Рішення № 98990138, 15.02.2021, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/10760/18

Категорія 29

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2021 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Жванко О.Є., представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відшкодування завданої матеріальної шкоди, -

У С Т А Н О В И В :

До Подільського районного суду м. Києва звернулась ОСОБА_3 (надалі за текстом - позивач) з позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач), треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що 04.08.2016 року відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі за текстом - ДТП) за участю транспортних засобів TOYOTA, д. н. з. НОМЕР_1 та AUDI, д. н. з. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження обох транспортних засобів. 09.09.2016 року Постановою Голосіївського районного суду м. Києва у справі №752/12806/16-п, яка набрала законної сили, відповідач визнаний винним у вчиненні правопорушення за ст. 124 КУпАП. Відповідно до Звіту № ВА170301-002 від 25.08.2016 року про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу AUDI, д. н. з. НОМЕР_2 , величина матеріального збитку складає 164256,73 грн. 08.08.2016 року відповідно до Рішення номер справи МТСБУ: 35346 про виплату страхового відшкодування позивачу перераховано 100000 грн. Оскільки вина відповідача у вчиненні ДТП встановлена Постановою Голосіївського районного суду м. Києва, в добровільному порядку відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою відповідач відмовився, то позивач змушена звернутися до суду за захистом порушених прав.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 21.11.2018 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків.

06.12.2018 року представником позивача усунуто виявлені судом недоліки позовної заяви.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 07.12.2018 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву на позов не скористався.

16.09.2020 року відповідачем долучено до матеріалів справи звіт №64/01/17 про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників пошкодженого колісного транспортного засобу.

Протокольною Ухвалою суду від 16.09.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Присутній у судовому засіданні відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази та матеріали справи, судом встановлено, що позивач є власником автомобіля AUDI, д. н. з. НОМЕР_2 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с. 5).

04.08.2016 року о 13:00 в м. Києві по проспекту Науки, 34, відповідач керуючи автомобілем TOYOTA, д. н. з. НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем AUDI, д. н. з. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.

09.09.2016 року Постановою Голосіївського районного суду м. Києва у справі №752/12806/16-п, яка набрала законної сили, відповідач визнаний винним у вчиненні правопорушення за ст. 124 КУпАП (а.с. 6).

Відповідно до Звіту № ВА170301-002 від 25.08.2016 року про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу AUDI, д. н. з. НОМЕР_2 , величина матеріального збитку складає 164256,73 грн. (а.с.14).

Як вбачається з копії квитанції №48 позивач здійснила оплату послуг експерта за складання звіту на суму 1500 грн. (а.с. 55).

Відповідно до Рішення номер справи МТСБУ: 35346 про виплату страхового відшкодування позивачу перераховано 100000 грн. (а.с.53 - 54).

Згідно Звіту №64/01/17 від 25.01.2017 року, наданого відповідачем, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу AUDI, д. н. з. НОМЕР_2 складає 154150,37 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, є, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вирішуючи позов в частині стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 ЦК України, має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. З наведеного слідує, що особа, яка завдала шкоди, зобов`язана відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Такі правові висновки викладені Верховним Судом у Постановах від 21.02.2018 року у справі № 760/19377/15-ц, від 13.06.2019 року у справі № 587/1080/16-ц, від 17.10.2019 року у справі № 370/2787/18, від 21.02.2020 року у справі № 755/5374/18, від 15.10.2020 року у справі № 755/7666/19.

Відповідно до пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність якого застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача, як з винуватця ДТП, підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю ремонту автомобіля та страховим відшкодуванням на суму 64256,73 грн. (164256,73 грн. - 100000 грн.).

Посилання позивача на суму вартості ремонту автомобіля AUDI, д. н. з. НОМЕР_2 - 177584,22 грн., яка вказана в Акті виконаних робіт №16100415 від 13.12.2016 року (а.с.49-51), суд відхиляє як необґрунтовані, адже долучені до матеріалів справи копії квитанцій №ПН3066 та №ПН511 як доказ понесених витрат не можливо пов`язати із ремонтом автомобіля позивача, оскільки вказані в квитанціях рахунки-фактури №36121226 та №36100411, як підстава для перерахування грошових коштів, в матеріалах справи відсутні (а.с. 52).

Крім того, суд також враховує, що відповідно до звіту №64/01/17 від 25.01.2017 року, який надано відповідачем, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу AUDI, д. н. з. НОМЕР_2 складає 154150,37 грн.

Відтак, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача доведеної матеріальної шкоди в розмірі 64256,73 грн. та витрат на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 1500 грн. підтверджені належними та достовірними доказами, тому підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 642,57 гривень.

Керуючись ст. ст. 19, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відшкодування завданої матеріальної шкоди - задовольнити частково;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму матеріальної шкоди в розмірі 64 256 (шістдесят чотири тисячі двісті п`ятдесят шість) гривень 73 копійки;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 642 (шістсот сорок дві) гривні 57 копійок;

В задоволенні решти позовних вимог відмовити;

Повне найменування:

позивач - ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 );

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 );

третя особа - ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_2 );

третя особа - ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_1 );

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду у письмовій формі з дотриманням вимог ст. 356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя В. В. Гребенюк