Рішення № 98988601, 13.08.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 серпня 2021 р. Справа № 120/3907/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу

УСТАНОВИВ

26.04.2021 у Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Тростянецького управління ГУ ДФС у Вінницькій області.

У позовній заяві позивач просить визнати протиправною вимогу відповідача про сплату боргу із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 15.02.2021 № Ф-278-57 в сумі 12349,48 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що з 05.06.2002 був зареєстрованим як фізична особа – підприємець. З 01.01.2012 по 27.02.2020 знаходився на спрощеній системі оподаткування (друга група), діяльність у сфері права.

12.03.2021 позивач отримав вимогу про сплату боргу із ЄСВ від 15.02.2021 № Ф-278-57 на суму 12349,48 грн. Із вимогою не погодився, а тому з метою її скасування 17.03.2021 звернувся зі скаргою до Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Головним управлінням ДПС у Вінницькій області відмовлено у задоволенні скарги, про що повідомлено листом від 09.04.2021 № 11820/6/02-32-13-01-09.

Позивач вважає, що вимога про сплату боргу від 15.02.2021 № Ф-278-57 є протиправною, оскільки він отримує пенсію за віком, а згідно ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» пенсіонери за віком які є фізичними особами - підприємцями або особами які здійснюють незалежну професійну діяльність звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Тому, з метою захисту своїх прав та інтересів ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 29.04.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, у спосіб: приведення у відповідність змісту позовних вимог із суб`єктним складом сторони відповідача, а також зазначення достовірної та повної інформації про відповідача; подання до суду документу який підтверджує сплату судового збору у сумі 908 грн. 00 коп.

12.05.2021 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позову, у якій позивач уточнив суб`єктний склад вказавши відповідачем Головне управління ДПС у Вінницькій області та надав квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою від 17.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

08.06.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи відзив, відповідач зазначив, що згідно реєстраційних даних Головного управління ДПС у Вінницькій області ОСОБА_1 здійснював діяльність у сфері права як фізична особа – підприємець у період з 05.06.2002 по 15.01.2021. З 27.08.2018 позивачу встановлено ознаку незалежної професійної діяльності (адвокат).

Відповідач зазначив, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Тому відповідач вважає, що платники ЄСВ зобов`язані сплачувати внесок у розмірі 22 % бази нарахування, визначеної ст. 7 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI, в термін встановлений абз. 3 ч. 8 ст. 9 цього Закону для зазначених категорій платників.

Відповідач також вказав, що згідно даних інтегрованої картки платника податків – ОСОБА_1 за кодом класифікації доходів бюджету 71040000, як особі яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат) нараховано єдиний соціальний внесок, а саме: за 4 квартал 2019 року – 2754,18. термін сплати 20.01.2020, за 1 квартал 2020 року – 2078,12 грн., термін сплати 21.04.2020, за 2 квартал 2020 року – 1039,06 грн., термін сплати 20.07.2020, за 3 квартал 2020 року – 3178,12 грн., термін сплати 19.10.2020, за 4 квартал 2020 року – 3300,00 грн, термін сплати 19.01.2021.

Таким чином станом на 31.01.2021 борг позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 становить 12349,48 грн. Відтак, контролюючий орган вважає спірну вимогу правомірною, а тому просить відмовити у задоволенні позову про її скасування.

Дата ухвалення рішення обумовлена, в тому числі, перебуванням судді у справі в період з 22.06.2021 по 12.07.2021 в щорічній відпустці на підставі Наказу від 02.06.2021 № 077-в/к.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

Крім того позивач є пенсіонером за віком, а пенсія йому призначена з 12.01.2005, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_2 від 29.06.2005 (а.с.7).

05.06.2002 ОСОБА_1 зареєстрований Тростянецькою районною державною адміністрацією як фізична особа-підприємець та взятий на податковий облік за № 21670170000001028. Код виду економічної діяльності позивача 69.10 - діяльність у сфері права.

Із відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено, що у статусі фізичної особи - підприємця позивач здійснював підприємницьку діяльність із 05.06.2002 по 15.01.2020.

У період своєї діяльності у статусі фізичної особи - підприємця позивач перебував на спрощеній системі оподаткування.

При цьому, згідно рішення Вінницької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 16.12.1993 № 2 позивач набув статус адвоката, що підтверджується відомостями із Реєстру та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю за № 168.

27.08.2018 позивачу (тоді ще фізичній особі - підприємцю) встановлено ознаку незалежної професійної діяльності (адвокат).

Починаючи із 16.01.2020 позивач статус фізичної особи - підприємця втратив, однак обліковувався в органах Державної податкової служби як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат).

Згідно відомостей, які містяться в інтегрованій картці платника по єдиному внеску (71040000) станом на 31.01.2021 за позивачем рахується борг у сумі 12349,48 грн., як за особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

12.03.2021 позивач отримав вимогу про сплату боргу з ЄСВ від 15.02.2021 № Ф-278-57 на суму 12349,48 грн (а.с.8) З метою скасування вказаної вимоги, 17.03.2021 звернувся зі скаргою до Головного управління ДПС у Вінницькій області (а.с.11).

Листом Головного управління ДПС у Вінницькій області від 09.04.2021 № 11820/6/02-32-13-01-09 відмовлено у задоволенні скарги (а.с.13-14).

При розгляді цієї справи встановлено, що борг із ЄСВ нараховано позивачу за період із 4 кварталу 2019 року по 4 квартал 2020 року.

Позивач вважає, що вимога про сплату боргу від 15.02.2021 № Ф-278-57 є протиправною, оскільки:

- з 2005 року він є пенсіонером за віком та отримує пенсію за віком;

- відповідно до п. 4, 5, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема юридичну практику, в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

- згідно ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком.

Таким чином позивач вважає, що він як пенсіонер за віком звільнений від сплати ЄСВ.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановлення обставин справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України № 2464-VI від 08.07.2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон від 08.07.2010 № 2464-VI).

Так, пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4, 5 частини 1 статті 4 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п. 4); особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (п. 5).

В силу пункту 1 частини 2 статті 6 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Тому, за загальним правилом як статус фізичної особи - підприємця (в тому числі тієї, яка обрала спрощену систему оподаткування) так і статус особи, яка провадять незалежну професійну діяльність у сфері права (адвокат) зобов`язує сплачувати ЄСВ.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI, для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI для фізичних осіб - підприємців які обрали спрощену систему оподаткування єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац 3 часини 8 статті 9 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI).

Отже, особи, які провадять незалежну професійну діяльність та фізичні особи - підприємці зобов`язані сплачувати єдиний внесок у розмірі передбаченому законом, в термін встановлений ст. 9 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI для відповідної категорій платників.

Нараховуючи позивачу зобов`язання із сплати ЄСВ податковий орган виходив із того, що в період з 05.06.2002 по 15.01.2020 позивач був зареєстрований фізичною особою-підприємцем (спрощена система оподаткування), а з 27.08.2018 по цей час йому встановлено ознаку незалежної професійної діяльності (адвокат). Як наслідок, контролюючий орган дійшов висновку про існування у позивача обов`язку сплачувати ЄСВ.

Однак відповідачем не враховано, що відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI (у редакції, що діяла по 01.01.2021 до внесення змін Законом № 592-ІХ), особи, зазначені у пунктах 4 (фізичні особи - підприємці) та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З аналізу вказаної норми вбачається, що від сплати за себе єдиного внеску звільняються фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, за наявності двох обов`язкових умов: 1 - такі особи є пенсіонерами за віком або інвалідами, після законодавчих змін - отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", 2 - отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25.06.2019 у справі № 1640/2837/18, від 28.05.2020 у справі № 280/2897/19.

Як встановлено судом, позивач є пенсіонером за віком та отримує пенсію за віком з 12.01.2005, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_2 виданим 29.06.2005 (а.с.7).

З огляду на це, суд дійшов висновку, що в період коли позивач перебував у статусі фізичної особи - підприємця (по 15.01.2020) та був пенсіонером за віком (пенсія за віком призначена із 12.01.2005) він звільнявся від обов`язку сплати ЄСВ за себе на підставі ч. 4 ст. 4 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI.

Той факт, що позивачу у цей період встановлено ознаку незалежної професійної діяльності не є перешкодою для застосування пільги передбаченої ч. 4 ст. 4 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI, адже його діяльність у статусі фізичної особи - підприємця (КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права) була аналогічною тій, що стала підставою для встановлення ознаки незалежної професійної діяльності (адвокат). Визначальним за цих обставин є те, що по 15.01.2020 позивач був одночасно фізичною особою - підприємцем та пенсіонером який отримує пенсію за віком, а тому із 4 кварталу 2019 року по 15 січня 2020 відповідач неправомірно поклав на ОСОБА_1 обов`язок сплачувати ЄСВ.

ОСОБА_1 обґрунтовуючи висновок про неправомірність нарахування йому ЄСВ за весь 2020 рік посилається на Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" від 13.05.2020 № 592-ІХ, яким внесено зміни до Закону від 08.07.2010 № 2464-VI, зокрема до ст. 4, та включено до переліку звільнених від сплати ЄСВ, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і які при цьому отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю.

Однак суд такі аргументи оцінює критично із наступних мотивів.

Зміни до Закону від 08.07.2010 № 2464-VI внесені Законом від 13.05.2020 № 592-ІХ набули чинності з 01.01.2021.

До 01.01.2021 року Закон від 08.07.2010 № 2464-VI не передбачав звільнення від сплати єдиного внеску осіб, зазначених у п. 5 ч. 1 ст. 4 (осіб, які провадять незалежну професійну діяльність), до яких відноситься позивач.

Підстави для ретроспективного застосування норм Закону від 13.05.2020 № 592-ІХ відсутні.

Тому позивач помилково вважає, що пільга для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність та одночасно отримують пенсію за віком почала діяти із 01.01.2020, адже до 01.01.2021 нарахування єдиного внеску для таких осіб здійснювалось на загальних підставах.

Отже, позивач безпідставно вважає себе звільненим від обов`язку сплачувати ЄСВ частково за перший квартал 2020 (із 16.01.2020) по 4 квартал 2020 року.

Крім цього суд враховує, що в Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні відомості які б вказували та припинення чи тимчасове призупинення позивачем адвокатської діяльності у 2020 році.

Підсумовуючи суд зазначає, що спірна вимога від 15.02.2021 № Ф-278-57, якою визначено позивачу заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 12349,48 грн. сформована за період із 4 кварталу 2019 року по 4 квартал 2020 року.

Проте, у період по 15.01.2020 позивач звільнявся від обов`язку сплати ЄСВ на підставі ч. 4 ст. 4 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI, чого відповідачем не враховано, що призвело до помилкового нарахування зобов`язання за цей період.

Згідно з пунктом 6 розділу VI Інструкції № 449, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом, то така вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною у день набрання судовим рішенням законної сили.

Із урахуванням норм Інструкції № 449 (скасування вимоги повністю чи частково у кожному випадку є підставою вважати її відкликаною), враховуючи те, що спірна вимога є виконавчим документом, а також беручи до уваги необхідність проведення контролюючим органом розрахунків з метою визначення зобов`язання у відповідності до норм Закону від 08.07.2010 № 2464-VI, суд позбавлений можливості скасувати вимогу у частині.

Тому, позов про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 15.02.2021 № Ф-278-57 підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 908,00 грн. належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу прийняту Головним управлінням ДПС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2021 № Ф-278-57 на суму 12349,48 грн. (дванадцять тисяч триста сорок дев`ять гривень 48 коп.).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області, сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 );

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 44069150).

Суддя Богоніс Михайло Богданович