Рішення № 99003387, 12.08.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 серпня 2021 р. Справа № 120/6606/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Подільської митниці Державної митної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Подільської митниці Державної митної служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з метою здійснення митного оформлення товару позивач звернувся до митного органу із електронною митною декларацією № UА401020/2020/049622, в якій митна вартість визначена за ціною договору (контракту).

В результаті опрацювання поданої митної декларації та документів відповідачем була винесена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2020/00317 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 20.10.2020 №UА401000/2020/000041/2, відповідно до якого митний орган визначив митну вартість товару за резервним ( 6 ) методом.

На переконання позивача, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів №UА401000/2020/000041/2 від 20.10.2020, яким визначено митну вартість імпортованого товару, відповідачем протиправно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають скасуванню.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Також даною ухвалою встановлено сторонам строк для подання заяв по суті позову.

11.12.2020 та 16.12.2020 на адресу суду від представника Подільської митниці Держмитслужби надійшли ідентичні за змістом відзиви на позовну заяву за №293/7.12-10, у яких відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову.

22.12.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечує проти доводів викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву.

04.01.2021 на адресу суду від представника Подільської митниці Держмитслужби надійшов уточнений відзиви на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову та зазначає, що відповідачем у відзиві №293/7.12-10 помилково наведено обґрунтування по іншому рішенню про коригування митної вартості що не стосується позивача в даній справі.

В обґрунтування своєї позиції щодо заявлених позивачем вимог зазначає, що відповідно до ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, зобов`язані:

- заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

- подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 3 ст.53 МКУ передбачено, що у разі якщо документи, подані до митного оформлення товару позивачем, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В даному випадку, за ЕМД UA 401020/2020/049622 від 19.10.2020 року до митного оформлення було заявлено товар - Шини пневматичні, гумові, що вже використовувались, для вантажних автомобілів у загальній кількості 67 шт., митну вартість товарів визначено на рівні від 21,46 до 23,73 євро.

До митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) від 13.10.2020 №RE20-24075, довідка про транспортні витрати від 15.10.2020, платіжне доручення в іноземній валюті від 15.10.2020, прейскурант (прайс-лист) виробника від 13.10.2020, копію декларації країни відправлення від 13.10.2020 №20DE535636075573E1.

В ході здійснення митного контролю було здійснено перевірку заявленої декларантом митної вартості товару та встановлено, що надані документи мають розбіжності та неточності. Так, в митній декларації країни відправлення не вказано вартість товару, що переміщується. Також слід зазначити, що для підтвердження заявленої митної вартості декларант надав прайс- лист від 13.10.2020 (код документу - 3014). Код документу 3014 передбачає, що такий документ має бути виданий виробником товару. Наданий декларантом прайс-лист виданий експортером, а в митній декларації відомості щодо виробника зазначено як "нема даних". Таким чином, подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що документально підтверджують числове значення заявленої митної вартості товару.

Враховуючи вищевикладене, декларанту були направлені електронні повідомлення наступного змісту: "В ході здійснення митного контролю встановлено, що надані документи мають розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Так, при заявленні походження товарів №№ 2-5 декларант посилається на інвойс (код документу - 0862, номер КЕ20-24075). В інвойсі заявлено загальне походження товарів - ЕТГ, в той же час заявлене походження товарів 2-5 зазначене в пакувальному аркуші б/н від ІІЕ20-24075. Посилання на пакувальний аркуш декларантом не здійснено. Для підтвердження заявленої митної вартості декларант надав прайс-лист від 13.10.2020 б/н (код документу - 3014). Код документу 3014 передбачає, що такий документ має бути виданий виробником товару. Наданий декларантом прайс-лист виданий експортером, а в митній декларації відомості щодо виробника зазначено як "нема даних". Зважаючи на вищевикладене, керуючись ч. 3 ст. 53 МКУ, прошу надати документи, які підтверджують митну вартість товарів: додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту) у разі їх наявності; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. При цьому, звернуто увагу декларанта на те, що декларант має право за власною ініціативою надати інші документи.". Однак, декларант листом від 19.10.2020 відмовився від надання додаткових документів.

Таким чином, враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містили розбіжності та неточності, відповідно до п. п. 2, 3 статті 58 МК України було застосовано другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 МК України.

З огляду на викладене, представник зазначив, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення та картки відмови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

11.01.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечує проти доводів викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву.

28.01.2021 на електронну пошту суду надійшло клопотання позивача про витребування додаткових доказів у відповідача.

Ухвалою суду від 28.01.2021 вирішено витребувати у відділу митного оформлення №2 митного поста "Південний" Київської митниці Держмитслужби додаткові докази.

23.02.2021 від Київської митниці Держмитслужби надійшли докази, витребуванні ухвалою суду від 28.01.2021.

Ухвалою суду від 29.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.04.2021.

Ухвалою суду від 15.04.2021, у зв`язку з поданням сторонами заяв про проведення розгляду справи у письмовому провадженні, подальший розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження.

Суд, з`ясувавши доводи сторін, викладені в заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку наявним доказам, встановив наступні фактичні обставини.

11.05.2014 між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та "Dikabo GMBH" (Німеччина) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір №GMBH-0102, відповідно до умов якого Продавець відвантажує, а Покупець приймає та оплачує вантажні шини, що були у вжитку, придатні для подальшого використання, у кількості та по цінам, вказаним у Інвойсах, що є невід`ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Євро за одиницю товару та вказана у Інвойс, умови поставки визначаються на умовах FCA (Spelle) Інкотермс 2010.

Відповідно до Інвойс №RE20-24075 від 13.10.2020, Продавцем та Покупцем узгоджено номенклатуру, ціну та кількість Товару. Загальна кількість товару складає - 299 штук, загальна вартість товару на умовах FCA (Spelle) - 5980 Євро.

На підставі вказаного зовнішньоекономічного договору позивачем отримано відповідний товар для здійснення митного оформлення якого позивачем була подана до Подільської митниці Держмитслужби електронна митна декларація №UA401020/2020/049622 від 19.10.2020. Митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні від 21,46 до 23,73 Євро / шт. в залежності від ваги (розміру) шини (або 0,38 Євро/ кг. нетто).

Одночасно, з вказаною вище ЕМД декларантом було подано до митного органу перелік документів, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 статті 53 МК України, а саме:

- пакувальний лист від 13.10.2020;

- рахунок-фактуру (інвойс) №RE20-24075 від 13.10.2020;

- автотранспортну накладну від 13.10.2020;

- декларація про походження товару №RE20-24075 від 13.10.2020;

- банківські платіжні документи від 15.10.2020;

- документ на підтвердження вартості перевезення товару від 15.10.2020;

- прейскурант (прайс-лист) від 13.10.2020;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № GMBH-0102 від 11.05.2014;

- договір про надання послуг митного брокера № ЛТШ-2244 від 01.10.2019;

- заяву декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, що включені до Зеленого переліку відходів № 212.2.1-ВИХ/1548-20 від 27.05.2020;

- інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, інших держав № 6093230 від 15.10.2020;

- декларацію-інвойс, складену уповноваженим експортером №RE20-24075 від 13.10.2020;

- копію митної декларації країни відправлення №20DE535636075573ЕІ від 13.10.2020.

За наслідками опрацювання наданих документів Подільська митниця Держмитслужби дійшла до висновку, що документи подані для визначення митної вартості товару відповідно до положень статті 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Тому, митний орган запропонував декларанту позивача надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару шляхом надсилання електронного повідомлення, а саме:

- додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту) у разі їх наявності;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У відповідь на даний запит декларантом 19.10.2020 надано відповідачу лист-пояснення б/н від 19.10.2020, декларації щодо митного оформлення ідентичних товарів №UA100380/2020/711407 від 10.07.2020, №UA100380/2020/711353 від 10.07.2020, лист постачальника б/н від 19.10.2020, а також повідомлено про неможливість надання інших додаткових документів.

На виконання вимог п. 6 ст. 54 МК України, Подільською митницею Держмитслужби було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованих товарів, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2020/00317.

Підставою для відмови у митному оформленні слугувало прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів 20.10.2020 №UА401000/2020/000041/2, відповідно до якого митна вартість товару визначена із застосуванням шостого резервного методу.

Незгода позивача із такими діями відповідача та, як наслідок, із прийнятими ним рішеннями про коригування митної вартості товарів та винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 34-1 ч. 1 ст. 4 МК України, митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. (ч. 2 ст. 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 1, 2 та 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Положеннями ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

В даному ж випадку, як уже було встановлено судом вище, 11.05.2014 між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та "Dikabo GMBH" (Німеччина) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір №GMBH-0102, відповідно до умов якого Продавець відвантажує, а Покупець приймає та оплачує вантажні шини, що були у вжитку, придатні для подальшого використання, у кількості та по цінам, вказаним у Інвойсах, що є невід`ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Євро за одиницю товару та вказана у Інвойс, умови поставки визначаються на умовах FCA (Spelle) Інкотермс 2010.

Відповідно до Інвойс №RE20-24075 від 13.10.2020 Продавцем та Покупцем узгоджено номенклатуру, ціну та кількість Товару. Загальна кількість товару складає - 299 штук, загальна вартість товару умовах FCA (Spelle) - 5980 Євро.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана до Подільської митниці Держмитслужби електронна митна декларація №UA401020/2020/049622 від 19.10.2020.

При цьому, митна вартість товару за вказаною митною декларацією була визначена позивачем за першим методом - за ціною договору.

В той же час, з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 20.10.2020 (графа 33 - обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості) вбачається, що на момент митного оформлення, додані до ЕМД документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Відповідного висновку митний орган дійшов з огляду на те, що для підтвердження заявленої митної вартості декларант надав прайс-лист від 13.10.2020 (код документу - 3014). Разом із тим, код документу 3014 передбачає, що такий документ має бути виданий виробником товару, однак наданий декларантом прайс-лист виданий експортером, а в митній декларації відомості щодо виробника зазначено як "нема даних".

Надаючи оцінку даним твердженням відповідача, суд зазначає, що так, дійсно, із наявного у матеріалах справи прайс-листа слідує, що останній виданий саме "Dikabo GMBH", який є продавцем за зовнішньоекономічним договором №GMBH-0102, укладеного із позивачем.

При цьому, відображена у прайс-листі вартість товарів, в повній мірі відповідає тій вартості, що визначена у Інвойсі №RE20-24075 від 13.10.2020.

В той же час, в межах розгляду даної адміністративної справи, представником відповідача не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листа, виданого саме експортером, ставить під сумнів достовірність визначеної позивачем митної вартості товару, за умови, що відображена у прайс-листі інформація щодо вартості одиниці товару, в повній мірі відповідає вартості, що визначена у Інвойсі №RE20-24075 від 13.10.2020.

З огляду на вище викладене, сам лише факт надання позивачем прайс-листа, виданого експортером, однак, із зазначенням коду 3014, на переконання суду, не може викликати сумнів у заявленій митній вартості імпортованого товару.

Щодо обраного відповідачем методу визначення митної вартості ( резервний ) суд зауважує наступне.

Як встановлено судом, у відповідь на запит митниці щодо підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом було надано відповідачу, зокрема, декларації щодо митного оформлення ідентичних товарів №UA100380/2020/711407 від 10.07.2020, №UA100380/2020/711353 від 10.07.2020, у яких визначена митна вартість ідентичного товару, що був поставлений на митну територію України тим самим постачальником та для того самого покупця ( позивача ), на тих самих комерційних умовах, за тим самим контрактом.

Проте, такі декларації відповідачем не були взяті до уваги в порушення ст. 57 Митного кодексу України і в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару необгрунтовано зазначено, що у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та побідними ( аналогічними ) товарами, внаслідок чого застосовано саме резервний ( 6 ) метод.

Крім того, суд також критично оцінює посилання представника відповідача на використання відповідачем, як джерела інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, відомостей, що зазначені в митних декларацій №UA100490/2020/836104, оскільки в зазначеній декларації митна вартість визначена за резервним ( 6 ) методом, про що зазначено в графі 43. В той же час суду не надано належних та достовірних доказів, що товар за такою ( певною ) митною вартістю дійсно був ввезений в Україну, що рішення про коригування митної вартості товарів не оскаржувалось та не було скасовано судом.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, як вже встановлено, згідно умов зовнішньоекономічного договору №GMBH-0102 від 11.05.2014, продавець відвантажує, а покупець (позивач) приймає та оплачує вантажні шини, що були у вжитку, придатні для подальшого використання.

Таким чином, імпортованому позивачем товару (шини бувші у використанні) властива наявність певних характеристик, які суттєво можуть вплинути на його вартість, адже у залежності від зносу шин чи/або дати їх виробництва, може зменшуватись і їх вартість.

З огляду на викладене, навіть у випадку ввезення на митну територію України шин бувших у використані однакового розміру та від одного і того ж виробника, їх вартість може різнитись в залежності від зносу чи/або дати їх виробництва.

При цьому, суд звертає увагу на те, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду узгоджується із обов`язковою для врахування практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15 (№К/9901/35148/18).

Судом встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого позивачем товару не може бути визначена за ціною договору.

Більш того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам лише факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем документи ( як первинно, так і додатково подані на пропозицію митного органу ) підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

В той же час, посилання відповідача на неподання декларантом всіх необхідних документів, які підтверджують заявлену митну вартість, як на доказ правомірності оскаржуваних рішень, оцінюються судом критично, адже в даному випадку судом встановлено, що навіть додатково подані позивачем документи залишились поза увагою відповідача, разом з тим відсутність будь - яких інших документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.

Суд наголошує, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 20.10.2020 №UА401000/2020/000041/2 не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, оскільки на час прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2020/00317 були відсутні підстави, передбачені ч. 6 статті 54 МК України, зазначене рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з вищенаведених мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Подільської митниці Держмитслужби у застосуванні митної вартості, заявленої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Визнати протиправними та скасувати рішення Подільської митниці Держмитслужби від 20.10.2020 №UА401000/2020/000041/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2020/00317.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 5044 (п`ять тисяч сорок чотири) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Подільської митниці Держмитслужби.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );

Відповідач: Подільська митниця Державної митної служби (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43350542).

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна