Рішення № 98992041, 02.08.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/12118/20

Провадження №2/521/209/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2021 року Малиновський районний суд м.Одеси у складі

головуючого судді - Мурзенка М. В.

при секретарі - Корнієнко Л. В.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - адвоката Пижик В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Малиновського районного суду м.Одеси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Національної поліції в Одеській області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виселення,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року до Малиновського районного суду м.Одеси звернувся з позовом представник Головного управління Національної поліції в Одеській області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у якому просив суд виселити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з кімнат АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, а також просив стягнути заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно довідки № 126 (виписки з домової книги про склад сім`ї та прописку) ОСОБА_2 разом зі своєю дружиною - ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_5 проживають у кімнатах АДРЕСА_2 . Згідно доповідної записки коменданта ВКЕЗ ЦЗ ГУНП в Одеській області на даний час кімнати у яких проживає родина ОСОБА_2 зачинені вже довгий час, використовуються не за призначенням більш ніж 10 років, та у неї наявний борг за житлово-комунальні послуги. ОСОБА_2 кімнату у гуртожитку було надано у зв`язку із проходженням служби в органах внутрішніх справ. Наказом командира полку ППСМ УВС м.Одеси № 45 о/с від 21.07.1995 року ОСОБА_2 було звільнено у запас Збройних сил України за власним бажанням. Згідно довідок від 06.04.2020 року №9/3130 та № 3029 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 серед діючих та звільнених працівників поліції, колишніх співробітників ОВС ГУМВС України в Одеській області не значяться. Таким чином, оскільки кімнати № 110, 111 використовуються відповідачами не за призначенням, позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Малиновського районного суду м.Одеси від 11.08.2020 року по справі було відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено справу до судового розгляду у підготовчому судовому засіданні на 08.09.2020 року.

Ухвалою судді Малиновського районного суду м.Одеси від 17.11.2020 року по справі було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.12.2020 року.

Ухвалою судді Малиновського районного суду м.Одеси від 30.03.2021 року позовну заву в частині стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги залишено без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, викладених в заяві, додатково підтвердив факт погашення відповідачами заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, а також факт проведення у спірних кімнатах будівельних робіт.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні 09.03.2021 року надав пояснення, відповідно до яких він з дружиною протягом тривалого часу проживає в с. Велика Долина, відповідачка ОСОБА_5 не проживає в спірних кімнатах близько 10 років.

Представник відповідача - адвокат Пижик В. В. в судовому засіданні 02.08.2021 року у задоволенні позовних вимог просив відмовити, посилаючись на те, що відповідачі проживають та користуються житловими кімнатами гуртожитку близько 35 років, у кімнатах наразі проводяться ремонтні роботи, а тому на час проведення ремонту відповідачі там не проживають. Звернув увагу, що у кімнатах АДРЕСА_3 також проживає малолітня онука ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , та у разі виселення її з житлового приміщення це вплине на її права та інтереси.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 у зв`язку із проходженням служби в органах внутрішніх справ було надано для проживання на склад сім`ї із трьох осіб ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) кімнати АДРЕСА_2 , що підтверджується копією доповідної записки коменданта гуртожитку (а.с. 9).

Відповідач ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ з 15.06.1976 р. по 19.07.1995 р., був звільнений зі служби за власним бажанням, що підтверджується копією довідки ГУ МВС України в Одеській області від 06.04.2020 (а.с. 13), копією виписки з наказу № 45 л/с від 21.07.1995 р. (а.с. 14)

Також з матеріалів справи вбачається, що протягом тривалого часу відповідач ОСОБА_2 не сплачував за займані кімнати, що підтверджується копією довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Одеській області від 21.05.2020 р. (а.с. 10), заборгованість була погашена відповідачем під час розгляду судом справи, що підтверджується копією довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Одеській області від 11.02.2021 р. (а.с. 89).

Також з доповідної записки коменданта гуртожитку (а.с. 9) вбачається, що відповідачі у спірних кімнатах не проживають близько 10 років, що узгоджується з поясненнями відповідача ОСОБА_2 , наданими ним в судовому засіданні 09.03.2021 року.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 127 ЖК УРСР, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Відповідно до ст. 125, 132 ЖК України, не можуть бути виселені з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення особи, що звільнились за власним бажанням, проте пропрацювали на підприємстві, установі та організації більше 10 років.

Оскільки правовий режим гуртожитків, жилі приміщення яких підлягають приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», прирівняний до правового режиму жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, то на мешканців таких гуртожитків у разі їх тимчасової відсутності поширюються норми статей 71, 72 ЖК УРСР.

Стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Таким чином правила ст. 125,132 ЖК України застосовуються у разі, якщо особа продовжує проживати в наданому їй житловому приміщенні в гуртожитку після звільнення, а у випадку її відсутності в такому житловому приміщенні без поважних причин понад 6 місяців відповідне житлове приміщення за такою особою не зберігається.

Враховуючи тривалий час не проживання відповідачів у спірному приміщенні понад встановлений ст. 71 ЖК України строк, відсутність доказів поважності причин такого не проживання, суд доходить висновку про втрату ними права користування спірними приміщеннями та наявність правових підстав для їх виселення без надання іншого житлового приміщення.

Факт проведення у спірних кімнатах будівельних робіт після спливу встановленого ст. 71 ЖК України строку та погашення заборгованості за користування ними після пред`явлення позову не свідчить про відновлення прав відповідачів на спірні приміщення.

При прийнятті рішення суд враховує баланс інтересів позивача, який позбавлений можливості використовувати спірні приміщення за цільовим призначенням, зокрема, для надання їх для проживання співробітникам поліції, що не забезпечені житлом відповідно до п. 2, 4, 5 Положення про гуртожиток ГУНП в Одеській області, розташований за адресою м.Одеса вул. Ак.Філатова, 72, м.Одеса, затвердженого наказом ГУНП в Одеській області від 11.02.2020 р. № 366 (а.с. 6), та відповідачів, які протягом тривалого часу не користуються спірними приміщеннями та проживають в іншому місці.

Доводи сторони відповідача про проживання в спірних приміщеннях малолітньої дитини відхиляється судом за недоведеністю, з пояснень відповідача ОСОБА_2 вбачається, що відповідач ОСОБА_5 та її діти в спірних приміщеннях не проживають.

З копій фотографій, наявних в матеріалах справи (а.с. 119-121) вбачається, що в спірних кімнатах знаходяться речі відповідачів.

Відповідно до ч. 3 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням.

Враховуючи викладене, обраний позивачем спосіб захисту порушених прав є ефективними, відповідає характеру порушення, забезпечує поновлення його прав у разі задоволення позову.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог.

При поданні позову позивачем було сплачено судовий збір в сумі 4204 грн. 00 коп.

Враховуючи те, що ухвалою суду від 30.03.2021 року позовну заву в частині стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги залишено без розгляду, з заявою про повернення судового збору представник позивача відповідно до ч. 1 ст. 142 не звернувся, тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у загальній сумі 2102 грн. 00 коп. у рівних частках з кожного.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) з кімнат АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рівних частках судовий збір в сумі 2102 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 12.08.2021 року.

Головуючий: