Рішення № 98999253, 05.08.2021, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2021 р. Справа № 917/434/21

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С.М. при секретарі судового засідання Щербатюк А.Ю., розглянувши матеріали

за позовною заявою Фермерського господарства "Юр-Агро 2014", вул. Гагаріна, 72, с. Марачівка, Славутський район, Хмельницька область, 30019, код ЄДРПОУ 39067350

до Приватного підприємства "Техімпекс", вул. Преображенська, 3, кв. 4, м. Лохвиця, Лохвицький район, Полтавська область, 37200, код ЄДРПОУ 21071004

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

25.03.2021 року до господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Фермерського господарства "Юр-Агро 2014" від 23.03.2021 року (вх. № 465/21) до Приватного підприємства "Техімпекс" про стягнення заборгованості в розмірі 1 876 050,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач грошові кошти в сумі 1 876 050,00 грн. перерахував помилково відповідачу, а останній на вимогу їх не повернув.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2021 року даний позов був переданий на розгляд судді Білоусову С.М.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Сторонам були направлені ухвали про відкриття провадження у справі, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 69-70).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.06.2021 року закрито підготовче провадження, призначено здійснювати розгляд справи по суті.

13.07.2021 року від відповідача надійшли письмові пояснення (відзив на позовну заяву) від 21.05.2021 року (вх. № 7627), у яких він просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

26.07.2021 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 8193), в якій позивач відхиляє заперечення відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.07.2021 року відкладено розгляд справи по суті на 05.08.2021 року.

05.08.2021 року представник відповідача електронною поштою надав суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 8626), у зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання.

Відповідачем до поданого клопотання не додано жодних доказів в обґрунтування обставин, на які посилається як на підставу неявки повноважного представника в судове засідання та відкладення розгляду справи.

З приводу вказаного клопотання суд зазначає, що за змістом ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема розумні строки розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що до клопотання відповідача від 05.08.2021р. за вх. № 8626/21 про відкладення розгляду справи не додано жодних належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів в обґрунтування неможливості забезпечення явки повноважного представника відповідача в судове засідання, заміни представника і неможливості розгляду справи без участі представника відповідача, суд приходить до висновку про відсутність передбачених ст. ст. 183, 202 ГПК України правових підстав до відкладення розгляду справи та до задоволення клопотання, а відтак, в клопотання слід відхилити за необґрунтованістю та безпідставністю.

05.08.2021 року від представника позивача до господарського суду Полтавської області надійшла заява від 04.08.2021 року (вх. № 8653) про розгляд справи за відсутності позивача.

Заява не суперечить нормам чинного законодавства та підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, у грудні 2020 року Фермерське господарство "Юр-Агро 2014" (позивач) мало на меті придбати газ скраплений (пропан-бутан) у приватного підприємства "Техімпекс" (відповідач) для власних потреб.

За твердженнями позивача, 16.12.2020 року відповідачем було виставлено рахунки № 27 на оплату на суму 795 900,00 грн., № 28 на оплату в розмірі 397 950,00 грн. та № 29 на оплату у розмірі 682 200,00 грн.

17.12.2020 року Фермерське господарство "Юр-Агро 2014" платіжними дорученнями № 401 перерахувало на поточний рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 682 200,00 грн. за газ вуглекислий згідно рахунку № 29 від 16.12.2020 року; № 402 у розмірі 397 950,00 грн. за газ вуглекислий згідно рахунку № 28 від 16.12.2020 року та № 403 у розмірі 795 900,00 грн. за газ вуглекислий згідно рахунку № 27 від 16.12.2020 року.

Позивач у позовній заяві вказує на те, що сума грошових коштів в розмірі 1 876 050,00 грн. була перерахована на рахунок відповідача помилково, оскільки жодних договорів між сторонами спору не існувало.

Крім того, відповідач не надіслав на вимогу позивача належним чином оформлених документів, а саме: договору поставки, рахунку-фактури, а також доказів наявності ліцензії на здійснення вказаного виду господарської діяльності, а саме оптово-роздрібної торгівлі пальним за кодом УКТЗЕД 2711 12 97 00 та відомостей про те, що приватне підприємство "Техімпекс" зареєстрований як платник акцизного податку.

Як зазначає позивач, відповідач фактично не міг здійснювати господарські операції з оптової та/або роздрібної торгівлі пального, зокрема продажу газу (пропан - бутан) код УКТ ЗЕД 2711 12 97 00 та відповідно укладати господарські договори про поставку пального.

А тому листом від 09.02.2021 року ФГ "Юр-Агро 2014" звернулося до відповідача із вимогою про повернення помилково сплачених позивачем та, відповідно, безпідставно набутих відповідачем, грошових коштів у розмірі 1 876 050,00 грн.

Вимога була отримана відповідачем 12.02.2021 року, що підтверджується відповідними квитанціями та даними в роздруківці з офіційного сайту (а.с. 43-44).

Однак, станом на день подання позовної заяви, відповідач не відповів на вказану вимогу, не задовольнив її та не повернув вказані грошові кошти.

Вище викладене й стало підставою звернення позивача, із відповідним позовом до суду про стягнення із відповідача суми безпідставно набутих коштів у розмірі 1 876 050,00 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані до матеріалів справи та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як зазначає позивач, між сторонами жодних господарських операцій не відбувалося, однак відповідачем було виставлено рахунки на оплату № 27 на оплату на суму 795 900,00 грн., № 28 на оплату в розмірі 397 950,00 грн. та № 29 на оплату у розмірі 682 200,00 грн.

Позивач зазначені рахунки оплатив, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 19, 21, 23).

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17).

Однак, позивач у відповіді на відзив посилається на постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 по справі № 927/491/19, у якій в п.165 зазначено наступне:

"У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі 917/1739/17 зроблено висновок, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно- правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета, позову, та/або обраного позивачем способу захисту".

Також суд вказує на те, що згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 924/1473/15, п. 52 постанови Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 917/353/19, суд самостійно здійснює правову кваліфікацію спірних правовідносин і застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Відповідно до підпунктів 1.23, 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під помилковим переказом розуміється рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних на те підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідного статті 1212 Цивільного кодексу України, набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:

а) набуття або збереження майна;

б) набуття або збереження за рахунок іншої особи;

в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Доводами позивача, що кошти перераховані помилково обгрунтовуються тим, що відповідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягає виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального1'.

Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" визначено, що оптова торгівлі пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Відповідно до вимог вказаного Закону підлягає ліцензуванню й роздрібна торгівля пальним.

Провадження господарської діяльності, яка передбачає отримання ліцензії, без її наявності забороняється.

Згідно пп. 14.1.141-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України за кодом УКТ ЗЕД 2711 12 97 00 класифікується скраплений газ (пропан або суміш пропану з бутаном) та інші гази.

Отже, враховуючи зазначене, оптова та/або роздрібна торгівля скрапленим газом за кодом УКТ ЗЕД 2711 12 97 00 можлива лише за наявності відповідної ліцензії.

Як вбачається з доданої до позовної заяви, відповіді Головного управління ДПС у Полтавській області від 17.03.2021 року за № 8250/6/16-31-09-04 на адвокатський запит № 3 від 10.03.2021 року ПП "Техімпекс" (код ЄДРПОУ 21071004) не подавав до ГУ ДПС у Полтавській області заяв на отримання ліцензії на право оптової та/або роздрібної торгівлі пальним, не отримував та не має на сьогоднішній день ліцензії на право оптової торгівлі пальним та ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Також згідно відповіді Головного управління ДПС у Полтавській області від 17.03.2021 року за № 8246/6/16-31-09-04 на адвокатський запит № 2 від 10.03.2021 року вбачається, що ПП "Техімпекс" (код ЄДРПОУ 21071004) не був зареєстрований платником акцизного податку в 2020 році та не зареєстрований платником акцизного податку на сьогоднішній день. Так як ПП "Техімпекс" не зареєстрований платником акцизного податку з реалізації пального, акцизні накладні даним суб`єктом господарювання не складались та не реєструвались в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Підсумовуючи зазначене, що відповідач не міг здійснювати господарські операції з оптової та/або роздрібної торгівлі пального, зокрема продажу газу (пропан - бутан) код УКТ ЗЕД 2711 12 97 00 та відповідно й укладати господарські договори про поставку пального.

Приймаючи рішення, суд зобов`язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач належних доказів повернення спірної суми до суду не надав.

Враховуючи вище наведене, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 876 050,00 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується, а тому підлягає задоволенню.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання розподілення між сторонами судових витрат.

Частиною 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 126, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача в сумі 28 140,75 грн. витрат по сплаті судового збору.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись ст. ст. 126, 129 (ч. 1), 232-233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Техімпекс" (вул. Преображенська, 3, кв. 4, м. Лохвиця, Лохвицький район, Полтавська область, 37200, код ЄДРПОУ 21071004) на користь Фермерського господарства "Юр-Агро 2014" (вул. Гагаріна, 72, с. Марачівка, Славутський район, Хмельницька область, 30019, код ЄДРПОУ 39067350) - 1 876 050,00 грн. заборгованості та 28 140,75 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення підписано 16.08.2021 року.

Суддя Білоусов С. М.