Постанова № 989985, 06.09.2007, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2007 р.

13:15

Справа № 1/205/05-НР

м. Миколаїв

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “Нібулон”, 54030, м.Миколаїв, вул. Фалеївська, 9б

до 1-го відповідача: Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві, 54017, м.Миколаїв, вул.Чкалова, 20

до 2-го відповідача: Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області, 54055, м.Миколаїв, пр.Леніна, 141-В

Суддя: Семенчук Н.О.

Секретар судового засідання: Дзюба Ю.Ф.

Представники:

Від позивача: Кравченко О.Б., дов. № 317 від 12.03.2007р.

Грінченко В.В., дов. № 318 від 12.03.2007р.

Від 1-го відповідача: Рибальченко О.О., дов. № 4135/9/10-016 від 15.02.2007р.

Єремець Є.О., дов. № 10317/9/10-016 від 10.04.2007р.

Від 2-го відповідача: Хмельницький В.С., дов. № 114 від 10.01.2007р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство „НІБУЛОН” 13.07.2005р. звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Державного бюджету бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за квітень 2005р. в розмірі 11 702 960,00 грн.

30.08.2005 року позивач надав до суду заяву № 3967/18 про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з державного бюджету суму 7 213 068,00 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за квітень 2005р.

В обгрунтування позовних вимог позвач посилається на те, що перший відповідач порушив приписи п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 та ст. 8 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Перший відповідач позов не визнає з тих підстав, що у ланцюгу постачальників виявлено суб’єктів підприємницької діяльності, які мають ознаки фіктивності, отже заявлена сума у розмірі 1 093 005,53 грн. є непідтвердженою.

Другий відповідач пояснив, що відшкодування з Державного бюджету здійснюється органами Державного казначейства відповідно до „Порядку відшкодування податку на додану вартість” на підставі висновку податкового органу чи рішення суду; сума ПДВ по декларації за квітень 2005р. відшкодована позивачу в повному обсязі заявлених позовних вимог (заява від 26.06.2007р. №14-11/3440).

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, - суд

встановив:

20.05.2005р. Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством „НІБУЛОН”, як платником податку на додану вартість, за результатами господарської діяльності , за звітний період - квітень місяць 2005р., було подано до Державної податкової інспекції у м.Миколаєві податкову декларацію з податку на додану вартість, розрахунок експортного відшкодування, розрахунок частки бюджетного відшкодування (т.1, а.с.6-13), згідно яких різниця між сумою податкового зобов’язання і податкового кредиту, визначена у відповідності з п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, мала від’ємне значення і складала 11 702 960,0 грн., з якої:

- 10 899 540,0 грн. - сума експортного відшкодування з податку на додану вартість (рядок 23 декларації);

- 482,0 грн. –сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (рядок 24 декларації);

- 802 938,0 грн. –залишок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (рядок 25 декларації).

Пунктом 7.7.3. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством.

Відповідно пункту 4 „Порядку відшкодування податку на додану вартість", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.97р. № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 № 200/86) передбачено, що відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Висновки подаються не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством.

Вказані норми 1-м відповідачем були порушені, висновки до органу державного казначейства в установлені строки про відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість надані не були.

У відповідності з пунктом 7.7.3. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Отже, позивач правомірно 13.07.2005р. звернувся до суду за захистом свого порушеного права –права на відшкодування з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за квітень 2005р. у сумі 11 702 960,0 грн. згідно до позовної заяви від 11.07.2005р. №3105/1-8. В подальшому у зв’язку з отриманням ТОВ СП „НІБУЛОН” на розрахунковий рахунок за період з 13.07.2005р. по 29.08.2005р. частини суми невідшкодованого ПДВ загальною сумою 4489892,0 грн., позовні вимоги позивачем були уточнені згідно заяви від 30.08.2005р. №3967/1-8 щодо стягнення з Державного бюджету суми 7213068,0 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ за квітень 2005р. на розрахунковий рахунок позивача.

Наявність від’ємного значення податку на додану вартість (отже права на бюджетне відшкодування) підтверджується Податковою декларацією по податку на додану вартість за квітень 2005 року, дані якої відповідно припису абзацу 2 пункту 7.7.3. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є єдиною підставою для отримання відшкодування.

Актом перевірки від 08.07.2005р. № 149/23-215/14291113 (т.1, а.с. 69-109) про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ СП “Нібулон” з питань правомірності заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ за квітень 2005р., який складений на підставі первинних документів бухгалтерського і податкового обліку позивача, не встановлено розбіжностей між фактичними сумами податкових зобов’язань, податкового кредиту та сумами ПДВ до відшкодування, відображеними підприємством в податковій декларації; не зафіксовано відхилень в декларації з ПДВ платника податку та результатів проведеної ДПІ у м.Миколаєві перевірки за вказаний період, що входить до предмету доказування по даному спору.

Додатки № 1 та № 2 до вказаного акту перевірки підтверджують здійснення позивачем експортних операцій і надходження оплати по експортним операціям, які складені першим відповідачем на підставі первинних бухгалтерських і податкових документів позивача.

Факти здійснення в звітному періоді квітень місяць 2005р. експортних операцій на загальну суму 80659495,0 грн., що відповідає рядку 2.1 декларації з податку на додану вартість за квітень 2005р., підтверджуються вантажно –митними деклараціями (т.1, а.с. 32-50) та актами прийому –передачі виконаних робіт (т. 1, а.с. 51-68).

Доказом сплати позивачем податку на додану вартість є податкові накладні, видані постачальниками товарів (робіт, послуг), книга обліку придбання товарів (робіт, послуг) (Згідно додатку до клопотання ТОВ СП “Нібулон” від 14.06.2007р. № 3164/1-8) платіжні доручення про оплату з врахуванням податку на додану вартість за надані товари (роботи, послуги) (Згідно додатку до клопотання ТОВ СП “Нібулон” від 28.07.2007р. № 3408/1-8) (т.с. 1-4).

Отже, суд вважає, що позивачем надані всі необхідні докази, які підтверджують його право на бюджетне відшкодування за квітень 2005 року у сумі 11 702 960,00 грн.

Посилання першого відповідача на несплату податку на додану вартість постачальниками у другому та інших ланцюгах постачання до виробника, як на підставу для зменшення суми бюджетного відшкодування позивача судом відхиляється, з тих підстав, що статтею 61 Конституції України, Законами України „Про систему оподаткування” та „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено принцип індивідуальної (персональної) відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.

Неправомірність зменшення СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві з зазначених вище підстав бюджетного відшкодування за квітень 2005 року у сумі 326 020,24 грн. підтверджена судовими рішеннями судів першої і апеляційної інстанції по справі №6/580/06 (постанова господарського суду Миколаївської області від 24.01.2007р., ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2007р.) Згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 1.17 акту від 08.07.2005р. № 149/23-215/14291113 (т. 1, а.с. 69-109) про результати позапланової документальної перевірки з питання правомірності заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ за квітень 2005р. встановлено, що протягом перевіряємого періоду підприємство не мало взаєморозрахунків з фіктивними підприємствами. Підприємство протягом перевіряємого періоду не проводило господарські операції з СПД, по яким установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичних осіб- підприємців, угоди та первинні документи визнано судовими органами недійсними.

Крім того, першим відповідачем було визнано, що безпосередні постачальники позивача дійсно задекларували в своїх податкових зобов’язаннях суму ПДВ, перераховану ним в ціні товару (робіт, послуг) позивачем. Зазначене підтверджується і матеріалами перевірки ТОВ СП „НІБУЛОН” (акт від 15.11.2006р. №47/40-040-14291113 СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві про результати невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.10.2004р. по 31.05.2005р.)

Таким чином, при розгляді справи судом була встановлена правомірність звернення позивача за захистом свого порушеного права –права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ та обгрунтованість заявлених позовних вимог на день звернення до суду.

Як було зазначено вище, ТОВ СП „НІБУЛОН” до суду були надані всі необхідні докази, які підтверджують його право на отримання відшкодування ПДВ з бюджету за квітень 2005р. загальною сумою 11 702 960,0 грн. Та враховуючи, що в процесі розгляду спору відшкодування цієї суми було здійснено в повному обсязі, а саме:

- 11 694 679,88 грн. –на рахунок позивача у банку (з якої 10 601 674,35 грн. в добровільному порядку та 1 093 005,53 грн. на підставі рішення суду);

- 8 280,12 –шляхом погашення податкового векселя, що підтверджуються копіями висновків першого відповідача (т.5, а.с. 48-52); довідкою № 1 від 21.02.2006р. про розмір залишку невідшкодованих сум ПДВ, що рахуються в бюджетній заборгованості, яка встановлена рішенням суду; реєстром ГУДК у Миколаївській області від 28.12.2006р. платників податків, яким відшкодовано ПДВ за рішенням суду.

Отже на час розгляду спору бюджетна заборгованість перед ТОВ СП „НІБУЛОН” за квітень місяць 2005р. відсутня.

За таких обставин, в задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159, 161-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

Н.О.Семенчук