Рішення № 99004103, 16.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2021 р. Справа№200/7715/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (ЄДРПОУ 25953617, 84333, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Героїв Небесної Сотні, 23) про визнання протиправними дій та стягнення суми,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, в якому просила:

- визнати протиправними дії щодо невиплати облікованої державної соціальної допомоги на особу з інвалідністю з дитинства ІІ групи за період з 01.11.2018 року по 31.03.2020 року в сумі 26303,00 грн.;

- стягнути з відповідача обліковану заборгованість з державної соціальної допомоги на особу з інвалідністю з дитинства ІІ групи за період з 01.11.2018 року по 31.03.2020 року в сумі 26303,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є особою, яка отримує страхові виплати як особа з інвалідністю з дитинства ІІ групи та є внутрішньо переміщеною особою, місце проживання якого було зареєстровано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Виплату щомісячних страхових виплат відповідачем припинено у зв`язку зі скасуванням довідки 11.10.2018 року. В квітні 2020 року виплату поновлено з 01.11.2018 року. Проте заборгованість, яка виникла в період з 01.11.2018 року по 31.03.2020 року, залишається не сплаченою.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24.06.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування позиції відповідач зазначає, що державна соціальна допомога виплачується позивачу своєчасно та в повному обсязі. Стосовно державної соціальної допомоги за минулий період з 01.11.2018 року по 31.03.2020 року в сумі 26303,00 грн. відповідач зазначив, що вона буде виплачена після затвердження Кабінетом Міністрів України окремого порядку, як визначено Постановою КМУ 25.04.2018 року № 335.

Відповідно статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства.

З листа Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 07.05.2021 року № 29-01-14/3090 судом встановлено, що позивач перебував на обліку Управління з 27.11.2014 року. Рішенням від 11.10.2018 року № 452 відповідач скасував довідку внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 та припинив виплату державної соціальної допомоги на особу з інвалідністю.

В подальшому після звернення позивача до управління 01.04.2020 року виплата вказаної допомоги була поновлена. При цьому відповідач вказує, що сума державної допомоги за період з 01.11.2018 року по 31.03.2020 року в сумі 26303,00 грн. ОСОБА_1 не виплачена та обліковується управлінням як заборгованість до затвердження Кабінетом Міністрів України окремого порядку її виплати.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Гарантії прав на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та соціальну захищеність осіб з інвалідністю з дитинства та дітей з інвалідністю шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму визначено Законом України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» від 16 листопада 2000 року № 2109-III (далі - Закон № 2109-III).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2109-III державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

Позивачу інвалідність встановлено безстроково, а тому згідно з частиною другою статті 10 Закону № 2109-III виплати державної соціальної допомоги повинні провадиться щомісячно за поточний місяць у встановлені місцевою державною адміністрацією строки.

Статтею 14 Закону № 2109-III визначено єдину підставу припинення виплати державної соціальної допомоги, якою є влаштування осіб з інвалідністю з дитинства до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання.

Наявність вказаної підстави матеріалами справи не підтверджується, а тому припинення виплати державної соціальної допомоги є протиправним.

Частиною другою статті 12 Закону № 2109-III регламентовано, що суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум особою з інвалідністю чи її офіційним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування особи з інвалідністю на лікуванні, інші причини, які фізично унеможливлювали своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об`єктивні обставини, коли особа з інвалідністю чи її батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної соціальної допомоги за минулий час здійснюється виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.

Із матеріалів справи суд вбачає, що припинення виплат пов`язано із статусом особи як внутрішньо переміщеної особи, проте згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Слід зазначити, що гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначено Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1706-VII, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно зі ст.4 Закону № 1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1цього Закону, на момент їх виникнення. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.

Згідно з ч.1 ст.7 Закону № 1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Судом встановлено, що заборгованість з державної соціальної допомоги на особу з інвалідністю з дитинства ІІ групи за період з 01.11.2018 року по 31.03.2020 року в сумі 26303,00 грн. позивачу не виплачено, що є порушенням вимог наведених норм, оскільки ці виплати припинено органами соціального захисту населення та не отримані ОСОБА_1 за відсутності її вини.

Відповідно до пункту 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08 червня 2016 року № 365 (далі - Порядок № 365), орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

При цьому, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум допомоги не звільняє державу в особі уповноваженого органу від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум допомоги.

Посилання відповідача на те, що дії з невиплати допомоги за минулий час вчинено на виконання постанови № 365 є необґрунтованим, оскільки підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяц.

Питання щодо розподілу судового збору не вирішується, оскільки позивач звільнений від його сплати відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 243-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (ЄДРПОУ 25953617, 84333, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Героїв Небесної Сотні, 23) про визнання протиправними дій та стягнення суми задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги на особу з інвалідністю з дитинства ІІ групи за період з 01.11.2018 року по 31.03.2020 року в сумі 26303,00 грн.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на користь ОСОБА_1 обліковану заборгованість з державної соціальної допомоги на особу з інвалідністю з дитинства ІІ групи за період з 01.11.2018 року по 31.03.2020 року в сумі 26303,00 грн.

Рішення в частині присудження ОСОБА_1 державної соціальної допомоги на особу з інвалідністю у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.П. Бабаш