Ухвала суду № 99002334, 11.08.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/1297/21

Провадження № 2/638/3006/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді за участю: секретаря судового засідання учасників справи: представника позивача представника відповідача представника відповідача- Поволяєвої О.В., - ОСОБА_1 , - ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 , - ОСОБА_4

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання представника Харківської міської ради - Катеринника Михайла Сергійовича про залишення без розгляду позовної заяви виконуючого обов`язки керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Шевцової Катерини Володимирівни, що діє в інтересах держави, до ОСОБА_5 , Харківської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Харківської міської ради,-

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2021 року виконуючий обов`язки керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Шевцова Катерина Володимирівна, що діє в інтересах держави, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , Харківської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Харківської міської ради, в якому просила суд визнати незаконним та скасувати п. 21 додатку 1 до рішення Харківської міської ради (далі - ХМР) № 2017/20 від 26 лютого 2020 року «Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд», яким ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності орієнтовною площею 0,0380 га, для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «Д1-1» (шиномонтаж), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати незаконним та скасувати п. 9 додатку 1 до рішення ХМР «Про надання юридичним та фізичним особам ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» від 19 серпня 2020 року № 2236/20, яким ОСОБА_5 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0,0380 га (кадастровий номер 6310136300:14:004:0077) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «Д1-1» (шиномонтаж), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати незаконним та скасувати п. 7 додатку 4 до рішення ХМР «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» від 19 серпня 2020 року № 2236/20, яким ОСОБА_5 надано в оренду строком до 01 вересня 2025 року земельну ділянку комунальної власності площею 0,0384 га (кадастровий номер 6310136300:14:004:0077) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «Д1-1» (шиномонтаж), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

27 липня 2021 року представником ХМР подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке обґрунтовано тим, що прокурор не наділений в даній категорії справ статусом позивача (відсутність процесуальної дієздатності), не може представляти інтереси держави в суді, оскільки саме Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі –Держгеокадастр) як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, зважаючи на що саме Держгеокадастр наділений повноваженнями звертатися до суду з позовами про скасування рішень органів місцевого самоврядування щодо надання земельних ділянок комунальної власності.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що Держгеокадастр не наділений повноваженнями розпорядника земель комунальної власності. Зважаючи на відсутність у Держгеокадастру права зверення до суду з позовом у спірних правовідносинах єдиним органом у державі, який може захистити порушені інтереси держави, є органи прокуратури, а тому позов у цій справі пред`явлено прокурором як належним позивачем, що відповідає положенням Закону України "Про прокуратуру".

Дослідивши викладені в клопотанні про залишення позову без розгляду доводи представника ХМР та заперечення представника позивача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання, зважаючи на наступне.

З матеріалів справи вбачається що рішенням ХМР від 19 серпня 2020 року № 2236/20 ОСОБА_6 надано в оренду строком до 01 вересня 2025 року земельну ділянку комунальної власності за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «Д1-1» (шиномонтаж), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись, зокрема з наданням в оренду земельної ділянки комунальної власності прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 3-5 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Так відповідно до ч. 1, абз. 1 ч. 3 та абз. 1 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

Позов у справі, що розглядається, подано прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги із посиланнями на положення Закону України "Про оренду землі", ЦК України, ст. 23, 24 Закону України "Про прокуратуру" аргументовано тим, що приймаючи оскаржуване рішення ХМР залишила поза увагою, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів. Зважаючи на те, що земельні торги проведені не були, право оренди на земельну ділянку було надано ОСОБА_5 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «Д1-1» ХМР всупереч вимог закону.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що порушено інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів. Органом, уповноваженим державою організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю є Держгеокадастр, проте його посадові особи не наділені повноваженнями звертатися до суду із вимогами, заявленими у цьому позові, у зв`язку з чим цей позов заявляє в інтересах держави прокурор як позивач.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно ч. 1-3 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 84 ЗК України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування."

За змістом положень ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до абз. 4 ст. 15-2 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до Положення Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різних функції, а саме: функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Як вбачається із матеріалів справи, спірна земельна ділянка є комунальною власністю, цільове призначення – для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу.

Спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, тому Держгеокадастр у цьому разі не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгекадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.

Отже, як убачається із матеріалів цієї справи, зі змісту позовної заяви, аргументації про протиправність дій міськради, зазначеного предмета спору, характеру спірних правовідносин, прокурор у даній справі наділений повноваженнями щодо звернення до суду за захистом інтересів держави.

Аналогічна правова позиція викладені у постанові Верховного суду від 05 лютого 2019 року у справі № 910/7813/18.

Зважаючи на зазначене, керуючись ст. 13, ч. 3-5 ст. 56, 257, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника Харківської міської ради - Катеринника Михайла Сергійовича про залишення без розгляду позовної заяви виконуючого обов`язки керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Шевцової Катерини Володимирівни, що діє в інтересах держави, до ОСОБА_5 , Харківської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Харківської міської ради - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали складено 16 серпня 2021 року.

Суддя О.В. Поволяєва