Ухвала суду № 98997191, 19.07.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/10942/21

Провадження № 2-з/638/369/21

УХВАЛА

Іменем України

19 липня 2021 року м. Харків

Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Шишкін О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту», треті особи – ОСОБА_2 , Департамент реєстрації Харківської міської ради, про визнання договорів припиненими, зобов`язання виключити запис про іпотеку,

в с т а н о в и в:

У липні 2021 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту» треті особи – ОСОБА_2 , Департамент реєстрації Харківської міської ради, про визнання договорів припиненими, зобов`язання виключити запис про іпотеку.

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначила, що відповідач категорично відмовляється вносити відомості про виключення запису про іпотеку з реєстру. Таким чином, відповідач може вчинити дії по відчуженню предмету іпотеки, що значно ускладнить або взагалі зробить неможливим відновлення прав Іпотекодавця. Зазначає, що за даними веб-порталу «Судова влада України», за участі ТОВ «ФК «Маніту» розглядаються кілька десятків справ, предметом позову по яким є саме оспорювання відчуження майна, що було предметом іпотеки, і щодо якого ТОВ «ФК «Маніту» вчинило дії по перереєстрації права власності. Даний факт свідчить про потенційну небезпеку відчуження предмету іпотеки по даній справі, а отже, значні складнощі, яких зазнає іпотекодавець для відновлення свого права власності.

Також просить врахувати той факт, що ТОВ «ФК «Маніту» не одержує поштову кореспонденцію, направлену на його юридичну адресу, що знов-таки свідчить про недобросовісність дій відповідача.

ОСОБА_1 просила суд вжити заходи забезпечення позову у вигляді заборони ТОВ «ФК «МАНІТУ» вчиняти дії з приводу відчуження або інших дій щодо нерухомого майна: трьохкімнатної квартири, загальною площею 65,2 кв.м., житловою площею 43,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, а також шляхом накладення арешту на майно, а саме: трьохкімнатної квартири, загальною площею 65,2 кв.м,, житловою площею 43,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Отже, заяву про забезпечення позову розглянуто без проведення судового засідання в порядку письмового провадження згідно із ч. 7 ст. 13 ЦПК України.

Розглянувши вищенаведену заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Зі змісту заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову, вбачається, що предметом позовних вимог у даній справі є визнання припиненими договору кредиту №036-ІІ-В/01/08 на надання кредитної лінії без права відновлення від 21.04.200 року та Іпотечного договору №036/08 від 21.04.2008 року, зареєстрований за №739, щодо трьохкімнатної квартири, загальною площею 65,2 кв.м., житловою площею 43,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

З доданих до заяви про забезпечення позову доказів вбачається, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_2 , наявна наступна актуальна інформація щодо державної реєстрації іпотеки: номер запису про іпотеку - 9699541, підстава для державної реєстрації - Договір про відступлення права за іпотечним договором, строк виконання основного зобов`язання – 20.04.2023, розмір основного зобов`язання – 560343,63 грн, іпотекодавець – ОСОБА_2 , іпотекодержатель ТОВ «ФК «МАНІТУ».

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Забезпечення позову – це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Пунктами 1, 2, 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що забезпечення позову шляхом арешту можливо лише на майно, що належать або підлягає передачі відповідачеві і знаходиться у нього чи в інших осіб.

З доданої до позовної заяви Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості встановлено, що трьохкімнатна квартира, загальною площею 65,2 кв.м,, житловою площею 43,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Враховуючи, що ОСОБА_2 , якому належить майно, про накладення арешту на яке просить заявник, не є відповідачем у даній справі, оскільки позивач у позовній заяві визначив його як третю особу і позовних вимог до нього не пред`являє, накладення арешту на належну ОСОБА_2 квартиру, не може бути здійснено відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Предметом спору у справі є вимоги про визнання договорів припиненими.

Суд зазначає, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

При цьому, в заяві про забезпечення позову не наведено належних і переконливих доказів, що невжиття таких заходів забезпечення позову, застосування яких заявлено позивачем, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про стягнення грошових коштів у майбутньому.

Заява про забезпечення позову, окрім формального посилання на те, що відповідач може у будь-який час здійснити перереєстрацію права за собою, а також посилання на значну кількість справ за участю ТОВ «ФК «МАНІТУ» як відповідача у схожих правовідносинах, не містить мотивів співмірності застосування заходів із предметом позову, підтверджену доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного зазначеного виду забезпечення позову, підстав обмежень прав та інтересів відповідача. Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створять перешкоди до виконання судового рішення, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд окрім того враховує, що строк виконання зобов`язання за договором встановлений до 20.04.2023, а тому посилання на потенційну можливість іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на даний час є безпідставними.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в зазначений нею спосіб.

Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту», треті особи – ОСОБА_2 , Департамент реєстрації Харківської міської ради, про визнання договорів припиненими, зобов`язання виключити запис про іпотеку - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 19 липня 2021 року.

Суддя О.В. Шишкін