Ухвала суду № 99004039, 16.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

16 серпня 2021 р. Справа №200/10210/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабіч С.І., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини А0666 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини А0666 (далі - відповідач), відповідно до якого просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу індексації грошового забезпечення, компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 25.04.2012 року по 06.03.2019 року з врахуванням січня 2008 року як базового місяця відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані дні відпустки за період з травня 2015 року по березень 2019 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку.

Відповідно до положень статті 171 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Дана позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 3, 5 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.

Також, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір (судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Тобто, необхідною умовою розгляду судом позовної заяви є сплата особою, яка звертається з цією заявою, судового збору у визначеному розмірі. Однак, як видно з позовної заяви та доданих до неї документів, позивачем не було надано суду доказів щодо сплати судового збору.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Законом України Про судовий збір від 08.07.2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674) врегульовано правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Статтею 5 Закону України Про судовий збір передбачено вичерпний перелік осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Статус, права, пільги учасників бойових дій та Героїв України встановлені, відповідно, Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні.

За приписами п. 18 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і п. 2 ст. 9 Закону України Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні такі особи мають пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

Отже, наявність статусу учасника бойових дій або Героя України не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору, а в цій частині зроблена відсилка до іншого законодавства.

Разом з тим, статтею 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що ветерани війни, до яких належать учасники бойових дій, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від усіх судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

З цією правовою нормою кореспондується пункт 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Правовий аналіз змісту статті 5 Закону України "Про судовий збір" свідчить про те, що від сплати судового збору звільняються або особи, зазначені в пунктах 7, 8, 9, 10, яким така пільга безумовно надається у зв`язку з наявністю певного статусу незалежно від категорії справи (інваліди, громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), або особи у справах визначеної в пунктах 1-6, 12-16 категорій.

Такий висновок підтверджується диспозицією пункту 16 частини першої статті 5 названого Закону, згідно з яким згадану пільгу мають позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов`язаних з наданням статусу учасника бойових дій.

Конструкція пункту 13, в якому йдеться про "справи, пов`язані з порушенням їхніх прав", вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавала у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про те, що звільнення від сплати судового збору стосується спорів про порушені права.

Вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушення прав нерозривно пов`язане саме зі статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які встановлені Конституцією України та іншими законами.

На думку суду, ця норма Закону має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 №3551-XII (далі Закон №3551-XII). Нормами частини другої статті 22 цього Закону визначено, що особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, наведено у статті 12 Закону № 3551-XII.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 року у справі №545/1149/17 зазначила, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.

Враховуючи викладене, суд зазначає про те, що безпосередньо пов`язаними зі статусом позивача як учасника бойових дій є лише позовні вимоги про визнання бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу компенсації за невикористані додаткові відпустки (як учаснику бойових дій), а також про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані додаткові відпустки за період з травня 2015 року по березень 2019 року.

Отже, за цими позовними вимогами позивач є звільненим від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону № 3674-VI.

Проте, суд зазначає, що наявність чи відсутність у позивача статусу учасника бойових дій жодним чином не впливає на право особи і не пов`язані з правом будь - якого військовослужбовця на індексацію його грошового забезпечення чи виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Тобто, вказані позовні вимоги (індексація та виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку) не пов`язані з наявністю та/або відсутністю у позивача статусу учасника бойових дій, в даних правовідносинах відсутнє порушення права позивача, пов`язане саме зі статусом позивача як учасника бойових дій, тобто позивач не звільнений від сплати судового збору, за вказаними позовними вимогами на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України № 3674.

Зазначена правова позиція знайшла своє відображення в постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19, від 18.12.2019 у справі №ЗП/9901/4/19, від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17 та постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №805/3967/17-а.

Таку ж оцінку процесуальному питанню пов`язаному із застосуванням пільг із сплати судового збору учасниками бойових дій надавала Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 06.05.2020 року по справі № 9901/70/20 та у постанові від 09.10.2019 року по справі №9901/311/19, а також Верховний Суд у постанові від 19.10.2020 року по справі № 240/934/20.

У той же час, суд зазначає про те, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Суд зауважує, що індексація є складовою грошового утримання позивача, отже він звільнений від сплати судового збору за позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення та про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 25.04.2012 року по 06.03.2019 року з врахуванням січня 2008 року як базового місяця відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, проте, за п.1 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а не за п.13 ч.1 ст.5 вказаного закону.

Крім того, суд зазначає, що згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 березня 2020 року (справа № 711/4010/13-ц), вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (зокрема, і за час затримки виплати такої допомоги) не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури.

Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати (грошового забезпечення), а тому не може бути віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких, згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір не сплачується.

Таким чином, враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом, в якому серед іншого, просив визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку та зобов`язати відповідача нарахувати та виплати позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця, судовий збір за подання позовної заяви за вказаними вимогами підлягає сплаті на загальних підставах.

За приписами частини 2 ст. 169 КАС України, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно із ч. 1 ст. 4 вказаного Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, з 1 січня 2021 року - 2270,00 гривні.

Згідно з ч.3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У той же час, відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Враховуючи вищевикладене та звільнення позивача від сплати судового збору за частиною вимог, позивачем заявлено одну самостійну майнову позовну вимогу (про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку) яка підлягає оплаті судовим збором та одну похідну від неї немайнової вимоги про визнання протиправною бездіяльності, яка не підлягає оплаті збором.

Частиною 2 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Позовна вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплати позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є позовною вимогою майнового характеру, оскільки її задоволення призведе до зміни складу майна позивача (виплати йому певних грошових сум).

Однак суд позбавлений можливості визначити суму судового збору за вказану частину позовних вимог, оскільки позивачем у позовній заяві не визначені суми середнього заробітку, які підлягають нарахуванню та виплаті, а до позовної заяви не додано доказів, що дали б можливість визначити таку суму.

Враховуючи викладене, з урахуванням ч.2 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", суд приходить до висновку, що сума судового збору за дану позовну вимогу має бути попередньо визначена судом, виходячи з мінімальної ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, а саме, не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 908,00 грн., з можливою у подальшому сплатою недоплаченої суми, яка буде відповідна до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Таким чином, сума судового збору яка підлягає оплаті за подання до суду даного позову, становить - 908,00 грн. (мінімальна ставка судового збору, визначена судом, за майнову позовну вимогу про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку та похідної від неї немайнової вимоги про визнання бездіяльності протиправною).

Крім цього, за правилами частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення його прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Так, предметом цього адміністративного спору, серед іншого, є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку.

Спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №815/2681/17, у постанові від 22 січня 2020 року у справі №620/1982/19 та в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року в справі №560/3339/19.

Як було вказано вище, згідно з позицією Великої палати Верховного Суду, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, отже на вказані вимоги поширюються вимоги ст. 122 КАС України щодо строків звернення до суду.

Частиною 5статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У позовній заяві позивач зазначає, що наказом від 06.02.2019 року № 18-РС та наказом від 06.03.2019 року № 47 його було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Позивач зазначає, що на день звільнення (06.02.2019 року) відповідач не виплатив йому усі суми грошового забезпечення та інших виплат, право на отримання яких у нього виникло за період проходження військової служби.

Суд зазначає, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини А 0666 (по стройовій частині) від 06.03.2019 року № 47 позивача виключено зі списків осбового складу частини та всіх видів забезпечення (отже, з 07.03.2019 року почався відлік строку звернення до суду з даним позовом), проте до суду з цим позовом позивач звернувся лише в 06 серпня 2021 року (про що свідчить штамп на поштовому конверті).

Таким чином, суд приходить висновку, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду з вимогою про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку, встановлений ч5 ст. 122 КАС України.

Клопотання про поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом позивачем не подано та не вказано поважних причин пропуску цього строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на викладене позивачу необхідно подати клопотання про поновлення строку звернення до суду вказавши підстави для поновлення строку та доказів поважності причин його пропуску.

За приписами частини 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Суд зазначає, що позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, шляхом подання до суду:

- оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору в розмірі 908,00 грн., або доказів на підтвердження скрутного матеріального становища позивача;

- обґрунтованої заяви про поновлення пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку та доказів поважності причин його пропуску.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне залишити даний позов без руху та надати позивачу строк для усунення вказаного недоліку.

Керуючись Законами України "Про судовий збір" та "Про державний бюджет України на 2021 рік", статями 160, 161, 169, 171, 172, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А0666 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання суду:

- оригіналу платіжного доручення про доплату сплату судового збору в розмірі 908,00 грн. (платіжні реквізити для перерахування судового збору: отримувач коштів: Донецьке ГУК/Слов`янська МТГ/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37967785; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA308999980313111206084005658; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа) або доказів на підтвердження скрутного матеріального становища позивача;

- обґрунтованої заяви про поновлення пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку та доказів поважності причин його пропуску.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя С.І. Бабіч