Рішення № 98987519, 14.07.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.07.2021Справа № 910/20990/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участі помічника судді Скрипки О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" вул. Госпітальна, буд. 12-Г, м. Київ, 01001

до Антимонопольного комітету України вул. Митрополита Василя Липківського, 45, м. Київ,03680

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ТОВ "Торгово-Логістичний комплекс "Арктика"

про визнання недійсним рішення

Представників учасників:

Від позивача: Самсонович О.А. - довіреність № 19/3-02/59 від 16.02.2021 року;

Від позивача: Кур`ята В.В. - довіреність № 19/3-02/81 від 14.02.2020 року;

Від відповідача: Грищенко К.В. - в порядку самопредставництва;

Від відповідача: Пащенко М.В. - в порядку самопредставництва;

Від третьої особи: Яценко С.А. - ордер № 1132531 від 14.07.2021 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №26-р/тк від 30.10.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач не довів обставини, які мають значення для справи АМКУ та які були визнані встановленими, а також порушив норми матеріального права, у зв`язку з чим вказане рішення має бути визнано недійсним в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/20990/20, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 17.02.2021 року.

Судом доведено до відома сторін, що через відділ діловодства суду 17.02.2021 року представником відповідача подано відзив № 300-20.3/02-2451 від 17.02.2021 року на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що відсутність слів "вимога" та "необхідно" у тексті листа АМКУ може свідчити виключно про порушення норм процесуального права, що є відносною підставою для визнання недійсним або скасування рішення комітету, оскільки таке порушення не призвело до прийняття неправильного рішення по суті; розмір накладеного на АТ "Ощадбанк" згідно ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» штрафу не перевищує одного відсотка доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2019 рік, що, за твердженням відповідача, свідчить про законність його застосування до позивача. Відзив судом долучено до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 17.02.2021 року судом протокольно оголошено перерву на 18.03.2021 року.

Позивачем 01.03.2021 року через відділ діловодства суду подано відповідь на відзив б/н від 25.02.2021 року, згідно якої позивач не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що аргументи останнього не спростовують факту прийняття оспорюваного рішення АМК, яким дії позивача були визнані неподанням інформації на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 17.07.2018 року №24-29/03-8781 у встановлений строк, за відсутності належних підстав та визначений відповідачем розмір штрафу у розмірі 1 057 865,00 грн. не відповідає приписам чинного законодавства та, зокрема, рекомендаційним роз`ясненням щодо застосування ч.ч. 2, 5, 6 ст. 52, ч.ч.1, 2 ст. 21 Закону України «Про захист економічної конкуренції» № 39-рр від 09.08.2016 року. Відповідь на відзив судом долучена до матеріалів справи.

Від Антимонопольного комітету України 12.03.2021 року через відділ діловодства суду надійшли заперечення № 300-20.3/02-3515 від 09.03.2021 року на відповідь на відзив, в якій відповідач заперечує доводи позивача про те, що вимогу не можна вважати вимогою в розумінні статей 22 та 221 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки останні зводяться виключно до відсутності в тексті вимоги слів "вимога" та "необхідно", що не нівелює законності дій АМКУ в цілому, зазначаючи при цьому накладення штрафу в межах розміру, встановленого Законом. Заперечення судом долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 18.03.2021 року представником позивача подано клопотання б/н від 18.03.2021 року про оголошення перерви в судовому засіданні для організації проведення лінгвістичної експертизи, яке судом долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні на 21.04.2021 року.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" через відділ діловодства суду 02.04.2021 року надійшла заява б/н від 02.04.2021 року про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача.

Через відділ діловодства суду до початку судового засідання 21.04.2021 року від позивача надійшли: 20.04.2021 року заяв б/н від 20.04.2021 року про продовження процесуального строку на надання висновку експерта та 21.04.2021 року клопотання б/н від 21.04.2021 року про долучення доказів, а саме висновку експерта ПП «Консалтингова група «Арго - Експерт» №002-21 від 21.04.2021 року за результатами проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи за заявою позивача. Клопотання судом задоволено, документи до матеріалів справи долучені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 року частково задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" та залучено вказану юридичну особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача та відкладено підготовче засідання на 02.06.2021 року.

Також судом повідомлено, що до початку судового засідання 02.06.2021 року через відділ діловодства суду 28.05.2021 року від третьої особи надійшли пояснення б/н від 26.05.2021 року щодо предмета спору, в яких третя особа погоджується з доводами відповідача та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог АТ «Державний ощадний банк України» повністю, зазначаючи при цьому, що поведінка АТ "Ощадбанк" з оскарження відповідного рішення не може вважатися добросовісною, а його доводи щодо недійсності такого рішення - обґрунтованими, адже у відповідній вимозі АМКУ було зазначено про те, що вона подається у відповідності до положень статей 22 та 22-1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а відтак, була обов`язкова до виконання, також АТ "Ощадбанк", надсилаючи до АМКУ клопотання про продовження строку на надання відповіді, не ставив будь-яких питань щодо характеру вимоги, а відтак визнавав обов`язковість її виконання. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.

Окрім цього від відповідача 01.06.2021 року через канцелярію суду надійшли письмові пояснення № 300-20.3/02-8103 від 31.05.2021 року щодо наданого позивачем висновку експерта, які судом долучені до матеріалів справи.

Від третьої особи 02.06.2021 року через відділ діловодства суду надійшли пояснення по справі б/н від 01.06.2021 року, згідно яких ТОВ «ТЛК «Арктика» звертає увагу на те, що поведінка АТ "Ощадбанк", яка проявляється у ненаданні документів та відомостей на законні вимоги суду та державного виконавця, є непоодинокою, на підтвердження чого надано ухвали Господарського суду міста Києва у справі №910/13232/20, відповідно до яких вбачається, що за невиконання вимог суду відносно надання витребуваних документів до АТ "Ощадбанк" було застосовано захід процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, заперечень та правової позиції, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін станом на 02.06.2021 року до суду не надходило.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 року, враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/20990/20 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 14.07.2021 року.

У судове засідання з розгляду справи по суті 14.07.2021 року з`явилися уповноважені представники позивача, відповідача та третьої особи.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 14.07.2021 року представники позивача підтримали позовні вимоги, викладені в позовній заяві, та просили їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні 14.07.2021 року заперечували проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просили відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні 14.07.2021 року підтримав позицію відповідача та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.07.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засідання пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Стаття 3 зазначеного закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно із частиною 7 статті 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" державний уповноважений Антимонопольний комітет України є органом Антимонопольного комітету України.

У відповідності до статті 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" державний уповноважений Антимонопольного комітету України має, серед іншого, наступні повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, приймати розпорядження про початок розгляду справи або надавати мотивовану відповідь про відмову в розгляді справи, проводити, організовувати розслідування або дослідження за цими заявами і справами, закривати провадження у цих справах незалежно від їх підвідомчості іншим органам Антимонопольного комітету України, вносити, передавати їх в установленому Антимонопольним комітетом України порядку на розгляд цих органів для прийняття рішення; проводити перевірки суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Як встановлено судом за матеріалами справи, в межах проведення дослідження питання стосовно наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді ознак правопорушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді здійснення концентрації шляхом набуття права власності Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" над активами Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" у вигляді цілісного майнового комплексу "Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик центр "Скандинавія", що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46А, а також двох земельних ділянок, Антимонопольний комітет України на підставі статей 7, 16, 22 та 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" 20.06.2018 року звернувся до АТ "Ощадбанк" з листом №24-29/03-7505 "Про надання інформації", у відповідності до якого запропонував у п`ятнадцятиденний термін з дня отримання цього листа надати до Комітету наступну інформацію:

- надати документи, що підтверджують посвідчення та державну реєстрацію права власності на всі об`єкти нерухомості та земельні ділянки, над якими ПАТ "Ощадбанк" набув контроль та які належали ТОВ "ТЛК "Арктика";

- надати обґрунтовані пояснення щодо причин здійснення концентрації шляхом набуття права власності ПАТ "Ощадбанк" над активами ТОВ "ТЛК "Арктика" у вигляді цілісного майнового комплексу "Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик центр "Скандинавія", що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46А, а також двох земельних ділянок, без дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Окрім цього 17.07.2018 року Антимонопольний комітет України у ході проведеного аналізу інформації, наданої ПАТ "Ощадбанк" листом від 06.07.2018 року №55/2-09/949-63255/2018-00/Вих у відповідь на запит Антимонопольного комітету України від 20.06.2018 року №24-29/03-7505 щодо надання інформації, у зв`язку з виникненням необхідності в отриманні додаткової інформації на підставі статей 7, 16, 22 та 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", відповідач звернувся до АТ "Ощадбанк" з листом №24-29/03-8781 "Про надання інформації", у відповідності до якого запропонував у десятиденний термін з дня отримання цього листа надати до Комітету наступну інформацію:

- чи користувалося та розпоряджалося ПАТ "Ощадбанк" активами у період з 24.05.2017 по теперішній час?;

- чи користувалася та розпоряджалася (отримувала прибуток від такої діяльності) будь-яка інша особам активами у період з 24.05.2017 по теперішній час? Якщо так, то вказати на підставі яких документів здійснювалася така діяльність (надати копії відповідних підтверджуючих документів)?;

- надати інформацію щодо наявності/відсутності "відповідного виробничого обладнання" у комплексі "Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик центр "Скандинавія" станом на 24.05.2017 та на теперішній час;

- чи було вказане виробниче обладнання демонтовано та вивезене перед придбанням ПАТ "Ощадбанк" активів?;

- вказати, кому на праві власності належить/належало (станом на 24.05.2017 та на теперішній час) виробниче обладнання, при цьому надати відповідні підтверджуючі документи;

- надати обґрунтовані пояснення щодо причин не відчуження протягом більш ніж року ПАТ "Ощадбанк" активів.

Також у вказаних листах АМКУ від 20.06.2018 року та від 17.07.2018 року зверталась увага позивача на обов`язковість виконання вимог державного уповноваженого щодо надання інформації у визначений ним термін відповідно до статей 22 та 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а також на те, що відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" неподання інформації Антимонопольному комітету України, подання інформації в неповному обсязі у встановлений органами Антимонопольного комітету України строки, а також подання недостовірної інформації є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягне за собою відповідальність відповідно абзацу 4 пункту 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

В свою чергу АТ "Ощадбанк" 30.07.2018 року звернулося до Антимонопольного кабінету України з листом №55/2-09/1062/70488/2018-00/вих., в якому вказувало на те, що запитувані відомості містять інформацію з обмеженим доступом, що має спеціальний режим правової охорони, а тому з метою повної відповіді та мінімізації ризику надання такої інформації без урахування обов`язкових нормативних приписів щодо порядку її розкриття, доцільність отримання необхідної правової підстави на її розкриття, зважаючи на приписи ст. 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", п. 5 частин 1, 2 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" щодо надання інформації саме на запит АМКУ, беручи до уваги час, необхідний АТ "Ощадбанк" для підготовки відповіді, просило продовжити АТ "Ощадбанк" строк для надання відповіді на лист Антимонопольного комітету України від 17.07.2018 року №24-29/03-8781.

За результатами розгляду вказаного листа Антимонопольним комітетом України листом №24-03/11278 від 31.08.2018 року "Про продовження терміну та надання роз`яснення" повідомлено позивача, що строк надання інформації на лист державного уповноваженого від 17.07.2018 року №24-29/03-8781 продовжено до 01.10.2018 року, а також викладено прохання про надання інформації та/або документів, що підтверджують відсутність/наявність ознак порушення в діях ПАТ «Ощадбанк» у вигляді здійснення концентрації шляхом набуття права власності ПАТ «Ощадбанк» над активами.

Акціонерне товариство "Ощадбанк" 01.10.2018 року направило на адресу Антимонопольного комітету України лист №55/2-09/1424/91481/2018-00/Вих, в якому вказувало на відсутність у АТ "Ощадбанк" правових підстав для надання відповідної інформації, посилаючись на те, що вказаний лист від 17.07.2018 року № 24-29/03-8781 не є вимогою про надання інформації в розумінні п. 5 ч. 1, 2 ст. 7, ст. 22-1 Закону України «Про антимонопольний комітет України».

Разом з цим, до вказаного листа АТ «Ощадбанк» додано копію «Наукового висновку щодо застування законодавства України про захист економічної конкуренції до правовідносин переходу права власності до банку - кредитора на цілісний майновий комплекс у результаті звернення стягнення на предмет іпотеки» Київського регіонального центру НАПН України.

Окрім цього 30.10.2020 року АТ "Ощадбанк" звернулося до Антимонопольного комітету України з листом №55/2-08/697/72101/2020-00/Вих, в якому вказувало на те, що лист АМКУ №24-29/03-8781 від 17.07.2018 року не є вимогою про надання інформації в розумінні приписів Закону України «Про антимонопольний комітет України», а було лише запропоновано її надати, тобто, не мало місце звернення саме з вимогою, у зв`язку з чим позивач просив закрити провадження у справі №130-26.13/94-20.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 30.10.2020 року №36-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення №36-р/тк), за наслідками розгляду матеріалів справи №130-26.13/94-20 про порушення Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" законодавства про захист економічної конкуренції та подання Департаменту досліджень і розслідувань ринків невиробничої сфери від 19.10.2020 року №130-26.13/94-20/481-спр, постановлено:

- визнати, що Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 17.07.2018 року №24-29/03-8781 у встановлений ним строк;

- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накласти на публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" штраф у розмірі 1 057 865,00 грн.

Також в рішенні зазначено, що штраф, розмір якого визначено з урахуванням доходу (виручки) ПАТ «Ощадбанк» від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2019 рік в сумі 1 057 865 000,00 грн., підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення, яке може бути оскаржене до Господарського суду міста Києва у двомісячний строк з дня його одержання.

Як встановлено судом, супровідним листом № 130-26.13./01-15115 від 04.11.2020 року, копія якого наявна в матеріалах справи, АМКУ було повідомлено позивача про результати розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та надіслано копію вказаного Рішення №36-р/тк.

Факт отримання супровідного листа та копії рішення позивачем 06.11.2020 року підтверджується відміткою вхідної кореспонденції АТ «Ощадбанк» на відповідному листі, копія якого надана позивачем, та сторонами не заперечувався.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Отже, як встановлено судом, з урахуванням дати отримання оспорюваного рішення 06.11.2020 року, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним Рішення №36-р/тк від 30.10.2020 року в межах законодавчо визначеного строку (30.12.2020 року).

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

При цьому, як на підставу для визнання недійсним в судовому порядку відповідного Рішення №36-р/тк позивачем вказується на відсутність у АТ "Ощадбанк" обов`язку щодо надання запитуваної АМКУ в листі №24-29/03-8781 від 17.07.2018 року інформації, оскільки такий лист не було оформлено як вимогу в розумінні приписів ст. 22 та ст. 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", та окрім того визначена відповідачем сума застосованого до АТ "Ощадбанк" штрафу не відповідає суті допущеного порушення, відтак, на переконання позивача, Антимонопольним комітетом України всупереч принципу правової визначеності та верховенства права і принципам, на яких базується його діяльність, що зазначені в ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а також з порушенням норм матеріального права, постановлено незаконне Рішення № 36-р/тк.

Крім того, позивач вважає, що Антимонопольним комітетом України прийнято рішення про необхідність накладення на АТ "Ощадбанк" штрафу в розмірі 1 057 865,00 грн. без дотримання пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, що, як стверджує позивач, в свою чергу порушує принцип рівності та не сприяє досягненню однієї з засад права - справедливості.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд зазначає, що під час вирішення спорів про скасування рішень АМК щодо порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», та накладення штрафу за відповідне порушення господарському суду необхідно здійснити перевірку та надати належну оцінку доводам кожної із сторін у справі не лише щодо наявності чи відсутності обов`язку надання витребуваної інформації, а й наявності чи відсутності факту такого невиконання.

Отже, в першу чергу суд відзначає, що фактичне вирішення спору у даній справі зводиться до вирішення питання чи було АТ "Ощадбанк" зобов`язане надавати запитувані в листі АМКУ №24-29/03-8781 від 17.07.2018 інформацію та документи з огляду на обставини її запитування та оформлення відповідного листа, адже сам факт ненадання відповідної інформації та документів на підставі такого листа не заперечується жодним з учасників справи.

Так, положеннями статей 22 та 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом; невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність. Суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання.

Враховуючи положення вищенаведених норм чинного законодавства, а також встановлені судом фактичні обставини справи, державний уповноважений орган як орган АМК у межах наданих йому повноважень мав право витребувати у Акціонерного товариства «Ощадбанк» інформацію, необхідну для з`ясування дійсних обставин набуття права власності Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" над активами Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика", а товариство, в свою чергу, було зобов`язане надати достовірну та повну інформацію у встановлений строк.

Тобто, неподання суб`єктом господарювання інформації на вимогу органу Антимонопольного комітету України є конкретним актом невиконання конкретної заснованої на законі вимоги державного органу, що й тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб`єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб`єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб`єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання.

З огляду на викладені норми вбачається, що законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, за яких органи Антимонопольного комітету України мають право витребувати інформацію у суб`єктів господарювання та інших осіб, адже така інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених Законом, а також не наділяє суб`єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом Антимонопольного комітету України інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, позаяк саме орган АМК визначає форму, спосіб та строк надання такої інформації, за відсутності при цьому законодавчих обмежень стосовно підстав витребування АМК необхідної йому інформації.

Отже, обов`язок надання інформації на запит (вимогу) органу Антимонопольного комітету України повинен виконуватись суб`єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом Антимонопольного комітету України справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, адже Закон України "Про Антимонопольний комітет України" та інші нормативно-правові акти не містять положень про право суб`єктів господарювання на відмову від виконання відповідних вимоги органу Антимонопольного комітету України, а тим більше, законодавцем не було наділено суб`єктів господарювання можливістю на власний розсуд вирішувати питання доцільності витребування відповідним органом інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Суд відзначає, що такі висновки застосування наведених положень законодавства про захист економічної конкуренції при вирішенні спорів щодо законності дії органів Антимонопольного комітету України по збору інформації та документів, необхідних для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, є сталими в судовій практиці Верховного Суду та знайшли своє відображення, зокрема, в постановах останнього: від 02.04.2019 у справі №910/10740/18, від 23.04.2019 у справі №915/827/18, від 04.07.2019 у справі № 910/13461/18, від 01.08.2019 у справі №910/15697/18, від 07.08.2019 у справі № 910/13460/18, від 07.08.2019 у справі №910/13472/18, від 26.09.2019 у справі № 910/12393/18, від 21.11.2019 у справі №908/24/19, від 16.01.2020 у справі №910/12392/18, від 21.01.2020 у справі №910/12400/18, від 23.01.2020 у справі №922/1124/18, від 23.01.2020 у справі №910/13204/18, від 11.06.2020 у справі №910/2079/19.

При цьому, із викладеного в постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №910/10740/18, від 26.09.2019 у справі №910/12393/18, від 21.01.2020 у справі №910/12400/18, від 11.06.2020 у справі №910/2079/19, цитування текстів вимог про надання інформації органів Антимонопольного комітету України, незгода з якими (невиконання яких) стали предметом дослідження при розгляді відповідних спорів про оскарження рішень АМКУ про накладення штрафів за їх невиконання вбачається, що за відповідними запитами органами Антимонопольного комітету України також "пропонувалося", а не "вимагалося" надання запитуваної інформації.

Тобто, таке лінгвістичне формулювання вимог про надання інформації органами Антимонопольного комітету України є сталим в практиці останнього, а Верховним Судом не знайдено підстав для визнання недійсним рішень АМКУ про стягнення штрафів за наслідками невиконання суб`єктами господарювання таким чином лінгвістично оформлених запитів, визнавши їх обов`язковими до виконання відповідними суб`єктами в силу вимог Закону.

Як встановлено судом за матеріалами справи, в даному випадку лист Антимонопольного комітету України від 17.07.2018 року №24-29/03-8781 містить визначення підстави витребування запитуваної інформації - дослідження питання стосовно наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях позивача; посилання на відповідні норми Закону, на підставі яких запитується відповідна інформація - ст.ст. 7, 16, 22, 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»; визначення строку надання запитуваної інформації - десять днів з дня отримання листа; чітко поставлені питання відносно того, яка саме має бути надана інформація; повідомлення про обов`язковість виконання вимог державного уповноваженого у визначений термін у відповідності до приписів статей 22 та 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"; роз`яснення наслідків ненадання запитуваної інформації відповідно до п.п.13, 14, 15 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та відповідальності відповідно до абз. 4 п. 2 ст. 52 вказаного Закону тощо.

Тобто, викладена в листі Антимонопольного комітету України від 17.07.2018 року №24-29/03-8781 вимога щодо надання запитуваної інформації була повною та чіткою, здійснена в межах визначених ст.ст. 3, 6, 7, 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" повноважень органу Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого, а відтак підлягала обов`язковому та безумовному виконанню АТ "Ощадбанк".

В той же час, матеріали справи не містять доказів надання АТ "Ощадбанк" визначеної в листі Антимонопольного комітету України від 17.07.2018 №24-29/03-8781 інформації, що не заперечується самим позивачем.

З урахуванням правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі № 910/12400/18, суд зазначає, що ненадання інформації АМК, його територіальному відділенню суб`єктом господарювання на вимогу органу комітету є конкретним актом невиконання конкретної заснованої на законі вимоги державного органу, що й тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність.

Посилання представників АТ "Ощадбанк" на те, що відповідний лист не містив безпосередніх слів "вимога" чи "вимагаємо", а натомість мав у своєму змісті слово "пропонуємо", що, на його думку, наділяло останнього правом вирішення питання необхідності надання запитуваної інформації на власний розсуд, не спростовує наведеного висновку суду про безумовну обов`язковість надання запитуваної інформації, адже чинними приписами законодавства про захист економічної конкуренції не визначено будь-яких вимог до формулювання органом Антимонопольного комітету України своїх запитів про надання інформації до суб`єктів господарювання, а тим більше не встановлює права таких суб`єктів на відмову в наданні інформації в силу стилістично невірного формулювання відповідного запиту.

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

За висновками суду наданий позивачем отриманий на його замовлення висновок експерта ПП «Консалтингова група «Арго - Експерт» № 002-21 від 21.04.2021 року за результатами проведення лінгвістичної (семантико - текстуальної) експертизи, на вирішення якої було поставлене питання: «Чи є лист Антимонопольного комітету України від 17.07.2018 року № 24/29-03-8781 «Про надання інформації» виходячи з його тексту, а також лексичного значення використаних в ньому слів, словосполучень, їх стилістичної забарвленості та смислового навантаження, чітко вираженою вимогою надати документи/інформацію?», жодним чином не спростовує наведеного, позаяк виходячи з поняття та змісту семантико - текстуальної експертизи, під час якої експерт у галузі семантико - текстуальної експертизи не виходить за межі своїх спеціальних знань, містить лише лінгвістичну оцінку змісту листа від 17.07.2018 року №24-29/03-8781, яка не є правовою кваліфікацією, здійснюється виключно в межах лінгвістичного аналізу та не може спростовувати визначену Законом та підтверджену чинною судовою практикою обов`язкову ультимативність вимог органу АМКУ щодо необхідності надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Окремо суд наголошує, що для належної оцінки вимоги АМК від 17.07.2018 року №24-29/03-8781 необхідно здійснювати її аналіз як цілісного документу, а вживані слова та словосполучення - в сукупності, з урахуванням правового змісту вказаного документу.

Натомість, експерт в даному випадку не здійснив оцінки інших абзаців листа від 17.07.2018 року № 24-29/03-8781, де містилась інформація про необхідні до вчинення дії та наслідки їх невиконання, обмежившись при цьому дослідженням словникового (тлумачного) значення слова «пропонуємо» та виходячи виключно з лінгвістичних підстав, в той час як з урахуванням викладених в листі посилань на правові норми ст.ст. 22, 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та п.п.13, 14, 15 ст. 50, абз. 4 п. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» спірний лист мав бути розцінений як вимога до виконання.

В підтвердження викладеного суд також враховує, що попередній запит на надання інформації, а саме лист АМКУ від 20.06.2018 року №24-29/03-7505 містив аналогічний зміст формулювання вимоги про отримання інформації (не мав слів "вимога" чи "вимагаємо", а натомість мав у своєму змісті слово "пропонуємо"), однак, попри це АТ "Ощадбанк" листом від 06.07.2018 року №55/2-09/949-63255/2018-00/вих. у визначені строки було надано запитувану інформацію та документи без будь-яких зауважень, що не заперечується останнім.

Більш того, першочергово у відповідь на лист від 17.07.2018 року №24-29/03-8781 АТ "Ощадбанк" просив АМКУ продовжити строки на надання відповіді на нього, а жодних посилань на його неналежне оформлення не здійснював (лист АТ "Ощадбанк" від 30.07.2018 №55/2-09/1062/70488/2018-00/вих.), що свідчить про оцінку позивачем такого листа саме як вимоги в розумінні приписів статей 22 та 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України".

Однак, будь-яких пояснень щодо зміни обставин у період з 06.07.2018 року (надання АТ "Ощадбанк" запитуваної інформації на перший запит АМКУ, аналогічний за своїм лінгвістичним змістом до запиту, оформленого листом №24-29/03-8781 від 17.07.2018 року) по 31.08.2018 року (повідомлення про відмову у наданні інформації з підстав відсутності обов`язковості її надання в силу лінгвістичного викладення відповідного запиту) позивачем суду під час розгляду справи не надано.

Наведене, на переконання суду, може свідчить виключно про свідоме небажання працівниками АТ "Ощадбанк", маніпулюючи лінгвістичним викладення спірного запиту, виконувати засновані на нормах Закону вимоги державного органу щодо надання запитуваної інформації, адже його попередня поведінка вказує на безумовне виконання аналогічного запиту того ж органу та з приводу розгляду того ж питання.

Окрім того, в аспекті дослідження добросовісності АТ "Ощадбанк" суд вважає за доцільне врахувати повідомлену представниками ТОВ "ТЛК "Арктика" інформації відносно систематичності нехтування працівниками АТ "Ощадбанк" вимог державних органів щодо надання інформації та документів, які стосуються питань набуття АТ "Ощадбанк" права власності на майновий комплекс "Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик центр "Скандинавія", що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46А.

Так, із доданих до матеріалів справи ухвал Господарського суду міста Києва у справі №910/13232/20 вбачається, що при вирішенні спору у такій справі за позовом ТОВ "ТЛК "Арктика" до Дочірнього підприємства "БЦТ", АТ "Ощадбанк" та ТОВ "Крупенія" про визнання договорів недійсними, предметом яких було обладнання, що розташовувалося за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46А, та належало ТОВ "ТЛК "Арктика", судом було визнано необхідність у безпосередньому досліджені таких, у зв`язку з чим первісно ухвалою від 14.09.2020 витребувано відповідні документи в тому числі від АТ "Ощадбанк".

В подальшому, у зв`язку із невиконанням АТ "Ощадбанк" вимог суду ухвалою від 11.11.2020 року було застосовано заходи процесуального примусу у вигляді тимчасового вилучення державним виконавцем доказів для дослідження судом та ухвалено вилучити у АТ "Ощадбанк" відповідні докази.

При цьому, суд відзначає, що як і у випадку в межах спірних правовідносин АТ "Ощадбанк" так само і в межах справи №910/13232/20 першочергово просив продовжити строки на надання суду витребуваних документів, та в подальшому не виконав відповідних вимог.

Надалі, посилаючись на відсутність інформації щодо чітких реквізитів витребуваних документів, в процесі примусового виконання ухвали суду від 11.11.2020 року АТ "Ощадбанк" було надано державному виконавцю правочин, що не стосується предмету спору у такій справі, а отже така поведінка АТ "Ощадбанк" була визнана Господарським судом міста Києва свідомим ухиленням від вчинення дій, покладених на нього судом, у зв`язку з чим ухвалою суду від 12.05.2021 року до АТ "Ощадбанк" було застосовано захід процесуального примусу у вигляді штрафу.

Наведені обставини поведінки працівників АТ "Ощадбанк" в силу подібності їх перебігу та пов`язаності одним і тим же об`єктом (майном ТОВ "ТЛК "Арктика", розташованим за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46А) зумовлюють підстави для висновку про можливе умисне невиконання вимог державних органів з метою чинення перешкод у встановлені як судом, так і Антимонопольним комітетом України обставин набуття та подальшого розпорядження АТ "Ощадбанк" майном, що належало ТОВ "ТЛК "Арктика" та розташовувалося за адресою: Київська область, Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46А.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

З конструкції частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

Встановлені в даному випадку судом непослідовні дії представників (працівників) АТ "Ощадбанк", які полягають в тотожній поведінці в двох різних випадках (1 - невиконання вимог Антимонопольного комітету України щодо надання інформації при дослідженні питання стосовно наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції; 2 - невиконання вимог суду про надання витребуваних документів, необхідних для вирішення спору по суті), однак спрямованій на єдину мету - приховуванні обставин набуття та розпорядження АТ "Ощадбанк" майном, що належало ТОВ "ТЛК "Арктика" та розташовувалося за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46А.за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46А, викликають обґрунтовані сумніви відносно добросовісної реалізації позивачем своїх прав, що в силу приписів ч. 6 ст. 13 Цивільного кодексу України є самостійною підставою як притягнення такої особи до визначеної відповідальності (тобто, самостійною підставою для визнання обґрунтованим Рішення №36-р/тк), так і для відмови в задоволенні поданого позову як способу припинення відповідного зловживання, адже правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які є очевидно недобросовісними.

Відповідно до п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Отже, в даному випадку позивачем не спростовано наявності в його діях (ненадання інформації на вимогу органу Антимонопольного комітету України) факту невиконання конкретної заснованої на законі вимоги державного органу, що тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність.

Відповідно до пункту 3 Рекомендаційних роз`яснень "Щодо застосування положень частини другої, п`ятої та шостої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", частин першої та другої статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 09.08.2016 року № 39-рр (надалі - Рекомендаційні роз`яснення) органи Антимонопольного комітету України своїми рішеннями накладають штрафи відповідно до статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

За змістом ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об`єднання, суб`єктів господарювання: юридичних осіб; фізичних осіб; групу суб`єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до статті 1 цього Закону визнається суб`єктом господарювання, у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті.

За порушення, передбачені пунктами 9, 13 - 18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Як було встановлено Комітетом, чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) АТ "Ощадбанк" за 2019 рік становив 1 057 865 000,00 грн., що також позивачем не заперечувалось.

Відтак, 1% доходу (виручки) позивача від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2019 рік становить 1 057 865,00 грн., в розмірі якого і було накладено на АТ "Ошадбанк" оспорюваним Рішенням №36-р/тк штраф за допущене правопорушення, тобто, в сумі, що відповідає встановленому ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розміру.

Отже, з огляду на наявні в матеріалах справи фактичні дані суд дійшов висновку, що застосований до позивача штраф відповідає вимогам Закону України "Про захист економічної конкуренції", а позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що така сума є непропорційною до допущеного ним правопорушення, в т.ч. з огляду на встановлені судом ознаки його недобросовісної поведінки.

Щодо посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на те, що сума штрафу безпідставно визначена АМК без урахування рекомендаційних роз`яснень Антимонопольного Комітету України від 09/08/2018 № 39-рр щодо застосування положень частин другої, п`ятої та шостої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», частин першої та другої статті 21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» в частині непропорційності накладеного на позивача штрафу та суттєвого перевищення його розміру базового розміру штрафу, суд зазначає, що позивачем не враховано суть порушення, за вчинення якого накладено штраф, а саме ненадання товариством інформації на вимогу державного уповноваженого АМК у встановлені ним строки, та, як встановлено судом, сума штрафу обґрунтовано визначена АМК у відповідності до приписів статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Крім того, рекомендаційні роз`яснення АМК згідно з їх пунктом 1 та назвою мають виключно рекомендаційний, а не обов`язковий характер, і питання, пов`язані з їх застосуванням до спірних правовідносин не можуть бути підставами для висновку про правильність застосування норм Закону як АМК, так і господарськими судами, що розглядали дану справу (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.08.2019 року у справі № 916/2670/18 та від 21.01.2020 року у справі № 910/12400/18.

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15, недодержання органом Антимонопольного комітету України інших процедурних правил у розгляді справ про порушення конкурентного законодавства може мати наслідком визнання господарським судом відповідного рішення такого органу недійсним лише у випадках, коли відповідне порушення унеможливило або істотно ускладнило з`ясування фактичних обставин, що мають значення для прийняття органом Антимонопольного комітету України правильного рішення у справі, наприклад, порушено право особи, яка бере участь у справі, на подання доказів, клопотань, усних і письмових пояснень (заперечень), пропозицій щодо питань, які виносяться на експертизу, тощо. Якщо порушення органом Антимонопольного комітету України процедурних правил у розгляді справи про порушення конкурентного законодавства не призвело до прийняття неправильного рішення по суті розглянутої ним справи, то у господарського суду з урахуванням положень частини другої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" немає підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване Рішення №36-р/тк прийняте Антимонопольним комітетом України з правильним застосуванням норм матеріального права, з повним з`ясуванням та доведенням обставин, які мають значення для справи, а також з відповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та з урахуванням дійсної поведінки АТ "Ощадбанк".

В той же час, позивачем не доведено, а судом не встановлено на підставі зібраних в матеріалах справи доказів існування обставин, з якими приписи ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачають можливість визнання недійсним Рішення №36-р/тк.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що за будь-яких обставин саме по собі допущення лінгвістичних помилок в оформленні запиту органу Антимонопольного комітету України про надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, які не унеможливлюють встановлення мети його вчинення, при ультимативному в силу Закону обов`язку запитуваного суб`єкта господарювання надати таку інформацію, не може нівелювати факту порушення ненаданням відповідної інформації таким суб`єктом, а відтак і наявності правових підстав для притягнення його до відповідальності.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (ч. 1ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може .розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Поряд із цим суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову повністю з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 13 серпня 2021 року.

Суддя А.М. Селівон