Ухвала суду № 98990082, 16.08.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/31595/21-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2021 року суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В., розглянувши матеріали позовної заяви Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

14 червня 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої визначено суддю, для розгляду справи у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), та передано, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою судді від 22 червня 2021 року позовна заява залишена без руху з підстав невідповідності вимогам ст. 177 ЦПК України, а саме у зв`язку із відсутністю доказів сплати судового збору у розмірі 37 174, 50 грн. Для виконання надано заявнику десятиденний строк з дня отримання ухвали, яку отримано на електронну пошту банку ccd@alfabank.kiev.ua 23 червня 2021 року.

02 липня 2021 року засобами поштового зв`язку від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків та додано оригінал меморіального ордеру № 361091171 від 29 червня 2021 року про сплату судового збору у розмірі 31 174, 50 грн, що становить меншу суму ніж та, яка підлягає сплаті юридичною особою при поданні позовної заяви майнового характеру, виходячи із ціни позову у розмірі 2 478 300, 00 грн і визначена в ухвалі від 22 червня 2021 року.

До 05 липня 2021 року заявником у повному обсязі не усунено недоліки позовної заяви.

Відповідно до частини першої ст. 12, частини першої ст. 20 ЦК України, частини четвертої ст. 12 ЦПК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини слід брати до уваги те, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року, (Judgementof ECHR of 16 December 1992 DeGeouffredelaPradelle v. France // SeriesA N 253- В).

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним, з точки зору його практичного забезпечення: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства («Golder проти Сполученого Королівства», «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року). Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Листом Верховного Суду України від 25 січня 2006 року № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог частини третьої ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст.ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України, а саме не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

З огляду на те, що судове рішення про залишення позовної заяви без руху, залишено не виконаним стороною заявника, за таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 14, 20 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-14, 19, 23, 43, 185, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, вважати неподаною і повернути заявнику.

Зобов`язати Управління казначейства у Печерському районі повернути Акціонерному товариству «Альфа-Банк» сплачену суму судового збору у розмірі 31 174, 50 грн (квитанція № 361091171 від 29 червня 2021 року), що було перераховано: одержувач УК у Печерському районі м. Києва, код отримувача 38004897, МФО 820019, рахунок IBAN UA228999980313181206000026007, призначення платежу: суд. збір за позовом до Печерського районного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І. В. Литвинова