Рішення № 99001359, 16.08.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2567/21

Провадження № 2-а/0203/53/2021

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Колесніченко О.В.,

при секретарі - Худицькій Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі у спрощеному провадженні адміністративну справу у паперовій формі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальйону № 1 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Матухно Олександра Івановича, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів з вимогами скасувати постанову серії ЕАН № 4386235 від 22 червня 2021 року інспектора УПП про накладення стягнення за ч. 4 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 1700,00 грн. через порушення вимоги пп.12.4 Правил дорожнього руху - перевищення швидкості руху на 51 км/год. у населеному пункті, посилаючись на те, що поліцейським швидкість вимірювалася приладом TruCam00067, доказів стаціонарного облаштування якого, а так само достовірності показів цього приладу поліцейським не представлено, як і відсутні будь-які докази наявності дорожнього знаку 5.45 «Населений пункт», а тому постанова ґрунтується на неналежних доказах, у зв`язку з чим подія проступку не доведена, тому позивач просив суд скасувати постанову ЕАН № 4386235, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2021 року прийнята позовна заява до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

Відповідач Департамент патрульної поліції 29 липня 2021 року засобами поштового зв`язку подав відзив, в якому позов не визнав в повному обсязі з тих підстав, що Управління патрульної поліції не є юридичною особою, не наділено адміністративною правосуб`єктністю, оскільки є лише територіальним підрозділом Департаменту патрульної поліції, який є юридичною особою і може бути співвідповідачем у цій справі. Крім того, додавши відеозапис з приладу TruCam00067, зазначив, що поліцейський наділений повноваженнями на притягнення до адміністративної відповідальності та винесення відповідної постанови без складення протоколу, а прилад вимірювання TruCam00067 є належним засобом фіксації швидкості руху, оскільки можливість його використання підтверджується висновком Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 27 вересня 2018 року № 04/02/03-3008, а також цей прилад отримав свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки чинне до 20 січня 2022 року ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», тому відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач інспектор інспектора роти № 1 батальйону № 1 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Матухно Олександра Івановича окремо від Департаменту патрульної поліції відзив не подавав.

Позивач в судове засідання не прибув та у поданій 12 липня 2021 року заяві клопотав про розгляд справи у його відсутності, наполягаючи на задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, представників не уповноважили та у поданому відзиві відповідач ДПП в клопотав про розгляд справи у їх відсутності.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі постанови серії ЕАН № 4386235 від 22 червня 2021 року, винесеної інспектором роти 1 батальйону 1 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Матухно О.І., ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 1700,00 грн. за порушення ним вимог пп. 12.4 Правил дорожнього руху, а саме: на трасі М04 224 км., м. Підгороднє, водій, керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 101 км/год, в населеному пункті, чим перевищив встановлені обмеження на 51 км/год., що зафіксовано приладом TruCam00067 (а.с. 5-6).

В якості доказу вчинення водієм зазначеного адміністративного правопорушення додано фото- і відеозапис з приладу TruCAM LTІ 20/20 № ТС00067 (а.с.27).

Вказаний матеріал відеофіксації містить запис того, що транспортний засіб «Toyota Highlander», н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 101 км/год., швидкість виміряна лазерним вимірювачем швидкості TruCAM LTІ 20/20 № ТС00067.

При цьому, матеріали відео та фото фіксації не містять зображень водія під час руху транспортного засобу зі швидкістю 101 км./год. Особа позивача, як водія транспортного засобу, встановлена працівником поліції безпосередньо після зупинки транспортного засобу.

Також, судом встановлено, що надані відповідачем докази на підтвердження обставин вчинення правопорушення п. 12.4 Правил дорожнього руху не містять відомостей стосовно того, що в зоні фіксації вимірювачем TruCAM LTІ 20/20 № ТС00067 о 11 год. 41 хв. 22 червня 2021 року швидкості руху транспортного засобу «Toyota Highlander», н.з. НОМЕР_1 , були розміщені та діяли обмеження, передбачені дорожніми знаками: 5.45 «Населений пункт»; 5.46 «Кінець населеного пункту» 5.70 «Фото, відеофіксування порушень».

Доказів розміщення вказаних дорожніх знаків та зони їх дії не надано та не зазначено.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до ст. 41 Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі № 3353-XII) регулюються Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону № 3353-XII).

Пункт 1.10 Правил дорожнього руху визначає значення термінів, зокрема: населений пункт забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45 "Населений пункт", 5.46 «Кінець населеного пункту», 5.47 «Населений пункт», 5.48 «Кінець населеного пункту».

Водночас, п. 12.4 Правил дорожнього руху передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частина 4 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину у вигляді накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема ч. 1, 2, третя і 5 статті 122.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Окрім того, ч. 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Частиною 3 ст. 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності посилань (вказівки) на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач в зоні дії дорожнього знаку 5.45 «Населений пункт» порушив швидкісний режим, визначений п. 12.4 ПДР більш ніж на 50 км/год. При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач посилається лише на єдиний доказ, який підтверджує обставини щодо перевищення швидкості руху транспортним засобом під керуванням позивача в зоні дії дорожнього знаку «населений пункт» це здійснення вимірювання швидкості руху приладом TruCAM LTІ 20/20 № ТС00067.

Дослідивши долучені відповідачем матеріали фото- і відео- фіксації, здійсненої приладом TruCAM LTІ 20/20 № ТС00067, судом встановлено, що вказане відео не містить інформації щодо місця знаходження дорожнього знаку 5.45 «Населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці зазначеної автодороги.

В оскаржуваній постанові також відсутні посилання на докази місцезнаходження дорожнього знаку 5.45 «Населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці вказаної автодороги, що могло б дати змогу встановити фактичні обставини щодо вчинення правопорушення.

Таким чином, посилання відповідачем в оскаржуваній постанові на докази, щодо фактичної зони дії дорожнього знаку 5.45 «Населений пункт» в кілометровій відмітці вказаної автодороги є істотним для вирішення питання щодо порушення швидкісного режиму руху транспортних засобів, визначеного п. 12.4 ПДР більш ніж на 50 км.

За відсутності посилань відповідача в оскаржуваній постанові на зазначені докази щодо зони дії дорожнього знаку 5.45 «Населений пункт» в кілометровій відмітці вказаної автодороги, суд приходить до висновку, що зібраними доказами не підтверджуються обставини стосовно руху транспортного засобу під керуванням позивача саме в зоні дії дорожнього знаку населений пункт з перевищенням швидкості понад 50 км.

Відтак, поліцейський який розглянув справу не виконав вимоги щодо посилання у постанові про накладення стягнення на докази які в повній мірі підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення позивачем.

Стосовно ж наданих відповідачем доказів сертифікації та відповідності вимогам щодо точності вимірювання, то суд відзначає, що останні не підтверджують обставин щодо зони дії дорожнього знаку « 5.45 «Населений пункт» в кілометровій відмітці вказаної автодороги.

Окрім того, судом враховано положення ст. 40 Закону № 580-VIII, якою передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання ПДР.

Дослідивши наданий відповідачем до матеріалів справи відеозапис суд встановив, що на рухомий автомобіль «Toyota Highlander», н.з. НОМЕР_1 , наведено ціль та здійснювався замір швидкості. В цей момент видно значну вібрацію (коливання) приладу TruCam, що може свідчити про проведення моменту фіксації швидкості автомобіля TruCAM LTІ 20/20 № ТС00067 з руки (рук). Така вібрація приладу TruCam, може дати більшу похибку, а ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував позивач.

Відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM LTІ 20/20, який поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.

Враховуючи вищевикладені положення ст. 40 Закону № 580-VIII при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.

Водночас, суд зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону № 580-VIII.

Також судом враховано, що контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак «5.70»), позаяк вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону № 580-VIII, згідно якої інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку фіксацію повинна бути розміщена на видному місці.

Відповідно до ПДР України знак 5.70 «Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

Натомість, оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку «5.70» лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху в тому числі і швидкісного режиму.

За наведених обставин, оскаржувана постанова прийнята з порушенням частини 2 ст. 77 КАС України та п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України та є необґрунтованою та такою, що прийнята без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Підсумовуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відсутній, оскільки факт порушення ним вимог 12.4 ПДР не підтверджується належними та зібраними у справі доказами, які відповідач мав би дослідити під час прийняття оскаржуваної постанови та відомості про наявність і дослідження яких повинні бути внесені до змісту такої постанови.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Зважаючи на викладене, оскільки вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.143 КАС України судовий збір слід віднести за рахунок відповіда.

Керуючись ст. ст. 6-9, 77, 90, 229, 241-246, 250, 251, 255, 286, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальйону № 1 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Матухно Олександра Івановича, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову інспектора роти №1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Матухно Олександра Івановича про накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн. у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 22 червня 2021 року серії ЕАН № 4386235, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернеста, 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 судові витрати в розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 розділу VІІ Перехідних положень КАС України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Повне рішення складене і підписане 16.082021.

Суддя О.В. Колесніченко