Рішення № 98985941, 13.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2021 року м. Київ № 640/18437/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1 до третя особа: Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області Служба судової охорони провизнання протиправним та скасування накази, поновлення на роботі

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, третя особа: Служба судової охорони, в якому просив суд визнати протиправним і скасувати наказ територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області від 18.05.2020 №294 «Про проведення атестування співробітників підрозділу особистої безпеки суддів Вищого антикорупційного суду територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області»; визнати протиправним і скасувати наказ від 10.07.2020 №127о/с, складений начальником відділу по роботі з персоналом територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області підполковником Служби судової охорони Олександром Шеверуном, яким капітана Служби судової охорони ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста (командира відділення) особистої безпеки суддів підрозділу особистої безпеки суддів Вищого антикорупційного суду територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області відповідно до Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони згідно з підпунктом 4 (у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів) пункту 2 розділу ХІІ в запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік), починаючи з 15.07.2020; зобов`язати територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області поновити капітана Служби судової охорони ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста (командира відділення) особистої безпеки суддів підрозділу особистої безпеки суддів ВАКС Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області (або на рівнозначній (аналогічній) посаді); стягнути з територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 15.07.220 по дату фактичного поновлення; допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 30 000,00 грн.; стягнути з територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, в тому числі пов`язані з наданою йому правничою допомогою адвокатом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2020 позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 04.11.2020 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на протиправність наказу відповідача про звільнення у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів, оскільки таке звільнення відбулося з порушенням частини другої статті 40, пунктів 1 та 2 статті 42, частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України. Так, всупереч указаним правовим нормам позивача не попереджено про можливе звільнення у зв`язку із скороченням посад та не запропоновано рівнозначної посади або іншої роботи за відповідною спеціальністю, ураховуючи наявність таких посад у новому штатному розписі, не враховано переважне право позивача на залишення на роботі, оскільки у нього в сім`ї перебуває на утриманні двоє неповнолітніх дітей.

Доводи про протиправність наказу відповідача від 18.05.2020 №294 «Про проведення атестування співробітників підрозділу особистої безпеки суддів Вищого антикорупційного суду територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області», відповідно до якого проведено його атестацію, позивач обґрунтував тим, що указаний наказ не було завчасно доведено до його відома, а саму атестацію необґрунтовано призначено для встановлення відповідності співробітників займаним посадам у підрозділі, який ліквідовано, що не відповідає вимогам статті 163 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої атестування проводиться з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки, визначення відповідності займаним посадам співробітників Служби судової охорони, вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення співробітників Служби судової охорони через службову невідповідність.

При цьому позивач зазначив, що відповідно до статті 12 Закону України «Про професійний розвиток» він не підлягав атестації станом на час видання оскаржуваного наказу про атестацію та станом на її проведення, оскільки відпрацював на займаній посаді менше одного року.

Окрім того, позивач стверджує, що успішно пройшов тестування на знання матеріальної частини пістолета Макарова, заходів поводження зі зброєю та порядку застосування вогнепальної зброї, чим підтвердив належний своїх знань, тому підстав для його звільнення не було.

Згідно з доводами позивача, викладеними в позові, про вищевказаний наказ він дізнався 10.07.2020, тобто у день проходження атестації, оскільки в установленому порядку наказ не було доведено до його відома, при цьому до 06.07.2020 він перебував на лікарняному.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в її задоволенні з огляду на необґрунтованість, стверджуючи, що оскаржувані накази видані в межах повноважень, відповідно до законодавства та обґрунтовано.

Зокрема, атестування співробітників підрозділу особистої безпеки суддів Вищого антикорупційного суду призначено у зв`язку з ліквідацією в установленому порядку цього підрозділу та з метою визначення можливості переміщення його співробітників на рівнозначні посади у новоствореному підрозділі або їх переміщенню на нижчі посади через службову невідповідність.

Відповідач уважає необґрунтованими доводи позивача про те, що відповідно до Закону України «Про професійний розвиток» він не підлягав атестації, як такий, що пропрацював на займаній посаді менше одного року. Наведене відповідач мотивує тим, що указаний Закон не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки позивач перебуває на публічній службі, проходження якої врегульоване актами спеціального законодавства.

Крім того, атестаційна комісія на підставі атестаційного листа, складеного безпосереднім керівником позивача, згідно з яким він отримав посередню характеристику за період проходження служби, а також незадовільного результату складання заліку з фізичної підготовки, обґрунтовано визнала позивача таким, що не відповідає займаній посаді та підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність, про що позивача повідомлено особисто під підпис.

Також відповідач зауважив, що станом на час звернення позивача до суду з позовом 07.08.2020 в частині визнання протиправним і скасування наказу від 18.05.2020 №294 «Про проведення атестування співробітників підрозділу особистої безпеки суддів Вищого антикорупційного суду територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області» сплинув визначений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України місячний строк для звернення до суду, що є підставою для залишення без розгляду позовної заяви в частині оскарження цього наказу.

Третя особа - Служба судової охорони надала суду письмове пояснення щодо позовної заяви, викладені у якому доводи є аналогічним тим, що викладені у відзиві відповідача.

Суд не бере до уваги доводи відповідача та третьої особи про пропуск позивачем установленого законодавством строку для оскарження наказу територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області від 18.05.2020 №294, оскільки доводи позивача, що він лише 10.07.2020 дізнався про цей наказ ними не спростовано, а відповідні докази на підтвердження того, що позивач раніше дізнався про указаний наказ ними не надано.

30.04.2021 позивач, керуючись частиною першою статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, звернувся до суду з клопотанням, в якому просив прийняти зміну предмету позову, зокрема, замість визнання протиправним і скасування наказу територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області від 18.05.2020 №294 «Про проведення атестування співробітників підрозділу особистої безпеки суддів Вищого антикорупційного суду територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області», просив визнати протиправним і скасувати рішення атестаційної комісії від 10.07.2020 про визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді та підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність.

Третя особа - Служба судової охорони у наданому суду письмовому запереченні щодо указаного клопотання просила відмовити у його задоволенні з огляду на те, що позивачем не дотримано установлений Кодексом адміністративного судочинства України строк звернення до суду із заявою про зміну предмету позову.

За наслідками розгляду вищевказаного клопотання, яке за своєю суттю є одночасно заявою про зміну предмету, а також та підстави позову, суд дійшов висновку про необхідність повернути його позивачу з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З аналізу вищенаведених статей можна дійти висновку, що в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви не пізніше ніж за п`ять днів до початку розгляду справи по суті.

Тобто в разі призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін згідно зі статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви не пізніше ніж за п`ять днів до початку розгляду справи по суті, а саме не пізніше двадцяти п`яти днів з дня відкриття провадження у справі.

Підставою позову є обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.

Предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача. Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не дають йому можливості задовольнити свої інтереси.

При цьому, слід зауважити, що розмір позовних вимог це кількісна характеристика позовних вимог, оскільки у статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України йдеться саме про збільшення розміру позовних вимог, а не про збільшення їх кількості. Збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі.

Окрім того, законодавець надавши позивачу право подати заяву про зміну позовних вимог зазначив, що зміна може стосуватися лише предмета або підстави позову.

Суд акцентує увагу, що позивач може змінити або підставу або предмет позову, оскільки зміна одночасно підстави і предмету фактично є новим позовом.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача, фактичних та/або юридичних.

Суд зазначає, що вищевказаним клопотання позивач замість позовної вимоги про визнання протиправним і скасування наказу відповідача від 18.05.2020 №294 «Про проведення атестування співробітників підрозділу особистої безпеки суддів Вищого антикорупційного суду територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області», просив визнати протиправним і скасувати рішення атестаційної комісії від 10.07.2020 про визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді та підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність. Водночас позивач фактично змінив підстави позову, обґрунтовуючи свою нову вимогу .

Таким чином, подане позивачем клопотання фактично одночасно є заявою про зміну предмету позову та підстави позову, та подана ним після сплину установленого законодавством строку для її подання.

У даному випадку право позивача на доступ до суду може бути реалізоване у спосіб подання ним нової позовної заяви, а не зміною предмету та підстав первинного позову.

Ознайомившись із матеріалами справи, суд встановив наступне.

Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» утворено Службу судової охорони як державний орган у системі правосуддя для підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, охорони приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу.

Починаючи з квітня 2019 року розпочато формування Служби судової охорони (далі також - Служба), утворено центральний орган управління та територіальні управління Служби судової охорони. Так, наказом Служби від 30.05.2019 №31 утворено територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області.

З матеріалів справи вбачається, що з 22.10.2019 ОСОБА_1 проходив службу в Службі судової охорони, зокрема з 25.12.2019 на посаді головного спеціаліста (командира відділення) відділення особистої безпеки суддів підрозділу особистої безпеки суддів Вищого антикорупційного суду територіального управління Служби охорони у м. Києві та Київській області.

Згідно з пунктом 19 додатку до наказу Служби судової охорони від 21.04.2020 №173 «Про внесення змін до штатних розписів Служби судової охорони» підрозділ особистої безпеки суддів Вищого антикорупційного суду територіального управління служби судової охорони у м. Києві та Київській області ліквідовано. Водночас згідно з указаним наказом утворено новий підрозділ - підрозділ особистої безпеки суддів (м. Київ, Київської області та суддів Вищого антикорупційного суду) територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області.

На виконання вимог вищевказаного наказу Служби судової охорони від 21.04.2020 №173 територіальним управлінням Служби судової охорони у м. Києві та Київській області видано наказ від 27.04.2020 №242 «Про оголошення наказу Служби судової охорони від 21.04.2020 №173», яким наказано:

- увести в дію з 27.04.2020 наказ Служби судової охорони від 21.04.2020 №173 «Про внесення змін до штатних розписів Служби судової охорони»;

- тимчасово виконуючому обов`язки начальника відділу по роботі з персоналом територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області ( Шеверун О.М. ) привести штатний розпис управління у відповідність до вимог наказу Служби від 21.04.2020 №173;

- начальнику служби документального забезпечення управління довести вимоги наказу Служби від 21.04.2020 №173 до відома керівників структурних підрозділів управління;

- контроль за виконанням наказу покладено на заступника начальника управління полковника Служби судово охорони Тютюна В.М .

Відповідно до наказу територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області від 27.04.2020 №242 «Про оголошення наказу Служби судової охорони від 27.04.2020 №173» вищевказаний наказ Служби судової охорони уведено в дію.

У зв`язку з викладеним 28.04.2020 відповідач письмово попередив позивача про можливе наступне звільнення із займаної посади відповідно до підпункту 4 (у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів) пункту 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, що підтверджується його підписом на цьому попередженні.

Згідно з доводами відповідачів з метою визначення чи підлягають співробітники ліквідованого підрозділу переміщенню на рівнозначні посади у новоствореному підрозділі або підлягають переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність вирішено провести атестування працівників ліквідованого структурного підрозділу для відбору найбільш професійно підготовлених співробітників, які здатні забезпечити належне виконання покладених на новостворений підрозділ завдань

Наказом територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області від 13.05.2020 №278 «Про створення атестаційної комісії територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області» створено атестаційну комісію та затверджено її склад (далі - атестаційна комісія).

Наказом територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області від 18.05.2020 №294 «Про проведення атестування співробітників підрозділу особистої безпеки суддів Вищого антикорупційного суду територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області» вирішено:

- розпочати роботу атестаційної комісії територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (далі - атестаційна комісія) з проведення атестування співробітників підрозділу особистої безпеки суддів Вищого антикорупційного суду з 20.05.2020;

- заступнику начальника територіального управління (начальнику забезпечення безпеки Вищого антикорупційного суду) управління полковнику Служби судової охорони Трясуну П.Р. до 22.05.2020: підготувати для надання на засідання атестаційної комісії атестаційні листи стосовно командира підрозділу особистої безпеки суддів Вищого антикорупційного суду управління підполковника Служби судової охорони ОСОБА_5 та заступника командира підрозділу особистої безпеки суддів Вищого антикорупційного суду управління майора Служби судової охорони ОСОБА_6 ; довести до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 інформацію про час та місце проведення атестування та забезпечити їх прибуття на засідання атестаційної комісії;

- командиру підрозділу особистої безпеки суддів Вищого антикорупційного суду управління підполковнику Служби судової охорони ОСОБА_5 до 25.05.2020: підготувати для надання на засідання атестаційної комісії атестаційні листи стосовно співробітників підрозділу особистої безпеки суддів Вищого антикорупційного суду управління; довести до співробітників підрозділу особистої безпеки суддів Вищого антикорупційного суду управління інформацію про час та місце проведення атестування та забезпечити їх прибуття на засідання атестаційної комісії;

- начальнику відділу з професійної підготовки та підвищення кваліфікації управління підполковнику Служби судової охорони Павлуші А.І. : організувати та провести підготовку стану службової підготовки співробітників підрозділу особистої безпеки суддів Вищого антикорупційного суду управління; результати перевірки стану службової підготовки співробітників підрозділу особистої безпеки суддів Вищого антикорупційного суду управління надати на засідання атестаційної комісії;

- голові атестаційної комісії Тютюну В.М. у разі необхідності залучити представників Федерації рукопашного бою України, Федерації охоронців України, інструкторів та викладачів Інституту Управління державної охорони України Київського національного університету імені Тараса Шевченка, за їх згодою як консультантів-експертів для визначення рівня професійної компетенції співробітників підрозділу особистої безпеки суддів Вищого антикорупційного суду управління;

- засідання атестаційної комісії провести за адресою: проспект Соборності, 15/17, м. Київ;

- перевірку стану службової підготовки та атестування співробітників підрозділу особистої безпеки суддів Вищого антикорупційного суду управління, які перебувають у відпустках, провести після виходу їх із відпусток.

10.07.2020 проведено атестацію позивача.

Згідно з рішенням атестаційної комісії, оформленим протоколом від 10.07.2020, №6, атестаційна комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді та підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність, про що 10.07.2020 його письмово попереджено, що підтверджується його підписом у цьому протоколі.

10.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до керівництва територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області про звільнення його зі служби судової охорони в запас Збройних Сил згідно з Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (у зв`язку із скороченням штату або проведення організаційних заходів) пункту 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони.

Наказом територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області від 10.07.2020 №127 ос/с «По особовому складу» капітана Служби судової охорони ОСОБА_1 , головного спеціаліста (командира відділення) відділення особистої безпеки суддів підрозділу особистої безпеки суддів Вищого антикорупційного суду територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області 15.07.2020 звільнено зі служби в Службі судової охорони згідно з підпунктом 4 (у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів) пункту 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони в запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік).

Не погоджуючись із вищевказаними наказом Служби судової охорони від 18.05.2020 №294 та наказом територіального відділення Служби охорони у м. Києві та Київській області від 10.07.2020 №127 о/с, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною шостою статті 163 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони визначається у відповідному положенні, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією.

Частиною другою статті 163 названого Закону визначено, що призначення на посади та звільнення з посад співробітників Служби у центральному органі управління та керівників Служби у центральному органі управління та керівників і заступників керівників територіальних підрозділів Служби здійснюється Головою Служби судової охорони, а інших співробітників Служби судової охорони у територіальних підрозділах - керівниками відповідних територіальних підрозділів.

Відповідно до частини п`ятої статті 163 вищевказаного Закону з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки, визначення відповідності займаним посадам співробітників Служби судової охорони, вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення співробітників Служби судової охорони через службову невідповідність проводиться їх атестування в порядку, що визначається Головою Служби.

Згідно з пунктом 3 розділу 1 Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (далі - Положення), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 №1052/0/15-19, співробітниками Служби є громадяни, які в добровільному порядку прийняті на службу до Служби, склали Присягу співробітника Служби та яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання.

Ураховуючи викладене, позивач перебував не на державній службі, як він помилково вважає, а проходив службу в Службі судової охорони, що, в свою чергу, свідчить його перебування на публічній службі.

Пунктом 2 розділу VІ Положення передбачено, що перелік посад, що підлягають заміщенню співробітниками, та перелік посад для призначення (звільнення) співробітників визначаються Головою Служби.

Згідно з пунктом 1 розділу ІV Положення призначення на посади співробітників Служби (крім призначення на рівнозначні або нижчі посади) здійснюється виключно за результатами конкурсу, що проводиться Державною судовою адміністрацією України в порядку, визначеному Вищою радою правосуддя.

Відповідно до пункту 1 розділу VІ Положення співробітники призначаються на посади, які передбачені штатом в центральному органі управління чи територіальних підрозділах, наказами по особовому складу відповідних керівників (начальників) згідно з номенклатурою посад.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 розділу ХІІ Положення співробітник звільняється зі служби, а служба припиняється у зв`язку зі скороченням штату або проведення організаційних заходів.

Отже, у разі скорочення штату або проведення організаційних заходів відповідач має право звільнення відповідного співробітника Служби судової охорони із займаної посади.

Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, а також строкового трудового договору до закінчення строку його чинності власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників також передбачено пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Згідно з приписами частини четвертої статі 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» граничну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує Державна судова адміністрація України. Рішення про утворення територіальних підрозділів Служби судової охорони приймається Головою Служби за погодженням з Державною судовою адміністрацією України. Структуру та штатну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує Голова Служби за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.

Аналогічного змісту норми містяться у вищевказаному Положенні.

Відповідно до приписів пунктів 19 та 20 Положення Голова Служби судової охорони очолює Службу та здійснює керівництво її діяльністю з питань, що належать до його повноважень, видає накази, розпорядження та доручення, організовує та контролює їх виконання.

Таким чином, накази Голови Служби судової охорони з питань, що належать до його повноважень, є обов`язковими до виконання територіальним підрозділами Служби.

На виконання наданих йому повноважень Голова Служби судової охорони видав наказ від 21.04.2020 №173 «Про внесення змін до штатних розписів Служби судової охорони» (далі - наказ №173), відповідно до пункту 19 додатку до якого підрозділ особистої безпеки суддів Вищого антикорупційного суду ліквідується та утворюється новий підрозділ - підрозділ особистої безпеки суддів (м. Київ, Київської області та суддів Вищого антикорупційного суду).

Наведеним підтверджуються внесення змін до штатного розпису відповідача, зокрема, в частині, що стосується позивача.

Частиною першою статті 49-2 Кодексу законів про працю України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Суд критично сприймає доводи відповідача стосовно неможливості застосування норм Кодексу законів про працю України при вирішенні даного спору, який стосується проходження позивачем публічної служби та звільнення з цієї служби, оскільки за загальним правилом норми трудового законодавства є субсидіарними, тобто підлягають застосуванню у відносинах публічної служби, якщо ці відносини не врегульовані актами спеціального законодавства.

Разом з тим доцільно зауважити, що частиною четвертою статті 40 указаного Кодексу встановлено, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Оскільки Положенням не передбачено жодних особливостей стосовно звільнення зі служби співробітників Служби судової охорони у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі реорганізацією, скороченням чисельності або штату працівників, то в цьому випадку підлягає застосуванню порядок звільнення, передбачений Кодексом законів про працю України.

Суд не бере до уваги доводи позивача про порушення відповідачем процедури його звільнення.

Оскільки як встановлено судом вище, позивача належним чином під підпис 28.04.2020 письмово попереджено про можливе наступне звільнення у зв`язку зі змінами у штатному розписі територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області згідно з підпунктом 4 пункту 2 розділу ХІІ Положення. Звільнення відбулося 15.07.2020, тобто через більш як два місяці після попередження.

Окрім того, позивачу при звільненні письмово запропоновано для працевлаштування шість посади, зокрема посаду командира одинадцятого взводу охорони третього підрозділу охорони (м. Київ), з якою він погодився, що підтверджується його підписом на цій пропозиції.

Однак, у подальшому позивач звернувся до керівництва територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області з рапортом від 10.07.2020, в якому висловив бажання звільнитися зі служби в Службі судової охорони відповідно до підпункту 4 (у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів) пункту 2 розділу ХІІ Положення в запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік).

Указаний рапорт позивача відповідачем було задоволено шляхом видання оскаржуваного наказу про його звільнення.

У позовній заяві відсутні доводи позивача про те, що указаний рапорт написано та подано ним під тиском.

У ході судового розгляду справи докази зазначеного судом також не здобуто.

Відтак, наказ про звільнення позивача виданий відповідачем в межах повноважень та на підставі закону, тому підстави для визнання його протиправним і скасування у суду відсутні.

Водночас суд не вбачає підстав для визнання протиправним і скасування наказу відповідача від 18.05.2020 №294.

Розділом VІІІ Положення передбачено, що з метою визначення рівня службової підготовки, ділових та моральних якостей, відповідності займаним посадам проводиться атестування співробітників.

Умови та порядок проведення атестування визначаються Головою Служби.

Порядок атестування співробітників Служби з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей співробітників, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар`єри визначено Інструкцією про порядок атестування співробітників Служби судової охорони, затвердженої наказом Служби судової охорони від 04.06.2019 №39 (далі - Інструкція).

Так, згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції атестування співробітників проводиться:

1)для вирішення питань стосовно присвоєння спеціальних звань у порядку переатестування;

2) для вирішення питань стосовно присвоєння спеціальних звань у порядку заохочення;

3) для вирішення питань про відповідність займаній посаді;

4)для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

5) для вирішення питання про звільнення зі служби в Службі через службову невідповідність.

Рішення про проведення атестування та про строки, у які проводиться атестування, приймає Голова Служби судової охорони (далі - Голова), керівники територіальних підрозділів стосовно осіб, які призначаються на посади їх наказами (пункт 4 розділу І Інструкції).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що начальником територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області в межах повноважень та відповідно до підстав, визначених законодавством, прийнято наказ територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області від 18.05.2020 №294 «Про проведення атестування співробітників підрозділу особистої безпеки суддів Вищого антикорупційного суду територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області», метою якого, як зазначено в його преамбулі, є оцінка ділових, професійних, особистих якостей співробітників вищевказаного підрозділу, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів на підставі глибокого і всебічного вивчення для визначення відповідності займаним посадам.

Що стосується доводів позивача про протиправність вищевказаного наказу з огляду на його невідповідність статті 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників» у зв`язку з призначенням атестування позивача, то суд звертає увагу на наступне.

Статтею 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників» визначено категорії працівників, які не підлягають атестуванню, а саме: працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року; вагітні жінки; особи, які здійснюють догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом, інвалідом дитинства; одинокі матері або одинокі батьки, які мають дітей віком до чотирнадцяти років; неповнолітні; особи, які працюють за сумісництвом.

Норми указаного Закону є загальними (базовими) щодо регулювання відносин із атестування працівників, не суперечать законодавству про Службу судової охорони, а тому поширюються на відносини з атестування співробітників Служби. Наведене узгоджується з висновками Пленуму Вищого адміністративного суду України, викладеного в постанові від 29.09.2016 №11 «Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок не проходження ними атестації», згідно з якою положення статті 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників» є загальними (базовими) щодо регулювання відносин із атестування працівників, не суперечать Закону, а тому поширюються на відносини з атестування поліцейських.

Ураховуючи, що як встановлено судом вище, позивач посаду головного спеціаліста (командира відділення) відділення особистої безпеки суддів підрозділу особистої безпеки суддів Вищого антикорупційного суду обіймав з 25.12.2019 та станом на час проведення його атестації 10.07.2020 не сплинув річний строк його перебування на цій посаді, суд погоджується з доводами позивача про відсутність у відповідача підстав для проведення атестування позивача відповідно до статті 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників».

Проте, незважаючи на викладене, у суду відсутні підстави для визнання протиправним і скасування наказу від 18.05.2020 №294, оскільки цим наказом безпосередньо не передбачено проведення атестування позивача. А сам по собі факт призначення відповідачем вищевказаним указаним наказом атестування співробітників підрозділу особистої безпеки суддів Вищого антикорупційного суду Служби судової охорони, до складу якого також входив позивач, та надання цим наказом його керівнику доручення підготувати стосовно нього в числі інших співробітників цього підрозділу атестаційний лист для надання на засідання атестаційної комісії, а також повідомити позивача про час та місце проведення атестування, не зумовлює порушення цим наказом прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Доводи позивача про те, що згаданий наказ належним чином не був доведений до його відома також не заслуговують на увагу суду, оскільки вказана обставина не впливає на правомірність цього наказу.

Отже, наказ відповідача від 18.05.2020 №294 «Про проведення атестування співробітників підрозділу особистої безпеки суддів Вищого антикорупційного суду територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області» є правомірним, тому вимога позивача про визнання його протиправним і скасування є необґрунтованою та задоволенню судом не підлягає.

За висновком суду позивач обрав невірний спосіб захисту свого порушеного права, пред`явивши до відповідача вищевказану позовну вимогу, оскільки належним способом захисту його прав, які він уважає порушеними внаслідок видання згаданого наказу і проведення його атестування, наразі може бути визнання протиправним і скасування рішення атестаційної комісії про визнання позивача таким, що не відповідає займаній посаді та підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність.

Оцінка доводів позивача про його відповідність займаній посаді та доводів відповідача про невідповідність позивача займаній посаді виходить за межі даного спору і підлягає оцінці судом у разі оскарження позивачем до суду рішення атестаційної комісії про його невідповідність займаній посаді та про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність.

Відповідач належним чином довів суду правомірність оскаржуваних наказів.

Беручи до уваги, що решта позовних вимог є похідними від вимог позивача про визнання протиправним і скасування наказу територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області від 10.07.2020 №127о/с про його звільнення, яка задоволенню судом не підлягає, то решта позовних вимог також не підлягають задоволенню судом.

Таким чином, позовні вимоги в цілому є необґрунтованими та задоволенню судом не підлягають.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на відмову у задоволенні позову понесені позивачем судові витрати у зв`язку зі зверненням до суду відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 19,77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Судові витрати покласти на позивчаа.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур