Рішення № 98985986, 13.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2021 року м. Київ № 640/3097/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СТФ-ЛАБОРАТОРІЯ" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві Державної податкової служби України провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "СТФ-ЛАБОРАТОРІЯ" із позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України, в якому просить суд: скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби в м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від від 23.12.2019 року № 1394500/38615171 та № 1394499/38615171 про відмову в реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 1 та № 2 від 25.07.2019 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних. 2. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 1 та № 2 від 25.07.2019 р. подані Товариством з обмеженою відповідальністю «СТФ-ЛАБОРАТОРІЯ» за датою подання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Так, позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішеннями комісії з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у м. Києві від 23.12.2019 № 1394500/38615171 та № 1394499/38615171 було відмовлено у реєстрації розрахунків коригування до поданих накладних. Підставами для прийняття такого рішення стало ненадання копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі, рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання- передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, а також, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. Підставами для зупинення реєстрації, відповідно до квитанцій, що були надіслані позивачу, стала зміна номенклатури товару/послуги, що відповідає вимогам пп. 2.4 п. 2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. На виконання вказаних вимог, платником податків було подано повідомлення про надання пояснень та копії первинних документів, які підтверджують законність та реальність здійснення операцій позивачем.

Головне управління Державної податкової служби у м. Києві проти задоволення позовних вимог заперечувало, вказавши про правомірність оскаржуваних рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з не поданням позивачем документів достатніх для прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної.

Державна податкова служба України правом на подання відзиву не скористалася, у зв`язку з чим, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами, згідно вимог ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач є юридичною особою, зареєстрований в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код 38615171 та платником податку на додану вартість.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом господарської діяльності товариства за кодом КВЕД є 43.21 Електромонтажні роботи (основний); 47.41 Роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах; 58.29 Видання іншого програмного забезпечення; 62.01 Комп`ютерне програмування; 62.02 Консультування з питань інформатизації; 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність; 63.12 Веб-портали; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 61.20 Діяльність у сфері безпроводового електрозв`язку; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТФ-ЛАБОРАТОРІЯ", як виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-парк "201-203", як замовником укладено Договір поставки матеріалів та виконання робіт №15/07-2019 від 15.07.2019.

Згідно вимог п. 2.1 Договору загальна сума Договору складається з вартості всіх поставлених матеріалів та вартості всіх виконаних робіт.

Згідно вимог п. 2.3 Договору вартість робіт, строки та порядок оплати робіт визначаються сторонами у додатковій угоді на виконання робіт. У вартість робіт включаються витрати виконавця, що пов`язані із виконанням робіт.

Згідно Додаткової угоди на поставку матеріалів №1 від 15.07.2019 до Договору поставки матеріалів та виконання робіт №15/07-2019 від 15.07.2019 виконавець зобов`язується поставити та передати у власність матеріали, загальна вартість яких складає 1 381 833,94 грн. у т.ч. ПДВ (20%) 230 305,66 грн.

Також, сторонами договору складено та підписано акт приймання-передачі матеріалів від 19.12.2019.

Згідно вимог п. 6 Додаткової угоди на поставку матеріалів №1 від 15.07.2019 до Договору поставки матеріалів та виконання робіт №15/07-2019 від 15.07.2019 замовник зобов`язується протягом 10 (десяти) днів з моменту підписання цієї Додаткової угоди на поставку матеріалів сплатити оплату за матеріали у розмірі 1 381 833,94 грн. в тому числі з ПДВ.

25.07.2019 замовником Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-парк "201-203" сплачено на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "СТФ-ЛАБОРАТОРІЯ", як виконавця платежі, у сумі: 1) 575 338,54 грн. із призначенням платежу: оплата матеріалів згідно р/ф №23 від 15/07/2019 до Договору №15/07-2019 від 15.07.2019р. у т.ч. ПДВ 20% - 95 889,76 грн.; 2) 806 495,40 грн. із призначенням платежу: оплата матеріалів згідно р/ф №22 від 15/07/2019 до Договору №15/07-2019 від 15.07.2019р. у т.ч. ПДВ 20% - 134 415,90 грн.

На підставі здійсненої господарської операції, позивачем відповідно до приписів п.201.10. ст.201 ПК України було складено податкову накладну №1 та №2 від 25.07.2019 на загальну суму 1 381 833,94 грн. у т.ч. ПДВ (20%) 230 305,66 грн. та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачаєтья з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-парк "201-203", відповідно до податкової накладної №19 від 24.07.2019, було поставлено придбаний у позивача товар Товариству з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна". Зазначена податкова накладна була сформована та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією №1.

В подальшому Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-парк "201-203" було складено розрахунок коригування кількіних і вартісних показників до податкової накладної №19 від 24.07.2019, який також зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією №1 до даного розрахунку коригування.

Як вбачаєтья з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "СТФ-ЛАБОРАТОРІЯ" направлено для реєстрації у ЄРПН розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 2 від 25.07.2019 до податкової накладної № 1 від 25.07.2019 та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 3 від 25.07.2019 до податкової накладної № 2 від 25.07.2019. Причиною коригування вказано код 104 «зміна номенклатури».

Як вбачається із квитанції від 16.08.2019 до розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 2 від 25.07.2019 , розрахунок коригування доставлено до ДФС України, прийнято його, проте реєстрація зупинена, оскільки РК відповідає вимогам пп. 2.4 п. 2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій; у розрахунку коригування, складеному до податкової накладної, передбачається зміна номенклатуритовару/послуги 8537.

Як вбачається із квитанції від 15.08.2019 до розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 3 від 25.07.2019 , розрахунок коригування доставлено до ДФС України, прийнято його, проте реєстрація зупинена, оскільки РК відповідає вимогам пп. 2.4 п. 2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій; у розрахунку коригування, складеному до податкової накладної, передбачається зміна номенклатуритовару/послуги 8414, 3926, 8538; сума компенсації вартості товару/послуги за кодом УКТ ЗЕД/ДКПП 8536, 8537, 9406, зазначеного у розрахунку коригування на зменшення суми податкових зобов`язань, перевищує величину залишку такого товару (різниця обсягу придбання постачальника та обсягу постачання отримувача такого товару/послуги), що відповідає вимогам пп. 2.5 п. 2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію РК в Єдиному реєстрі податкових накладних.

18.12.2019 позивачем направлено на розгляд комісії ГУ ДПС у м. Києві повідомлення №1 з поясненнями та документи про підтвердження реальності здійснення господарської операції.

23.12.2019 Комісією Головного управління державної податкової служби у місті Києві прийнято рішення № 1394500/38615171 та № 1394499/38615171, яким відмовлено у реєстрації розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав ненадання первинних документів щодо постачання/придбання товарів/робіт/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, а також, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Вважаючи вказані рішення протиправними, а своє право порушеним, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають в процесі складення та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, регулюються зокрема положеннями статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктами «а», «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

У свою чергу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно положень пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За визначенням пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі по тексту - Порядок №1246) податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», Закону «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», установлено, що платники податку на додану вартість, у яких до 1 грудня 2017 р. зупинено реєстрацію податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, що діяв до набрання чинності Законом України від 7 грудня 2017 р. № 2245-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році», та які станом на 1 грудня 2017 не подали пояснень і копій документів до таких податкових накладних / розрахунків коригування, мають право протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній / розрахунку коригування, подати пояснення і копії документів до таких податкових накладних / розрахунків коригування на розгляд комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, порядок роботи яких затверджується цією постановою.

Вказаною Постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - Порядок №117).

Відповідно до пунктів 5-7 Порядку №117, Податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Пунктом 12 Порядку №117 встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Відповідно до пункту 13 Порядку №117, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Суд встановив, що Критерії ризиковості платника податку затверджені Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18, згідно з підпунктом 1.6 пункту 1 яких, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Щодо відповідності РК № 2 від 25.07.2019 до ПН № 1 від 25.07.2019 пп. 2.4 п.2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій та РК № 3 від 25.07.2019 до ПН № 2 від 25.07.2019 пп. 2.4 п.2, пп. 2.5 п. 2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, то суд зазначає наступне.

Суд акцентує увагу на тому, що Критерії ризиковості здійснення операцій та Критерії ризиковості платника податку визначені листом від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18, вони існують виключно у вигляді зазначеного листа ДФС України, не затверджені нормативним актом ДФС України, який має бути погоджений в Міністерстві фінансів України, що суперечить вимогам п. 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117.

ДФС України не доведено, що при прийнятті Критеріїв ризиковості платника податку та Критеріїв ризиковості здійснення операцій ДФС України було дотримано регуляторних процедур, зокрема, з урахуванням вимог ст. 25 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», відповідно до якої регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений; проект регуляторного акта не був поданий на погодження із уповноваженим органом; щодо проекту регуляторного акта уповноваженим органом було прийнято рішення про відмову в його погодженні.

Суд зауважує, що відповідачами не надано доказів, які б підтверджували затвердження Критеріїв ризиковості здійснення операцій та Критеріїв ризиковості платника податку у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Отже, незважаючи на вимоги п. 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117, ДФС України листом без дотримання регуляторних процедур затверджено Критерії ризиковості здійснення операцій та Критерії ризиковості платника податку.

Судом також враховується, що у листі Державної регуляторної служби України від 19.04.2018 № 3890/0/20-18 зазначено, що факт запровадження непрозорого механізму затвердження вищевказаних критеріїв з урахуванням відсутності доступного для ознайомлення громадськості механізму прийняття зазначених проектів актів, у тому числі визначення періодичності затвердження таких критеріїв ДФС України, порушує один із принципів державної регуляторної політики, визначених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а саме: передбачуваність, тобто послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності.

Суд зауважує, що зазначені Критерії ризиковості платника податку та Критерії ризиковості здійснення операцій, викладені у листі Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18, мають рекомендаційний характер, в першу чергу, для контролюючого органу під час здійснення перевірки податкових накладних/розрахунків коригування на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій.

Також варто відмітити і те, що посилання контролюючого органу на відповідність РК № 2 від 25.07.2019 до ПН № 1 від 25.07.2019 пп. 2.4 п.2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій та РК № 3 від 25.07.2019 до ПН № 2 від 25.07.2019 пп. 2.4 п.2, пп. 2.5 п. 2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій взагалі є незрозумілим, оскільки Критерії ризиковості здійснення операцій, які описані у листі Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18, мають всього 4 підпункти, а саме: пп. 2.1, пп. 2.2, пп. 2.3 та пп. 2.4. Натомість пп. 2.5 п. 2 та пп. 2.5 п. 2 у Критеріях ризиковості здійснення операцій відсутній.

Крім того, Верховним Судом 02.04.2019 у справі № 822/1878/18 було прийнято рішення щодо необґрунтованості блокування податкових накладних платника ПДВ на підставі критеріїв, затверджених листом ДФС України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18.

Так, у постанові від 02.04.2019 у справі № 822/1878/18 (адміністративне провадження № К/9901/4668/19) Верховний Суд сформував висновок, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як встановлено судом, що не заперечується сторонами, позивачем направлено відповідачу пояснення та копії документів до зазначеної господарської операції в податковій накладній.

Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначена Порядком № 117 (додаток 2 до Порядку) та передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оскаржуване рішення відповідача містять лише загальне твердження про їх ненадання, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, які, на думку Комісії, не надані.

Як встановлено вище, у квитанції ДФС України запропонував надати пояснення та/або копії документів, «достатні для прийняття рішень про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН», однак, не вказав конкретних документів, яких не вистачає; у свою чергу позивач направив до ДФС України відповідні пояснення щодо взаємовідносин реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євротехнології груп».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає приписам податкового законодавства, оскільки платником податків надано всі необхідні документи на підтвердження факту здійснення господарської операції за податковою накладною, у той час, як відповідачем зазначені документи всебічно не досліджені, а доводи платника податків не спростовані.

Таким чином, рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 23.12.2019 № 1394500/38615171 та № 1394499/38615171 є протиправним та підлягає скасуванню.

Окремо суд зазначає, що відсутність чітко виписаної у законодавстві процедури, що передбачала б зрозумілі підстави для відмови у реєстрації податкової накладної, не може бути поставлена у провину позивачу, тоді як відповідальність за це має нести держава (в даному випадку в особі відповідача як контролюючого органу).

Згідно п. 70 рішення Європейського суду з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України), заява № 29979/04, Судом проаналізовано поняття «належне урядування», а саме.

Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №1 та №2 від 25.07.2019 подані Товариством з обмеженою відповідальністю "СТФ-ЛАБОРАТОРІЯ" за датою подання, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.19, п.20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246 (із змінами; далі - Порядок №1246) податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується.

При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку № 1246).

Відтак, оскільки рішення про відмову у реєстрації податкових накладних та/або розрахунків підлягають скасуванню то, відповідно, з урахуванням положень пункту 19 та пункту 20 Порядку № 1246, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №1 та №2 від 25.07.2019, датою її подання.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачі правомірність своїх дій та прийнятих рішень не довели, натомість доводи позивача знайшли своє підтвердження та обґрунтування.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст.2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СТФ-ЛАБОРАТОРІЯ" (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 25-А, кв. 56, код ЄДРПОУ 38615171) задовольнити.

Скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, № 1394500/38615171 від 23.12.2019 про відмову в реєстрації розрахунку коригування № 2 від 25.07.2019 до податкової накладної № 1 від 25.07.2019, № 1394499/38615171 від 23.12.2019 про відмову в реєстрації розрахунку коригування № 3 від 25.07.2019 до податкової накладної № 2 від 25.07.2019.

Зобов`язати Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати розрахунок коригування № 2 від 25.07.2019 до податкової накладної № 1 від 25.07.2019 та розрахунок коригування № 3 від 25.07.2019 до податкової накладної № 2 від 25.07.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних, за датою її подання.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТФ-ЛАБОРАТОРІЯ" (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 25-А, кв. 56, код ЄДРПОУ 38615171) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 39292197) понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТФ-ЛАБОРАТОРІЯ" (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 25-А, кв. 56, код ЄДРПОУ 38615171) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ39439980) понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур