Ухвала суду № 99003701, 10.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

10 серпня 2021 року Справа № 160/13265/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., перевіривши матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРВИН» до відповідача 1 Комунального закладу «Верхньодніпровська середня загальноосвітня шкода №5 І-ІІІ ступенів» Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області», відповідача 2 Верхньодніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування розпорядження та визнання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05.08.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРВИН» до відповідача 1 Комунального закладу «Верхньодніпровська середня загальноосвітня шкода №5 І-ІІІ ступенів» Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області», відповідача 2 Верхньодніпровської міської ради, в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження № 52 від 31.12.2020р. Верхньодніпровської міської ради;

- зобов`язати посадових осіб КЗ «Верхнодніпровська СЗШ №5 1-Ш ст.» за власний рахунок відновити первісний стан вунутрішньобудинкової мережі згідно проектної документації.

Згідно з положеннями частини 8 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п`яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою-шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

Відповідно до пунктів 3 та 6 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Частиною 4 статті 172 КАС України передбачено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем оскаржується розпорядження Верхньодніпровського міського голови від 30.12.2020 №52 «Про організаційні заходи відключення ТОВ «Юрвин» та підключення ДП «Васильківкатеплоенерго» КП «Дніпротеплоенерго» ДОР» до внутрішньобудинкових мереж теплопостачання КЗ «Верхньодніпровська СЗШ №5 І-ІІІ СТ» ВМР».

Суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною 1 статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про оборонні закупівлі», крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель та спрощеного відбору без застосування електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»;

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

При цьому, у частині 1 статті 4 КАС України надано визначення таким поняттям, як:

- адміністративна справа – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (п.1);

- публічно-правовий спір – спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п.2);

- суб`єкт владних повноважень – орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Разом із тим, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII (тут і далі – в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон №2189-VIII).

За приписами частини 3 статті 4 Закон №2189-VIII до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить:

1) затвердження та виконання місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та виконанні відповідних державних і регіональних програм;

2) встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону;

3) затвердження норм споживання комунальних послуг;

4) інформування населення відповідно до законодавства про стан виконання місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, а також про відповідність якості житлово-комунальних послуг нормативам, нормам, стандартам та правилам;

5) здійснення моніторингу стану виконання місцевих програм розвитку житлово-комунального господарства;

6) встановлення одиниці виміру обсягу наданих послуг з поводження з побутовими відходами.

Спірні правовідносини також врегульовані й Законом України від 02.06.2005 №2633-IV «Про теплопостачання» (тут і далі – в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон №2633-IV), за змістом статті 13 якого до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема:

- регулювання діяльності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад;

- затвердження місцевих програм розвитку у сфері теплопостачання, участь у розробці та впровадженні державних і регіональних програм у цій сфері;

- затвердження з урахуванням вимог законодавства у сфері теплопостачання проектів містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, схем теплопостачання та іншої містобудівної документації;

- здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог;

- погодження на розміщення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці нових або реконструкцію діючих об`єктів теплопостачання та сприяння розвитку систем теплопостачання на відповідній території.

Разом із цим, повноваження, зокрема виконавчих органів міських рад, в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку визначені й статтею 30 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон №280/97-ВР), згідно з положеннями підпункту 1 пункту «а» частини першої якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Пунктом 20 частини 4 статті 42 Закону №280/97-ВР визначено, що сільський, селищний, міський голова видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Відповідно до пункту 25 Правил надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі – Правила №630), відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

На виконання п.6 ч.2 ст.4 Закону №2189-VIII та пункту 8 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 квітня 2014 року № 197, наказом

Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 № 169, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.08.2019 за № 982/33953 затверджено Порядок відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води (далі – Порядок №169).

Пунктом 4 Розділу І Порядку №169, зокрема, передбачено, що орган місцевого самоврядування створює своїм рішенням та затверджує склад постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (далі - Комісія) згідно з додатком 1 до цього Порядку. Комісія є консультативно-дорадчим органом органу місцевого самоврядування, основним завданням якого є розгляд питань щодо відключення споживачів від система (мережа) централізованого опалення (теплопостачання) (далі – ЦО) та/або система (мережа) постачання гарячої води (далі – ГВП).

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку №169 рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від ЦО та/або ГВП приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення Комісії. Рішення органів місцевого самоврядування можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Як встановлено судом з матеріалів адміністративного позову, спірним розпорядження від 31.12.2020 №52 Верхньодніпровський міський голова створив комісію з проведення організаційних заходів щодо відключення ТОВ «Юрвин» та підключення ДП «Васильківкаиеплоенерго» КП «Дніпроенерго» ДОР» до внутршіньобудинкових мереж теплопостачання КЗ «Верхньодніпровська СЗШ №5 І-ІІІ СТ» ВМР» у визначеному додатком №1 до розпорядження складі, а також зобов`язано за результатами вказаних заходів скласти відповідні акти.

З аналізу вищевказаних положень законодавства та обставин заявленого до розгляду спору вбачається, що міський голова, створюючи та затверджуючи склад комісії щодо відключення споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) своїм розпорядженням, діяв як суб`єкт владних повноважень та реалізовував у такому випадку надані йому законами повноваження у сферах житлово-комунальних послуг і теплопостачання, тобто здійснював публічно-владні управлінські функції.

Отже, спір у цій справі виник у сфері публічно-правових відносин, а його предмет стосується законності рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання ним власних публічно-владних управлінських функцій щодо створення комісії з проведення організаційних заходів щодо відключення ТОВ «Юрвин» до внутршіньобудинкових мереж теплопостачання КЗ «Верхньодніпровська СЗШ №5 І-ІІІ СТ» ВМР».

Аналогічні правові висновки сформовані Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.10.2020 року по справі № 340/458/19 (адміністративне провадження № К/9901/26949/19).

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Тобто, позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування розпорядження Верхньодніпровського міського голови від 31.12.2020 №52, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач просить суд зобов`язати посадових осіб КЗ «Верхньодніпровська СЗШ №5 І-ІІІ ст.» за власний рахунок відновити первісний стан внутрішньобудинкової мережі згідно проектної документації.

З матеріалів позовної заяви також вбачається, що відповідно до рішення Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 10.12.2015 №160-теп ТОВ «ЮРВИН» має ліцензію на постачання та транспортування теплової енергії.

Матеріали адміністративного позову свідчать про те, що ТОВ «ЮРВИН» у період 2016-2020 років здійснювалось постачання теплової енергії на адресу КЗ «Верхньодніпровська СЗШ №5 І-ІІІ СТ».

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Комунальний заклад «Верхньодніпровська середня загальноосвітня школа №5 І-ІІІ ступенів» Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області» (ідентифікаційний код 26372681) має організаційно-правову форму «Комунальна організація (установа, заклад)».

З огляду на вищенаведені норми, Комунальний заклад «Верхньодніпровська середня загальноосвітня школа №5 І-ІІІ ступенів» Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області» (ідентифікаційний код 26372681) не є в даних правовідносинах суб`єктом владних повноважень.

Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках врегульовані Законом №2189-VIII (ч.1 ст.2 вказаного Закону).

У статті 1 Закону №2189-VIII, зокрема надано визначення таким поняттям:

- житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

- виконавець комунальної послуги – суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

- споживач житлово-комунальних послуг (далі – споживач) – індивідуальний або колективний споживач;

- індивідуальний споживач – фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Таким чином, ТОВ «ЮРВИН» є виконавцем комунальної послуги, а КЗ «Верхньодніпровська СЗШ №5 І-ІІІ СТ» є індивідуальним споживачем в розумінні положень Закону №2189-VIII.

Частиною 1 статті 12 Закону №2189-VIII визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

За положеннями ч.1 ст. 6 Закону №2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та вирішення справи судами, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Отже, ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема участь у спорі суб`єкта господарювання, наявність між сторонами, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, враховуючи, що спір між ТОВ «ЮРВИН» та КЗ «Верхньодніпровська СЗШ №5 І-ІІІ СТ» фактично виник із договірних правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг, то він не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Виходячи з аналізу наведених норм та обставин, враховуючи, що спірні правовідносини між ТОВ «ЮРВИН» та КЗ «Верхньодніпровська СЗШ №5 І-ІІІ СТ» є господарсько-правовими, відтак, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оспорювані правовідносини підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства.

Отже, позивачем в позовній заяві об`єднано позовні вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства, тобто порушено правила об`єднання позовних вимог.

З огляду на вищевикладене та вищенаведені норми, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 169, 171, 172, 248, 256 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРВИН» до відповідача 1 Комунального закладу «Верхньодніпровська середня загальноосвітня шкода №5 І-ІІІ ступенів» Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області», відповідача 2 Верхньодніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування розпорядження та визнання вчинити певні дії – повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачеві разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами представнику позивача.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно