Рішення № 98988577, 05.08.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1689/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Калашников Г.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) до Фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідент. номер НОМЕР_2 ) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ореола" Компанія з управління активами" (адреса: 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, б.1, код ЄДРПОУ 37094052) про стягнення 4 755 901,65грн. за участю учасників справи:

позивача - ОСОБА_3 ;

відповідача - ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 4 329 125,00грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 82 426,42грн. та збитки від інфляції в розмірі 344 350,23грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем за договором купівлі-продажу від 27.07.2020 зобов`язання з оплати переданої йому у власність частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореола" Компанія з управління активами" (код ЄДРПОУ 37094052), що є порушенням умов договору, з посиланням на ст.ст.11, 15, 16, 202, 509, 526, 610, 625, 626, 655, 656 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 17.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує повністю, посилаючись на те, що його зобов`язання перед позивачем за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореола" КУА" від 27.07.2020 припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем на даний час відсутня. Як зазначає відповідач, заборгованість позивача перед відповідачем утворилась на підставі договору про відступлення права вимоги від 28.04.2021, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцька аграрна компанія", відповідно до умов якого первісний кредитор відступив відповідачу право вимагати від позивача часткового виконання зобов`язань за договором позики від 30.08.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцька аграрна компанія" та позивачем, а саме: право грошової вимоги з повернення частини позики у сумі 5 000 000,00грн.

З урахуванням викладеного, просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідачем до відзиву подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідач поніс або має понести у зв`язку з розглядом справи, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 30 500,00грн. та гонорару успіху в розмірі 5% від заявленої позивачем ціни позову.

Також відповідач звернувся до суду з заявою, якою повідомив, що докази, які підтверджують розмір судових витрат, які відповідач поніс або має понести у зв`язку з розглядом справи будуть подані ним протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Позивач у відповіді на відзив проти доводів відповідача заперечує, посилаючись на відсутність жодних безспірних грошових зобов`язань перед відповідачем. Як зазначає позивач, основною умовою для можливості припинення зобов`язання шляхом зустрічного зарахування є дійсність та безспірність вимог, тобто такі вимоги повинні існувати на момент зарахування та між сторонами не має бути спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання та розміру. Що стосується договору позики від 30.08.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцька аграрна компанія" та позивачем, на який посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень, позивач вказує на те, що цей договір є підробним, на даний час в провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцька аграрна компанія" про стягнення з позивача частини заборгованості та зустрічний позов позивача про визнання недійсним договору позики від 30.08.2017 та додаткових угод до нього.

Відповідач у запереченнях на відповідь позивача на відзив, не погоджуючись з доводами позивача, посилається на те, що останнім не наведено належного правового обґрунтування та не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про підроблення договору позики. Факт підписання договору позики та додаткової угоди до нього саме позивачем підтверджується висновком експерта № 3108 від 24.02.2021. Що стосується тверджень позивача в частині можливості зарахування зустрічних однорідних вимог лише у разі відсутності між сторонами спору щодо наявності заборгованості та чітко встановленого розміру боргових зобов`язань, а також того, що їх розмір повинен носити ясний та безспірний характер, відповідач зазначає, що умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором. Також відповідач посилається на можливість зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів).

Підготовче засідання у справі неодноразово відкладалось.

В судовому засіданні 22.07.2021 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 05.08.2021.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує повністю, просить суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив відповідача.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить суд в його задоволенні відмовити повністю з підстав викладених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь позивача на відзив. Також, відповідач зазначив, що Дзержинським районним судом м. Харкова у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцька аграрна компанія" про стягнення з позивача частини заборгованості та зустрічним позовом позивача про визнання недійсним договору позики від 30.08.2017 та додаткових угод до нього вже прийнято рішення, яким задоволено первісний позов та відмовлено у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору позики від 30.08.2017 та додаткових угод до нього, а тому відсутні у позивача підстави стверджувати про відсутність факту безспірності зустрічних вимог відповідача у даній справі.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні учасників справи, судом встановлено наступне.

27.07.2020 між ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 (відповідач) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореола" Компанія з управління активами" (далі договір), відповідно до умов якого позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв у власність частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореола" Компанія з управління активами" в розмірі 29,5%, номінальна вартість якої складає 4 329 125,00грн.

У п.4 договору сторони погодили порядок здійснення оплати, а саме: відповідач зобов`язався провести повний розрахунок з позивачем протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору.

Позивач на виконання умов укладеного договору передав відповідачу частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореола" Компанія з управління активами", що підтверджується нотаріально засвідченим Актом приймання-передачі від 27.07.2020.

Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, грошові кошти за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореола" Компанія з управління активами" у передбачений договором строк не сплатив.

Також судом встановлено, що 30.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луцька аграрна компанія» (позикодавець), та позивачем у справі ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір позики (надалі - Договір позики).

Відповідно до п. 1 Договору позики, позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність 27 820 000 грн., які позичальник зобов`язався повернути позикодавцю не пізніше 31.12.2018 (п. 2 Договору позики).

На виконання умов Договору позики від 30.08.2017 позикодавець ТОВ «Луцька аграрна компанія» 04.09.2017 передав позичальнику ОСОБА_1 суму позики у повному обсязі, перерахувавши її в безготівковій формі на банківський рахунок позичальника двома частинами: 16 000 000 грн. (що підтверджується платіжним дорученням № 403 від 04.09.2017) та 11 820 000 грн. (що підтверджується платіжним дорученням № 4 від 04.09.2017).

В подальшому, 30.11.2018 ТОВ «Луцька аграрна компанія» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали Додаткову угоду № 1 до Договору позики від 30.11.2018, якою встановили граничний строк погашення заборгованості по договору позики, а саме - до 31.12.2020.

Як встановлено судом та не спростовано сторонами, у передбачений Договором позики строк, а саме - до 31.12.2020 р., позичальник ОСОБА_1 повернув позикодавцю ТОВ «Луцька аграрна компанія» лише частину суми позики у розмірі 2 445 721,02 грн. (що підтверджується банківською випискою від 17.06.2012).

Як зазначає відповідач та не спростовано позивачем, прострочена заборгованість (невиконане грошове зобов`язання) позивача ОСОБА_1 за Договором позики становить 25 374 278,98грн. Доказів того, що розмір грошового зобов`язання позивача за Договором позики є іншим, суду надано не було.

Станом на день розгляду справи зазначений Договір позики від 30.08.2017 є чинним, рішення суду про визнання його недійсним в матеріалах справи відсутнє.

28.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луцька аграрна компанія» (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (новий кредитор), відповідачем у справі, було укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) № 28/04-2 (далі - Договір цесії).

Відповідно до п. 1.1. Договору цесії, первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право часткової вимоги грошових коштів на суму 5 000 000,00 грн., належне первісному кредитору, і стає частковим кредитором за Договором позики б/н від 30.08.2017 (надалі - Основний договір), укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_1 (позивач у справі), (надалі іменується «Боржник»).

Новий кредитор набув право вимагати від боржника часткового виконання зобов`язань за основним договором, а саме: право грошової вимоги з повернення частини позики у сумі 5 000 000,00 грн. (п. 1.3 Договору цесії).

Відповідно до п. 1.5. Договору цесії, новому кредитору перейшли права первісного кредитора за Основним договором в обсязі повернення Боржником частини отриманої позики у сумі 5 000 000,00 грн., на умовах, що існували на момент підписання Основного договору, а також права, які виникатимуть із Основного договору в майбутньому пропорційне до зазначеної частини позики.

07.05.2021 ТОВ «Луцька аграрна компанія» направила на адресу Боржника за Договором позики ОСОБА_1 (позивач у справі) повідомлення (вих. № 419 від 05.05.2021) про відступлення права часткової вимоги, в якому повідомила, що на підставі ст. 512-519 ЦК України між ТОВ «Луцька аграрна компанія» та ОСОБА_2 (відповідачем) було укладено зазначений Договір про відступлення права вимоги (цесії) № 28/04-2 від 28.04.2021 (факт направлення позивачу зазначеного повідомлення підтверджується копіями поштової квитанції та опису вкладення від 07.05.2021 №4470242486723).

07.05.2021 відповідач надіслав позивачу заяву від 05.05.2021 про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України, в якій повідомив про погашення грошової вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про сплату 4 329 125,00 грн. (чотири мільйони триста двадцять дев`ять тисяч сто двадцять п`ять гривень 00 копійок), яка виникла на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ОРЕОЛА» КУА» від 27.07.2020, за рахунок частини грошової вимоги (4 329 125,00 грн.) ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , яка виникла на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) № 28/04-2 від 28.04.2021.

Вказаною заявою відповідач також повідомив позивача, що в результаті зарахування зустрічних однорідних вимог:

- заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ОРЕОЛА» КУА» від 27.07.2020 становить 0 (нуль) гривень;

- зобов`язання ОСОБА_2 щодо сплати вартості частки ТОВ «ОРЕОЛА» КУА» у сумі 4 329 125,00 грн. (чотири мільйони триста двадцять дев`ять тисяч сто двадцять п`ять гривень 00 копійок) припинено зарахуванням;

- заборгованість ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за договором про відступлення права вимоги (цесії) № 28/04-2 від 28.04.2021 становить 670 875,00 (шістсот сімдесят тисяч вісімсот сімдесят п`ять гривень 00 копійок);

- зобов`язання ОСОБА_1 щодо сплати (повернення позики) у сумі 4 329 125,00 грн. (чотири мільйони триста двадцять дев`ять тисяч сто двадцять п`ять гривень 00 копійок) перед ОСОБА_2 припинено зарахуванням.

Разом з цим ОСОБА_2 вимагав від ОСОБА_1 негайно сплатити заборгованість за договором про відступлення права вимоги (цесії) № 28/04-2 від 28.04.2021, у сумі 670 875,00 (шістсот сімдесят тисяч вісімсот сімдесят п`ять гривень 00 копійок).

Відповідну заяву від 05.05.2021 з копією договору про відступлення права вимоги (цесії) № 28/04-2 від 28.04.2021 було направлено позивачу цінним листом з описом вкладення від 07.05.2021 р. № 6105246708523, тобто до відкриття провадження у цій справі.

Також, 24.06.2021 відповідач надіслав позивачу заяву від 10.06.2021 (факт направлення підтверджується копіями поштової квитанції та опису вкладення від 24.06.2021 №6105246960710), в якій повідомив про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: грошової вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про сплату 3 % річних у сумі 82 426,42 грн. (вісімдесят дві тисячі чотириста двадцять шість гривень 42 копійки) та 344 350,23 грн. (триста сорок чотири тисячі триста п`ятдесят гривень 23 копійки) інфляційних втрат, які виникли на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ОРЕОЛА» КУА» від 27.07.2020, за рахунок частини грошової вимоги (на суму 427 076,65 грн.) ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , яка виникла на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) №28/04-2 від 28.04.2021 та договору позики б/н від 30.08.2017.

Цією заявою відповідач повідомив позивача, що в результаті зарахування зустрічних однорідних вимог:

- заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ОРЕОЛА» КУА» від 27.07.2020 р. з урахуванням індексу інфляції та 3% річних становить 0 (нуль) гривень;

- зобов`язання ОСОБА_2 щодо сплати вартості частки у сумі 4 329 125,00 грн. (чотири мільйони триста двадцять дев`ять тисяч сто двадцять п`ять гривень 00 копійок) припинено зарахуванням (за заявою ОСОБА_5 від 05.05.2021);

- зобов`язання ОСОБА_2 щодо сплати 3 % річних у сумі 82 426,42 грн. (вісімдесят дві тисячі чотириста двадцять шість гривень 42 копійки) та 344 350,23 грн. (триста сорок чотири тисячі триста п`ятдесят гривень 23 копійки) інфляційних втрат припинено зарахуванням;

- заборгованість ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за договором позики б/н від 30.08.2017 р., відповідно до договору про відступлення права вимоги (цесії) № 28/04-2 від 28.04.2021 р. становить 244 098,35 грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частина 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частини 1-3 ст. 147 Цивільного кодексу України встановлюють, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже було встановлено судом, 28.07.2020 між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі - продажу частки в статутному капіталі товариства, за яким відповідач зобов`язався сплатити кошти у сумі 4 329 125,00грн. протягом 30 календарних днів з дня підписання відповідного договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У передбачений договором строк відповідач свої зобов`язання не виконав. Однак звернувся до позивача із заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог, за наслідками яких вважав припиненими зобов`язання відповідача перед позивачем як у сумі основного боргу за договором купівлі - продажу частки в статутному капіталі товариства, так у сумі 3 % річних та збитків від інфляції, які є предметом позову у даній справі.

Згідно із ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до частини п`ятої статті 202 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Виходячи з положень ст. 601 Цивільного кодексу України, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог.

Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Випадки, коли зарахування зустрічних вимог неможливе, визначені статтею 602 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Враховуючи викладене, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що станом на дати направлення відповідачем позивачу заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами існували зустрічні однорідні вимоги на суми, котрі були вказані у відповідних заявах: у відповідача існувала заборгованість перед позивачем у розмірі 4 755 901,65 грн. (з яких: 4 329 125,00 грн. - сума основного боргу щодо оплати ціни частки у статутному капіталі ТОВ «ОРЕОЛА» КУА, 344 350,23 грн. - інфляційні та 82 426,42 грн. - 3 % річних за несвоєчасну сплату ціни частки) за договором купівлі-продажу частки у статутному (складеному) капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕОЛА» КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» від 27 липня 2020, а у позивача на день направлення йому заяви відповідача про зарахування від 05.05.2021 та від 10.06.2021 існувала зустрічна грошова заборгованість перед відповідачем на суму 5 000 000,00 грн., яка виникла із Договору позики від 30.08.2017 та Договору про відступлення права вимоги (цесії) № 28/04-2 від 28.04.2021.

Як вбачається із наявних у справі доказів, строк виконання за обома зустрічними зобов`язаннями на момент надіслання відповідачем заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.05.2021 р. та 10.06.2021 р. був таким, що настав.

Заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог, надіслані відповідачем позивачу, за своєю правовою природою є односторонніми правочинами, направленими на припинення зустрічних грошових зобов`язань сторін. При цьому сторонами не надано доказів, які підтверджують існування будь-якої з обставин, котрі, згідно із ст. 602 Цивільного кодексу України, унеможливлювали б зарахування зустрічних однорідних вимог.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за Договором купівлі-продажу на суму 4 755 901,65 грн. (з яких: 4 329 125,00 грн. - сума основного боргу щодо оплати ціни частки у статутному капіталі ТОВ «ОРЕОЛА» КУА, 344 350,23 грн. - інфляційні, 82 426,42 грн. - 3 % річних), з одного боку, та зобов`язання ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 щодо повернення суми позики за Договором позики (з урахуванням умов Договору цесії) на суму 4 755 901,65 грн., з другого боку, - припинилися зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі заяви ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.05.2021 та 10.06.2021.

Заперечення позивача щодо факту підписання ним Договору позики від 30.08.2017 року та Додаткової угоди №1 до Договору позики від 30.11.2018 року судом не приймаються, так як це спростовується наданими відповідачем належними та допустимими доказами, а саме: копією висновку експерта № 3108 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, відповідно до якого підпис на Договорі позики та додатковій угоді до нього виконані позивачем ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку доводам позивача щодо неналежного повідомлення його про факт укладення між відповідачем ОСОБА_2 та ТОВ «Луцька аграрна компанія» договору цесії та переходу до відповідача ОСОБА_2 права вимоги повернення частини суми, отриманої ОСОБА_1 від ТОВ «Луцька аграрна компанія», у розмірі 5 000 000,00 грн., суд виходить с наступного.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та врегулювання відносин між ними визначаються Правилами надання послуг поштового зв`язку, які затверджені Постановою КМ України №270 від 05.03.2009, з наступними змінами та доповненнями (надалі - Правила).

Пунктом 61 Правил визначено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Відповідно до п. 2 Правил, підтвердженням надання послуг поштового зв`язку є документ (розрахунковий документ) встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція, тощо).

Наявний в матеріалах справи опис вкладення до цінного листа від 07.05.2021 року №4470242486723 та копію поштової квитанції суд приймає як належні докази в підтвердження факту направлення позивачу поштової кореспонденції саме із тим змістом, що вказаний у відповідному описі вкладення у цінний лист.

Враховуючи викладне, а також відсутність з боку позивача жодного належного та допустимого доказу, в підтвердження його позиції, суд не приймає заперечення позивача про отримання ним цінного листа від 07.05.2021 року №4470242486723, вкладення в який не відповідало опису вкладення

Позивач отримання цінного листа від 07.05.2021 року №4470242486723 не заперечував, але послався на відсутність документів у направленому повідомленні, суд дані заперечення до уваги не бере так як позивач не надає жодних доказів на підтвердження свого твердження.

Що стосується заперечень позивача про неможливість зарахування вказаних зустрічних вимог через недотримання вимоги закону щодо їх безспірності, з посиланням на судову практику, суд вважає їх помилковими та не приймає, виходячи із наступного.

Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, - не передбачена чинним законодавством, зокрема ст.ст. 601, 602 Цивільного кодексу України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції. Оскільки судами відповідне тлумачення здійснювалося неоднаково, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 р. у справі N 910/11116/19 виклав правову позицію щодо безспірності вимог, які зараховуються, визначив умови до відповідних вимог, та уточнив висновки, щодо застосування норм права.

Так, у відповідній постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду (п. 47 - п.51 постанови від 22.01.2021 р. у справі N 910/11116/19) виклав наступну правову позицію:

"Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення".

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене та оскільки позивач, у встановленому законом порядку, не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості кожної зі сторін за договором на дату вчинення одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог була іншою, ніж та, яка зазначена у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.05.2021 та від 10.06.2021, не надав доказів часткового чи повного погашення цієї заборгованості, як і не надав доказів того, що будь-який із спірних правочинів як на дату відповідного зарахування, так і на дату розгляду даної справи, був визнаний недійсним, суд дійшов висновку про припинення зобов`язань відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ОРЕОЛА» КУА» від 27.07.2020, як у сумі основного боргу у розмірі 4 329 125,00грн., так і в частині 3% річних в розмірі 82 426,42грн. та збитків від інфляції в розмірі 344 350,23грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст. 76, ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Будь-яких доказів того, що сума заборгованості кожної зі сторін за договорами на дату вчинення односторонніх правочинів із зарахування зустрічних однорідних вимог була іншою, ніж та, яка зазначена у заявах про зарахування зустрічних вимог, - позивач не надав, як не надав і доказів часткового чи повного погашення цієї заборгованості.

Таким чином, посилання позивача на спірний характер правовідносин не підтверджені будь-якими доказами та зводяться до незгоди із проведенням відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог за заявами від 05.05.2021 та 10.06.2021.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зобов`язання сторін за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореола" Компанія з управління активами" від 27.07.2020 припинились шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Що стосується судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що дане питання буде вирішено судом після звернення відповідача з відповідною заявою на підставі ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду або через господарський суд Харківської області.

Повне рішення складено "13" серпня 2021 р.

Суддя Т.А. Лавренюк