Рішення № 98985950, 13.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2021 року м. Київ № 640/18682/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Е.М. Плюс» доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві (ВП ДПС)провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Е.М. Плюс» (код ЄДР 39416303, 02090, м. Київ, вул. Сновська, буд. 20) до (з урахуванням заміни відповідача правонаступником) Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДР 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.09.2018 №1197215140103 в частині не підтвердження взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Синтез-профіт» (далі - ТОВ «Синтез-профіт») на загальну суму прибутку 95 618,00 грн., у тому числі - 85 592,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 10 026,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; від 03.09.2018 №11952615140103 в частині не підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Синтез-профіт» на загальну суму податку на додану вартість 99 062,00 грн., у тому числі - 79 250,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 19 812,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується із висновками зазначеними ревізорами ГУ ДФС у м. Києві в акті перевірки в частині не підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Синтез-профіт».

Позивач стверджує, що аналіз діючого податкового законодавства встановлює, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків, а тому з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість належить з`ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

За доводами позивача, в ході перевірки ТОВ «Е.М. Плюс» надано відповідачу всі первинні документи, якими підтверджується виконання господарських операцій по спірним угодам, зокрема, договір, податкові та видаткові накладні, які мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку. Відсутність у видаткових накладних, що виписані ТОВ «Синтез-профіт» на адресу ТОВ «Е.М. Плюс» реквізитів покупця: реквізитів довіреностей та ПІБ відповідальної особи, що здійснює отримання товарів, на які посилається фіскальний орган, не вказує на відсутність самої господарської операції, оскільки зазначені недоліки є неістотними.

Позивач зазначає, що відсутність документів які посвідчують якість поставленого товару, може ставити під сумнів лише якість товару, який поставлений за договором, однак не саму поставку.

Також, позивач наголошує, що перевезення здійснювалось власним транспортом постачальника, а тому оформлення товарно-транспортних накладних не є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За доводами позивача, посилання відповідача на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25.07.2017 по справі №761/7736/17 (провадження №1-кп/761/999/2017), в якій зазначається непричетність засновника ТОВ «Синтез-Профіт» ОСОБА_1 до реєстрації та господарської діяльності вказаного товариства, є необґрунтованими, оскільки на час здійснення фінансово-господарських відносин ТОВ «Е.М. Плюс» з ТОВ «Синтез-Профіт», директором останнього був ОСОБА_2 .

Позивач стверджує, що відсутній вирок суду, що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб`єктів, а ні щодо ТОВ «Синтез-Профіт», а ні щодо ТОВ «Е.М. Плюс».

Відтак позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що за результатами перевірки контролюючим органом встановлено, що у перевіряємий період у ТОВ «Е.М. Плюс» були взаємовідносини з ТОВ «Синтез-Профіт» на підставі договору поставки від 18.11.2015 №18. На виконання вказаного договору складено видаткові, податкові накладні та платіжні доручення.

Відповідач зазначає, що вказані документи містять ряд недоліків, зокрема, у видаткових накладних не зазначено посади і прізвища осіб, які їх підписали та реквізити довіреностей.

Також, відповідач акцентує увагу, що видаткова накладна від 25.01.2016 підписана директором ТОВ «Синтез-Профіт» ОСОБА_2, в той час як директором ТОВ «Синтез-Профіт» з 21.01.2016 вже був ОСОБА_3 .

Відповідач стверджує, що до перевірки не надано сертифікатів якості, відповідності, походження, ветеринарні свідоцтва, гігієнічні висновки щодо придбаного товару, товарно-транспортні накладні.

За твердженнями відповідача, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 25.07.2017 по справі №761/7736/17 (провадження №1-кп/761/999/2017), встановлена непричетність засновника ТОВ «Синтез-Профіт» ОСОБА_1 до реєстрації та господарської діяльності вказаного товариства.

Вказане, на думку відповідача, свідчить про законність спірних рішень, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідь позивача на відзив.

У відповіді на відзив відповідача позивач зазначив виключно про недоліки оформлення відзиву відповідача.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою суду від 19.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.

Ухвалою від 13.08.2021 здійснено заміну відповідача на його правонаступника - ГУ ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (код ЄДР ВП 44116011).

Встановлені судом обставини.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, враховуючи пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Е.М. Плюс» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 29.09.2014 по 31.03.2018, за результатами якої складено акт перевірки від 21.08.2018 №556/26-15-14-01-03/39416303.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Е.М. Плюс»:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 132 614,00 грн.;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 85 274,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлені факти документального оформлення ТОВ «Е.М. Плюс» операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у суб`єкта господарювання ТОВ «Синтез-Профіт», за якими на підставі наданих до перевірки документів та податкової інформації, наявної в податковому органі, встановлено документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення.

Згідно акту перевірки, до перевірки не надані:

- документи, які посвідчують якість товару із зазначенням виробника, його відповідність вимогам законодавства;

- документи, що посвідчують факт транспортування, розвантаження-навантаження;

- перелік осіб і уповноважених приймати товарно-матеріальні цінності;

- документи що підтверджують факт зберігання та руху товарно-матеріальних цінностей.

Підписи у всіх видаткових накладних з боку ТОВ «Е.М. Плюс» неможливо ідентифікувати, оскільки не зазначені посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, не зазначені реквізити довіреностей. Аналогічно зазначено в акті перевірки по деяким видатковим накладним з боку ТОВ «Синтез-Профіт».

Також, в акті наголошено на тому, що видаткова накладна від 25.01.2016 №247 підписана директором ТОВ «Синтез-Профіт» ОСОБА_2, в той час як директором ТОВ «Синтез-Профіт» з 21.01.2016 вже був ОСОБА_3 .

Перевіркою не підтверджено фактичне переміщення товару від зазначеного постачальника до складських приміщень чи інших місць зберігання ТОВ «Е.М. Плюс», оскільки не надані товарно-транспортні накладні.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 25.07.2017 по справі №761/7736/17 (провадження №1-кп/761/999/2017), встановлена непричетність засновника ТОВ «Синтез-Профіт» ОСОБА_1 до реєстрації та господарської діяльності вказаного товариства.

На підставі акту перевірки від 21.08.2018 №556/26-15-14-01-03/39416303 винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 03.09.2018 №1197215140103, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 151 637,00 грн.;

- від 03.09.2018 №11952615140103, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 107 088,00 грн.

Позивач, вважаючи свої права порушеними, а спірні рішення від 03.09.2018 №1197215140103 в частині не підтвердження взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Синтез-профіт» (далі - ТОВ «Синтез-профіт») на загальну суму прибутку 95 618,00 грн., у тому числі - 85 592,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 10 026,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; від 03.09.2018 №11952615140103 в частині не підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Синтез-профіт» на загальну суму податку на додану вартість 99 062,00 грн., у тому числі - 79 250,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 19 812,00 - неправомірними, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно зі статтею 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з актом перевірки від 21.08.2018 №556/26-15-14-01-03/39416303 контролюючий орган дійшов висновку про недостатність первинних документів для підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ «Синтез-Профіт», а також встановлено наявність відкритого кримінального проваджень за статтею 205 КК України, фігурантом якого є посадова особа контрагента позивача, що виключає можливість врахування первинних документів підписаних з таким контрагентом.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій первинних документів, які складені у межах спірних правовідносин (податкові накладні, акти здачі-прийняття, тощо), вони відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, доказів зворотного відповідачем не надано.

В свою чергу, викладені в акті перевірки доводи відповідача про ймовірні порушення податкового законодавства підприємством-постачальником ТОВ «Синтез-Профіт» не можуть свідчити про порушення позивачем податкового законодавства та формування спірних сум податку на додану вартість, оскільки наведене не є підставою для позбавлення правового значення відповідних первинних та податкових документів, складених за наслідками господарських операцій між позивачем та ТОВ «Синтез-Профіт».

Досліджуючи питання пов`язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач має право на заняття наступними видами діяльності за КВЕД: код КВЕД 10.12 Виробництво м`ясних продуктів; 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (том 1 а.с. 15-17).

На підтвердження подальшого використання у власній господарській діяльності позивачем придбаної у ТОВ «Синтез-Профіт» м`ясної продукції позивачем долучено до матеріалів справи докази її подальшої реалізації в рамках укладених договорів, а саме: договори поставки та видаткові накладні (Том 2 а.с. 167-195).

За доводами позивача поставка товару здійснювалась силами ТОВ «Синтез-Профіт», на підтвердження чого, позивач витребував від ТОВ «Синтез-Профіт» відповідні докази, а саме, товарно-транспортні накладні, які були надані суду додатками до письмових пояснень від 27.11.2018 (том 1, а.с. 145-259).

Тому логічним є висновок, що придбання у ТОВ «Синтез-Профіт» товарів (м`ясної продукції) зумовлене власне необхідністю здійснення позивачем своєї звичайної господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Синтез-Профіт» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Том 1 а.с. 74-76).

Відповідно до пункту 201.7, 201.10 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Синтез-Профіт», було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товарів.

Суд звертає увагу, що порушень з приводу правильності оформлення та реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

При цьому, співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного постачання товарів вказує, що позивачем здійснювалися витрати на придбання у ТОВ «Синтез-Профіт» товарів для провадження своєї господарської діяльності з метою отримання доходу шляхом їх подальшої реалізації згідно укладених договорів поставки; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

У свою чергу відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження доводів, викладених в акті перевірки та запереченнях. В акті перевірки не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Судом не беруться до уваги посилання відповідача на наявність відкритих кримінальних проваджень у відношенні контрагента ТОВ «Синтез-Профіт», оскільки позивач не може нести відповідальність за дії контрагента по ланцюгу постачання.

Крім того, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25.07.2017 по справі №761/7736/17 (провадження №1-кп/761/999/2017), якою встановлена непричетність засновника ТОВ «Синтез-Профіт» ОСОБА_1 до реєстрації та господарської діяльності вказаного товариства, оскільки матеріалами справи підтверджено, що договір поставки від 18.11.2015 №18 та частина видаткових накладних підписані від ТОВ «Синтез-Профіт» директором ОСОБА_2 . При цьому, відповідачем не доведено, що у періоді, що перевірявся, директором ТОВ «Синтез-Профіт» був ОСОБА_1 .

Напроти, з витягу з ЄДР вбачається, що з 06.02.2015 та станом на листопад 2015 директором товариства був ОСОБА_2 , який і підписав первинні та облікові документи, наприклад, - т. 1., а.с. 77 і далі.

Що стосується доводів відповідача стосовно того, що видаткова накладна від 25.01.2016 №247 підписана директором ТОВ «Синтез-Профіт» ОСОБА_2 (Том 1 а.с. 216), в той час як директором ТОВ «Синтез-Профіт» з 21.01.2016 вже був ОСОБА_3 , то суд зазначає наступне.

З видаткової накладної від 25.01.2016 №247 вбачається, що вона виписана на доставку продукції на суму 2750,00 грн., в той же час податкова накладна від 25.01.2016 №78 на суму 2750,00 грн., яка є документом податкової звітності виписана саме директором ТОВ «Синтез-Профіт» - ОСОБА_3, як і інші податкові накладні з моменту його призначення з 14.01.2016 (т. 2, а.с.46, 48 та інші).

Отже, документи податкової звітності - оформлені належним чином, а сукупність інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду поставки - не дає підстав для сумніву щодо фактичного виконання спірних операцій.

Що стосується доводів відповідача відносно ненадання, зокрема, сертифікатів якості, відповідності, походження, ветеринарних свідоцтв, гігієнічних висновків щодо придбаного товару, слід зазначити, що відповідачем в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України не надано доказів витребування у позивача під час перевірки конкретно визначених документів, а відтак посилання на наведене є безпідставни.

Більш того, відповідачем нормативно не доведено перед судом необхідності наявності всіх вказаних документів у позивача. При цьому, суд звертає увагу, що вказані документи супроводжують товар, який у даному випадку був поставлений надалі, а відтак, вказані документи не можуть перебувати у позивача, оскільки супроводжують товар.

Відповідно до приписів частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява №803/02),»Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм ПК України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами контрагентів вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару за відсутності достовірних відомостей про зворотне, зокрема, щодо наміру штучного формування податкових вигод.

Отже, відповідачем не доведено правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 03.09.2018 №1197215140103 в частині не підтвердження взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Синтез-профіт» (далі - ТОВ «Синтез-профіт») на загальну суму прибутку 95 618,00 грн., у тому числі - 85 592,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 10 026,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; від 03.09.2018 №11952615140103 в частині не підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Синтез-профіт» на загальну суму податку на додану вартість 99 062,00 грн., у тому числі - 79 250,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 19 812,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, з огляду на що вони підлягають скасуванню у цій частині.

Згідно частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Враховуючи наведене та положення статті 139 КАС України позивачу підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 920,20 грн. (пл. дор. № 2342 від 08.11.2018).

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 241 - 246, 250, 251, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Е.М. Плюс» (код ЄДРПОУ 39416303, 02090, м. Київ, вул. Сновська, буд. 20) - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.09.2018 №1197215140103 в частині не підтвердження взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Синтез-профіт» (далі - ТОВ «Синтез-профіт») на загальну суму прибутку 95 618,00 грн., у тому числі - 85 592,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 10 026,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; від 03.09.2018 №11952615140103 в частині не підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Синтез-профіт» на загальну суму податку на додану вартість 99 062,00 грн., у тому числі - 79 250,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 19 812,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Е.М. Плюс» (код ЄДРПОУ 39416303, 02090, м. Київ, вул. Сновська, буд. 20) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) 2 920,20 грн. (дві тисячі дев`ятсот двадцять грн. 20 коп.) на відшкодування судового збору, сплаченого за пл. дор. № 2342 від 08.11.2018.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін