Ухвала суду № 99003885, 16.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

16 серпня 2021 р.Справа №160/13924/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луніна О. С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову,-

ВСТАНОВИВ:

13.08.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 209-ос від 20.07.2021 року, яким анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 04810314201900406.

Разом із позовною заявою, 13.08.2021 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить:

- вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 20.07.2021 року № 209-о, яким було анульовано Ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 04810314201900406 до набрання судовим рішенням законної сили.

В обгрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що 04.07.2019 року ФОП ОСОБА_1 отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 04810314201900406, термін дії якої з 04.07.2019 року до 04.07.2024 року, адреса місця торгівлі АДРЕСА_1 . 09.08.2021 року з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, встановлено, що вказана ліцензія анульована з 20.07.2021 року. 13.08.2021 року ФОП ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, отримав супровідний лист ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 20.07.2021 року № 51939/6/04-36-09-01-22, з якого вбачається, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області направляє копію розпорядження № 209-о від 20.07.2021 року про анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним. У розпорядженні ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 209-о від 20.07.2021 року зазначено наступну підставу для анулювання ліцензії: відповідно до п. 9 ч. 49 ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального» (зі змінами та доповненнями), а саме, на підставі встановленого факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії. Станом на дату анулювання ліцензії, ФОП ОСОБА_1 не отримував письмового розпорядження ГУ ДПС у Дніпропетровській області про анулювання ліцензії. Підстави, які б надавали контролюючому органу право прийняти письмове розпорядження щодо анулювання ліцензії по відношенню до ФОП ОСОБА_1 відсутні. Жодних перевірок, запитів, актів, приписів, постанов, судових рішень, тощо по відношенню до позивача не вчинялося, ФОП ОСОБА_1 не повідомлялося, що свідчить про очевидність протиправності розпорядження № 209-о від 20.07.2021 року. Відповідно до ст. 1 Закону № 481 анулювання ліцензії – позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії. ФОП ОСОБА_1 вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів. Відповідно до довідки № 25 від 09.08.2021 року, за адресою місця торгівлі: АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_1 має наступні показники зі сплати податків та інших обов`язкових платежів за період з січня 2021 року по червень 2021 року: податок на доходи фізичних осіб – 77832,71 грн., військовий збір – 6 486,11 грн., єдиний соціальний внесок – 90 419,25 грн., сума ПДВ від обороту по вказаній АЗС за вказаний період склала – 5 032 313,46 грн.. Працевлаштовано 11 осіб, загальний фонд оплати праці по вказаному періоду склав – 408 003,01 грн. Заявник, враховуючи дані фінансової звітності ФОП ОСОБА_1 , вважає, що анулювання ліцензії призведе до вкрай негативних наслідків не тільки для самого позивача, а й для працівників, для бюджету України, оскільки фактично буде зупинено його господарську діяльність, ймовірне банкрутство та подальше припинення, звільнення працівників, облікова кількість яких станом на 31.01.2021 року складає 11 осіб, значних втрат державного бюджету та державних цільових фондів внаслідок недоотримання надходжень коштів у вигляді податків та зборів у значних розмірах. На даний час існує нагальна потреба у застосуванні судом заходів забезпечення позову, оскільки існує очевидна небезпека того, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить та зробить неможливим поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд здійснює оцінку необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Приписами ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямовано на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

З огляду на приписи статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Згідно із ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В силу ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень закону, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Суд також зазначає, що існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або неможливість захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів чи необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення, як підстава для забезпечення адміністративного позову, полягає в тому, що на момент подання такого позову у позивача наявні обґрунтовані підстави, підтверджені належними та допустимими доказами, вважати можливим настання юридичних фактів, які призведуть до порушення його прав та законних інтересів.

До вирішення справи по суті суд може застосувати заходи забезпечення позову. Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.

Так, в обґрунтування заяви про забезпечення позову ФОП ОСОБА_1 зазначає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, про що свідчить факт існування реальної можливості того, що ще до закінчення провадження у цій справі про визнання протиправними та скасування спірного рішення відповідача, підприємство буде фактично позбавлене можливості здійснювати свою господарську діяльність, що спричинить значні збитки та може спричинити його банкрутство.

Водночас, судом встановлено, що Ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №04810314201900406 отримано Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 04.07.2019р. з терміном дії до 04.07.2024р. на місця торгівлі: АДРЕСА_1 .

Оскаржуваним розпорядженням Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №209-о від 20.07.2021 року анульовано ліцензію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на право роздрібної торгівлі пальним №04810314201900406, з посиланням на встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Згідно із ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним справляється щорічно і зараховується до місцевих бюджетів згідно із законодавством. Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років. Після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії. Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання.

Таким чином, хоч всі ліцензії на пальне (виробництво, опт, роздріб, зберігання) видаються терміном на п`ять років, однак плата за них справляється щорічно. Водночас, чинним законодавством не передбачено повернення коштів у разі дострокового анулювання ліцензії на виробництво, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним.

При цьому, ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання. Отже, саме з моменту одержання суб`єктом господарювання письмового розпорядження про анулювання ліцензії останній позбавляється права на провадження діяльності, зазначеної в такій ліцензії.

Як зазначалося вище, відповідно до ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності позивача є «Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами» (код КВЕД 46.71), також видом діяльності заявника є роздрібна торгівля пальним (код КВЕД 47.30).

Отже, можливість здійснення позивачем господарської діяльності безпосередньо залежить від наявності відповідної ліцензії, анулювання якої призведе до зупинення господарської діяльності заявника, що матиме невідворотні наслідки, в тому числі, у вигляді збитків, простою обладнання, яке потребує постійного обслуговування, та необхідності вивільнення працівників, які його обслуговують.

Таким чином, суд вважає обгрунтованими доводи заявника, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав і інтересів позивача, для захисту яких він звернувся до суду.

При цьому, інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

При вирішенні заяви ФОП ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову суд дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зазначеним у заяві позивача, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, при цьому, суд враховує, що анулювання ліцензій ФОП спірним розпорядженням відбулося не з підстав, що можуть свідчити про існування будь-якої загрози (екологічної, пожежної тощо) від продовження здійснення позивачем такої діяльності, щоб могло свідчити на користь невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Водночас, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Враховуючи викладене, суд встановив, що достатнім, допустимим і належним способом, який дозволить зберегти існуюче становище до звершення розгляду справи по суті позовних вимог, є вжиття заходів забезпечення позову у спосіб зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №209-о від 20.07.2021 року, яким анульовано ліцензію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на право роздрібної торгівлі пальним № 04810314201900406, до набрання законної сили рішенням суду у справі у справі №160/13924/21 за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування розпорядження.

При цьому, суд вважає обраний позивачем захід забезпечення позову співмірним із заявленими позивачем вимогами та таким, що відповідає предмету позову.

Крім того, суд наголошує, що вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої позивачем заяви та наявність підстав для її задоволення.

Керуючись ст. ст. 150-154, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову – задовольнити.

Зупинити дію розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №209-о від 20.07.2021 року, яким анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 04810314201900406 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/13924/21.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала підлягає негайному виконанню відповідно до ч.1 ст.156 КАС України.

Стягувач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).

Боржник: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005).

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи згідно із ч.8 ст.154 КАС України.

Суддя О.С. Луніна