Вирок № 98995562, 16.08.2021, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5216/20

пр.№ 1-кп/464/43/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.08.2021 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючої-судді Сабари Л.В.

секретар судових засідань Захарчук (Козир) О.Ю., Цуняк А.М., Мерза Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львові кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020145070000084 від 18.07.2020 р. про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Львова, громадянки України, з середньо-технічною освітою, не працюючої, незаміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимої:

16.10.2019 Залізничним районним судом м.Львова за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі та на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з покладенням відповідних обов`язків; 18.02.2021 Городоцьким районним судом Львівської області за ч.2 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до 1 року 2 місяців позбавлення волі, -

-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -

з участю:

прокурора Лещик Н.В., Красницького І.Я., Черневого В.Ю.

потерпілого ОСОБА_2

захисника Накловича І.М., Єрмолової І.В.

обвинуваченої ОСОБА_1

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднаного з проникненням у сховище, повторно.

Згідно обвинувального акту, кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.

ОСОБА_1 16.07.2020 приблизно о 15:45 год., перебуваючи в приміщенні за адресою: м.Львів, вул. Персенківка, 2, що належить ТЗДВ «Львівський завод будівельних виробів», увійшла в кімнату-роздягальню, де, усвідомлюючи, що за її діями ніхто не спостерігає, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, проникла, шляхом відкриття за допомогою ключа в шафу для зберігання речей, звідки таємно викрала грошові кошти в сумі 8400 грн., які належать потерпілому ОСОБА_2 , після чого з викраденими грошима покинула місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядилася на власний розсуд. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 спричинила матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_2 на суму 8400 грн.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнала частково, оскільки вважає, що в її діях відсутнє незаконне проникнення, а заволоділа майном шляхом вільного доступу вчиненого повторно. Суду дала покази, що у липні 2020 вона проходила повз завод та захотіла в туалет. З цією метою зайшла до приміщення, двері котрого були відчинені, там не було охорони. Після цього зайшла в кімнату, у котрій через привідчинені двері побачила ще одне приміщення, по обстановці вона зрозуміла, що це є роздягальня, оскільки там знаходилася шафа. Оскільки у шафі вона побачила штани, вирішила зайти у це приміщення, щоб подивитися, чи є там майно, котрим можна заволодіти. При перевірці кишень, виявила гроші, як в подальшому встановила близько 8500 грн., котрі викрала, та покинула приміщення, щоб її ніхто не побачив. Вона щиро кається в тому що викрала гроші, наразі шкодує, потерпілому шкоду відшкодувала, і їй дуже прикро, за свою поведінку. Розуміє, що викрала гроші під час перебування на іспитовому терміні. Щодо місця, часу, обстановки, суми викрадених грошей вона погоджується, однак, заперечила, що відкривала двері шафи ключем, оскільки ключа там не було, двері у шафу були при відкриті. Підтвердила, що дозволу заходити у приміщення роздягальні їй ніхто не надавав, і вона розуміла, що вказане приміщення перебуває у чиємусь користуванні. Однак, не вважає це проникненням, так як там охорони не було, не було сигналізації, чи таблиць що вхід заборонено, а шафа не була зачинена. Просить суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_2 дав покази суду, що в середині липня 2020 року в кінці робочого дня його колега ОСОБА_3 повернув заборговані кошти в сумі 8400 грн. Ці гроші він поставив у кишеню своїх штанів, котрі залишив у шафі для чистого одягу, двері котрої замкнув на ключ, котрий залишив у замку, і собою не забирав. Повернувшись через пів години, близько 16.10 хв. виявив що у кишені штанів грошей не було, про що зразу повідомим ОСОБА_3 . Наступного дня, вони переглянули відео, оскільки на території розміщені камери відеонагляду, та виявили особу жіночої статі, котра до цього у цех не приходила. Підтвердив, що двері у роздягалку не зачиняються, однак, крім нього з напарником, там нікого не може бути. Охорони також не має. Наразі обвинувачена в нього попросила вибачення, та повністю повернула викрадені кошти, тому він до неї претензій будь-якого характеру не має. При призначенні покарання покликається на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_3 показав суду, що 16.07.2020 повернув ОСОБА_2 гроші в сумі 8400 грн., котрі до цього позичав. Він бачив, як потерпілий ці гроші перев`язав резинкою та поставив у кишеню штанів, що знаходилися у шафі роздягальні, двері котрої закрив, перекрутивши ключ у замку. Він це бачив особисто. Через пів години, ОСОБА_2 повідомив, що в нього пропали гроші. За місцем їхньої роботи територія не охороняється, вони працюють у приміщенні, що орендується, та складається із цеху, його кабінету та роздягальні. В роздягальні є дві шафи для робочого одягу та чистого в котрому вони приходять на роботу. Наступного дня вони переглянули відео, та побачили що в час, коли пропали гроші, на території була незнайома жінка - обвинувачена. Цього ж дня потерпілий після перегляду відео поїхав у поліцію.

Свідок ОСОБА_4 повідомив суду, що він працює у фірмі, що орендує приміщення, по сусідству до приміщення де також працює потерпілий. Минулого року, у липні місяці до нього підійшов ОСОБА_2 щоб переглянути відео, та повідомив про крадіжку в нього грошей. На відео вони побачили жінку, що кульгала на одну ногу. Вказав, що на території охорони не має, так як і сигналізації. Однак, їх там не багато працює, стараються спостерігати самі, щоб посторонні туди не заходили. Будучи повторно допитаним, повідомив, що брав участь у слідчому експерименті, та був присутнім при тому, як обвинувачена працівникам поліції показувала та пояснювала яким чином прийшла на територію. Своїм підписом він підтвердив все, що відбувалося тоді. Крім того додатково пояснив, що для того щоб зайти у приміщення роздягальні де були викрадені гроші, необхідно перейти ще одну кімнату.

З витягу з ЄРДР встановлено, що 18.07.2020 до Реєстру № 12020145070000084 на підставі звернення ОСОБА_2 внесені відомості за фактом вчинення таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України (а.с. 87-88).

З протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 17.07.2020 прийняту від ОСОБА_5 , встановлено, що такий просить прийняти міри до невідомої особи, котра близько 16.46 год. 16.07.2020 за адресою: м.Львів, вул.Персенківка, 2, шляхом вільного доступу, зі штанів викрала його кошти в сумі 8400 грн. (а.с.89).

З протоколу огляду місця події від 16.09.2020 вбачається, що місцем події є територія ТЗДВ «Львівський завод будівельних виробів», що за адресою м.Львів, вул. Пересенківка, 2 та здійснено фотозйомку території та приміщень, які на ній розташовані (а.с.90-101).

З протоколу огляду речей від 15.09.2020, а саме компакт-диску, на якому зображено територію Львівського заводу будівельних виробів, що за адресою: м.Львів, вул.Персенківка, 2. Окрім цього, зображено особу, яка візуально схожа на ОСОБА_1 , яка заходить в приміщення цеху. Після цього о 15.45 год. 16.07.2021 заходить до підсобного приміщення. Далі о 15.45 год. виходить з приміщення (а.с.102-108).

Згідно постанови про визнання речових доказів від 15.09.2020 встановлено, що компакт-диск DVD-R, на якому знаходяться відеозаписи за 16.07.2020 з території ТЗДВ «Львівського заводу будівельних виробів» що за адресою: м.Львів, вул.Персенківка, 2, визнано речовим доказом та долучений до матеріалів кримінального провадження (а.с.109,112).

З протоколу огляду відеозаписів камер відеоспостереження за 16.07.2020, який надав представник ТзОВ «Комфорт у дім», з території ТЗДВ «Львівського заводу будівельних виробів» що за адресою: м.Львів, вул.Персенківка, 2 вбачається, що на відеозаписі зображено територію Львівського заводу будівельних виробів, що за адресою: м.Львів, вул.Персенківка, 2. Окрім цього, зображено особу, яка візуально схожа на ОСОБА_1 , яка заходить в приміщення цеху. Після цього о 15.45 год. 16.07.2021 заходить до підсобного приміщення. Далі о 15.45 год. виходить з приміщення. Будучи підозрюваною, ОСОБА_1 під час перегляду вказаних відеозаписів підтвердила, що це вона зображена на відеозаписах. Зазначила, що вона дійсно 16.07.2020 о 15.45 год., знаходячись на території ТЗДВ «Львівського заводу будівельних виробів» що за адресою: м.Львів, вул.Персенківка, 2, зайшла до роздягальні цеху, звідки з кишені штанів, які знаходились в шафі, викрала грошові кошти в сумі 8400 грн. і покинула приміщення цеху. В подальшому даними грошима розпорядилася на власний розсуд, тобто витратила на власні потреби (а.с.110-111).

При відтворенні та перегляді компакт-диску DVD-R у судовому засіданні підтверджено дані викладені у протоколах огляду речей та відеозаписів камер відеоспостереження (а.с.112)

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 17.09.2020 з участю ОСОБА_1 , в присутності захисника та двох понятих, така чітко відтворила події та обставини вчинення нею злочину, які зафіксовані на компакт-диск (а.с.113-118).

З копії Розписки долучені в судовому засіданні потерпілим, встановлено, що останній від ОСОБА_1 отримав кошти в сумі 8400 грн. та йому повністю відшкодовано шкоду спричинену злочином.

Вказані докази суд визнає як належні, допустимі та достовірні, котрі у взаємозв`язку доводять фактичні обставини справи.

Зокрема, як вбачається з показів потерпілого, свідків, обвинуваченої, протоколів огляду місця події та слідчого експерименту місцем вчинення кримінального правопорушення є територія ТЗДВ «Львівського заводу будівельних виробів», що за адресою: м.Львів, вул.Персенківка, 2, приміщення роздягальні, із шафами для одягу, двері котрої мають врізний замок та зачиняються на ключ.

Крім того, як вбачається із протоколів огляду місця події та слідчого експерименту, матеріалів фото та відеофіксації до них, приміщення, де було вчинено крадіжку, має розпізнавальну таблицю «Деревообробний цех».

Також, зі свідчень обвинуваченої, потерпілого та свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_6 встановлено, що кримінальне правопорушення мало місце 16.07.2020 близько 15.45 хв., а його предметом були грошові кошти, належні потерпілому у сумі 8400 грн.

Оцінюючи зібрані в даному кримінальному провадженні докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Кваліфікуючи діяння ОСОБА_1 , суд враховує наступне.

Згідно диспозиції ч.3 ст. 185 КК України, суб`єкт злочину підлягає кримінальній відповідальності серед іншого за крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна, поєднану з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище

Згідно п. 22. Постанови Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06.11.200921 Верховний Суд України роз`яснив, вирішуючи питання про наявність у діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення в житло, інше приміщення чи сховище, суди повинні мати на увазі, що п ід проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом. Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки суди повинні з`ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном. Викрадення майна не можна розглядати за ознакою проникнення в житло або інше приміщення чи сховище, якщо умисел на викрадення майна у особи виник під час перебування в цьому приміщенні. Поняття "інше приміщення" включає різноманітні постійні, тимчасові, стаціонарні або пересувні будівлі чи споруди, призначені для розміщення людей або матеріальних цінностей(виробниче або службове приміщення підприємства, установи чи організації, гараж, інша будівля господарського призначення, відокремлена від житлових будівель, тощо).

Одночасно, поняття «проникнення» у справі №569/1111/16-к від 18 квітня 2018 року Велика Палата Верховного Суду розцінює шляхом виділення фізичного та юридичного критеріїв його розуміння. Зокрема, для визначення фізичного критерію підлягає встановленню: 1) факт входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища); 2) час, спосіб, місце та обставини входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) з урахуванням режиму доступу до нього та до майна, яким бажає заволодіти особа. Для з`ясування юридичного критерію слід встановлювати: 1) незаконність входження (потрапляння) в приміщення (житло, інше приміщення чи сховище) або перебування в ньому, що обумовлюється відсутністю в особи права на перебування там, де знаходиться майно, яким вона бажає незаконно заволодіти; 2) мету, яку досягає особа, вчиняючи обрані дії, усвідомлення нею характеру вчиненого суспільно небезпечного діяння, зокрема й факту незаконного входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) чи перебування в ньому, передбачення наслідків вчиненого діяння.

У зв`язку із цим, суд погоджується із позицією ВП ВС викладеній у вказаній постанові, що наявність режиму вільного доступу до приміщення свідчить про законність входження (потрапляння) особи у відповідне приміщення та правомірне її перебування там. Інша кримінально-правова кваліфікація має бути надана діям особи, яка шляхом вільного доступу до певного приміщення вчиняє дії, спрямовані на заволодіння чужим майном, що зберігається в місці з обмеженим доступом (наприклад, службові приміщення).

Відповідно до пункту 1 примітки до статті 185 КК України повторним у статтях 185, 186 та 189-191 КК України визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 будучи засудженою 16.10.2019 за ч.2 ст. 185 КК України, 16.07.2020 близько 15.45 хв. безперешкодно зайшовши у приміщення, що належить ТЗДВ «Львівський завод будівельних виробів», та знаходиться за адресою м.Львів, вул. Персенківка, 2, в подальшому увійшла в кімнату-роздягальню, де, усвідомлюючи, що це є службовим приміщенням, в котрому знаходиться шафа для зберігання речей, знаючи, що вона не має права на перебування там, оскільки дозволу з даного приводу їй не надавалося його володільцями, розуміючи, що за її діями ніхто не спостерігає, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, проникла, в шафу для зберігання речей (що є сховищем), звідки таємно викрала грошові кошти в сумі 8400 грн., які належать потерпілому ОСОБА_2 , після чого з викраденими грошима покинула місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядилася на власний розсуд, спричинивши матеріальну шкоду потерпілому на суму 8400 грн.

За таких обставин, суд дії обвинуваченої ОСОБА_1 , кваліфікує за ч.3 ст. 185 КК України, оскільки вона вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням у сховище, вчинену повторно.

При цьому, доводи сторони захисту про те, що обвинувачена мала вільний доступ до шафи у службовому приміщенні, оскільки двері такої на ключ не закривалися, а в приміщенні не було охорони чи попереджувальних таблиць, що вхід заборонено є неприйнятними, оскільки будь-яке вторгнення до приміщення чи сховища, здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи з порушенням у встановленому законом порядку, є незаконним.

Доказів, що вона законно знаходилася у приміщенні роздягальні на території, та їй було надано доступ до шафи, призначеної для зберігання майна працівників ТЗДВ «Львівського заводу будівельних виробів» стороною захисту суду не надано.

Крім того, на підставі показів потерпілого ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_3 протоколу огляду місця події від 16.09.2020 суд встановив, що шафа, з котрої було викрадено гроші має врізний замок та закривається на ключ.

Твердження обвинуваченої, що майном вона заволоділа шляхом вільного доступу не відповідають місцю та обстановці потрапляння до приміщення та сховища, характеру входження та меті, яку досягала особа, оскільки, територія приміщення ТЗДВ «Львівський завод будівельних виробів» призначена для оброблення деревини в цеху, та відповідно обслуговування робочих потреб працівників, про що свідчить вивіска та загальна обстановка, остання там не працює, наміру отримати інформацію пов`язану із діяльністю, що там здійснюється не мала. Крім того, беручи до уваги показання обвинуваченої, що на територію вона потрапила з метою відшукання вбиральні, то в приміщення роздягальні вона входила, переслідуючи корисливий мотив, так як вже усвідомлювала службове призначення цієї кімнати, що там не може бути туалету, а у шафах, що призначені для зберігання майна, зберігаються чужі речі, розуміючи протиправний характер своїх дій, та маючи на меті незаконну наживу, шляхом відчинення дверей шафи проникла в її середину, де вже з кишені штанів, що там зберігалися викрала грошові кошти належні потерпілому. Такі дії обвинуваченої містять усі ознаки фізичного та юридичного критеріїв поняття проникнення.

З цих підстав, суд зазначає, що протокол-заява про вчинення кримінального правопорушення складена ОСОБА_2 від 17.07.2020 не може бути достатнім доказом, що може свідчити про вільний доступ до викраденого майна.

У зв`язку із цим, підстави для виключення кваліфікуючої ознаки кримінального правопорушення - незаконне проникнення, та зміни квалівфікації дій обвинуваченої відсутні.

У роз`ясненнях, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 №7 (зі змінами), зокрема в п.1, звертається увага на те, що суди при призначенні покарання мають суворо дотримуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а в п.3 наголошується на тому, що, встановлюючи ступінь тяжкості злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його скоєння (зокрема форми вини, мотиву й мети, способу, стадії скоєння, кількості епізодів злочинної діяльності, характеру і ступеня тяжкості наслідків, що настали).

Обираючи покарання ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного, та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, за яким кваліфіковано дії обвинуваченої за ч.3 ст.185 КК України, є тяжким злочином.

Вивченням особи обвинуваченої, судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львів, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово була засудження за злочини проти власності, востаннє 16.10.2019 Залізничним районним судом м.Львова за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 1 рік, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком 1 рік, 18.02.2021 Годоцьким районним судом Львівської області за ч.2 ст. 185 КК України, на підставі ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі 1 рік 2 місяці позбавлення волі (вирок законної сили не набрав), не працює, незаміжня, з середньо-технічною освітою, на обліках у диспансері КНП ЛОР «ЛОМЦП та ТУ» та Львівському обласному клінічному психоневрологічному диспансері не числиться, скарг на неї від сусідів не надходило.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 згідно зі ст.66 КК України, є визнання вини щодо факту вчинення крадіжки, відшкодування завданої шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З досудової доповіді щодо обвинуваченої вбачається, що з врахуванням інформації, що характеризує особистість обвинуваченої, а також високу ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченої без позбавлення або обмеження волі на певний строк не можливе та становить небезпеку для суспільства. На думку органу пробації застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобіганню вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції (а.с.55-58).

При призначенні покарання суд бере до уваги положення ст. 50 КК України, якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, положення ст. 65 КК України, згідно з якою, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Крім того, у відповідності до ч.4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, зокрема, при сукупності кримінальних правопорушень, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

За таких обставин, суд враховує, що ОСОБА_1 вчинила кваліфіковане таємне викрадення чужого майна, за наявності ознак проникнення та повторність, усвідомлюючи, факт можливості відбування покарання за кваліфіковане кримінальне правопорушення проти власності, передбачене ч.2 ст. 185 КК України, оскільки перебувала на іспитовому терміні, та розцінюються судом як суб`єктивне ставлення обвинуваченої до своїх дій, що полягає у небажанні виправитися, та відсутності висновків щодо протиправності своїх дій, зухвалості її протиправної поведінки, оскільки призначене покарання та звільнення від його відбування не призвело до її перевиховання, позицію органу пробації, що виправлення та запобіганню вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції, при безальтернативності санкції вказаної статті, покарання у виді позбавлення волі буде необхідним та виправданим.

При визначенні міри покарання, суд зважає на те, що остання визнала вину у вчиненні крадіжки, повністю відшкодувала спричинену шкоду, думку потерпілого, котрий при призначенні покарання покликається на розсуд суду, характер поведінки обвинуваченої під час досудового розслідування, що сприяла органу досудового розслідування у розкритті злочину, при його альтернативності, та реалізуючи принципи законності, справедливості, індивідуалізації, гуманності, необхідності і достатності покарання, та приходить до висновку, що обвинуваченій слід обрати покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України- у мінімальному розмірі.

Саме таке покарання, на думку суду, дасть можливість обвинуваченому оцінити свої дії, стати на шлях виправлення, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», відповідатиме тяжкості злочину та справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Як встановлено, судом вироком Городоцького районного суду Львівської області від 18.02.2021 у справі № 441\2005\20, що законної сили не набув, ОСОБА_1 засуджено за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 185 КК України вчиненого 25.09.2020, зі застосуванням ст. 71 КК України до 1 року 2 місяців позбавлення волі.

З цього слідує, що інкриміноване кримінальне правопорушення, що перебуває на розгляді в суді, вчинено обвинуваченою до її засудження за вищевказаним вироком, а тому, останній слід призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень за правилами поглинення менш суворого покарання більш суворим, шляхом зарахування покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком.

Запобіжний захід щодо обвинуваченої ОСОБА_1 не обирався, клопотання з даного приводу не заявлялися.

Судові витрати відсутні.

Питання речових доказів слід вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.

Так, документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

При дослідженні речових доказів встановлено, що речовими доказами визнано: цифровий диск із відеозаписами.

На підставі викладеного, ч.3 ст. 185, ст.ст. 50, 65, 70, КК України та керуючись, ст.ст. 368,369, 370,373,374, 376 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити їй покарання - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України, беручи до уваги вирок Городоцького районного суду Львівської області від 18.02.2021, призначити остаточне покаранняза сукупністю кримінальних правопорушень за правилами поглинення менш суворого покарання більш суворим, шляхом зарахування покарання, відбутого повністю або частково за попереднім вироком у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Речові докази по справі після набрання вироком законної сили :

компакт-диск DVD-R, який зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

На вирок суду сторонами може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуюча Сабара Л.В.