Рішення № 98985856, 13.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2021 року м. Київ №640/26497/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового засідання адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Опіка» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринкупровизнання протиправною та скасування постанови

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Опіка» з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, в якому просило визнати протиправною і скасувати постанову Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.09.2020 №346-ДП-КУА про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів у виді анулювання ліцензії.

Ухвалою суду від 29.10.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020, заяву ТОВ «КУА АПФ «Опіка» про вжиття заходів забезпечення позову залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 02.11.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність оскаржуваної постанови, якою за невиконання позивачем розпорядження Комісії від 18.02.2020 №16-ДП-КУА про усунення порушень законодавства про цінні папери до нього застосовано санкцію у виді анулювання ліцензії на провадження діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів. Згідно з доводами позивача указане розпорядження є протиправним, оскільки ґрунтується на невірних висновках Комісії про порушення позивачем законодавства, тому його невиконання не могло слугувати підставою для притягнення позивача до вищевказаного виду відповідальності. Окрім того, оскаржувана постанова прийнята з порушенням установленої законодавством процедури, оскільки її прийняттю не передувало складення Комісією акта про невиконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов. Також в постанові не зазначено імені та по батькові уповноваженої особи, яка її винесла, що є додатковим підтвердженням невідповідності постанови вимогам законодавства.

Застосування до позивача найсуворішого виду відповідальності - санкції у виді анулювання ліцензії без достатнього обґрунтування щодо її необхідності, тоді як законодавство містить низку більш м`яких видів відповідальності, є необґрунтованим та не пропорційним.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в її задоволенні, стверджуючи про дотримання процедури при прийнятті оскаржуваної постанови та її обґрунтованість. Заначив, що прийняттю постанови передувало складення акта про правопорушення на ринку цінних паперів, в якому зафіксовано факт невиконання позивачем відповідного розпорядження Комісії про усунення порушень законодавства. Постанова містить ім`я, по батькові та прізвища уповноважених осіб Комісії, які винесли цю постанову. Висновки про невиконання позивачем розпорядження Комісії від 18.02.2020 №16-ДП-КУА є обґрунтованими, позивач доказів виконання цього розпорядження станом на визначену в розпорядженні дату Комісії не надав. Доводи позивача щодо відсутності порушення, зафіксованого у вищевказаному розпорядженні, яке він мав усунути, не стосуються предмету цього спору та виходять за його межі.

У відповіді на відзив позивач заперечив доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву з підстав, викладених у позові, зауваживши, що оскаржувана постанова винесена Комісією не лише у зв`язку з невиконанням ним вищевказаного розпорядження, але, й у зв`язку з подальшим, як зазначив в цій постанові відповідач, триваючим порушенням ним пункту 14 частини першої статті 49 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

У запереченні на вищевказану відповідь відповідач, окрім, викладених вище аргументів проти заявленого позову, також зауважив про відсутність підстав для застосування у спірних правовідносинах статті 250 Господарського кодексу України з огляду на те, що, наразі, підлягає застосуванню стаття 12 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», яка містить спеціальні норми, що визначають порядок застосування санкцій до юридичних осіб за правопорушення на ринку цінних паперів, у системі накопичувального пенсійного забезпечення. Відповідно до частини шостої цієї статті юридична особа може бути притягнута до відповідальності за вчинення правопорушення на ринку цінних паперів, у системі накопичувального пенсійного забезпечення не пізніше трьох років з дня його вчинення незалежно від санкцій. Тому вищевказана постанова винесена в межах установлених законодавством строків.

Щодо доводів позивача про притягнення позивача оскаржуваною постановою до відповідальності не тільки за невиконання розпорядження від 18.02.2020 №16-ДП-КУА, а й за триваюче порушення пункту 14 частини першої статті 49 Закону України «Про недержавне пенсійне страхування», відповідач вказав, що твердження про таке триваюче порушення в указаній постанові було вжите ним виключно в контексті невиконання вищевказаного розпорядження.

Обрання до позивача найсуворішого виду відповідальності за вчинене порушення відповідач обґрунтував тим, що дотримання суб`єктами господарювання загальних обмежень щодо структури активів пенсійного фонду є вкрай важливим зобов`язанням ліцензіата під час провадження діяльності з управління активами пенсійних фондів.

Ознайомившись із матеріалами справи суд встановив, що на підставі ліцензії на провадження діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів від 30.10.2012 серії АВ №614843, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, строком дії з 25.07.2006, позивач здійснює діяльність з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Опіка». У його адмініструванні перебувають такі недержавні пенсійні фонди:

- Відкритий недержавний пенсійний фонд «Пенсійна опіка» (скорочена назва - ВНПФ «Пенсійна опіка»);

- Корпоративний пенсійний фонд «Стирол» (скорочена назва - КПФ «Стирол»);

- Відкритий недержавний пенсійний фонд «Ніка» (скорочена назва - ВНПФ «Ніка»).

18.02.2020 Комісією винесене розпорядження №16-ДП-КУА про усунення порушень законодавства про цінні папери, яким ТОВ «КУА АПФ «Опіка» у термін до 06.03.2020 зобов`язано усунути порушення законодавства шляхом приведення у відповідність до пункту 14 частини першої статті 49 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» активів пенсійного фонду ВНПФ «Ніка» та до 06.03.2020 письмово поінформувати уповноважену особу Комісії та Департамент нагляду за професійними учасниками фондового ринку про виконання цього розпорядження.

Розпорядження належним чином направлене на адресу позивача поштою, його отримання 28.02.2020 ним не заперечувалося.

З огляду на відсутність від ТОВ «КУА АПФ «Опіка» станом на 10.03.2020 інформації про виконання розпорядження від 18.02.2020 №16-ДП-КУА Комісією винесено постанову від 28.07.2020 про порушення щодо названого товариства справи про правопорушення на ринку цінних паперів та запропоновано його керівнику (уповноваженій особі) прибути до Комісії для підписання акта про правопорушення на ринку цінних паперів та надання письмових пояснень 06.08.2020 об 11:40 год.

06.08.2020 Комісією за участі уповноваженої особи ТОВ «КУА АПФ «Опіка» Волкова А.П. складено акт №299-ДП-КУА про правопорушення на ринку цінних паперів, в якому зафіксовано невиконання названим товариством розпорядження від 18.02.2020 №16-ДП-КУА.

Уповноважена особа позивача примірник акта отримала, що підтверджується її підписом на акті.

Відповідно до постанови від 02.09.2020 про розгляд справи про правопорушення на ринку цінних паперів Комісія призначила до розгляду на 10.09.2020 справу про правопорушення на ринку цінних паперів стосовно ТОВ «КУА АПФ «Опіка», примірник якого направила на адресу позивача поштою. Отримання цієї постанови позивач не заперечує.

За наслідками розгляду вищевказаної постанови Комісією винесено оскаржувану постанову від 10.09.2020 №346-ДП-КУА, якою до позивача застосовано санкцію у вигляді анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами), виданої на підставі рішення Комісії від 12.04.20216 №403.

Оцінюючи правомірність такого розпорядження суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, ї посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (далі також - Закон №222-VIII) регулюються суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначається виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлюється уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.

У статті 1 Закону №222-VIII міститься визначення термінів, зокрема:

- ліцензіат - суб`єкт господарювання, який має ліцензію на провадження встановленого законом виду господарської діяльності;

- ліцензійні умови - нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, іншого уповноваженого законом органу державної влади, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог, обов`язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії; органу ліцензування - орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або уповноважений законом державний колегіальний орган;

- анулювання ліцензії повністю або частково - позбавлення суб`єкта господарювання права на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, на який йому видано ліцензію, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання ліцензії повністю або частково, про що робиться запис у ліцензійному реєстрі.

Частиною першою статті 9 Закону №222-VIII встановлено обов`язок ліцензіата виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності.

Орган ліцензування для цілей цього Закону за відповідним видом господарської діяльності здійснює контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов та за результатами перевірки приймає рішення (пункт 3 частини третьої статті 6 Закону №222-VIII).

Виходячи зі змісту вказаних статей Закону №222-VIII ліцензіат має дотримуватися вимог ліцензійних умов, а органу ліцензування надано право здійснення контролю за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов та за результатами проведеної перевірки останнього приймати рішення.

Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону №222-VIII визначено, що виключно законами визначаються підстави для видачі ліцензії, залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду, відмови у видачі ліцензії, переоформлення ліцензії, розширення та звуження провадження виду господарської діяльності ліцензіатом, зупинення, відновлення дії ліцензії повністю або частково, анулювання ліцензії повністю або частково і строки прийняття та набрання чинності рішеннями органів ліцензування.

Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначає Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (далі також - Закон №448/96-ВР).

Згідно зі статтею 1 цього Закону державне регулювання ринку цінних паперів - здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері; професійних учасників ринку цінних паперів - осіб, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (в наведених у рішенні нормативних положеннях - Комісія). Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством (частина перша статті 5 Закону №448/96-ВР).

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону №448/96-ВР Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює порядок та видає ліцензії, передбачені статтею 4 цього Закону, а також анулює зазначені ліцензії в разі порушення вимог законодавства.

За змістом пункту 10 статті 8 названого Закону Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов`язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та фондовий ринок, а також законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 5 статті 8 Закону №448/96-ВР Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку також надано право у разі порушення законодавства про цінні папери та/або про систему накопичувального пенсійного забезпечення виносити попередження, зупиняти на строк до одного року обіг цінних паперів, зупиняти або анулювати дію ліцензій, передбачених статтею 4 цього Закону.

Підпунктом 35 пункту 4, підпунктом 64 пункту 5 Положення про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 №1063/2011, визначено, що Комісія відповідно до покладених на неї завдань у встановленому нею порядку видає, переоформлює, зупиняє дію або анулює ліцензії на провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів та видає дублікати і копії таких ліцензій; а також має право накладати на осіб, винних у порушенні вимог законодавства про цінні папери, адміністративні стягнення, а також штрафні та інші санкції аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Підпунктом 2.4 пункту 2 розділу ХVІІ Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16.10.2012 №1470 Комісії надано право застосовувати до юридичних осіб санкцію у виді анулювання дії ліцензії, виданої Комісією, - за порушення вимог законодавства щодо цінних паперів, у тому числі нормативно-правових актів Комісії.

Згідно з пунктом 1 розділу VI Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами), затверджених рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.07.2013 №1281 (далі також - Ліцензійні умови), Комісія має право прийняти рішення про анулювання ліцензії компанії з управління активами з підстав, встановлених законодавством, яке регулює діяльність з управління активами інституційних інвесторів.

Пунктом 2 цього ж розділу Ліцензійних умов визначено низку підстав для анулювання ліцензії. Так, відповідно до підпункту 16 цього пункту підставою для анулювання ліцензії може бути акт про невиконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов.

Наявність у Комісії вказаних вище повноважень, зокрема, щодо анулювання за наявності відповідних підстав виданої суб`єкту господарювання ліцензії, позивачем не заперечується. Як вбачається із позову, його доводи про протиправність оскаржуваної постанови мотивуються тим, що постанова є неправильною по суті, оформлена з деякими недоліками та прийнята з порушенням установленої законодавством процедури.

Суд не погоджується з доводами позивача про порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваної постанови, вмотивованими тим, що її прийняттю не передувало складення акта про невиконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов, який є підставою для анулювання ліцензії, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, прийняттю оскаржуваної постанови Комісією передувало, зокрема, складення акта від 06.08.2020 №299-ДП-КУА про правопорушення на ринку цінних паперів, в якому зафіксовано невиконання позивачем розпорядження від 18.02.2020 №16-ДП-КУА про усунення порушення законодавства шляхом приведення у відповідність до пункту 14 частини першої статті 49 Закону №1057-IV активів пенсійного фонду НВНПФ «Ніка» та до 06.03.2020 письмово поінформувати уповноважену особу Комісії та департамент нагляду за професійними учасниками фондового ринку про виконання цього розпорядження.

Назва цього акта «про правопорушення на ринку цінних паперів», а не «про невиконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов» не впливає на його суть, відповідно до якої Комісією встановлено порушення позивачем вимог законодавства на ринку цінних паперів, а саме пункту 14 частини першої статті 49 Закону №1057-IV, що у свою чергу є порушенням Ліцензійних умов.

Такого висновку суд дійшов з аналізу змісту пункту 11 глави 3 розділу II Ліцензійних, відповідно до якого ліцензіат здійснює діяльність відповідно до вимог законодавства України з урахуванням особливостей, передбачених Законами України «Про інститути спільного інвестування», «Про недержавне пенсійне забезпечення» і нормативно-правовими актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку і Комісії з цього питання. Отже, порушення вимог законодавства України, зокрема й Закону №1057-IV, у свою чергу, є порушенням ліцензіатом Ліцензійних умов.

Отже, оскаржувана постанова прийнята Комісією в установленому порядку на підставі акта від 06.08.2020 №299-ДП-КУА про невиконання позивачем розпорядження про усунення порушень законодавства/Ліцензійних умов.

При цьому суд наголошує, що позивач належним чином був повідомлений про дату, час та місце складання цього акту, а його уповноважена особа за довіреністю - Волков А.А. був присутній при складенні акта, надав письмові пояснення щодо виявленого порушення на 9 аркушах та отримав його примірник, що підтверджується його підписом на акті.

За наведених обставин доводи позивача про порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваної постанови, якими він обґрунтовує свій позов, не знайшли підтвердження в ході судового розгляду справи.

Також всупереч твердженню позивача про незазначення в оскаржуваній постанові імені та по батькові уповноваженої особи, що її прийняла, указана постанова містить необхідну інформацію про таких уповноважених осіб із зазначенням їхнього імені, по батькові та прізвища, а саме - члени Комісії Назарчук І.Р. , Панченко О.С. , Тарабакін Д.В. , що підтверджується її змістом.

Суд не бере до уваги доводи позивача про неправильні висновки Комісії щодо невиконання ним розпорядження Комісії від 18.02.2020 №16-ДП-КУА, вмотивовані тим, що указаним розпорядженням необґрунтовано встановлено порушення вимог законодавства, а саме пункту 14 частини першої статті 49 Закону №1057-IV, оскільки оцінка судом таких доводів стосується правомірності розпорядження Комісії від 18.02.2020 №16-ДП-КУА, а тому виходить за межі даного спору і не стосується правомірності оскаржуваної постанови.

Доказів визнання протиправним і скасування вищевказаного розпорядження суду не надано, що дає підстави суду стверджувати про обов`язок позивача виконати це розпорядження відповідно до приписів пункту 10 статті 8 Закону №448/96-ВР.

Листом від 03.03.2020 №01-03/03 позивач повідомив Комісію про вжиття заходів щодо усунення порушень на виконання розпорядження від 18.02.2020 №16-ДП-КУА, водночас зазначивши про неможливість їх усунути у визначений цим розпорядженням строк - до 06.03.2020, тому просив переглянути указаний термін виконання розпорядження, продовживши його в строк до 30.06.2020.

У подальшому листом від 05.03.2020 №01-05/03 позивач додатково повідомив Комісію про вжиття заходів щодо усунення порушень на виконання розпорядження від 18.02.2020 №16-ДП-КУА та просив продовжити строк його виконання до 30.06.2020.

З наведеного вбачається, що позивач визнав факт вчинення порушення, яке розпорядженням від 18.02.2020 №16-ДП-КУА Комісія зобов`язала його в строк до 06.03.2020 усунути, згідно з його доводами, викладеними у вищевказаних листах, вживав заходів щодо їх усунення. Однак, в установлений строк - до 06.03.2020 Комісію про усунення цих порушень не повідомив, що свідчить про невиконання ним указаного розпорядження.

Дану обставину позивачем не спростовано, тому Комісія обґрунтовано зафіксувала це порушення в акті від 06.08.2020 №299-ДП-КУА, який і став підставою для прийняття оскаржуваної постанови.

При цьому суд не погоджується з твердженням позивача, що зазначеною постановою його притягнуто до відповідальності не тільки за невиконання розпорядження від 18.02.2020 №16-ДП-КУА, а й за порушення пункту 14 частини першої статті 49 Закону №1057-IV, яке він обґрунтовує викладеним в постанові твердженням про триваюче правопорушення ТОВ «КУА АПФ «Опіка» (протягом грудня 2019 року - серпня 2020 року відсоток інших активів пенсійного фонду ВНПФ «Ніка» в результаті додаткового інвестування не відповідав вимогам Закону України), оскільки вказане твердження вжите відповідачем виключно в контексті невиконання товариством розпорядження від 18.02.2020 №16-ДП-КУА, за невиконання якого до нього й застосовано санкцію.

Водночас не заслуговують на увагу суду доводи позивача про те, що Комісія необґрунтовано та непропорційно застосувала до нього найсуворішу санкцію у виді анулювання ліцензії за вчинення правопорушення, з яким він не погоджується.

Як зазначено судом вище, підпунктом 16 пункту 2 цього ж розділу VI Ліцензійних умов конкретно встановлено, що підставою для анулювання Комісією ліцензії може бути акт про невиконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов. Беручи до уваги наведене та доводи Комісії про те, що дотримання загальних обмежень щодо структури активів пенсійного фонду є вкрай важливим зобов`язанням ліцензіата під час провадження діяльності з управління активами пенсійних фондів, а також встановлені Комісією обставини, не спростовані позивачем, щодо того, що порушення, яке відповідно до розпорядження від 18.02.2020 №16-ДП-КУА підлягало усуненню позивачем до 06.03.2020, не було усунуте ним станом на 31.08.2020, то суд уважає, що відповідач обґрунтовано застосував до позивача санкцію у виді анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами), виданої на підставі рішення Комісії від 12.04.2016 №403.

Спростовуючи доводи позивача про прийняття Комісією оскаржуваної постанови поза межами строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу України, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно з частиною першою статті 250 цього ж Кодексу адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

При цьому частинами першою та другою статті 241 Господарського кодексу України визначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

У свою чергу, правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів визначає Закон №448/96-ВР, який містить спеціальні норми, що визначають порядок застосування санкцій до юридичних осіб за правопорушення на ринку цінних паперів, у системі накопичувального пенсійного забезпечення.

Відповідно до частини шостої указаної статті юридична особа може бути притягнута до відповідальності за вчинення правопорушення на ринку цінних паперів, у системі накопичувального пенсійного забезпечення не пізніше трьох років з дня його вчинення незалежно від санкцій.

Відтак, відповідач в межах трирічного строку з дня вчинення позивачем порушення - невиконання розпорядження Комісії від 18.02.2020 №16-ДП-КУА, яке мало місце 06.03.2020, притягнув позивача до відповідальності шляхом прийняття оскаржуваної постанови.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, враховуючи принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином довів правомірність оскаржуваної постанови, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення. Тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову підстави для відшкодування позивачу судових витрат відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Опіка» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко