Постанова № 98997100, 09.07.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/5785/21

Провадження №3/428/1505/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Бойко Н.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 212-5 КУпАП:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Червоноармійським РВ України в Житомирській області 20.05.1996, РНОКПП не надано, лейтенанта, начальника відділення особового складу та стройове військової частини А0206, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

17 червня 2021 року Головним управлінням СБУ в Донецькій та Луганській областях виявлене триваюче порушення встановленого законодавством порядку обліку, зберігання, і використання документів та інших матеріальних носії інформації, що містять службову інформацію, зібрану у сфері оборони країни, що призвело до розголошення такої інформації, з боку начальника відділення особового складу та стройове військової частини А0206 ОСОБА_1 .

З протоколу № 78/3/26-7631 про адміністративне правопорушення від 22.06.2021 вбачається, що в результаті неналежного контролю та виконання службових обов`язків начальником відділення особового складу та стройове військової частини А0206 лейтенантом ОСОБА_1 відбулось розголошення службової інформації, зібраної у сфері оборони країни невстановленим стороннім особам у вигляді втрати особової справи солдата ОСОБА_2 , санітара відділення анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії військової частини А0206, яку згідно п. 3.30 переліку службової інформації, затвердженого наказом Генерального штабу ЗСУ від 22.11.2017 № 408, віднесено до службової інформації з грифом «Для службового користування».

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. Надав суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу про адміністративне правопорушення без його участі, у зв`язку з чим згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП суд вважає можливим розглядати адміністративну справу у його відсутність. У заяві вказав, що свою вину визнає повністю, зобов`язався у подальшому не порушувати вимоги законодавства щодо порядку ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію.

Всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали провадження, суд відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р., ратифікованою Україною 17.07.1997 р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Так, згідно п. 4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.

Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212-5 КУпАП підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення № 78/3/26-7631 від 22.06.2021 року, складеним у присутності ОСОБА_1 , рапортом ОСОБА_1., актом службового розслідування та іншими матеріалами справи.

Дані докази у розумінні ст. 251 КУпАП, суд визнає належними, допустимими, та такими, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення.

Таким чином суд вважає, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 212-5 КУпАП.

При призначенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність ОСОБА_1 військовослужбовець, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався.

В якості обставин, що згідно зі ст. 34 КУпАП, пом`якшують відповідальність, суд визнає визнання вини ОСОБА_1 .

Обставин, що згідно зі ст. 35 КУпАП, обтяжують відповідальність, судом не встановлено.

На підставі вищевказаного, з урахуванням особи, майнового стану, ступеню вини, а також характеру вчиненого правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення у виді штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 212-5 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Керуючись статтями 9, 33, 212-5, 221, 276, 277, 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212-5 КУпАП та призначити адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) грн. 00 коп. (Отримувач ГУК у Луг.обл./МТГ м.Сєвєр/21081100; код отримувача (ЄДРПОУ): 37991110; Казначейство України (ЕАП); номер рахунку (IBAN): UА468999980313010106000012499; код класифікації доходів бюджету: 21081100).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Суддя Н. В. Бойко