Ухвала суду № 98992238, 13.08.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7863/21

1-кс/308/3433/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2021 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Голяна О.В., з участю секретаря судового засідання Лецак Н.В., прокурора Сегедій В.Ю., підозрюваного ОСОБА_1 , його захисників адвокатів Кондратенко Д.В., Грицюк В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання старшого слідчого П`ятого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові Шевчук М.В., погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону Сегедій В.Ю., про продовження відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів не судимого, патрульного за рахунок посади інспектора прикордонної служби, 2 категорії - водія відділення інспекторів прикордонної служби «Бадалово» відділу прикордонної служби «Лужанка» Мукачівського прикордонного загону, солдата, підозрюваного у кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 408, ч. 3 ст. 289 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

ВСТАНОВИВ:

Сторона обвинувачення просить продовжити стосовно підозрюваного ОСОБА_1 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти Ужгородського зонального відділу Військової служби правопорядку ( м. Ужгород, вул. Артилерійська, 1 е) до 17.09.2021 року із можливістю внесення застави та покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, що солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової строкової служби військової частини 2418, перебуваючи на посаді патрульного за рахунок посади інспектора прикордонної служби, 2 категорії - водія відділення інспекторів прикордонної служби «Бадалово» відділу прикордонної служби «Лужанка» Мукачівського прикордонного загону, у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою назавжди ухилитись від несення обов`язків військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, близько 12:00 год. 17.06.2021 самовільно залишив охороняємо ним ділянку кордону, в межах 135-139 прикордонних знаків, а саме: територію обслуговування відділення інспекторів прикордонної служби «Бадалово» відділу прикордонної служби «Лужанка» Мукачівського прикордонного загону без поважних причин та без відповідного дозволу, в умовах особливого періоду, чим вчинив дезертирство - самовільне залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Крім того, солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем строкової військової служби, перебуваючи на посаді патрульного за рахунок посади інспектора прикордонної служби, 2 категорії - водія відділення інспекторів прикордонної служби «Бадалово» відділу прикордонної служби «Лужанка» Мукачівського прикордонного загону, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою поїздки до м. Мукачево, перебуваючи на задньому пасажирському сидінні в салоні транспортного засобу «Opel Vectra» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням громадянина ОСОБА_2 та використовуючи ввірений йому для службового користування автомат АКС-74 НОМЕР_2 , шляхом погрози застосування насильства небезпечного для життя особи, а саме: навівши зброю на водія ОСОБА_2 , при цьому поклавши патрон в патронник, пригрозив останньому покинути транспортний засіб, у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не раніше 12 год. 30 хв. 17.06.2021 діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, заволодів шляхом транспортним засобом - автомобілем марки «Opel Vectra», д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер рами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , та в подальшому вказаний автомобіль транспортував та залишив на території АЗС «ОККО» у м. Берегово по вул. Хмельницького, 86.

Закінчити досудове розслідування у межах строку тримання під вартою підозрюваного, тобто до 15.08.2021, не являється можливим у зв`язку з тим, що органу досудового розслідування необхідно отримати висновок авто товарознавчої експертизи, яка призначена до Закарпатського НДНКЦ, необхідністю отримання висновку генетично - молекулярної експертизи, яка призначена до Івано - Франківського НДЕКЦ, необхідністю визначення остаточної правової кваліфікації дій ОСОБА_1 та у випадку наявності законних підстав вирішити питання щодо повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, необхідністю здійснення відкриття матеріалів кримінального провадження та надання стороні захисту достатній строк для ознайомлення з ними та вчинення процесуальних дій, пов`язаних із закінченням досудового розслідування.

Обґрунтованість повідомленої підозри сторона обвинувачення підтверджує зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду, а також вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів не можливо.

При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити, зауваживши на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Підозрюваний у судовому засіданні свою вину визнав, розкаявся у вчиненому, просив застосувати інший запобіжний захід, не пов`язаний із обмеженням волі.

Захисник у судовому засіданні в задоволенні клопотання слідчого просив відмовити. Послався, що докази по справі зібрані, речові докази вилучені, отже ОСОБА_1 позбавлений можливості впливати на хід збирання доказів його винуватості. Ризики, передбачені ст.177 КПК, в даному кримінальному провадженні відсутні. Підозрюваний має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, є молодий за віком, повністю визнає вину, відшкодував матеріальну та моральну шкоду потерпілому. Просив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу та дослідивши надані докази, встановив, що у провадженні П`ятого слідчого відділу (із дислокацією в м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові перебувають матеріали кримінального провадження № 42021071210000041 за ч. 3 ст. 408, ч.3 ст. 289 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.06.2021, та за ч.1 ст.185 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.07.2021,що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Підставою внесення зазначених відомостей до ЄРДР стало те, що військовослужбовець Мукачівського прикордонного загону ОСОБА_1 17.06.2021 року близько 12 год. 00 хв., перебуваючи на ділянці кордону у Берегівському районі Закарпатської області, виконуючи обов`язки у добовому наряді, вчинив дезертирство - самовільно залишив місце несення служби (ділянку ВІПС «Бадалово» відділу прикордонної служби «Лужанка» Мукачівського прикордонного загону із ввіреною йому для службового користування зброєю АКС-74 НОМЕР_2 та набоями до неї в умовах особливого періоду /правова кваліфікація за ч.3 ст. 408 КК України/.

Підставою внесення зазначених відомостей до ЄРДР за ч.3 ст. 289 КК України відповідно наданого витягу стало те, що військовослужбовець Мукачівського прикордонного загону ОСОБА_1 17.06.2021 року близько 12 год. 30 хв., перебуваючи поряд із дорогою у Берегівському районі Закарпатської області зупинив транспортний засіб марки «Opel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням громадянина ОСОБА_2 та, використовуючи ввірений йому для службового користування автомат АКС-74 НОМЕР_2 , незаконно заволодів вищевказаним транспортним засобом шляхом погрози застосування насильства небезпечного для життя особи.

Підставою внесення зазначених відомостей до ЄРДР за ч.1 ст. 185 КК України відповідно наданого витягу стало те, що в ході здійснення досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 42021071210000041 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 408 КК України, ч.3 ст.289 КК України, встановлено обставини, які можуть свідчити про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.

17 червня 2021 року о 17 год. 16 хв. ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

18 червня 2021 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, а саме: у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому в поєднанні з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, та ч. 3 ст.408 КК України, а саме: у дезертирстві, тобто самовільному залишенні військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану /повідомлення про підозру від 18.06.2021, а.с.11-15/.

Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, не вручено.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.06.2021 обрано відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в умовах гауптвахти Ужгородського зонального відділу Військової служби правопорядку (м. Ужгород, вул. Артилерійська, 1е) строком на 60 (шістдесят) днів, а саме: до 15 серпня 2021 року. Визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 181 600 (сто вісімдесят одну тисячу шістсот) гривень.

10.08.2021 строки досудового розслідування продовжено керівником Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону по кримінальному провадженні №42021071210000041 від 17.06.2021 до трьох місяців, а саме: до 17.09.2021.

Надані стороною кримінального провадження докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 408 КК України, ч.3 ст. 289 КК України, що підтверджується:

- протоколом додаткового допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 15.07.2021 року /а.с.30-33/;

- протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_2 від 14.07.2021 року /а.с.34-36/;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 15.07.2021 року /а.с.37-38/;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 15.07.2021 року /а.с.39-40/;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 23.07.2021 року /а.с.45-48/;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 23.07.2021 року /а.с.49-52/;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 23.07.2021 року /а.с.53-56/;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 23.07.2021 року /а.с.57-60/;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 23.07.2021 року /а.с.61-64/;

- витягом з «Книги прикордонної служби» відділення інспекторів прикордонної служби «Бодалово» (тип В) відділу прикордонної служби «Лужанка» І категорії (тип Б) з розділу 2в «Результати виконання плану охорони державного кордону в період з 16.06.2021 20.00 по 17.06.2021 20.00.

Відповідно до ч. 2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

При цьому, слідчий суддя враховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, але, зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.

Так, у п. 32 справи «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, Series А, № 182) від 30 серпня 1990 року зазначено, що обґрунтована підозра - це коли існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

На думку слідчого судді, обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Отже,слідчий суддя вважає, що має місце наявність обґрунтованої підозри , тобто можливість того, що ОСОБА_1 при зазначених у клопотанні обставинах міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 408, ч. 3 ст. 289 КК України.

Згідно зі ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України окрім обґрунтованої підозри підставою застосування запобіжного заходу є також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Перевіряючи доводи сторони обвинувачення на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав вважати, що з огляду на обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованого підозрюваному правопорушення на даний час існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику, передбаченого п.1.ч.1ст.177 КПК України, для застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Слідчому судді не надано достатньо підстав вважати, що ОСОБА_1 , залишаючись на волі, не буде ухилятись від органу досудового розслідування та суду, небезпека переховування підозрюваного ОСОБА_1 здається явно переконливою.

Крім того, на переконання слідчого судді, наявні підстави для продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою, що обумовлено необхідністю досудового розслідування у кримінальному провадженні, необхідності проведення ряду процесуальних дій та відсутністю на даний час підстав для зміни запобіжного заходу з триманням під вартою на більш м`який запобіжний захід. Доводи сторони захисту їх не усувають і не спростовують.

При оцінюванні даного ризику слідчий суддя також бере до уваги ту обставину, що підозрюваний за місцем проведення досудового розслідування постійного місця проживання не має, до призиву на строкову військову службу зареєстрований та фактично проживав в м. Чернівці, відповідно має соціальні зв`язку в даній місцевості, що сприятиме можливості переховуватися від органів досудового слідства.

Крім того, перебуваючи на посаді водія відділення інспекторів прикордонної служби «Бадалово» відділу прикордонної служби «Лужанка» Мукачівського прикордонного загону, солдат ОСОБА_1 добре орієнтується в прикордонній місцевості, місцях можливого перетину державного кордону України поза пунктами пропуску, що створює додатковий ризик переховування.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Таким чином, доводи сторони захисту не дають підстав вважати, що ризик переховування підозрюваного на даний час відсутній.

Слідчий суддя, беручи до уваги обставини вчиненого правопорушення, враховуючи що докази по кримінальному провадженню в повному обсязі не зібрано, вважає, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може впливати на свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_2 з метою дачі, зміни ними показань на його користь, а це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких. При обранні слідчим суддею іншого запобіжного заходу, відмінного від тримання під вартою, обвинувачений отримає можливість впливати на вказаних свідків та потерпілого за допомогою мобільного зв`язку та мережі «Інтернет», чого він буде позбавлений, перебуваючи в умовах слідчого ізолятора.

Слід також врахувати, що солдат ОСОБА_1 проходить військову службу та по роду своєї діяльності володіє навиками вогнепальної стрільби та військовим мистецтвом, що відповідно дасть йому можливість впливати на свідків, потерпілого, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.

Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від потерпілих та свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Вказане в сукупності свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що солдат ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби за контрактом, може вчинити інший військовий злочин, а саме: самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 407 ч. 4 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності.

З врахуванням сукупності викладених обставин щодо тривалості перебування підозрюваного під вартою, даних про особу підозрюваного, в силу характеру інкримінованих підозрюваному діянь та одночасної потреби у проведенні стороною обвинувачення дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає за доцільним продовження терміну тримання підозрюваному ОСОБА_1 під вартою з утриманням в умовах гауптвахти Ужгородського зонального відділу Військової служби правопорядку ( м. Ужгород, вул. Артилерійська, 1 е).

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєні кримінальних правопорушень, призначення покарання, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Встановлено, що ОСОБА_1 раніше не судимий, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , має родину - матір та батька, позитивно характеризується за місцем служби.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя враховує й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.

Непритягнення раніше до кримінальної відповідальності, наявність зареєстрованого місця проживання, родинні відносини не можуть бути безумовними підставами для застосування відносно солдата ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні шляхом схилення до дачі завідомо неправдивих показань з метою ухилення від відповідальності, вчинити інше правопорушення.

Слідчий суддя при вирішенні питання щодо запобіжного заходу враховує, що підозрюваний є особою молодого віку, з задовільним станом здоров`я /протилежного не доведено/, неодружений, дітей не має. В службовій характеристиці відносно солдата ОСОБА_1 начальником відділення інспекторів прикордонної служби «Бадалово» відділу прикордонної служби «Лужанка» зазначено, що солдат ОСОБА_1 психологічно не витривалий, має бажання повернутися скоріше додому. Окрім того, солдат ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється саме в самовільному залишенні військової частини.

Зазначене в сукупності свідчить про відсутність достатніх стримуючих факторів.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я слідчому судді не надано.

Суд критично відноситься до заяви адвоката Кондратенко Д.В., що потерпілому у даному кримінальному провадженні повністю відшкодована завдана шкода, так як в судове засідання ОСОБА_2 не з`явився, такі дані не підтвердив, а, як було зазначено раніше, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав в судовому засіданні.

Разом з тим, слідчий суддя також враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Отже, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного ОСОБА_1 та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу. Слідчим суддею враховано, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Як відображено у рішеннях ЄСПЛ, аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними» (Boicenco v. Moldova (Бойченко проти Молдови) § 142; Khudoyorov v. Russia (Худойоров проти Росії), § 173), але повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин заявника, які виправдовують його тримання під вартою Aleksanyan v. Russia (Алексанян проти Россії), § 179).

Таким чином, за наведених вище обставин, слідчий суддя вважає за доцільне продовжити підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням саме в умовах гауптвахти Ужгородського зонального відділу Військової служби правопорядку (м. Ужгород, вул. Артилерійська, 1е) в межах строку досудового розслідування.

Частиною 3 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Санкція ч. 3 ст. 289 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої, зазначене кримінальне правопорушення відноситься до категорії особливо тяжких. Санкція ч. 3 ст. 408 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, зазначене кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких.

Частиною 5 статті 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину становить від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а у вчиненні особливо тяжкого злочину становить від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених КПК України, слідчий суддя враховує як характер кримінальних правопорушень, у якому підозрюється особа, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так і дані про особу підозрюваного та переконаний, що застава в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, передбаченому ч. 5 ст. 182 КПК України, гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

У разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_1 слід покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309, 395, 372 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Продовжити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою з утриманням в умовах гауптвахти Ужгородського зонального відділу Військової служби правопорядку (м. Ужгород, вул. Артилерійська, 1е) в межах строку досудового розслідування - до 17 вересня 2021 року.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 181 600 (сто вісімдесят одну тисячу шістсот) гривень.

У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та фактично проживає АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- не спілкуватися із свідками, потерпілим у цьому кримінальному провадженні;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- здати на зберігання слідчому у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що у разі невиконання вищевказаних обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.

Зобов`язати прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону Сегедій Володимира Юрійовича негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_1 про продовження тримання під вартою останнього.

Строк дії покладених на підозрюваного обов`язків визначити до 17 вересня 2021 року.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконання після її оголошення.

Повний тест ухвали складено 16.08.2021.

Слідчий суддя Голяна О.В.