Вирок № 99002073, 16.08.2021, Марківський районний суд Луганської області

Справа № 417/395/21

Провадження № 1-кп/417/104/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2021 р. с. Марківка Луганської області

Марківський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Шкирі В. М.

прокурора Постолянюка Б. Ю.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Варченко В.Г.

за участю секретаря Грибєнік О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Марківського районного суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Біловодськ Луганської області, громадянина України, з середньою-технічною освітою, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, депутатом не являється, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 14.05.2019 Біловодським районним судом Луганської області за ч.1 ст.263 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 185 КК країни,-

В С Т А Н О В И В:

Епізод 1.

ОСОБА_1 , восени 2019 року, перебуваючи на відкритій ділянці місцевості, яка розташована неподалік від вулиці Тарасяна смт. Біловодськ Луганської області, незаконно придбав, знайшовши на землі чорний поліетиленовий пакет, в якому знаходились патрони в кількості 17 штук, калібру 7,62х39 мм. Після цього, ОСОБА_1 взяв вказаний пакет з патронами, чим привласнив їх, та пішов до себе додому за адресою: АДРЕСА_2 , де незаконно зберігав їх протягом тривалого часу.

15.06.2021, зранку, ОСОБА_1 поїхав до смт. Марківка, Старобільського району, Луганської області, взявши з собою вказані патрони. Цього ж дня ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.175-1 КУпАП за куріння тютюнових виробів в громадському місці, під час складання постанови у останнього було виявлено патрони в кількості 17 штук, калібру 7,62х39 мм., що згідно експертизи СЕ-19/113-21/7169-БЛ від 23.06.2021 є бойовими припасами - військовими патронами зразка 1947 року виготовлені промисловим способом та до стрільби придатні.

Таким чином ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 263 КК України, а саме: придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Епізод 2.

20.03.2021, в період часу з 07-30 год. до 08-30 год., ОСОБА_1 прийшовши до огородженої території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , де проживає потерпілий ОСОБА_2 безперешкодно, через вхідну хвіртку, зайшов на територію вказаного подвір`я та, проникши до приміщення будинку, з шафи, яка знаходилась в кімнаті кухні вказаного будинку, таємно вчинив крадіжку грошових коштів в сумі 300 грн, які належали потерпілому. Після чого, ОСОБА_1 залишив місце вчинення злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 300 грн з яких 286 грн було вилучено у обвинуваченого

Таким чином ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 185 КК України визнав повністю, та пояснив суду, що обставини вчинення ним злочинів в обох випадках вірно вказані у обвинувальних актах і нема підстав повторювати їх. На уточнююче питання суду, коли саме він знайшов патрони, обвинувачений зазначив, що не пізніше 1 неділлі після його дня народження, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 та мав намір віддати їх мисливцям проте не встиг

Дані свідчення щодо обставин скоєного, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та добровільності, та не протирічать обвинуваченню.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, скориставшись своїм правом просив розглядати кримінальне провадження без його участі. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого він не має, оскільки шкода йому відшкодована.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальних актах, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Проаналізувавши показання обвинуваченого, суд його дії кваліфікує:

- по першому епізоду за ч.1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу;

- по другому епізоду за ч.3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні покарання, суд у відповідності зі ст. 65 КК України враховує:

- ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів за обома епізодами;

- особу винного, який ніде не працює, доказів одруження не має, як і доказів того, що він має на утриманні неповнолітню дитину віком 15 років, побутової характеристики суду не надано, інвалідом не є, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше судимий Біловодським районним судом Луганської області 14.05.2019 за ч.1 ст.263 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців

- обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, так до обставин, пом`якшуючих покарання ОСОБА_1 у відповідності із ч.2 ст. 66 КК України слід віднести за обома епізодами визнання вини

Щодо щирого каяття та відшкодування шкоди потерпілому суд зазначає, що щирого каяття суд у поведінці ОСОБА_1 не вбачає, оскільки розкаяння передбачає, крім визнання особою факту скоєння злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини в скоєному злочині, щирий жаль із приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинне виражатись у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки скоєного та готовність нести покарання за свої вчинки. На необхідність встановлення вказаних обставин при оцінці наявності цієї обставини, що пом`якшує покарання, звернув увагу Верховний Суд у постанові від 18 вересня 2019 року в справі №166/1065/18. Щодо вказівки про відшкодування шкоди потерпілому від крадіжки, то викрадені кошти в сумі 286 грн з 300 грн є речовими доказами по справі, отже були вилучені у обвинуваченого та передані на зберігання, а відтак відшкодування за власний рахунок лише 14 грн не свідчить про щире каяття. Не побачив суд і щирого каяття під час розгляду кримінального правопорушення за ч.1 ст.263 КК України, оскільки обвинувачений не осудив свою поведінку, а лише визнав свою вину.

Обставиною, що обтяжує покарання за обома епізодами суд визнає рецедив злочину, оскільки ОСОБА_1 вже маючи судимість за умисне кримінальне правопорушення (ч.1 ст.263 КК України) знову вчинив умисні злочини: один проти громадської безпеки (ч.1 ст.263 КК України), інший проти власності (ч.3 ст.185 КК України) .

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вимог ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, враховуючи що потерпілий просив призначити покарання на розсуд суду, а також суспільну небезпеку вчинених злочинів та кількість епізодів злочинної діяльності, наявність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого - рецидив злочинів, та наявність обставини, що пом`якшує покарання - визнання вини, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який ніде не працює, єдиного джерела доходів не має, раніше судимий 14.05.2019 Біловодським районним судом Луганської області за ч.1 ст.263 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців в період іспитового строку знову вчинив аналогічний умисний тяжкий злочин за ч.1 ст.263 КК України, а згодом тяжкий злочин за ч.3 ст.185 КК України, а отже, на думку суду, належних висновків для себе не зробив, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення нових кримінальних правопорушень, а тому суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе лише із застосуванням покарання, пов`язаного лише з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч.1 ст. 263, ч. 3 ст. 185 КК України.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчинених злочинів та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

Суд також не вбачає підстав для застосування приписів, передбачених ст. 69-1 КК України, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

На переконання суду, саме таке покарання у вигляді позбавлення волі буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

У зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив більше одного злочину, при призначенні останньому покарання за ч.1 ст.263, ч.3 ст.185 КК України , суд вважає за необхідне застосувати вимоги ч.1 ст.70 КК України, призначивши обвинуваченому покарання, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш сурового покарання призначеного судом більш суворим.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст.71КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

При застосуванні правил ст.71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за нове кримінальне правопорушення, і ніж не відбута частина покарання за попереднім вироком.

Отже, враховуєючи що обвинувачений раніше судимий 14.05.2019 Біловодським районним судом Луганської області за ч.1 ст.263 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців , проте вчинив новий злочин в період іспитового строку, а тому остаточне покарання призначає за правилами ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Біловодського районного суду Луганської області від 14.05.2019.

При цьому, суд враховує правову позицію, викладену в п. 10 абз. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до якої, виходячи з положень частини 2 статті 75 КК України, а також змісту частини 3 статті 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підстав ст.71КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання є неприпустимим, а тому підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.75 КК України - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, суд вважає неможливим, хоча про те клопотали обвинувачений та його захисник.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_1 не має, оскільки клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходило.

Цивільний позов не заявлений.

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судової балістичої експертизи №СЕ-19/113-21/7169-БЛ від 23.06.2021 в сумі 686,48 грн стягнути з обвинуваченого.

При вирішенні питання про долю речових доказів, суд враховує наступне.

Згідно з положеннями ст. 96-1 КК України (в редакції Закону України № 1019-УІІІ від 18.02.2016), спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі.

Водночас, санкцією ч. 1 ст. 263 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.

Отже, враховуючи, що предметом злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, є бойові припаси, вбачається необхідність застосування спеціальної конфіскації щодо патронів калібром 7,62 х 39 мм у кількості 10 штук за відсутності ознак їх знецінення.

Гільзи калібром 7,62 х 39 мм у кількості 10 штук та залишки первинного пакування, які упаковано до спец пакету «Експертна служба» №0362178, які знаходяться на зберіганні в спеціальному сейфі відділення поліції №1 Старобільського РУП ГУНП в Луганській області - знищити.

Гроші повернути потерпілому.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, керуючись ч.3 ст.349, ст. ст.368-371, 373, 374, 376, 395КПК України, суд-

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч.3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

-за ч.1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 6 (шість) місяців;

-за ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три).

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання призначеного судом за ч.3 ст. 185 КК України більш суворим призначеним за ч.1ст. 263 КК України призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 (три) роки 6 (шість) місяців

На підставі ст. 71 КК України, до призначеного за даним вироком покарання, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Біловодського районного суду Луганської області від 14 травня 2019 року у виді 6 (шести) місяців позбавлення волі і визначити ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю вироків, - у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки .

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Початок строкувідбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту його затримання на приведення даного вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на проведення судової балістичої експертизи №СЕ-19/113-21/7169-БЛ від 23.06.2021 в сумі 686 (шістсот вісімдесят шість) гривень 48 копійок.

Речові докази по кримінальному провадженню:

- щодо патронів калібром 7,62х39 мм у кількості 10 штук застосувати спеціальну конфіскаціюта конфіскувати їх у власність держави;

-гільзи калібром 7,62х39 мм у кількості 7 штук та залишки первинного пакування, які упаковано до спец пакету «Експертна служба» №0362178, які знаходяться на зберіганні в спеціальному сейфі відділення поліції №1 Старобільського РУП ГУНП в Луганській області - знищити;

- грошові купюри номіналом 200 грн., 50 грн., 20 грн., 10 грн., 5 грн., 1 грн. в кількості по одній штуці кожна повернути власнику - потерпілому ОСОБА_2 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга, з урахуванням положень ст. 394 КПК України, до Луганського апеляційного суду через Марківський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя В. М. Шкиря