призведе до подвійного обов`язку платника сплатити цю ж суму грошового зобов`язання, що не узгоджується з конституційним принципом, закріпленим у ст. 67 Конституції України, за яким кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори лише в порядку і розмірах, встановлених законом.

У цій частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення не узгоджується з повноваженнями контролюючого органу щодо наявності підстав для самостійного визначення ним суми грошових зобов`язань, зважаючи на що суд задовольняє ці позовні вимоги.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу також визначено суму штрафних санкцій у розмірі 291995,09 грн.

Позивач не заперечує проти розрахунку таких санкцій, однак просить скасувати оскаржуване рішення відповідача і у цій частині, наполягаючи на тому, що оскільки за своєю суттю податкове повідомлення-рішення беззаперечно є частково незаконним, слід скасувати його повністю.

Однак суд не погоджується з такими аргументами позивача, з огляду на те, що відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, умовою притягнення платника до відповідальності у вигляді штрафних санкцій є порушення строків сплати узгоджених податкових зобов`язань.

За обставин, які склались у даній справі, позивачем не спростовано фактів таких порушень, перелік яких наведений у наданому відповідачем розрахунку нарахованих штрафних санкцій (а.с. 33-35, т.1).

Зважаючи на те, що нарахування штрафних санкцій здійснено відповідачем з дотриманням умов, встановлених у п. 126.1 ст. 126 ПК України, позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Що ж стосується нарахування пені у сумі 119075,09 грн., то таке нарахування здійснено відповідачем аналогічно нарахуванню пені за порушення строків сплати військового збору (а.с. 30-32, т. 1).

Суд не повторює висновків щодо застосування до спірних правовідносин пп. 129.1.1 та п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПК України, оскільки у цій частині відповідачем застосовано такий самий алгоритм розрахунку, але по відношенню до іншого податку.

Відтак, з огляду на те, що суд визнав незаконним застосування контролюючим органом приписів пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України, податкове повідомлення-рішення від 06.03.2020 №0003693306 про нарахування позивачу на цій правовій підставі пені у сумі 119075,09 грн. підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 06.03.2020 №000374051, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 28071178,00 грн., з яких 22456942,00 грн. - податкове зобов`язання та 5614236,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, судом враховується таке.

Відповідно до записів ЄДРПОУ основними видами діяльності позивача є: 01.11- вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.13 вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.19 вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.41 розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.46 розведення свиней; 01.47 розведення свійської птиці; 01.50 змішане сільське господарство; 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві; 01.62 допоміжна діяльність у тваринництві; 01.63 післяурожайна діяльність; 10.11 виробництво м`яса; 10.12 виробництво м`яса свійської птиці; 10.51 перероблення молока, виробництво масла та сиру; 16.24 виробництво дерев`яної тари; 46.11 діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.13 діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 88.99 надання іншої соціальної допомоги без забезпечення проживання; 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 68.32 управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; 69.20 діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування; 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель.

З долучених до матеріалів звітів про посівні площі сільськогосподарських культур під врожай вбачається, що позивач здійснював посіви зернових культур на земельних ділянках, які перебували у нього в оренді, зокрема у 2017 році - на 7866 га, у 2018 році - на 9232,99 га, у 2019 році - на 9747 га (а.с. 116-201, т. 1).

Довідка про загальну інформацію щодо ТОВ «Благодійний союз» є додатком до акту перевірки №2 (а.с. 187-194, т. 2), в якій також відображений факт користування земельними ділянками.

Відповідно до розрахунку основного платежу та штрафних санкцій по податку на прибуток до зазначеного податкового повідомлення-рішення (а.с. 249, т. 21) нарахування грошового зобов`язання з даного податку та застосування штрафних санкцій пов`язане з висновком контролюючого органу про безоплатне отримання позивачем товарів від ТОВ «Екліпс Центр», ТОВ «Фунді», ТОВ «Лорігон», ТОВ «Серкол», ТОВ «Раєвіт», ПП «Єврозапчастини», ТОВ «Нано Союз», ТОВ «Нафтотрейдингінвест», ТОВ «Гудд Віл Корп», ТОВ «Корал Енерго Трейдинг», ТОВ «НК Енергогруп» та ТОВ «МВП «Релос».

Відповідач дійшов висновку, що перелічені контрагенти не могли поставити позивачу мінеральні добрива, тканину бавовняну, будматеріали, портландцемент, запасні частини, масло гідравлічне, паливно-мастильні матеріали, що свідчить про відсутність господарської операції купівлі-продажу товару між ТОВ «Благодійний союз» та наведеними контрагентами, відносини між якими носять лише документальний характер. Даний факт засвідчує безоплатне отримання позивачем цих товарів від невідомих контрагентів, з невідомих джерел і, як наслідок, у підприємства відповідно до законодавчих вимог виникають доходи по безоплатно отриманим товарно-матеріальним цінностям.

Суми встановлених порушень та відповідні періоди, в яких зроблено висновок про їх вчинення, судом повністю не дублюються, оскільки вони коректно наведені у зазначеному розрахунку, а у сторін немає спору щодо розміру сум, відображених за результатами взаємовідносин з цими контрагентами. Крім того, висновок про підтвердження саме документального оформлення усіх господарських операцій, які ставляться під сумнів контролюючим органом, зроблено у висновку експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 19.03.2021 №19/03/2021-се (а.с. 193-248, т. 21). Факт документального оформлення господарських операцій, податкові наслідки за якими не визнаються контролюючим органом, не заперечується і відповідачем.

Відтак, аналізуючи висновки ГУ ДПС у Житомирській області по суті порушень, які інкримінуються ТОВ «Благодійний союз», судом встановлено таке.

Між позивачем та ТОВ «Екліпс Центр» укладено договір поставки від 24.09.2018 року №2418, за умовами якого ТОВ «Екліпс Центр» (постачальник) зобов`язується поставити і передати у власність Покупця добрива за ціною, якістю і кількістю, що визначені даним договором та/або додатковими угодами (специфікаціями) до даного договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Розрахунок за товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом оплати 100% вартості товару на рахунок постачальника протягом п`яти робочих днів з моменту поставки товару, якщо інше не передбачено сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору.

Поставка товару здійснюється за місцезнаходженням постачальника. Приймання товару за кількістю, якістю, номенклатурою, комплектністю, асортиментом проводиться згідно з транспортними та супровідними документами у момент поставки товару (п. 2.4.).

Згідно специфікації від 24.09.2018 року №2418 до договору поставки від 24.09.2018 №2418 сторони погодили поставку Товару за договором загальною вартістю 5794500,00 грн., у тому числі ПДВ 965750,00 грн., а саме: нітроамофоску у кількості 185 тонн (+/- 5%) на загальну суму (з ПДВ) 1794500,00 грн. та гербіцид «Гардо Голд» у кількості 4000 літрів (+/- 5%) на загальну суму (з ПДВ) 4000000,00 грн.

Згідно специфікації №0810-18 від 08.10.2018 року до цього ж договору поставки сторони погодили поставку Товару за договором загальною вартістю 13000000,00 грн., у тому числі ПДВ 2166666,67 грн., а саме: гербіцид «Гардо Голд» у кількості 13000 літрів (+/- 5%).

Згідно специфікації №0810-18/1 від 08.10.2018 року сторони погодили поставку Товару за договором, загальною вартістю 5982000,00 грн., в тому числі ПДВ 997000,00 грн., а саме: гербіцид «Гардо Голд» у кількості 5982 літрів (+/- 5%).

На виконання даного договору постачальником складено видаткові накладні на поставку нітроамофоски у кількості 184,717 т та гербіциду «Гардо Голд» у кількості 22982,092 л на загальну суму 24733754,25 грн.

Позивачем у бухгалтерському обліку оприбутковано отримані товари на загальну суму 24773754,25 грн., відображено податок на додану вартість та проведено розрахунок з постачальником на загальну суму 21564000,00 грн., а решту заборгованості передано новому кредитору. Заборгованість позивача перед ТОВ «Екліпс Центр» відсутня.

Витрати позивача за наслідками описаних господарських операцій у сумі 20644795,21 грн. не визнаються відповідачем, зважаючи на те, що: для проведення перевірки не надано документів щодо місця складання первинних документів та відповідальних осіб за постачання і отримання товару; не доведено факт транспортування товару; не надано документів, що підтверджують якість та походження товару; постачальники ТОВ «Екліпс Центр» є фігурантами кримінальних проваджень і ними у ланцюгу постачання не придбавався товар, на який складено податкові накладні для ТОВ «Екліпс Центр».

Між позивачем та ТОВ «Фунді» укладено договір поставки від 14.06.2018 №1406/Ф-БС, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення за ціною, якістю і кількістю, що визначені даним договором та/або додатковими угодами (специфікаціями) до даного договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Розрахунок за товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом оплати 100% вартості товару на рахунок постачальника протягом трьох календарних днів з моменту поставки товару, якщо інше не передбачено сторонами у відповідних специфікаціях чи додаткових угодах до даного договору. Поставка товару здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2010) за наступною адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с.Чудин.

Згідно специфікації від 14.06.2018 року №1 постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити наступний товар: загальною вартістю 8960010,00 грн., у тому числі ПДВ 1493335,00 грн., а саме: карбамід в біг-бегах у кількості 585 тонн на загальну суму (з ПДВ) 6230250,00 грн., та селітру аміачну в біг-бегах у кількості 363 тонни на загальну суму (з ПДВ) 2729760,00 грн.

На виконання даного договору постачальником складено видаткові накладні на загальну суму 6339755,32 грн., у тому числі ПДВ 1056625,89 грн.

У бухгалтерському обліку позивача операції з ТОВ «Фунді» відображено шляхом оприбуткування мінеральних добрив, відображення податку на додану вартість при оприбуткуванні та проведення розрахунків з постачальником на загальну суму 6339755,32 грн.

Вважаючи, що товари на суму 5283129,43 грн. слід розцінювати як безоплатно отримані, відповідач вказує на те, що: для проведення перевірки не надано документів щодо місця складання первинних документів та відповідальних осіб за постачання і отримання товару; не доведено факт транспортування товару; не надано документів, що підтверджують якість та походження товару; ТОВ «Фунді» не є виробником поставлених позивачу мінеральних добрив та не здійснювало їх придбання у 2018 році.

Між позивачем та ТОВ «Лорігон» укладено договір поставки від 17.09.2018 №1709/Л-БС, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця тканину в асортименті, за ціною, якістю та кількістю, що визначені даним Договором та/або Специфікаціями до даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар. Розрахунок за товар здійснюється Покупцем у безготівковій формі шляхом оплати вартості товару на рахунок Постачальника. Строк оплати товару погоджується сторонами у відповідній Специфікації до даного договору. Місце поставки товару або його окремої партії погоджується сторонами у відповідних Специфікаціях до даного договору.

Згідно специфікації від 17.09.2018 №1 постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар загальною 618074,88 грн., у тому числі ПДВ 103012,48 грн., а саме: тканину 52% поліестер/48% бавовна, полотняне переплетення у кількості 18136 метрів.

На виконання договору постачальником складено видаткову накладну на загальну суму 618074,88 грн., у тому числі ПДВ - 103012,48 грн.

У бухгалтерському обліку позивача операції з ТОВ «Лорігон» відображено шляхом оприбуткування тканини, відображення податку на додану вартість та проведення розрахунків з постачальником на загальну суму 618074,88 грн.

Заперечуючи проти податкових наслідків цієї господарської операції у вигляді формування витрат на суму 515062,40 грн., відповідач вказує на те, що: для проведення перевірки не надано документів щодо місця складання первинних документів та відповідальних осіб за постачання і отримання товару; не доведено факт транспортування товару; не надано документів, що підтверджують якість та походження товару; постачальники ТОВ «Лорігон», перелік яких з`ясований у ході дослідження питання про походження поставленого товару, є фігурантами кримінальних проваджень і ними використано реквізити ТОВ «Лорігон» для заволодіння чужим майном під час постачання товарно-матеріальних цінностей.

Між позивачем та ТОВ «Серкол» укладено договір поставки від 15.06.2018 року №05/06/2018, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити продавцю будівельні матеріали, а покупець зобов`язується прийняти у кількості, асортименті, терміни і своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Асортимент, кількість та терміни відвантаження кожної окремої партії товару визначає Покупець разом з Продавцем шляхом подання і прийняття до виконання заявок (при відвантаженні залізницею) чи довіреності (при поставці на умовах самовивозу).

На виконання даного договору Продавцем складено видаткові накладні на загальну суму 5920944,02 грн., у тому числі ПДВ - 986827,00 грн.

У бухгалтерському обліку позивача відображено придбання товарів у ТОВ «Серкол» на загальну суму 5920944,02 грн., у т.ч. ПДВ - 986824,00 грн. та проведення розрахунків з цим товариством у зазначеній сумі.

Заперечуючи проти права позивача на формування витрат за наслідками цих господарських операцій у загальній сумі 4934120,02 грн., відповідач вказує на те, що: по ланцюгах постачання не прослідковується походження товарів, а постачальник ТОВ «Серкол» є фігурантом кримінального провадження.

Між позивачем та ТОВ «Раєвіт» укладено договір поставки від 15.06.2018 №06/06/2018, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити цемент, а Покупець зобов`язується прийняти товар у кількості, асортименті, терміни і за ціною відповідно до умов даного договору.

Товар, що поставляється за цим Договором, повинен відповідати по якостям чинним ДСТУ. Приймання товару по якості та кількості здійснюється відповідно до діючих Інструкцій. Зокрема, відносно якості - згідно з документом про якість (сертифікат відповідності, виданий Продавцем); відносно кількості - відповідно до ваги, зазначеній у видаткових документах.

На виконання договору постачальником складено видаткові накладні на загальну суму 1217834,70 грн., у тому числі ПДВ - 202972,45 грн.

У бухгалтерському обліку позивача операції з ТОВ «Раєвіт» відображено шляхом оприбуткування будівельних матеріалів, відображення податку на додану вартість та проведення розрахунків з постачальником на загальну суму 1217834,70 грн.

Не визнавши право позивача на ці витрати, контролюючий орган посилається на те, що для проведення перевірки не надано документів щодо місця складання первинних документів та відповідальних осіб за постачання і отримання товару; не доведено факт транспортування товару; не надано документів, що підтверджують якість та походження товару; ТОВ «Раєвіт» є фігурантом кримінального провадження.

Між позивачем та ПП «Євро Запчастини» укладено договір поставки від 07.06.2018 №12/18, за умовами якого Продавець зобов`язується передати Покупцю у власність товар в асортименті, кількості за ціною, що зазначені в накладній, а Покупець зобов`язується оплатити та прийняти товар на умовах даного договору; найменування товару - бувші у використанні автозапчастини. Якість товару, що поставляється, відповідає якості, яка пред`явлена до продукції подібного типу. Поставка товару здійснюється на умовах ЕХW (Волинська обл., с. Струмівка, вул. Рівненська, 74) відповідно до правил Інкотермс 2010. Поставка товару здійснюється на підставі замовлення та/або накладної.

На виконання договору постачальником складено видаткові накладні на загальну суму 3000000,00 грн., у тому числі ПДВ - 500000,00 грн.

У бухгалтерському обліку позивача операції з ТОВ «Раєвіт» відображено шляхом оприбуткування запчастин, відображення податку на додану вартість та проведення розрахунків з постачальником на загальну суму 3000000,00 грн.

Заперечуючи проти цих витрат, відповідач зазначає, що для проведення перевірки не надано документів щодо місця складання первинних документів та відповідальних осіб за постачання і отримання товару; не доведено факт транспортування товару; не надано документів, що підтверджують якість та походження товару; підприємство є фігурантом кримінального провадження, у ланцюгу постачання товарів встановлено відсутність факту придбання запчастин.

Між позивачем та ТОВ «Нано Союз» укладено договір поставки від 17.09.2018 року №17/09-М, за умовами якого постачальник зобов`язується передавати у власність покупця продукти нафтоперероблення (товар) партіями в асортименті та кількості згідно видаткових накладних покупця, а покупець зобов`язується своєчасно проводити оплату за товар та приймати його на умовах, у порядку та строки, передбачені цим договором. Поставка товару здійснюється на умовах самовивозу покупцем зі складу постачальника за адресою: Київська область, смт. Миронівка. Товар вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем згідно кількості, яка зазначена в накладній, та якості відповідно до сертифікату (паспорту) якості (п.2.6.).

На виконання договору постачальником складено видаткову накладну на суму 752184,00 грн., у тому числі ПДВ -125364,00 грн.

У бухгалтерському обліку позивача господарську операцію з ТОВ «Раєвіт» відображено шляхом оприбуткування масла гідравлічного, відображення податку на додану вартість та проведення розрахунків з постачальником на суму 752184,00 грн.

Не визнавши витрати частково у сумі 626820,00 грн. по одній видатковій накладній, відповідач вказав на те, що для проведення перевірки не надано документів щодо місця складання первинних документів та відповідальних осіб за постачання і отримання товару; не доведено факт транспортування товару; не надано документів, що підтверджують якість та походження товару; товариство не є виробником даного виду товару.

Між позивачем та ТОВ «Нафтотрейдингінвест» був укладений договір купівлі-продажу від 01.02.2019 №0102-11, за яким Продавець зобов`язується передати у власність Покупця паливно-мастильні матеріали, асортимент, кількість та ціна яких визначена Специфікації до Договору, а Покупець зобов`язується прийняти паливно-мастильні матеріали та оплатити вартість товару на умовах даного договору. Замовлення покупця на поставку товарів обов`язкові для постачальника. Замовлення можуть надаватись постачальникові в усній та письмовій формі, засобами поштового, факсимільного зв`язку, по електронній пошті або у інший спосіб, прийнятний для покупця, у заявці має бути зазначена кількість, асортиментний перелік Товару та, в разі необхідності, місце поставки товару. Загальна сума Договору визначається сумою вартості всіх окремих постачань на підставі відвантажувальних документів продавця в період дії даного договору. Покупець оплачує суму, зазначену в Рахунку-фактурі, у формі попередньої оплати протягом 3-ох днів із дня одержання Рахунка-фактури, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Продавця. Оплата по даному Договору може здійснюватись у готівковому порядку шляхом внесення грошових коштів Покупця до каси Постачальника. Товар поставляється окремими партіями на основі письмової (усної) Заявки Покупця (п.2.3.) за умови дотримання покупцем п.3.3. договору. Поставка Товару здійснюється в межах території складу постачальника. Поставка Товару здійснюється з урахуванням того, що Сторони відповідно до діючого законодавства України є резидентами України та постачання Товару відбувається в межах території України, на наступних умовах: EXW (Інкотермс 2010) склад постачальника; РСА (Інкотермс 2010) місце поставки партії Товару додатково погоджене Сторонами відповідно до умов Договору.

На виконання умов договору постачальником складено видаткову накладну на загальну суму 3240005,40 грн., у тому числі ПДВ - 540000,90 грн.

У бухгалтерському обліку позивача відображено придбання дизпалива на загальну суму 3240005,40 грн., у т.ч. ПДВ - 540000,90 грн., та перераховано кошти за дизпаливо ТОВ «Нафтотрейдингінвест» у загальній сумі 3240000,00 грн. з ПДВ.

Стосовно цього підприємства відповідачем вказано на те, що неможливо ідентифікувати реальне джерело введення в обіг товару «дизпаливо», реалізованого Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейдингінвест» на користь позивача по ланцюгу постачання; позивачем не надано пояснень з приводу фактичного переміщення товару, не доведено виробничу (технологічну) потребу у придбанні паливно-мастильних матеріалів.

Між позивачем та ТОВ «Гуд Віл Корп» укладено договір поставки нафтопродуктів від 14.09.2018 №140918Г, згідно умов якого постачальник зобов`язується поставити товар - нафтопродукти належної якості, тобто з наявними сертифікатами якості (відповідності). Відпуск товару по кількості та якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України. Товар, який відпускається постачальником покупцю в рамках та на умовах цього Договору, відповідає сертифікатам якості (відповідності) встановленим державним стандартам та технічним умовам й правилам. На підтвердження викладеного в п. 3.1. цього договору Постачальник зобов`язується надати всі підтверджуючі документи у відповідності до вимог чинного в Україні законодавства.

На виконання умов даного договору постачальником було виписано видаткові накладні від 14.09.2018 №1105, 18.09.2018 №1123, від 18.09.2018 №1124, від 19.09.2018 №1131, від 01.10.2018 №1156, від 01.10.2018 №1147 на загальну суму 905981,64 грн.

У бухгалтерському обліку позивача операції з ТОВ «Гуд Віл Корп» відображено шляхом оприбуткування пального та перерахування грошових коштів у загальній сумі 905981,64 грн., у тому числі ПДВ - 150996,94 грн.

Наполягаючи на тому, що дана сума є сумою безоплатно одержаних товарів, відповідач керується тим, що до перевірки не надано товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, сертифікаційних документів, а копії видаткових накладних не містять підписів відповідальних осіб, у ТОВ «Гуд Віл Корп» штатна чисельність працюючих складає 6 осіб, а вартість основних засобів - 8,2 тис. грн.

Між позивачем та ТОВ "Корал Енерго Трейдінг" укладено договір поставки нафтопродуктів від 11.09.2017 №11/09/17, за умовами якого постачальник зобов`язується передати покупцю у власність нафтопродукти, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах, викладених у договорі, найменування, кількість та ціна яких вказується в накладних документах на товар та додатках до договору, які оформлюються на кожну окрему партію товару. Номенклатура товару, його кількість та ціна встановлюються сторонами за обопільною згодою на базі письмової заявки покупця й зазначаються в додатках до договору, розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які складають невід`ємну частину Договору. Одиниця виміру: літри. Якість товару, який поставляється, повинна відповідати діючим ДСТУ і на вимогу покупця супроводжуватись паспортами якості та/або сертифікатами відповідності заводу - виробника.

На виконання умов договору постачальником складено видаткову накладну на суму 209081,40 грн., у тому числі ПДВ - 34846,90 грн.

У бухгалтерському обліку позивача відображено придбання дизпалива на суму 174234,50 грн., відображено ПДВ у сумі 34846,90 грн. та перераховано кошти за дизпаливо постачальнику у загальній сумі 209081,40 грн. з ПДВ.

Стосовно ТОВ «Корал Енерго Трейдінг» контролюючим органом вказано, що штатна чисельність працюючих становить 1 особу, товариство не має власних основних засобів, до перевірки не надано товарно-транспортних накладних та сертифікаційних документів, відносно товариства наявне кримінальне провадження, в якому підприємство фігурує як учасник схем з мінімізації податкових зобов`язань шляхом проведення фіктивних фінансово-господарських операцій.

Між позивачем та ТОВ «НК Енергогруп» укладено договір поставки нафтопродуктів від 20.04.2017 №20/04/17, від 20.04.2018 №20/04/18, за умовами яких Постачальник зобов`язується передати Покупцю у власність нафтопродукти, а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах, викладених у Договорі, найменування, кількість та ціна яких вказується в накладних документах на товар та додатках до Договору, які оформлюються на кожну окрему партію товару. Якість товару, який поставляється, повинна відповідати діючим ДСТУ і на вимогу покупця, супроводжуватись паспортами якості та/або сертифікатами відповідності заводу - виробника.

У 2019 році було укладено новий Договір поставки нафтопродуктів від 01.04.2019 № 01/04/19/1 зі строком дії до 31.12.2023.

На виконання умов укладених договорів Постачальником виписано видаткові накладні за 2017 рік на загальну суму 7811205,25 грн., у тому числі ПДВ - 1301867,54 грн.; за 2018 рік на загальну суму 12151322,90 грн., у тому числі ПДВ - 2025220,48 грн.; за 2019 рік на загальну суму 24198844,40 грн., у тому числі ПДВ - 4033140,73 грн. та за 2019 рік на загальну суму 4236316,25 грн., у тому числі ПДВ - 706052,71 грн.

У бухгалтерському обліку господарські операції позивача з цим Товариством відображені шляхом оприбуткування дизельного пального, бензину А-92 та проведення розрахунків з постачальником на загальну суму 23631324,49 грн., у тому числі ПДВ - 4120339,25 грн.

Вказуючи про вчинення позивачем порушення щодо формування грошових зобов`язань з податку на прибуток на суму 20165703,67 грн., відповідач зазначає, що позивачем не надано документів щодо місць зберігання паливно-мастильних матеріалів, стосовно ТОВ «НК Енергогруп» наявне кримінальне провадження, в якому підприємство фігурує як таке, що залучене до проведення фіктивних фінансово-господарських операцій.

Між позивачем та ТОВ «Мале впроваджувальне підприємство «Релос» укладено Договір поставки нафтопродуктів від 16.11.2017 №016/11ДП, згідно умов якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передавати у

власність Покупця нафтопродукти, а Покупець зобов`язується прийняти ці нафтопродукти (в подальшому поіменовані - Продукція) та повністю оплачувати їхню ціну (вартість).

На виконання умов вказаного договору постачальником складено видаткові накладні на загальну суму 392478,24 грн., у тому числі ПДВ - 65413,04 грн.

У бухгалтерському обліку господарські операції позивача з цим підприємством відображені шляхом оприбуткування дизельного пального та проведення розрахунків з постачальником на загальну суму 392478,24 грн. з ПДВ.

Стосовно даного підприємства відповідач керується тим, що до перевірки не надано товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, сертифікаційних документів, а видаткові накладні містять недоліки щодо заповнення їх реквізитів повноважними особами.

Підсумовуючи викладене, суд констатує, що суть заперечень контролюючого органу до наведених господарських операцій зводиться до відсутності певних документів, а також до того, що при детальному вивченні наявної інформації по зазначених контрагентах - постачальниках, при проведеному аналізі ланцюгів постачання згідно баз даних ДПС України встановлено, що дані контрагенти не є виробниками товарів, реалізованих ТОВ «Благодійний союз» протягом періоду, що перевірявся, даний товар не був ними імпортований, у ланцюгах постачання також не встановлено його походження та взагалі факту його придбання у постачальників, на певному ланцюзі постачання прослідковується придбання інших товарів по номенклатурі (сигарети, дитячі іграшки, гірлянди новорічні тощо) або взагалі відсутній факт придбання будь-яких товарів.

Надаючи правову оцінку таким доводам контролюючого органу як підставі, за наявності якої донарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток у цій частині могло би бути визнано законним, суд враховує таке.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (зі змінами та доповненнями), передбачено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 цього ж Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо (ч. 3 цієї ж статті).

Стосовно тверджень відповідача про відсутність товарно-транспортних документів, суд зазначає, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Правила), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з підпунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох примірників. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається в замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий примірники, засвідчені підписом вантажоодержувача (в разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Водночас, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Саме надана перевізником послуга з перевезення має бути підтверджена актом щодо надання послуги з перевезення та відповідною товарно-транспортною накладною, а тому остання може підтверджувати тільки витрати щодо перевезення товарів сторонньою організацією.

Відповідачем не надано доказів, що позивачем з зазначеними контрагентами укладались договори про надання послуг з перевезення. Крім того, описані господарські операції частково укладались на умовах Інкотермс, які покладають безпосередньо на продавця обов`язок з доставки товару в місце призначення. В акті перевірки не міститься жодних висновків про врахування цих обставин.

Наведене у повній мірі стосується і тверджень контролюючого органу про відсутність сертифікаційних документів на товар, що також не може бути єдиною та законною підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

Сертифікат якості (відповідності) - це письмовий документ, складений у довільній формі та виданий виробником товару (продукції), щоб підтвердити відповідність виробленого ним товару (продукції) вимогам, які висуваються до якості такого товару (продукції).

Сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, і не містить відомостей про господарську операцію. Цей документ не належить до первинних документів, а тому його відсутність не може впливати на висновки щодо здійснення господарських операцій.

Відтак, суд оцінює ці доводи контролюючого органу про відсутність вказаних документів у сукупності з іншими документами, створеними в процесі господарської операції.

Фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків.

На підтвердження факту реальності операцій зі згаданими контрагентами позивач надав необхідні докази, якими є видаткові накладні, оборотно-сальдові відомості, які у повній мірі підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом та зміни у його майновому стані.

Підтвердженням факту реальності господарських операцій є й доведення позивачем обставин їх завершеності, на що вказують долучені до матеріалів справи платіжні доручення про оплату отриманих товарів, журнали-ордери по рахункам, на яких здійснюється оприбуткування товару та проводяться розрахунки з постачальниками, накладні на внутрішнє переміщення товарів як підтвердження факту їх дійсного використання та інвентаризаційні описи, які підтверджують об`єктивну наявність придбаних товарів у залишках.

Суд вважає, що наданих позивачем документів достатньо для підтвердження факту реального здійснення господарських операцій, а правова позиція контролюючого органу не є виправданою.

Крім того, суд звертає увагу, що у ході судового розгляду справи платник податків жодного разу не надав супе речливих пояснень по суті господарських операцій, що перевірялись, натомість обґрунтовуючи мету кожної операції з придбання товарів та її зв`язок з діяльністю підприємства відповідно до номенклатури придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Оцінюючи аргументи контролюючого органу щодо дефектів у ланцюгах постачання та участь постачальників позивача у кримінальних провадженнях як підприємств, що залучаються до схем мінімізації податків, суд зазначає таке.

Будь-яка податкова інформація наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом у розумінні процесуального закону.

Висновки відповідача щодо неможливості здійснення господарських операцій контрагентом позивача не можуть ґрунтуватися лише на інформації, що міститься у податковій базі відносно контрагентів платника податків. Такі висновки можуть бути здійснені лише на підставі первинних документів та об`єктивної перевірки фактичних обставин господарських правовідносин.

Так, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі №804/1984/16 суд вказує на те, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Відтак, відображення в акті перевірки відомостей про постачальників, отриманих з інформаційних баз, не відповідає критерію юридичної значимості, а отже не є належним доказом у розумінні процесуального закону.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Посилання контролюючого органу на кримінальні провадження, в яких фігурують контрагенти позивача або безпосередньо їх постачальники, також відхиляються судом, оскільки вказані аргументи не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій безпосередньо між ТОВ «Благодійний союз» та вказаними суб`єктами.

Аналогічні правові висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 2 квітня 2019 року у справі 826/6245/18, а саме: не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами як підставами формування бухгалтерського обліку.

У постанові від 13 жовтня 2020 року у справі №0340/1408/18 Верховний Суд зазначив, що виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються при визначенні фінансового результату, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що відповідач, стверджуючи про заниження позивачем доходу, який впливає на визначення фінансового результату до оподаткування, фактично пропустив стадію доведення між констатацією фактів та висновками про вчинення порушень.

Нереальність господарських операцій із продажу платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами й не може ґрунтуватися на припущеннях контролюючого органу, що такі операції неможливі.

У контексті обставин даної справи, відповідно до яких відповідачем визнані нереальними господарські операції з придбання мінеральних добрив, тканини бавовняної, будматеріалів, запасних частин, масла гідравлічного, паливно-мастильних матеріалів, контролюючий орган мав принаймні довести, що позивач фактично або провадив свою господарську діяльність без цих товарів, або здійснював, наприклад, альтернативні господарські операції з придбання цих товарів. Натомість, констатуючи, що такі господарські операції не відбувались, у суду виник сумнів, який не був спростований відповідачем, як взагалі товариство могло би здійснювати основний вид своєї діяльності, наприклад, без мінеральних добрив і які саме добрива відповідно до долучених до матеріалів справи доказів списувались на використання під час посівних робіт.

Крім того, з`ясовуючи обставини реального виконання господарських операцій, які ставляться під сумнів контролюючим органом, судом було направлено запити контрагентам позивача щодо підтвердження факту таких відносин.

Реальність таких відносин була підтверджена наступними контрагентами: ТОВ «Серкол» (а.с. 1-27, т. 19); ПП «Раєвіт» (а.с. 211-215, т. 20); ТОВ «Гудвіл Корп» (а.с. 200-210, т. 20), ТОВ «Корал Енерго Трейдінг» (а.с. 66-92, т. 21); ТОВ «НК Енергогруп» (а.с. 41, т. 19 - а.с. 58, т. 20); ТОВ «Релос», а.с. 37-46, т. 21.

Отже, оцінюючи досліджені обставини, суд не погоджується з висновком контролюючого органу, що позивачем занижено доходи за рахунок невключення до їх складу вартості безоплатно отриманих товарно-матеріальних цінностей у сумі 59640782,00 грн., оскільки аргументів відповідача не достатньо для обґрунтування та беззаперечного доведення такого висновку.

Висновок про порушення позивачем формування грошових зобов`язань з податку на прибуток пов`язаний також з твердженнями контролюючого органу про завищення позивачем витрат на 69729182,00 грн.

Перевіряючи обґрунтованість таких висновків, судом враховується, що, як вже було зазначено, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п.п. 5, 6, 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Що стосується висновку контролюючого органу про неможливість включення до складу витрат сум, сплачених ФОП ОСОБА_1 , у періоді, який охоплюється строком, передбаченим п. 102 ст. 102 ПК України, суд зазначає таке.

Сторонами не заперечується, що ТОВ «Благодійний союз» згідно даних головної книги підприємства та даних оборотно-сальдової відомості по рах.631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» віднесено до складу інших витрат операційної діяльності суми витрат по фінансово-господарських операціях з ФОП ОСОБА_1 , пов`язаних з виконанням послуг будівництва, а саме:

- за 2016 рік включено суму 389169,00 грн. до складу інших витрат операційної діяльності;

- за 2017 рік включено суму 300000,00 грн. до складу інших витрат операційної діяльності;

- за 2018 рік включено суму 1939658,00 грн. до складу інших витрат операційної діяльності.

Станом на 30.06.2019 року згідно даних бухгалтерського обліку обліковується кредиторська заборгованість в сумі 1810186,00 грн.

Загальна сума наданих послуг ФОП ОСОБА_2 (послуги з будівництва) на адресу ТОВ «Благодійний союз» у січні 2016 року - листопаді 2018 року становить 2628827,00 грн.

Як зазначено в акті перевірки, будь-яких первинних документів з питань підтвердження вказаних витрат позивачем не надано, а відтак зроблено висновок, що Товариством завищено витрати за рахунок віднесення до їх складу витрат по господарським операціям з ФОП ОСОБА_1 на 2628827,00 грн. (у межах строку, визначеного п. 102.1 ст. 102 ПК України - 2239658,00 грн. відповідно до розрахунку відповідача).

Суд частково не погоджується з висновком відповідача про непідтвердження цих витрат первинними документами.

Так, судом встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір від 20.01.2016 №20/01-2016 та від 16.04.2018 № 6/04-2018 на проведення ремонтних робіт комплексу будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 ; смт. Східниця Львівської області, вул. Шевченка, 298.

З цього приводу також встановлено, що 05.01.2016 керівником ТОВ «Благодійний Союз» було видано наказ «Щодо проведення робіт по поточним ремонтам будівель та споруд» №17, а саме: посилення фундаменту головного корпусу та підсобних приміщень, ремонту бетонної підлоги підсобних приміщень, ремонту м`якої покрівлі Шохи №1 та Шохи №2.

На виконання вказаного наказу 20.01.2016 між ТОВ «Благодійний Союз» та ФОП ОСОБА_1 і було укладено договір №20/01-2016 на проведення поточних ремонтних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до умов якого сторони домовилися, що ціна за виконані роботи виставляється Підрядником згідно актів приймання виконаних будівельних робіт.

ТОВ «Благодійний Союз» 10.04.2017 було видано наказ №29 на проведення поточного ремонту будівель та споруд, що розташовані в АДРЕСА_2 , та 24.04.2017 з ФОП ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №20/01-2016 від 20.01.2016, якою було розширено коло об`єктів, на яких мали проводитися ФОП ОСОБА_1 ремонтні роботи для позивача та продовжено строки їх виконання.

Як стверджує позивач, протягом 2016-2018 років Замовник прийняв від Підрядника та підписав акти приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 12458570,00 грн. з ПДВ.

На виконання умов зазначених договорів позивачем (замовником), у свою чергу, також оплачено придбані роботи (за винятком матеріалів замовника) шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових грошових коштів, що підтверджено платіжними дорученнями на суму 818641,00 грн. (а.с. 64 - 94, т. 3).

Перевіряючи наведені аргументи позивача, судом встановлено, що на підтвердження виконання умов договорів, укладених позивачем з ФОП ОСОБА_1 , складено відповідні документи, а саме: кошторисну документацію (підсумкові відомості ресурсів з поточного ремонту); довідки про вартість виконаних робіт (кб-3); акти прийомки виконаних робіт (кб-2в) (а.с. 65 - 251, т. 5).

Однак позивачем документально підтверджено такі витрати лише за 2018 рік (витрати за 2016 рік за наслідками перевірки не є предметом нарахування грошових зобов`язань у зв`язку зі спливом строку давності). Витрати за 2017 рік у сумі 300000,00 грн. не підтверджені позивачем документально ні на момент проведення первірки, ні на час судового розгляду справи.

Таким чином, висновок про відсутність первинних документів з питань підтвердження витрат по фінансово-господарським операціям з ФОП ОСОБА_1 на суму 300000,00 грн. знайшов своє підтвердження у ході судового розгляду справи. Відповідно, донарахування податку на прибуток за ставкою 18% у сумі 54000,00 грн. та застосування штрафних санкцій за ставкою 25% від суми донарахованого податку у розмірі 13500,00 грн. визнається судом законним та обґрунтованим.

У ході здійснення перевірки також встановлено, що ТОВ «Благодійний союз» списано вартість будівельних матеріалів на загальну суму 10324908,46 грн., зокрема, за грудень 2017 року у сумі 843108,10 грн., які включено до складу інших витрат операційної діяльності.

Витрати у сумі 843108,10 грн. не визнаються відповідачем, оскільки з наданого до перевірки акту списання неможливо встановити, на який саме об`єкт списано зазначені будівельні матеріали (власні/орендовані тощо), платником не надано інформації щодо матеріально-відповідальних осіб за отримання та видачу списаних будівельних матеріалів, накладних-вимог на внутрішнє переміщення ТМЦ, інформації щодо того, хто та яким способом здійснював зазначені ремонти (господарським/підрядним способом тощо).

Такі висновки відповідача не узгоджуються з обставинами справи.

Як було зазначено, в підтвердження факту понесення витрат у згаданій сумі позивачем надано акт списання від 29.12.2017 №68, який надавався при проведенні перевірки та згідно якого списано будматеріали (арматура, бетон, цемент, профіль, профнастил, черепицю бітумну тощо) як витрати на поточний ремонт основних засобів, які обліковувались у 2017 році на балансі підприємства на рахунку 10 «Основні засоби», що дозволяє встановити зв`язок цих витрат з господарською діяльністю підприємства.

У цій частині суд не погоджується з висновком відповідача про безпідставне включення цієї суми до складу витрат підприємства, а заперечення відповідача не є такими, що вказують на незаконність включення зазначеної суми до складу витрат товариства.

Крім того, за 2018 рік до складу інших витрат операційної діяльності включено суму 593561,79 грн. (листопад 2018 року - 554630,32 грн., грудень 2018 року - 38931,47 грн.), у той час як будь-яких первинних документів з питань підтвердження цих витрат до перевірки не надано.

Суд погоджується з доводами ГУ ДПС у Житомирській області про безпідставне віднесення цієї суми до складу витрат, оскільки в підтвердження цього факту позивачем як на час проведення перевірки, так і у ході судового розгляду справи не надано жодних первинних документів. Оскільки у суду станом на день вирішення спору відсутні будь-які первинні документи, які б дозволяли спростувати висновки відповідача, донарахування за це порушення податку на прибуток за ставкою 18% у сумі 106841,00 грн. та застосування штрафних санкцій за ставкою 25% від суми донарахованого податку у розмірі 26710,25 грн. також визнається судом законним та обґрунтованим.

У ході здійснення перевірки також встановлено, що ТОВ «Благодійний союз» надано первинні документи щодо внутрішнього переміщення будівельних матеріалів, а саме: накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма №М-11) та товарно-транспортні накладні з питань перевезення будівельних матеріалів до вказаних накладних-вимог, відповідно до яких відповідачем встановлено, що будматеріали загальною вартістю 8888238,57 грн. (із загальної суми 10324908,46 грн.) списано на проведення ремонтно-будівельних робіт нежитлових будівель, розташованих за адресою: Львівська обл. смт. Східниця, вул. Шевченка, 298, та які на дату проведення ремонтних робіт (листопад 2018 року) та станом на 30.06.2019 року обліковуються на рах. 15 «Капітальні інвестиції» (будинок відпочинку №1 - первісна вартість 9700,00 грн., будинок відпочинку №2 - первісна вартість - 10266,67 грн., будинок сауни №3 - первісна вартість 24658,33 грн.) та не введені в експлуатацію.

У бухгалтерському обліку позивача витрати на проведення ремонтно-будівельних робіт у загальній сумі 8888238,57 грн. були віднесені до складу інших витрат операційної діяльності у листопаді 2018 року.

Відповідач наполягає на тому, що враховуючи те, що будівельні матеріали, які використані на проведення ремонтно-будівельних робіт нежитлових будівель (будинку відпочинку №1, №2, будинку сауни №3, розташованих в смт. Східниця), які на дату проведення ремонтних робіт (листопад 2018 року) та станом на 30.06.2019 року згідно даних бухгалтерського обліку підприємства обліковуються на балансі підприємства на рах. 15 «Капітальні інвестиції» та не введені в експлуатацію, вартість списаних будівельних матеріалів по своїй суті збільшує термін їх корисного використання та збільшує очікувані майбутні вигоди від вказаних об`єктів, тому відповідно до законодавчих вимог, понесені витрати відносяться до капітальних інвестицій і повинні збільшувати первісну вартість зазначених основних засобів.

Таким чином, ТОВ «Благодійний союз» завищено витрати за рахунок віднесення до їх складу витрат на поліпшення основних засобів на суму 8888238,57 грн. Це порушення призвело до визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 1599882,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 399971,00 грн.

Суд погоджується з наведеним висновком контролюючого органу та вважає у цій частині обґрунтованим визначення грошового зобов`язання у зазначеній сумі та застосування штрафу, зважаючи на таке.

Відповідно до Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за №27/4248 (зі змінами та доповненнями), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань (п. 5); якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Згідно Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби», який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. №92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. за №288/4509 (зі змінами та доповненнями), основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об`єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством/установою.

Об`єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість, виготовлення, придбання об`єктів матеріальних необоротних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об`єкт основних засобів (п. 7).

Первісна вартість об`єкта основних засобів складається з таких витрат:

Суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв`язку з придбанням (отриманням) прав на об`єкт основних засобів;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв`язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству/установі);

витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов`язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою (п. 8).

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів (п. 14).

Витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від нього використання, включаються до складу витрат (п. 15).

Згідно п. 30 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.03.2003 р. №561, витрати на капітальний ремонт об`єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою з амортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов`язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання. Наприклад, у разі придбання будівлі, яка потребує ремонту, втрати на ремонт приймаються на збільшення первісної вартості цієї будівлі до суми, яка може бути відшкодована від використання будівлі в майбутньому.

Пунктом 31 цих рекомендацій передбачено, що вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням та ремонтом об`єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.

Прикладами такого поліпшення є:

а) модифікація, модернізація об`єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);

в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати;

г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду (п. 32). В технічні паспорти, інвентарні картки або інші регістри аналітичного обліку відповідних об`єктів основних засобів заносяться дані про змінені техніко-економічні характеристики (вартість, потужність, площа тощо) в результаті їх поліпшення (п. 33).

Відповідачем вказано, а позивачем не спростовано, що будинок відпочинку №1 - первісна вартість 9700,00 грн., будинок відпочинку №2 - первісна вартість - 10266,67 грн., будинок сауни №3 - первісна вартість 24658,33 грн. обліковувались на рах. 15 «Капітальні інвестиції» і в експлуатацію введені не були, оскільки доказів використання позивачем цих будинків зі їх призначенням надано не було. З точки зору бухгалтерського обліку, на якому ґрунтується податковий облік, витрати на будівельні матеріали для проведення ремонтних робіт цих будівель могли б формувати витрати звітного періоду тільки за умови робочого стану цих будівель та їх експлуатації за призначенням. Такі факти позивачем доведені не були, хоча робочий стан є визначальним фактором для класифікації та обліку здійснених витрат. А тому, оскільки зазначені нежитлові приміщення не експлуатувались за призначенням, що свідчить про відсутність такої їх складової ознаки як робочий стан, понесені витрати обґрунтовано кваліфіковані відповідачем як такі, що відносяться до капітальних інвестицій, повинні збільшувати первісну вартість зазначених основних засобів, а відтак і законно виключені зі складу інших операційних витрат за 2018 рік.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що визначення оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 06.03.2020 №000374051 позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 1599882,00 грн. та застосування штрафних санкції у сумі 399971,00 грн. за описане порушення є законним та обґрунтованим, а тому відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Висновок про заниження ТОВ «Благодійний союз» об`єкта оподаткування податком на прибуток шляхом безпідставного зменшення фінансового результату до оподаткування пов`язаний також з включенням до складу витрат сум, які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов`язковість ведення яких передбачено правилами бухгалтерського обліку.

Так, у ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Благодійний союз» згідно даних головної книги підприємства та даних оборотно-сальдової відомості по рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» віднесено до складу собівартості реалізованої продукції суми витрат, пов`язаних зі списанням газу скрапленого, дизельного палива, які згідно первинних документів були придбані у ТОВ «Нафтовий Альянс», ТОВ «Альянс Оіл Трейдінг» та ТОВ «Новітні паливні системи».

Проте відповідач вважає, що документи, надані до перевірки, не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності, що призвело до завищення собівартості реалізованої продукції.

З цього приводу судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Нафтовий Альянс» укладено договір поставки нафтопродуктів - скрапленого газу пропан-бутан від 17 грудня 2018 року №487, за умовами якого продавець зобов`язується постачати та передавати у власність покупця нафтопродукти, а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його вартість на умовах цього Договору. Кількість та вартість товару (ціна за одиницю товару), що поставляється за цим Договором, визначається Сторонами у специфікаціях/додатках, що є невід`ємною частиною цього Договору. Приймання товару (скрапленого газу пропан-бутан) за якістю та кількістю проводиться відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 №281/171/578/155). Приймання-передача товару та перехід права власності здійснюється в пункті поставки товару, зазначеної у відповідних специфікаціях/додатку (в товарно-транспортних накладних, або в актах приймання-передачі, або у видаткових накладних тощо), з оформленням відповідного Акту прийому-передачі або видаткової накладної.

На виконання даного договору продавцем були виписані видаткові накладні на загальну суму 4552878,14 грн., в тому числі ПДВ 758813,02 грн.

У бухгалтерському обліку операції з ТОВ "Нафтовий Альянс" відображено шляхом оприбуткування газу скрапленого, відображення податку на додану вартість у сумі 758813,02 грн. та проведення розрахунків з постачальником на суму 4552878,14 грн.

Стосовно даного товариства відповідачем вказано на те, що позивачем були надані однотипні видаткові накладні; не надано товарно-транспортні накладні; сертифікаційні документи; у позивача відсутні основні засоби, які потребують використання газу вуглеводного скрапленого, та передбачають його зберігання.

Між позивачем та ТОВ «Альянс Ойл Трейдінг» укладено договір поставки від 10.09.2018 №1812/918/Г/1, за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку, в строки та на умовах цього Договору передати, а Покупець прийняти і оплатити товар. Найменування, кількість, номенклатура, ціна, строки, умови поставки і оплати кожної окремої партії Товару узгоджуються Сторонами в Додатках до цього Договору, які є його невід`ємною частиною.

До вказаного договору сторонами укладено Додаткові угоди, а саме:

- №1812/918/Г/1/9 від 10.09.2018, за умовами якої постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти і сплатити нафтопродукти за ціною і в асортименті на загальну суму 2722973,75 грн., у тому числі ПДВ - 453828,96 грн.;

- №1812/918/Г/1/10 від 01.10.2018, за умовами якої Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти і сплатити нафтопродукти за ціною і в асортименті на загальну суму 20232009,45 грн., у тому числі ПДВ - 3372001,59 грн.;

- №1812/918/Г/1/П від 01.11.2018, за умовами якої за умовами якої Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти і сплатити нафтопродукти за ціною і в асортименті на загальну 17252181,41 грн., у тому числі ПДВ - 2875363,58 грн;

- №1812/918/Г/1/12 від 01.12.2018, за умовами якої Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти і сплатити нафтопродукти за ціною і в асортименті на загальну суму 4681196,96 грн., у тому числі ПДВ 780199,52 грн.

За період вересень 2018 року - лютий 2019 року позивач придбав у ТОВ «Альянс Ойл Трейдінг» паливно-мастильні матеріали на загальну суму 48879707,65 грн., у тому числі ПДВ - 8146617,94 грн., в підтвердження чого складені відповідні видаткові та товарно-транспортні накладні.

У бухгалтерському обліку позивача господарські операції з цим Товариством відображені шляхом оприбуткування паливно-мастильних матеріалів на суму 40733089,71 грн., відображення податку на додану вартість при оприбуткуванні ПММ у сумі 8146617,94 грн. та проведення розрахунків з постачальником на загальну суму 48879707,65 грн.

Заперечуючи проти податкових наслідків цих господарських операцій, відповідач вказує не те, що: позивачем були надані однотипні видаткові накладні; не надано шляхові листи, на які міститься посилання у накладних; у позивача відсутні основні засоби, які потребують використання газу вуглеводного скрапленого; наявне кримінальне провадження, в якому ТОВ «Альянс Ойл Трейдінг» фігурує як підприємство, яке приймає участь у схемах з мінімізації податкових зобов`язань шляхом проведення фіктивних фінансово-господарських операцій.

Між позивачем та ТОВ «Новітні паливні системи» укладено договір поставки нафтопродуктів від 05.11.2018 №0511/71, за умовами якого постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом "товар", найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару. Постачання товару у рамках цього договору здійснюється у рамках наступних базисів доставки: а) СРТ - пункт призначення, вказаний покупцем в заявці на відвантаження Товару, постачання транспортом і за рахунок постачальника; б) EXW - резервуар нафтобази зберігання, вказаний постачальником, вивіз товару транспортом та за рахунок покупця. Товар вважається переданий постачальником і прийнятий покупцем по якості відповідно до технічних умов та інших нормативно-технічних актів (паспорт, сертифікат заводу-виробника) по кількості - відповідно до товарно-транспортних або накладних документів (накладна та/або акт приймання-передачі) на товар, у відповідності з в вибраним базисом поставки Товару.

На виконання умов договору постачальником складено видаткові накладні на поставку газу вуглеводного скрапленого на загальну суму 9633951,16 грн., у тому числі ПДВ - 1605658,58 грн.

У бухгалтерському обліку позивача господарські операції з цим товариством відображено шляхом оприбуткування палива на суму 8028292,58 грн., відображення податку на додану вартість при оприбуткуванні газу скрапленого у сумі 1605658,58 грн. та проведення розрахунків з постачальником на загальну суму 9633958,25 грн.

Заперечення контролюючого органу стосовно господарських операцій з цим товариством полягають у тому, що постачальником ТОВ «Новітні паливні системи» є ТОВ «Альянс Ойл Трейдінг». Відносно останнього наявне кримінальне провадження, в якому ТОВ «Альянс Ойл Трейдінг» фігурує як підприємство, яке приймає участь у схемах з мінімізації податкових зобов`язань шляхом проведення фіктивних фінансово-господарських операцій.

Перевіряючи та оцінюючи наведені доводи контролюючого органу, суд не повторює описані вище спростування заперечень відповідача щодо відсутності товарно-транспортних накладних, сертифікаційних документів, наявності кримінальних проваджень стосовно постачальників позивача, оскільки ці спростування у рівній мірі стосуються і обставин наведених господарських операцій.

Під час судового розгляду даної справи головним аргументом відповідача щодо невизнання цих операцій стало твердження про те, що у позивача відсутні основні засоби, які потребують використання газу вуглеводного скрапленого.

Так, відповідач вказує на те, що під час перевірки позивачем були надані підтверджуючі документи з питань придбання, обліку, введення в експлуатацію тільки зерносушарки ЖСК-25, придбаної у ТОВ «Агросервіс-СВ», відповідно до технічних характеристик якої в якості палива у ній використовуються виключно дрова.

На думку відповідача, оскільки у ТОВ «Благодійний союз» не рахуються власні чи орендовані основні засоби, які потребують використання газу скрапленого, а також відсутні відповідні ємності, резервуари для зберігання газу скрапленого, позивачем не доведено виробничу (технологічну потребу) у придбанні газу скрапленого у значних обсягах.

З цього приводу судом під час судового розгляду справи встановлено, що 17.09.2018 ТОВ «Благодійний Союз» уклало договір оренди №0542 з ПП «Торгтранссервіс» (а.с. 152-156, т. 3), відповідно до якого за актом приймання-передачі від 17.09.2018 позивачу було передано у платне користування зерносушарку Pedrotti XL550 та обладнання до неї: сенсорну систему керування, систему аспірації, газовий пальник, автоматичну змазку, генератор, газгольдер V=10 куб. м з комплектом запірної арматури, регуляторну групу високого та середнього тиску, електричний випаровувач «Pegoraro» 150кг/год. За технічними характеристиками орендована зерносушарка працює на тепловій енергії, яка виробляється в результаті згорання палива - дизеля або газу.

Як пояснив позивач, його мета полягає у нагріванні повітряного потоку, що виходить від випаровування зайвої вологи, що міститься в зерні. Споживання палива (дизеля або газу) на сушку тонни зерна залежить від загальної кількості вологи, яку необхідно вивести, і, отже, від вихідної та кінцевої вологості зерна. Крім того, існують і інші фактори, які суттєво впливають на рівень витрат палива. До цих факторів належать: рівень температури зовнішнього повітря, відносна вологість, ступінь забрудненості зерна.

Згідно платіжного доручення від 01.03.2019 №455 ТОВ «Благодійний Союз» перерахувало ПП «ТоргТранссервіс» вартість орендованого майна у сумі 400950,00 грн.

Долучені позивачем до матеріалів справи документи підтверджують, що вирощені позивачем зернові культури приймалися з поля за внутрішніми накладними, передавалися на доробку в зерносушарку, а потім за актами про доробку зерна на зерносушарці передавалися на склад. З наданих суду актів про доробку зерна на зерносушарку вбачається, що з вересня 2018 року ТОВ «Благодійний Союз» здійснювало сушіння зерна (пшениці, кукурудзи, насіння соняшнику) на орендованій зерносушарці та використовувало для цих потреб газ скраплений.

Отже, в акті перевірки від 23.01.2020 відображено неповну інформацію про те, що за ТОВ «Благодійний Союз» не рахуються власні чи орендовані основні фонди, які потребують використання газу скрапленого, та не доведено виробничу (технологічну) потребу в придбанні газу скрапленого в задекларованих обсягах.

Саме для роботи зерносушарки та використання для її експлуатації газу, 10.09.2018 за №1812/918/Г/1, 05.11.2018 №0511/71 та 17.12.2018 за №487 між ТОВ «Благодійний Союз» та ТОВ «Альянс Ойл Трейдінг», ТОВ «Новітні паливні системи» та ТОВ «Нафтовий Альянс» було укладено договори поставки (купівлі-продажу) нафтопродуктів (газу), за якими було поставлено для ТОВ «Благодійний Союз» газ на суму 63019643,87 грн., у т.ч. ПДВ - 10511090,68 грн., що підтверджується належними первинними документами (видатковими накладними, податковими накладними та товарно-транспортними накладними).

Тобто, надані позивачем первинні документи підтверджують використання придбаного газу у власній господарській діяльності підприємства, його рух з моменту купівлі до моменту використання (списання) у господарській діяльності Товариства, що свідчить про наявність законодавчо визначених підстав для формування витрат підприємства за наслідками господарських операцій, які не визнаються контролюючим органом.

Крім того, на запит суду ТОВ «Альянс Ойл Трейдінг» (с. 29-38, т. 19) підтвердило факт реальних господарських взаємовідносин із позивачем.

Отже, висновки контролюючого органу про завищення витрат за рахунок віднесення до їх складу витрат, непідтверджених первинними бухгалтерськими документами за наслідками придбання паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «Альянс Ойл Трейдінг», ТОВ «Новітні паливні системи», не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи. Відповідно, у цій частині позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 06.03.2020 №0003730501, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 36004658,00 грн., з яких 28803726,00 грн. - податкове зобов`язання та 7200932,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, суд дійшов висновку про їх часткову обґрунтованість, зважаючи на таке.

Донарахування суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, окрім описаних вище господарських операцій та списання вартості будівельних матеріалів, пов`язано також з фактом взаємовідносин ТОВ «Благодійний союз» з ТОВ «Агроцвіт-2012», ТОВ «Інокс Сервіс», з ТОВ «Інтеренерготрейд», з ТОВ «ТД Росток», з ПП «Укрпалетсистем», з ТОВ «Гарант Оіл Груп», з ФОП ОСОБА_3 , з ТОВ «Мозир Україна», а також з фактом незменшення позивачем податкового кредиту на суму розрахунку коригування.

Розрахунок визначених контролюючим органом грошових зобов`язань долучений ним до матеріалів справи (а.с. 11, т. 22).

Так, у ході здійснення перевірки контролюючим органом встановлено заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників на загальну суму ПДВ 334046,00 грн., у тому числі по періодах:

за січень 2019 року - на суму 28692,00 грн.:

за червень 2019 року - на суму 305354,00 грн.

Цей висновок пов`язаний з тим, що позивачем в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 201.1, п. 201.10, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 ПК України занижено суми податкових зобов`язань на 334046,00 грн. внаслідок того, що товариством не складено, не зареєстровано в ЄРПН у встановлений законодавством термін податкові накладні та не включено до податкових декларацій з податку на додану вартість до рядка 1.1 «Операції, що оподатковуються за основною ставкою» та Додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)», а саме:

- січень 2019 року - згідно платіжного доручення від 28 січня 2019 року №533 ТОВ «Благодійний Союз» отримало попередню оплату від ТОВ "Агро-Цвіт 2012" у розмірі 175000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 29166,67 грн., за оренду техніки згідно договору від 16.03.2017 №16/03. На залишок суми у розмірі 172150,00 грн., яка виникла внаслідок отриманої попередньої оплати 28.01.2019, товариство мало би скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну на суму ПДВ 28691,67 грн. та включити її до податкової декларації з податку на додану вартість до рядка 1.1 «Операції, що оподатковуються за основною ставкою» та Додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» за січень 2019 року;

- червень 2019 року - ТОВ «Благодійний Союз» по взаємовідносинах з ТОВ «Інокс Севіс» мало б скласти податкові накладні на суму ПДВ 1436478,38 грн. (обсяг операцій за ставкою 20% становив 7182391,91 грн.), але товариством зареєстровані податкові накладні на реалізацію кукурудзи кормової та отриманої попередньої оплати на суму ПДВ 1131124,99 грн., різниця ПДВ становить 305353,39 грн. На дану суму ПДВ у розмірі 305353,39 грн. платник мав би скласти та зареєструвати 27.06.2019 податкову накладну в ЄРПН та включити цю суму до податкової декларації з податку на додану вартість до рядка 1.1 «Операції, що оподатковуються за основною ставкою» та Додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» за червень 2019 року.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Позивачем дотримання наведених норм Податкового кодексу України у цій частині доведено не було, оскільки не надано доказів складання та реєстрації податкових накладних на вказані суми податку на додану вартість.

Відтак, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту і не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку, вказаної у податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Проведеною перевіркою також встановлено заниження задекларованих ТОВ «Благодійний Союз» показників у рядку 14 Декларації «Коригування податкового кредиту» на суму «-»2500 грн., що призвело до завищення ряд. 17 Декларації з податку на додану вартість «Усього податкового кредиту» за жовтень 2018 року.

У декларації з податку на додану вартість від 20.11.2018 №9256917494 та у додатку 1 за жовтень 2018 року підприємство не зменшило суму податкового кредиту у рядку 14 Декларації «Коригування податкового кредиту» «-»2500 грн. на повернення товару ТОВ "АВТО БАС", відповідно до розрахунку коригування від 03.10.2018 №4 до податкової накладної від 10.08.2018 № 4 (коригування кількості).

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підпунктом 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Кодексу визначено, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Враховуючи те, що на дату складання розрахунку коригування до податкової накладної, яким передбачено зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, покупець зобов`язаний відповідним чином зменшити сформований на підставі податкової накладної, до якої складено такий розрахунок коригування, податковий кредит. Таке зменшення здійснюється за результатами звітного (податкового) періоду, в якому складено розрахунок коригування, незалежно від дати реєстрації в ЄРПН такого розрахунку коригування.

Факт наявності даного порушення позивачем спростований не був, у зв`язку з чим суд погоджується з висновками відповідача щодо порушення ТОВ «Благодійний Союз» пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, відповідно до яких підприємством не зменшено задекларовані показники у рядку 14 Декларації «Коригування податкового кредиту» на суму «-»2500 грн.

Отже, підсумовуючи наведене, нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 336545,40 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 25% за ці порушення визнаються судом обґрунтованими, а позовні вимоги у цій частині такими, що не підлягають задоволенню.

Зазначений висновок також підтверджений висновком експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 19.03.2021.

Що стосується висновку контролюючого орану про заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 287334,00 грн. внаслідок списання будівельних матеріалів у грудні 2017 року на суму 843108,10 грн., у листопаді 2018 року на суму 554630,32 грн. та у грудні 2018 року на суму 38931,47 грн. без підтверджуючих документів, то правовий аналіз такому висновку був наданий судом при вирішенні питання щодо правомірності визначення грошових зобов`язань з податку на прибуток, внаслідок якого таке донарахування визнано частково незаконним. Оскільки підприємством підтверджено факт списання будівельних матеріалів у сумі 843108,10 грн. на поточний ремонт основних засобів первинними документами, доводи відповідача про заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за цим порушенням на суму 168622,00 грн. та застосування штрафу у сумі 42155,50 грн. (25%) також визнаються судом необґрунтованим.

Судом підтверджується лише законність визначення податку на додану вартість на суму 593561,79 грн. (554630,32 грн. у листопаді 2018 року та 38931,47 грн. у грудні 2018 року), що складає 118712,00 грн. податку та 29678,00 грн. штрафу за ставкою 25%.

Решта висновків про заниження позивачем податкового зобов`язання з податку на додану вартість стосується взаємовідносин з ТОВ «Інтеренерготрейд», з ТОВ «ТД Росток», з ПП «Укрпалетсистем», з ТОВ «Гарант Оіл Груп», з ФОП ОСОБА_3 , з ТОВ «Мозир Україна».

Контролюючий орган не заперечує факт придбання товарів/послуг у цих підприємств, однак ставить під сумнів факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача.

Так, ТОВ «Благодійний Союз» у 2018 - 2019 роках придбало дизельне паливо у ТОВ «Інтеренерготрейд» та включило до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які були зареєстровані ТОВ «Інтеренерготрейд», на суму ПДВ 8034113,00 грн.

ТОВ «Благодійний Союз» за 2018 - 2019 роки надало до перевірки акти про використання паливно-мастильних матеріалів, відомості обліку видачі дизельного палива, подорожні листи, облікові листи тракториста-машиніста.

Позивачем у жовтні - листопаді 2018 року також було придбане дизельне паливо у ТОВ "ТД Росток", сума податку на додану вартість у розмірі 669098,32 грн. з вартості якого була включена до складу податкового кредиту по податковим накладним, які були складені та зареєстровані цим товариством.

У квітні - травні 2018 року ТОВ «Благодійний союз» придбало дизельне паливо у ПП «Укрпалетсистем» та включило до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які були складені та зареєстровані цим підприємством, на суму ПДВ 40236,51 грн.

У грудні 2018 року позивач придбав дизельне паливо у ТОВ «Гарант Оіл Груп» та включив до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які були складені та зареєстровані цим товариством, на суму ПДВ 145160,00 грн.

У грудні 2018 року позивачем також придбавалось дизельне паливо у ТОВ «Мозир Україна», сума податку на додану вартість у розмірі 138501,20 грн. з вартості якого була включена до складу податкового кредиту по податковим накладним, які були складені та зареєстровані цим товариством.

У травні - червні 2019 року ТОВ «Благодійний союз» придбало дизельне паливо, бензин А-92 у ФОП ОСОБА_3 та включило до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які були складені та зареєстровані цим підприємцем, на суму ПДВ 253378,44 грн.

Відповідач дійшов висновку, що на підставі наданих до перевірки документів (відомостей обліку видачі дизельного палива, актів про використання паливо-мастильних матеріалів, облікових листів тракториста-машиніста, які перевірені вибірковим методом, подорожніх листів, тощо) не видається можливим встановити факт використання наведеного обсягу списаного дизельного палива та бензину у господарській діяльності ТОВ «Благодійний Союз».

Це, зокрема, пов`язано з тим, що у зазначених документах не вказано дати виконання технологічної операції; видача паливно-мастильних матеріалів перевищує технологічну ємність паливного баку автотранспорту; не зазначено автотранспорт, який виконував технологічну операцію та на який вид транспорту списувалось пальне; не вказана відповідальна особа за використання пального; на зазначені залишки палива на дату видачі облікового листа та на дату його здачі; у подорожніх листах не зазначений рух пального або зазначено пробіг, який неможливо виконати; не зазначено кількості та виду продукції, що перевозились. Платником також не надано документів щодо місць зберігання паливно-мастильних матеріалів, документів щодо наявності ємностей для зберігання.

Перевіряючи обґрунтованість такого висновку контролюючого органу, судом враховується таке.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.3 цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому (пп. 14.1.231).

Позивачем не заперечуються недоліки тих первинних документів, що описані в акті перевірки (а.с. 78-80, т. 2), однак він наполягає на тому, що такі недоліки, які до того ж виявлені вибірково, не є підставою для позбавлення позивача права на увесь податковий кредит, сформований за наслідками господарських операцій з придбання палива.

Суд погоджується з такими аргументами позивача, оскільки сукупність наявних у матеріалах справи та досліджених судом доказів дозволяє зробити висновок про використання придбаного палива у господарській діяльності позивача.

Як вже було зазначено, законодавчо встановлений мінімум обов`язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів визначено у абзацах 1-7 частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до яких первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати суб`єкта господарювання, який приймав участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із частиною 2 статті 9 вказаного Закону встановлено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 глави 1 та пунктом 2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).

Згідно із пунктом 2.4 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити, як найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Верховним Судом у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі №160/3055/19 висловлено правову позицію, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Також, Верховний Суд у вказаній постанові звертає увагу та враховує те, що відповідно до сталої судової практики (постанови Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі № 805/686/17-а, від 12 липня 2019 року у справі № 808/109/18, від 9 липня 2019 року у справі № 810/1762/16 тощо) сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

За обставин, які склались у даній справі, відповідачем не визнаються усі господарські операції саме з придбання палива, у той час як лише вибірково наводяться недоліки документів про його списання для використання у господарській діяльності товариства. Такий алгоритм дій контролюючого органу не відповідає приписам Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 №727, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за №1300/27745.

Так, пунктом 5 розділу ІІ цього Порядку встановлено, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів. Описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається шляхом зазначення первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, наведення регістрів бухгалтерського обліку, кореспонденції рахунків операцій та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, та доказів, що підтверджують наявність факту порушення (пп. 2 п. 4 розділу ІІІ Порядку).

Відтак, виявивши недоліки у документах, які складаються для відображення фактів використання придбаних товарів у господарській діяльності підприємства, обґрунтованим міг би бути визнаний висновок лише про невизнання таких сум як підстави для формування податкової вигоди у цій частині, а не суцільне виключення повної суми податку на додану вартість з ціни придбаного товару з податкового обліку.

Оскільки до акту документальної перевірки не додано аналітичних даних, сформованих за таким алгоритмом, визначення грошових зобов`язань за принципом виключення усієї суми податку на додану вартість з податкового кредиту є невиправданим та незаконним.

Суд вважає слушними аргументи позивача, що висновок про безпідставне списання палива міг бути зроблений лише тоді, коли б був проведений повний аналіз всіх технологічних циклів, які проводилися з вирощування абсолютно усіх культур, та використаної спеціалізованої техніки за період перевірки з 01.01.2016 по 30.06.2019.

Зважаючи на те, що такого аналізу проведено не було, висновок щодо відсутності права на формування податкового кредиту з огляду на недоліки при заповненні вибірково досліджених документів є хибним.

Не спростував відповідач і доводів позивача, що ним було безпідставно залишено поза увагою як підтверджуючі облікові документи акти про використання паливно-мастильних матеріалів та документи, на підставі яких позивачем здійснювався облік палива при транспортуванні товару, що були складені позивачем під час виконання робіт. Позивач вказує на те, що кожен акт про списання використання паливно-мастильних матеріалів містить всі необхідні реквізити: підписи уповноважених осіб, найменування виду пального, технологічну операцію, на яку це паливо було використано, одиницю виміру та об`єм робіт, загальну кількість використаного палива та його загальну вартість.

Відповідачем з цього приводу заперечень подано не було. Натомість, сторонами у ході судового розгляду справи, зокрема допиту свідка відповідача, не заперечувалось, що згідно даних обліку позивачем іншого палива для здійснення господарської діяльності у період, що перевірявся, не придбавалось, а зважаючи на його основний вид діяльності, яким є вирощування сільськогосподарських культур, відсутність цього товару робила б її взагалі неможливою.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що усі господарські операції позивача з придбання паливно-мастильних матеріалів є такими, що спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, підтверджені первинними документами, а факт їх невикористання у господарській діяльності ТОВ «Благодійний союз» не доведений відповідачем достатніми та належними доказами, зважаючи на що ці операції визнаються судом підставою для формування платником податкового обліку.

У цій частині визначення позивачу грошових зобов`язань з податку на додану вартість є незаконним.

На висновок про завищення ТОВ «Благодійний союз» податкового кредиту вплинуло і невизнання його формування за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Екліпс Центр», ТОВ «Фунді», ТОВ «Лорігон», ТОВ «Серкол», ТОВ «Раєвіт», ПП «Єврозапчастини», ТОВ «Нано Союз», ТОВ «Нафтотрейдингінвест», ТОВ «Гудд Віл Корп», ТОВ «Корал Енерго Трейдинг», ТОВ «НК Енергогруп» та ТОВ «МВП «Релос».

Аргументи відповідача з цього приводу були оцінені судом при вирішенні питання щодо законності нарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток за наслідками взаємовідносин з цими контрагентами, зважаючи на що суд констатує, що вони не можуть бути визнані належним обґрунтуванням також й правомірності нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Водночас, суд вважає за необхідне додатково вказати на таке.

Частиною 2 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Абзацом 3 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За Податковим кодексом України достатнім засобом підтвердження відповідного податкового кредиту, який не потребує додатково ще будь-якого підтвердження, є зареєстрована податкова накладна від продавця, тобто зареєстрована податкова накладна від покупця є за законом виключним засобом підтвердження відповідного податкового кредиту.

ТОВ «Благодійний союз» сформувало свій податковий кредит за наслідками господарських операцій зі згаданими контрагентами виключно на підставі зареєстрованих податкових накладних, що не заперечується відповідачем, а відтак система адміністрування ПДВ має гарантовано забезпечувати належну сплату податку на додану вартість, який має бути наперед внесений до системи чи підтверджений визнаним податковим кредитом.

За такого правового регулювання та його фактичних наслідків, дефекти у податковій суб`єктності постачальника товарів не можуть бути розцінені як підстави для позбавлення платника податку права на податковий кредит, позаяк контролюючий орган не надав доказів про обізнаність позивача щодо такої поведінки його контрагентів та злагодженості дій між ними.

Жодного правочину, укладеного між позивачем та цими контрагентами, не визнано недійсним у судовому порядку, відповідачем не доведено наявності в діях сторін мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування неправомірного умислу у позивача. Вказані в акті перевірки висновки стосовно формування контрагентами позивачів штучних показників податкового обліку з метою надання незаконної податкової вигоди є лише припущеннями посадових осіб відповідача за відсутності належних та допустимих доказів, які надаються в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, аргументи контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту за цими господарськими операціями є неспроможними, а податкове повідомлення-рішення у цій частині таким, що не ґрунтується на вимогах Закону.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.03.2020 №0003720501, яким Товариству зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість за червень 2019 року на 3544991,00 грн., то суд враховує таке.

На висновок про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду вплинули порушення щодо заниження податку на додану вартість, які частково визнанні незаконними під час судового розгляду справи.

Оскільки розрахунок суми донарахованих податкових зобов`язань з податку на додану вартість охоплюється сумою від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації з ПДВ за червень 2019 року), а судом зроблено висновок про незаконність таких донарахувань, податкове повідомлення-рішення від 06.03.2020 №0003720501 також підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи усе викладене, судом встановлено наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжних доручень від 12.06.2020 №238 (на суму 2102,00 грн. (т.1, а.с. 202)), від 17.06.2020 №5529 (на суму 75665,93 грн. (т. 1, а.с. 213)) позивачем під час звернення з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у загальній сумі 77757,93 грн., який підлягає розподілу відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України.

При цьому, оскільки позивачем судовий збір сплачено відповідно до його максимально встановленої ставки, суд позбавлений можливості вирахувати пропорційне співвідношення суми судового збору, що підлягає відшкодуванню позивачу, по відношенню до суми задоволених позовних вимог, з огляду на що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 50% суми сплаченого судового збору, що становить 37833,00 грн.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 КАС України

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодійний Союз" (с. Чудин, Радомишльський район, Житомирська область, 12243, код ЄДРПОУ 35893156) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Ю. Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 43142501) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.03.2020 №0003683306 в частині нарахування пені з військового збору у сумі 8711,95 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.03.2020 №0003693306 в частині визначення Товариству суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 8925,44 грн. та нарахування пені у сумі 119075,09 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 06.03.2020 №0003720501, яким Товариству зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість за червень 2019 року на 3544991,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 06.03.2020 №000374051 в частині збільшення Товариству суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 25870274,00 грн., з яких 20696219,00 грн. - податкове зобов`язання та 5174055,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.03.2020 №0003730501 в частині збільшення Товариству суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 35435586,25 грн., з яких 28348468,60 грн. - податкове зобов`язання та 7087117,65 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодійний Союз" судовий збір у сумі 37833,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене 16.08.2021.

Суддя Н.М. Майстренко