Ухвала суду № 98991083, 09.08.2021, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районний суд м.Харкова

Провадження № 4-с/641/28/2021 Справа № 641/3084/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2021 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Чайка І.В.,

за участю секретаря судового засідання – Дрокіної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Харкова цивільну справу №641/3084/21 за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Приватний виконавець Семендяєв Олександр Сергійович про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, зобов`язання вчинити дії у виконавчому провадженні № 55804676, -

в с т а н о в и в :

До Комінтернівського районного суду м. Харкова надійшла скарга ОСОБА_2 про скасування постанови приватного виконавця Семендяєва О.С. про повернення виконавчого документа стягувачу, зобов`язання вчинити дії у виконавчому провадженні № 55804676.

Скарга мотивована тим, що заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.08.2017 року по справі № 641/4061/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за договором б/н від 01.08.2011 року у розмірі 113412,66 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 гривень, а всього 115012 (сто п`ятнадцять тисяч дванадцять) грн. 66 коп. Банком були отримані виконавчі листи з якими вони звернулися до виконавчої служби. На підставі виконавчих листів , приватним виконавцем Семендяєвим О.С. було відкрито виконавче провадження № 55804676 , та ОСОБА_1 був включений до Єдиного реєстру боржників.

23.09.2019 року вказане заочне рішення було скасоване. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.04.2020 року в задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відмовлено. Постановою Харківського апеляційного суду від 27.08.2021 року , рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.04.2020 року було скасоване , та ухвалено нове , яким позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 01.08.2011 року – 7070,81 грн.

На даний час постанова Харківського апеляційного суду виконана , заборгованість перед банком погашена у повному обсязі , проте виконавче провадження , яке відкрито приватним виконавцем Семендяєвим О.С. не закрите , ОСОБА_3 перебуває у Єдиному реєстрі боржників , хоча не має перед банком заборгованості , а рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова , скасовано.

18.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця із заявою про зняття арешту з його майна та виключення його з реєстру боржників. 10.12.2019 року ОСОБА_3 отримав відповідь , в якій зазначено , що приватним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документу на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Зважаючи про відмову в задоволені позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» повторно звернулося до державної виконавчої служби з виконавчими листами. Постановою старшого державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Шкавром Д.А. від 24.06.2020 року закінчено виконавче провадження за виконавчим листом № 641/4061/17 на підставі п.5 ч. 1 ст. 39 , ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження».

Таким чином , станом на сьогодні ОСОБА_1 не є боржником в жодному виконавчому провадженні , проте продовжує перебувати в Єдиному реєстрі боржників , що заявник вважає незаконним.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27.04.2021 року провадження у справі відкрито.

В судовому засіданні 22.06.2021 року приватним виконавцем Семендяєвим О.С. було долучено до матеріалів справи копію виконавчого провадження № 55804676.

22.06.2021 року від представника приватного виконавця Семендяєва О.С. – Бардіна І. , надійшли письмові пояснення в яких він вважає скаргу необґрунтованою та те , що ОСОБА_1 обраний неналежний спосіб захисту. В своїх поясненнях представник зазначає , що на момент винесення оскаржуваної постанови у приватного виконавця не було підстав для винесення іншої постанови з інших мотивів. Ситуація з реєстром боржників , це не доопрацювання Міністерства Юстиції у зв`язку з тим , що не внесені зміни до профільних наказів з метою врегулювання такої проблеми. Крім того , представник вважає , що ОСОБА_1 пропустив строки на звернення з відповідною скаргою до суду , та не надав клопотання на його поновлення.

В судовому засіданні представник скаржника – ОСОБА_4 пояснила , що приватним виконавцем Семендяєвим О.С. були дійсно повернуті виконавчі листи , але приватним виконавцем не вчинялись дії , щодо встановлення всього майна боржника. 14.02.2018 року було відкрито виконавче провадження , та зроблені запити. Відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний не рідше ніж на два тижні направляти запити щодо виявлення рахунків боржника , не рідше ніж один раз на три місяці , щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав , отримання інформації про доходи боржника , однак як вбачається з матеріалів виконавчого провадження , приватний виконавець зробив такі запити одноразово. Таким чином , приватним виконавцем протягом тривалого часу не вчинялись необхідні виконавчі дії , що призвели до повернення виконавчого листа стягувачу. 11.12.2018 року відповідно до акту приватного виконавця , ОСОБА_5 було здійснено вихід за місцем реєстрації боржника , про що ОСОБА_1 не було відомо , оскільки матеріали справи не містять повідомлення останнього про такий намір приватного виконавця , крім того матеріали не містять , чи був присутній при виході приватного виконавця за адресою мешкання ОСОБА_1 сам боржник або стягувач. В зазначеному акті , вказано , що майно боржника, на яке можливо звернути стягнення , відсутнє. В акті не зазначено адресу за якою вчинялась виконавча дія , не описано які саме дії вчинялись , та не зазначено з якою метою вчиняється виконавча дія. Тому , представник вважає , що приватним виконавцем не вжито всіх заходів для виконання рішення суду , які б могли передувати поверненню виконавчих листів. Постанова про закінчення виконавчого провадження боржнику не надсилалась.

Приватний виконавець Семендяєв О.С. в судовому засіданні пояснив , що дійсно в матеріалах виконавчого провадження є по одні роздрукованій копії запитів , але це не означає , що вони не надсилались повторно , оскільки це робиться в електронному вигляді. В ході проведення виконавчих дій майно боржника, на яке можливо було звернути стягнення ,відсутнє. При виході виконавця за місцем мешкання боржника , постанова не виносилась , оскільки був складений акт. При відкритті виконавчого провадження боржника було зобов`язано надати відомості про своє майно за рахунок якого буде можливо виконати рішення суду.

Представник приватного виконавця Бардін І. в судовому засіданні підтримав пояснення свого довірителя , письмові пояснення, надані під час розгляду справи , та зазначив , що боржник звернувся із заявою про перегляд заочного рішення 19.08.2019 року , тобто вже після повернення виконавчого документа стягувачу , отже з цього часу боржник усвідомлював про факт відкриття виконавчого провадження. Крім того , боржник звертався до суду у зазначеному вище виконавчому провадженню із відповідною скаргою на дії виконавця , але боржник та його представник відмовилися від скарги. В межах справи № 641/10451/19 боржник знайомився з виконавчим провадженням , таким чином , скаржником було пропущений строк звернення зі скаргою , та потрібно було падати відповідне клопотання на його поновлення , але такого клопотання не надано. Представник вважав , що права та інтереси ОСОБА_1 порушені не були. Крім того , ОСОБА_1 в своїй скарзі просить суд зобов`язати приватного виконавця відновити та закрити виконавче провадження , але суд має право зобов`язати виконавця лише усунути порушення , без визначення окремих дій , які виконавцю слід зробити.

Суд,заслухавши поясненя участників розгляду справи, дослідивши матеріали скарги, копію матеріалів виконавчого провадження, дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За змістом п. а ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про виконавче провадження» (далі Закон)визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Судом встановлено , що 07.12.2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до приватного виконавця Семендяєва О.С. з заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 641/4061/17, виданим 17.10.2017 року на підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.08.2017 року (а.с.42).

14.02.2018 року приватним виконавцем Семендяєвим О.С. було відкрито виконавче провадження , про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 115012,66 грн. Постанова була надіслана боржнику (а.с.45-46).

Вказана постанова державного виконавця була повернута відправнику з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с.47).

Згідно матеріалів виконавчого провадження приватним виконавцем були направлені запити на встановлення майна та доходів боржника (а.с.48-55).

11.12.2018 року приватним виконавцем був здійснений вихід за місцем реєстрації боржника , яким в присутності понятих встановлено , що майно належне боржнику на яке можливо звернути стягнення , відсутнє (а.с.56).

14.12.2018 року постановою приватного виконавця виконавчі листи були повернуті стягувачу на підставі того , що належне боржнику майно , відсутнє (а.с.62-63).

Частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу , якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

При цьому, частиною третьою статті 37 Закону передбачено, що арешт з майна знімається у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті, тобто, лише у випадках коли стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; та у випадках запровадження тимчасової адміністрації банку-боржника крім рішень немайнового характеру.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Підстави та наслідки закінчення виконавчого провадження передбачені статтею 39 та 40 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до пункту 5 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

За статтею 40 вказаного Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Таким чином, відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» чітко передбачені такі два окремих процесуальних рішення державного виконавця як повернення виконавчого документу стягувачеві , так і закінчення виконавчого провадження.

При цьому Закон не містить посилання на те, що державний виконавець після повернення виконавчого документу стягувачеві може винести постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, після повернення виконавчого документу стягувачеві виконавче провадження завершується, тому відсутні підстави для закінчення вже завершеного виконавчого провадження, оскільки на виконанні у державного виконавця відсутній сам виконавчий лист.

Аналогічний висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 640/15222/14-ц (провадження № 61-17973ск19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Щодо виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників, то суд керується таким.

Відповідно до пунктів 6,7 розділу X Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження , затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2432/5 від 05 серпня 2016 року система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови: про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження»; про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1,3,11частини першої статті 37Закону України «Про виконавче провадження»; про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

В день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов`язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.

У разі скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників.

Отже, враховуючи, що законом не передбачено технічної можливості виключити боржника з Єдиного реєстру боржників державним виконавцем та за відсутності підстав, визначених положенням для автоматичного виключення АСВП з реєстру боржників, підстави для визнання неправомірним дій державного виконавця щодо невиключення відомостей про ОСОБА_1 як боржника з Єдиного реєстру боржників відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що постанова приватного виконавця Семендяєва О.С. від 14.12.2018 року про повернення виконавчих листів стягувачу на підставі того , що належне боржнику майно , відсутнє винесена у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження»,а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволені скарги.

Керуючись ст. ст. 236 , 447 , 449 , 451 ЦПК України , Закону України «Про виконавче провадження» , суд -

у х в а л и в :

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа: Приватний виконавець Семендяєв Олександр Сергійович про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, зобов`язання вчинити дії у виконавчому провадженні № 55804676 – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає чинності після закінчення терміну на апеляційне оскарження, а у випадку її оскарження після розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.

Сторони по справі :

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Приватний виконавець Семендяєв Олександр Сергійович : АДРЕСА_2 .

Повний текст ухвали складений 16.08.2021 року.

Суддя -І. В. Чайка