Рішення № 98985989, 13.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2021 року м. Київ № 640/24094/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

установив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України (перейменовано в Офіс Генерального прокурора) (далі - відповідач, ОГП), в якому просить про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати сум при звільненні за період з 15.11.2019 по день фактичного розрахунку 28.11.2019, у зв`язку з порушенням строку виплати, а саме 17 549,28 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані невиплатою на день звільнення всіх сум заробітної плати, а відтак підлягає стягненню середній заробіток за час такої затримки.

Відповідач у відзиві, поданому з достатнім обґрунтуванням строку його подання (т. 1 а.с. 59-64) стверджує, що у зв`язку з неподанням позивачем заяви про переведення до ОГП, його звільнено 15.11.2019 та станом на день звільнення здійснено повний розрахунок. На підставі наказу від 27.11.2019 №97-зц позивачу виплачено премію за листопад 2019 року, який видано вже після звільнення позивача.

Таким чином, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив (т. 1 а.с. 76-78) позивач фактично наводить ті самі аргументи, що і у позовній заяві.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Генерального прокурора України від 04.11.2019 №1333ц (т. 1 а.с. 12), керуючись статтею 9 Закону України «Про прокуратуру», підпунктом 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», позивача звільнено з посади прокурора відділу охорони державної таємниці та допускної роботи управління забезпечення охорони державної таємниці Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 15.11.2019, а також вирішено провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні позивачу виплати при звільненні.

З історії карткового рахунку (т. 1 а.с. 20) позивача видно, що з ним проведено відповідні виплати до 14.11.2019, тобто до дня звільнення.

Водночас, наказом Генерального прокурора України від 27.11.2019 №97-зц (т. 1 а.с. 67), відповідно до, зокрема, Положення про преміювання працівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, позивачу нараховано та згідно з вказаною історією 28.11.2019 виплачено премію за листопад 2019 року.

Вважаючи, що відповідачем допущено затримку розрахунку при звільненні позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Частиною 1 статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні прокурора не врегульовані положеннями спеціального законодавства.

Ураховуючи те, що спеціальним законодавством не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з прокуратури.

Досліджуючи питання наявності порушення строку виплати премії, суд виходить з наступного.

Так, згідно з пунктом 1 розділу І «Загальні положення» Положення про преміювання працівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 09.08.2017 №234 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.08.2017 за №1028/30896 (далі - Положення №234), це Положення визначає підстави і порядок преміювання прокурорів, слідчих, працівників, що виконують функції з обслуговування, службовців, робітників органів прокуратури, працівників Національної академії прокуратури України (далі - працівники), а також членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - члени Комісії).

Пунктом 2 вказаного розділу Положення №234 передбачено, що преміювання працівників Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих прокуратур, Національної академії прокуратури України та членів Комісії здійснюється щомісяця пропорційно до відпрацьованого часу в межах фонду преміювання, затвердженого в кошторисах, та економії фонду оплати праці.

При цьому, за змістом пункту 7 розділу І Положення №234 премія не виплачується працівникам, зокрема, при звільненні з роботи в місяці, за який здійснюється преміювання, за винятком виходу на пенсію, звільнення за станом здоров`я, відрядження для роботи у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів, Національній академії прокуратури України чи в інших органах у визначених законом випадках, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, у порядку переведення на інше місце роботи, а також у разі застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади».

Зі змісту вказаних норм видно, що преміювання працівників Генеральної прокуратури України здійснюється щомісяця пропорційно до відпрацьованого часу в зазначених межах.

Водночас, позивач підпадає під винятки, коли при звільненні з роботи в місяці, за який здійснюється преміювання, премія виплачується, а відтак позивач мав право на премію пропорційно до відпрацьованого часу в межах фонду преміювання, затвердженого в кошторисах, та економії фонду оплати праці, в місяці, в якому його звільнено - листопад 2019 року.

Отже, премія, яка належала до виплати позивачу, відповідно до вказаного наказу про звільнення, мала бути виплачена при звільненні.

Посилання представника відповідача, як на підставу для відсутності підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, на те, що розділом ІІ «Порядок преміювання працівників та членів Комісії» Положення №234 не передбачено окремого проведення преміювання працівників, які звільняються, судом до уваги прийнято бути не може, оскільки (1) відсутність таких положень не нівелює обов`язок роботодавця здійснити остаточний розрахунок (всіх сум, які належать до виплати) з працівником в день звільнення, (2) зі змісту наказу від 27.11.2019 №97-зц вбачається виплата премії відповідним категоріям, за виключенням працівників, розмір премії яким встановлено окремими наказами, тобто відповідач не тільки повинен був, а і мав можливість та здійснював преміювання відповідних працівників окремими наказами.

Інакше кажучи, відсутність в ОГП належного механізму своєчасного нарахування та виплати премії особам, які мають на неї право при звільненні, та нездійснення цього відповідачем за наявності фактичної можливості, не може бути перекладено тягарем на таку особу та, відповідно, бути підставою для не стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Крім того, відповідачем допущено порушення власного наказу від 04.11.2019 №1333ц в частині проведення остаточного розрахунку (зокрема, шляхом прийняття відповідного наказу про преміювання позивача до дати звільнення) та виплати усіх належних позивачу виплат при звільненні.

В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до змісту пункту 2 Порядку №100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 5 Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, є розрахована згідно з пунктом 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

З наявної в матеріалах справи копії довідки відповідача від 21.11.2019 №18-968зп (т. 1 а.с. 18) видно, що загальна сума заробітної плати за останні два місяці (вересень та жовтень 2019 року) проходження служби позивача становить 76 046,72 грн, у тому числі за 17 днів вересня 2019 року - 34 457,98 грн, за 22 дні жовтня 2019 року - 41 588,74 грн.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становить 1 949,92 грн (76 046,72 грн / 39 робочих днів).

Отже, сума середнього заробітку за період несвоєчасної виплати премії з 16.11.2019 (наступний день, за днем звільнення та невиплати премії) по 27.11.2019 (попередній день за днем здійснення виплати премії позивачу - відновлення його права) становить 15 599,36 грн (8 робочих днів * 1 949,92 грн).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і не довів правомірності своїх дій.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, оскільки з матеріалів справи вбачається допущення протиправних дій, які не відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

В той же час, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, передбачений пунктом 4 частини 3 статті 2 КАС України, зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

За вказаних обставин та наведеного правового регулювання, а також з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виплати премії при звільненні за період з 16.11.2019 по 27.11.2019 у розмірі 15 599,36 грн.

За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до частини 3 статті 139 КАС України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 134, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - задовольнити частково.

Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати премії при звільненні за період з 16.11.2019 по 27.11.2019 у розмірі 15 599,36 грн (п`ятнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять гривень тридцять шість копійок).

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Офіс Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 00034051).

Суддя О.М. Чудак