Рішення № 98988578, 05.08.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 серпня 2021 р. Справа № 120/5634/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі – відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що вона є потерпілою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом ІІ групи та перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Позивачка вважає, що в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідач повинен був нараховувати та виплачувати їй основну та додаткову пенсію за шкоду завдану здоров"ю у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, визначеному статтями 50 та ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також підвищення за проживання в Чорнобильській зоні непрацюючому пенсіонеру за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Проте, звернувшись до відповідача із зверненням від 01.09.2020 року про надання роз"яснення щодо розрахунку та виплати призначеної пенсії та підвищення та отримавши на нього відповідь від 10.09.2021 року позивачка з"ясувала, що нарахування та виплату вказаних вище доплати та пенсії відповідач здійснював в меншому розмірі, аніж було передбачено чинним законодавством. Зокрема, позивач вказує, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" не встановлював жодних обмежень з приводу застосування статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таке обмеження було реалізоване законодавцем у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", який набрав чинності з 3 серпня 2014 року та встановлював, що норми і положення вказаних статтей Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік. Тобто, у період з 01 січня по 02 серпня 2014 року орган Пенсійного фонду України мав нараховувати позивачу підвищення до пенсії, пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірах, передбачених безпосередньо нормами статей 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не встановленому Кабінетом Міністрів України. Однак, всупереч вимогам чинного законодавства нарахування та виплату вказаних вище підвищення та пенсій за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року відповідач здійснював у розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210.

Відтак, вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з даним позовом і просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 19.10.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

03.11.2020 представником відповідача подано відзив на адміністративний позов. У відзиві зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Вінницькій області, має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та отримує пенсію по інвалідності, як особа з інвалідністю 2 групи, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Позивачка звернулась до відповідача 01.09.2020 року за роз`ясненням щодо розрахунку та виплати призначеної їй пенсії. За наслідком розгляду такого звернення відповідачем надано відповідь позивачу від 10.09.2020 року, якою роз`яснено питання щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Представник відповідача вказує, що підвищення пенсії, передбачене ст. 39 Закону України № 796 є соціальною пільгою, яка встановлена за проживання на території радіоактивного забруднення, водночас станом на день звернення до суду з даним позовом м. Ладижин Вінницької області не відноситься до території радіоактивного забруднення, а позивачка, відповідно, не є особою, яка проживає на такій території. Просить врахувати, що дана позиція викладена Верховним Судом в рішенні у зразковій справі №5802/2371/20 від 23.09.2020 року.

У зв`язку із викладеним, представник відповідача вважає, що підстави для задоволення вимог адміністративного позову відсутні.

Ухвалою суду від 17.11.2020 вирішено зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а.

14.12.2020 від позивачки надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 28.12.2020 відмовлено у задоволенні клопотання позивачки про поновлення провадження у справі.

01.02.2021 позивачкою подано клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 08.02.2021, у зв`язку із набранням законної сили рішення Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а, вирішено поновити провадження у справі. Також, даною ухвалою вирішено витребувати у відповідача матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .

На виконання вимог ухвали суду відповідачем надано матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .

Також відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 07.06.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачці строк для подання до суду обгрунтованого клопотання ( заяви ) про поновлення строку звернення до суду.

На виконання вимог ухвали позивачкою подано заяву, в якій вона просить врахувати щодо спірних правовідносин правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року в справі №510/1286/16-а щодо оскарження дій та бездіяльності органів Пенсійного фонду України та відліку строків звернення до суду в таких спорах саме з часу отримання листа від органу Пенсійного фонду за результатами розгляду звернення позивача.

З`ясувавши доводи сторін, викладені в заявах по суті справи, дослідивши матеріали адміністративної справи та пенсійної справи позивачки, оцінивши наявні докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом ІІ групи, захворювання якої пов`язано з наслідками аварії на Чорнобильській АЄС, що підтверджується посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 та довідкою до акта огляду МСЕК серія 2-18 АА №339482.

При цьому, позивачка з 01.12.1994 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЄС, розраховану відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796.

01.09.2020 року позивачка звернулась до відповідача із зверненням про надання роз"яснення щодо розрахунку та виплати призначеної пенсії та підвищення та отримавши на нього лист - відповідь від 10.09.2021 року з"ясувала, що нарахування та виплату підвищення до пенсії, основної та додаткової пенсії відповідач здійснював в меншому розмірі, аніж було передбачено чинним законодавством.

Позивачка вважаючи, що в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідач повинен був нараховувати та виплачувати їй основну та додаткову пенсію за шкоду завдану здоров"ю у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, визначеному статтями 50 та ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також підвищення за проживання в Чорнобильській зоні непрацюючому пенсіонеру за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Щодо дотримання позивачкою строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, то суд зауважує таке.

Статтею 46 Конституції України установлено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на їх забезпечення, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини другої статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Отже, в даному випадку особа має передбачене законом право на «автоматичний» перерахунок пенсії без власних зустрічних дій, і це право є абсолютним.

Застосовуючи строки, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист.

Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, зокрема, органом ПФУ, за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде способом реалізації права на судовий захист.

Оскільки суб`єкт владних повноважень - відповідний орган ПФУ протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) стосовно пенсіонера, чим порушує його/її право на соціальних захист - пенсійне забезпечення, а тому протиправна невиплата пенсії або протиправне невідновлення виплати пенсії, що сталися з вини держави в особі її компетентних органів, можуть бути віднесені до триваючих правопорушень.

Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень від особи заяви. Відлік строків для звернення до суду розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачено законом.

Відтак, суд враховує щодо спірних правовідносин правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року в справі №510/1286/16-а, згідно з якою відлік строку звернення до суду в спорах щодо оскарження дій та бездіяльності органів Пенсійного фонду України слід обраховувати саме з часу отримання листа від органу Пенсійного фонду за результатами розгляду звернення позивача.

При цьому, судом встановлено, що відповідь на звернення позивача надано відповідачем 10.09.2020 року, і, не погоджуючись з отриманою відповіддю,позивач оскаржила дії органу Пенсійного фонду до суду, звернувшись з даним позовом 12.10.2020.

Таким чином, суд вважає, що позивачем дотримано строк звернення до суду і не знаходить підстав для застосування ч. 3 ст. 123 КАС України.

Вирішуючи по суті спірні правовідносини, суд керується таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ).

Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статті 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами І групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно із пунктом 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 9 липня 2007 року, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІ групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно з частинами першою та другою статті 39 Закону №796-ХІІ (у редакції, чинній у період з 01.01.2014 по 02.08.2014) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Відповідно до ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 9 липня 2007 року) конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Крім індексації пенсії, яка здійснюється відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення, у разі, якщо величина середньої заробітної плати в Україні за даними спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі статистики за минулий рік зросла, то з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується в порядку, встановленому частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім`ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що на виконання постанови Ладижинського міського суду Вінницької області від 17.11.2010 у справі № 2-а-1352/10 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснило з 29.04.2010 перерахунок основної ( державної ) пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, а також підвищення до пенсії ОСОБА_1 як особі, постраждалій від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інваліду 2 групи, згідно ст. 54, 50, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, та мінімальної заробітної плати відповідно. Виплати призначені на виконання судового рішення продовжувались до внесення змін до норм законодавства.

Водночас, Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” від 14 червня 2011 року розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України “Про державний бюджет України на 2011 рік” доповнено п. 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011).

Відтак, Законом України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На виконання п. 7 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” 06 липня 2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету” № 745, яка набрала чинності з 23 липня 2011 року, п. 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 23 листопада 2011 року № 1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У подальшому, п. 3 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2012 рік” від 22 грудня 2011 року (набрав чинності 01 січня 2012 року), п. 4 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2013 рік” від 06 грудня 2012 року (набрав чинності 01 січня 2013 року), установлено, що норми і положення ст. ст. 50,54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у 2012 та 2013 роках виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.

Згідно з абзацом 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Такий же правовий підхід був закріплений у 2013 році з прийняттям Закону України від 06.12.2012 року № 5515-VI “Про Державний бюджет України на 2013 рік” (далі - Закон № 5515-VI), пунктом 4 Перехідних положень якого, зокрема, встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2013 рік.

Вказана норма Закону № 5515-VI неконституційною не визнавалась та її дія 2013 році не зупинялась.

З правового аналізу вказаних Законів та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та роз`яснень Конституційного Суду України випливає, що в період з 23 липня 2011 року по 31 грудня 2013 року визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

Таким чином, з 23.07.2011 року по 31.12.2013 року чинним законодавством встановлено інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На рахунок нормативно-правових актів на підставі яких Управління повинно було нарахувати та виплатити пенсію з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року слід зазначити, що з 01.01.2014 року Законом України від 16.01.2014 року № 719-VII “Про Державний бюджет України на 2014 рік” (далі - Закон № 719-VII) не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ. Чинним залишався й Порядок.

Тобто, враховуючи принцип пріоритетності Закону № 796-ХІІ над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком, з 01.01.2014 року нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю, повинно було здійснюватись у розмірі та на підставі статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ.

Водночас, Законом України від 31.07.2014 року № 1622-VII “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2014 рік”(далі - Закон № 1622-VII), який набрав чинності 03.08.2014 року, розділ Прикінцеві положення Закону № 719-VII доповнено пунктом 67 , яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.

Таким чином, з 03.08.2014 року Законом № 719-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Оскільки на цей час був також чинний Порядок, яким визначено механізм обчислення пенсій, щодо яких виник спір, то за загальним правилом дії норм права у часі, оскільки Закон № 719-VII в редакції Закону № 1622-VII був прийнятий пізніше Закону № 796-ХІІ, то саме положення Закону № 719-VII та Порядку підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин з 03.08.2014 року.

Отже, лише в період з 1 січня по 2 серпня 2014 року пенсійний орган повинен був нараховувати та виплачувати пенсію та підвищення позивачу в розмірі, визначеному статтями 50, 54, 39 Закону № 796-ХІІ, а не Порядком.

Враховуючи зазначене, суд приходить до переконливого висновку, що в період з 01 січня по 02 серпня 2014 року пенсійний орган повинен був нараховувати та виплачувати пенсію та підвищення позивачу в розмірі, визначеному ст. 50, 54, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не Порядком.

Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права щодо пріоритетного застосування положення Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" над Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, висловлена у постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2016 року (справа № 285/4300/14-а) та постанові Верховного суду від 21 лютого 2018 року (справа № 619/2262/17).

Однак, при виплаті позивачу пенсії та підвищення з 01.01.2014 року по 02.08.2014 відповідно до ст. 50, 54, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідач не прийняв до уваги норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки у період з 01 січня 2014 року по 03 серпня 2014 року положеннями Закону України “Про Державний бюджет України на 2014 рік” не було передбачено обмежень щодо застосування ст.ст. 50, 54, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тому позивач у цей період має право на отримання пенсії по інвалідності, додаткової пенсії та підвищення ( доплати ) до пенсії у розмірі, який встановлено вказаними статтями.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не було надано суду доказів на підтвердження нарахування та виплати позивачу пенсії по інвалідності, додаткової пенсії та підвищення ( доплати ) до пенсії у розмірах, визначених Законом №796-ХІІ.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не проведення перерахунку та виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, щомісячної додаткової пенсії за шкоду здоров`ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та основної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до ст. 39, 54, 51 ЗУ Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналізуючи дані положення Кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії, якщо не передбачено право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Приймаючи до уваги, що повноваження відповідача з призначенням та виплати пенсії у даному випадку не передбачають дискреційних повноважень відповідача як суб`єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок основної пенсії, підвищення (доплати ) до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення, додаткової пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до статей 50, 39, 54 Закону № 796-ХІІ та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

При цьому суд зауважує, що суд критично оцінює доводи відзиву, поданого представником відповідача, в якому зазначається, що підвищення пенсії, передбачене ст. 39 Закону України № 796 є соціальною пільгою, яка встановлена за проживання на території радіоактивного забруднення, водночас станом на день звернення до суду з даним позовом м. Ладижин Вінницької області не відноситься до території радіоактивного забруднення, а позивачка, відповідно, не є особою, яка проживає на такій території, оскільки такі доводи не стосуються предмету спору, виходячи з заявлених позовних вимог, а відтак є необгрунтованими.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають встановленим обставинам справи та дослідженим доказам, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, а інших витрат, пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року основної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому в зоні посиленого радіоекологічного контролю, в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, відповідно до ст. ст. 50, 54, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та провести виплату ОСОБА_1 основної пенсії як особі, постраждалій від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інваліду 2 групи, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та провести виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та провести виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії за проживання на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати згідно статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403).

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна