Рішення № 98985991, 13.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2021 року м. Київ № 640/20294/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі, зобов`язання виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу,

установив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, МОУ), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення МОУ від 17.07.2020 №234/2387 в частині нерозміщення в новій структурі позивача, головного спеціаліста відділу аудиту у сфері закупівель;

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача в частині нерозміщення на посаді за результатами вивчення рівня професійної компетентності та проведеної співбесіди ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу аудиту у сфері закупівель у формі листа від 21.07.2020 №11183/з з доповіддю щодо виконання штатних заходів у Міністерстві та додатком - списком осіб, які за результатами вивчення рівня професійної компетентності не можуть бути розміщені на посадах в Департаменті внутрішнього аудиту МОУ;

визнати протиправним та скасувати подання від 28.07.2020 до звільнення з роботи 31.07.2020 ОСОБА_1 (вх. №8577/ДКП від 29.07.2020);

визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу від 29.07.2020 №200 державного секретаря МОУ щодо припинення державної служби та звільнення з роботи позивача, головного спеціаліста відділу аудиту у сфері закупівель, 31.07.2020 у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату апарату МОУ;

поновити позивача на роботі;

зобов`язати відповідача виплатити позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу, тобто з 01.08.2020 по час поновлення на роботі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2020 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю спірних рішень та наказу, оскільки, зокрема, відповідачем порушено вимоги профільного та трудового законодавства, не запропоновано позивачу іншу посаду, а відтак є достатні підстави для визнання протиправними і скасування останніх та, відповідно, поновлення позивача на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Представник МОУ у відзиві (т. 1 а.с. 210-215) стверджує, що оскаржувані рішення є листами та оскарженню не підлягають. Спірний наказ є правомірним, оскільки МОУ діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством і, як наслідок, представник просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив (т. 1 а.с. 219-222) представник позивача фактично наводить ті самі доводи та аргументи, що і у позовній заяві.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2020 відповідачем прийнято директиву №Д-226/22 «Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році» (т. 1 а.с. 229), якою, з метою упорядкування структури апарату МОУ та побудови нової та ефективної системи оцінки діяльності оборонного відомства службою внутрішнього аудиту, запропоновано, зокрема, затвердити перелік змін до директиви.

Листом Департаменту кадрової політики МОУ від 18.06.2020 №226/2469 (т. 1 а.с. 235), на виконання вказаної директиви, направлено для керівництва в роботі перелік змін до штату №01/080 (центральний апарат МОУ) на заміну раніше надісланого.

Згідно з зазначеним переліком змін (т. 1 а.с. 236-239) в Департаменті внутрішнього аудиту відділ аудиту у сфері закупівель виведено у повному складі з озброєнням та технікою.

22.06.2020 позивача - головного спеціаліста відділу аудиту у сфері закупівель Департаменту внутрішнього аудиту МОУ, ознайомлено з попередженням про наступне звільнення (т. 1 а.с. 30), згідно з яким у зв`язку з скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату відповідно до названої директиви та згаданого переліку змін, керуючись вимогами пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», позивача попереджено про наступне скорочення займаної посади і майбутнє звільнення.

Листом Департаменту внутрішнього аудиту МОУ від 17.07.2020 №234/2387 (т. 1 а.с. 31) повідомлено Департаменту кадрової політики МОУ, що 17.07.2020 відповідальним за проведення організаційних заходів в Департаменті прийнято рішення щодо нерозміщення в новій структурі державних службовців, зокрема, позивача.

В наступному, листом від 21.07.2020 №11183/з (т. 1 а.с. 32-33) за підписом відповідального за виконання організаційного заходу в Департаменті внутрішнього аудиту МОУ повідомлено державному секретарю МОУ, що, зокрема, за результатами вивчення рівня професійної компетентності та проведених співбесід, 9 державних службовців (додано список, до якого включено і позивача - т. 1 а.с. 34) не можуть бути розміщені на посадах в Департаменті. У зв`язку з наведеним висловлено прохання підписати та погодити відповідні проекти наказів, зокрема, про звільнення державних службовців Департаменту, які не розміщуються в ньому - 31.07.2020.

28.07.2020 відповідальний за виконання організаційного заходу звернувся до державного секретаря МОУ з поданням (т. 1 а.с. 35) до звільнення з роботи 31.07.2020 позивача відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату апарату МОУ згідно з зазначеними директивою та переліком змін, з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

29.07.2020 державним секретарем МОУ прийнято наказ №200 (т. 1 а.с. 36), яким, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», статті 24 Закону України «Про відпустки» та Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №270, нижчепойменованим державним службовцям Департаменту внутрішнього аудиту МОУ припинити державну службу та звільнити з роботи: ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу аудиту у сфері закупівель Департаменту внутрішнього аудиту МОУ, 31.07.2020 у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок змін штату апарату МОУ (пункт 3).

При цьому, в якості підстави у наказі зазначено: подання, попередження про наступне вивільнення, директива та перелік змін до штату.

Вважаючи вказані рішення та наказ про звільнення протиправними та такими, що порушують його права, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Стосовно позовних вимог про:

визнання протиправним та скасування рішення МОУ від 17.07.2020 №234/2387 в частині нерозміщення в новій структурі позивача, головного спеціаліста відділу аудиту у сфері закупівель;

визнання протиправним та скасування відповідача в частині нерозміщення на посаді за результатами вивчення рівня професійної компетентності та проведеної співбесіди ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу аудиту у сфері закупівель у формі листа від 21.07.2020 №11183/з з доповіддю щодо виконання штатних заходів у Міністерстві та додатком - списком осіб, які за результатами вивчення рівня професійної компетентності не можуть бути розміщені на посадах в Департаменті внутрішнього аудиту МОУ;

визнання протиправним та скасування подання від 28.07.2020 до звільнення з роботи 31.07.2020 ОСОБА_1 (вх. №8577/ДКП від 29.07.2020).

Згідно з пунктом 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Суд зазначає, що оскаржувані позивачем в частинах рішення МОУ від 17.07.2020 №234/2387 та від 21.07.2020 №11183/з є лише службовими документами для обміну інформацією між підрозділами для відповідної взаємодії. Такі листи не породжують, не змінюють та не звужують права особи, не встановлюють для неї додаткових обов`язків та не покладають відповідальність, а тому не є рішеннями суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 5 КАС України, яке може бути оскаржено до адміністративного суду.

Отже, оспорювані позивачем листи, так само як і подання від 28.07.2020 з пропозицією звільнити позивача, не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов`язків для нього або настання негативних наслідків, не порушують його прав, свободи або інтереси.

Інакше кажучи, вказані листи та подання є проміжними документами в процедурі прийняття остаточного рішення, в той час як рішенням суб`єкта владних повноважень (остаточним документом у вказаній процедурі) у межах спірних правовідносин є оскаржуваний позивачем наказ від 29.07.2020 №200, пункт 3 якого безпосередньо стосується позивача та впливає на його права та обов`язки.

Таким чином, суд не вбачає належних правових підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування пункту 3 наказу від 29.07.2020 №200 державного секретаря МОУ щодо припинення державної служби та звільнення з роботи позивача, головного спеціаліста відділу аудиту у сфері закупівель, 31.07.2020 у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату апарату МОУ.

(1) Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу, підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

З огляду на вже вказане, суд вважає доведеними обставини скорочення посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису в Департаменті внутрішнього аудиту шляхом виведення відділу аудиту у сфері закупівель, як це передбачено зазначеною нормою, у зв`язку з чим не приймає доводи позивача та його представника в цьому контексті.

За таких обставин, аргументи та доводи позивача та його представника, пов`язані зі зміною істотних умов державної служби, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки мало місце скорочення посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, а не зміна істотних умов державної служби.

(2) Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

При цьому, особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 421, частин першої, другої і третьої статті 492, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус (частина 4 статті 40 КЗпП України).

Разом з тим, згідно з частинами 2 та 3 статті 492 КЗпП України, на яку, так само як і на статтю 40 цього кодексу посилається позивач, при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Законом, що регулює статус позивача в частині особливостей звільнення у межах спірних правовідносин є Закон України «Про державну службу».

Так, згідно з частиною 3 статті 87 Закону України «Про державну службу», у редакції, чинній як на момент попередження про наступне звільнення, так і на момент прийняття спірного наказу, суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Побудована законодавцем конструкція норми з використанням словосполучення «може пропонувати» свідчить про те, що при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом, а не обов`язком суб`єкта призначення або керівника державної служби.

Таким чином, при звільненні державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», вказані положення КЗпП України не застосовуються.

(3) Окрім зазначених нормативних підстав, в оскаржуваному наказі зазначено в якості підстави вже зазначені директиву та перелік змін до штату, стосовно яких позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження визнання їх протиправними та скасування.

(4) Суд також не може прийняти до уваги посилання позивача на постанови Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №825/1017/17, від 28.05.2020 у справі №822/40/18 та від 24.07.2020 у справі №816/654/17, як на підставу протиправності звільнення позивача, оскільки з аналізу їх змісту вбачається, що викладені позиції не є релевантними до спірних правовідносин, тобто стосуються зовсім інших обставин, а висновки суду зроблені стосовно норм в іншій редакції.

(5) Суд не приймає до уваги твердження представника позивача про неконституційність пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», що звужує гарантовані конституційні права, оскільки, по-перше, згідно з частиною 1 статті 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України, по-друге, на момент прийняття спірного наказу вказана норма була чинною, неконституційною не визнавалась, а тому підлягала застосуванню.

Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку про правомірність пункту 3 наказу від 29.07.2020 №200 державного секретаря МОУ щодо припинення державної служби та звільнення з роботи позивача, головного спеціаліста відділу аудиту у сфері закупівель, 31.07.2020 у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату апарату МОУ.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для задоволення позову в частині поновлення позивача на посаді та присудження середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі, зобов`язання виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу, - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 00034022).

Суддя О.М. Чудак