Рішення № 98985835 від 13.08.2021 , Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2021 року м. Київ № 640/22072/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетоненерго»

до 1. Державної податкової служби України,

2. Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетоненерго» (далі - позивач, ТОВ «Бетоненерго») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-1, ДФС України), Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач-2, ГУ ДФС у місті Києві) в якому, з урахуванням внесених заявою від 28.05.2019 уточнень, просило:

1. визнати протиправними та скасувати в повному обсязі рішення комісії ГУ ДФС у м. Києві

- №963533/41491196 від 23.10.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної №83 від 24.11.2017;

- №965842/41491196 від 25.10.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної №67 від 20.11.2017;

- №965843/41491196 від 25.10.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної №84 від 28.11.2017;

- №965844/41491196 від 25.10.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної №86 від 30.11.2017;

- №965845/41491196 від 25.10.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної №70 від 21.11.2017;

- №965847/41491196 від 25.10.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної №90 від 30.11.2017;

- №965848/41491196 від 25.10.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної №87 від 30.11.2017;

- №969603/41491196 від 29.10.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної №74 від 22.11.2017;

- №969604/41491196 від 29.10.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної №71 від 21.11.2017;

- №969605/41491196 від 29.10.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної №99 від 24.11.2017;

- №969606/41491196 від 29.10.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної №58 від 16.11.2017;

- №975502/41491196 від 02.11.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної №103 від 24.11.2017;

- №975503/41491196 від 02.11.2018 про відмову у реєстрації розрахунку коригування №3 від 06.11.2017 до податкової накладної № 73 від 23.10.2017;

2. зобов`язати ДФС України здійснити реєстрацію податкових накладних №83 від 24.11.2017, №67 від 20.11.2017, №84 від 28.11.2017, №86 від 30.11.2017, №70 від 21.11.2017, №90 від 30.11.2017, №87 від 30.11.2017, №74 від 22.11.2017, №71 від 21.11.2017, №99 від 24.11.2017, №58 від 16.11.2017, №103 від 24.11.2017 та розрахунок коригування №3 від 06.11.2017 до податкової накладної № 73 від 23.10.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкової накладної є безпідставними та протиправними. Позивач стверджує, що у квитанції про прийняття податкової накладної та розрахунку коригування не було зазначено конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладеної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкових накладних, а в оскаржуваних рішеннях взагалі не зазначено, які саме порушення і в яких саме наданих документах містяться недоліки, а також яких саме документів не вистачає чи яку іншу інформацію необхідно надати. Позивач наголошує, що виходячи з типової форми рішення про відмову у реєстрації податкової накладної та розрахунку коригування, у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано (з тих, що визначені вказаною формою рішення), мають бути підкреслені. Натомість, оскаржуване рішення не містить конкретного позначення, а саме підкреслення документів, яких саме не надано позивачем. Позивач переконаний, що господарські операції, за результатом яких виписано податкову накладну, мають реальний характер. Крім того, позивач на здійснення таких операцій має реальні технічні, трудові та матеріальні ресурси, усі підтверджуючі первинні документи були надані контролюючому органу. Проте ці документи не були взяті контролюючим органом до уваги. Тому на думку позивача, на тій стадії, коли позивачу у квитанції було запропоновано надати пояснення та документи, але не було визначено відповідачем чіткого критерію оцінки ступнею ризиків та некоректно зазначені пропозиції щодо надання документів, - все це унеможливило платнику податків надати обґрунтовані пояснення чи конкретні документи на підтвердження здійснення господарської операції за поданими податковими накладними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2018 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) на підставі пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

За результатами розгляду клопотання ТОВ «Бетоненерго» про залучення до участі у справі співвідповідача ГУ ДФС у м. Києві судом 23.08.2019 постановлено ухвалу про задоволення.

Оскільки на день розгляду справи набули чинності зміни відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України», а також враховуючи те, що Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві перебуває в стані припинення (запис від 01.08.2019) у зв`язку з реорганізацією податкового органу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р «Питання Державної податкової служби», суд, з урахуванням змісту позовних вимог та доводів, наведених на їх обґрунтування, дійшов висновку про необхідність здійснення на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України заміни первинного відповідача-1 - Головне управління ДФС у м. Києві на його процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві та відповідача-2 - Державну фіскальну службу України на її процесуального правонаступника - Державну податкову службу України.

Матеріали справи також містять клопотання про прискорення розгляду справи у зв`язку з великим значенням вирішення спору по суті для відновлення порушених прав позивача.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.

За результатами господарських операцій позивача з ТОВ «Бетоненерго» виписано податкові накладні №83 від 24.11.2017, №67 від 20.11.2017, №84 від 28.11.2017, №86 від 30.11.2017, №70 від 21.11.2017, №90 від 30.11.2017, №87 від 30.11.2017, №74 від 22.11.2017, №71 від 21.11.2017, №99 від 24.11.2017, №58 від 16.11.2017 та подано їх на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.

Квитанціями №9269654697 від 15.12.2017, №9269651424 від 15.12.2017, №9269654082 від 15.12.2017, №9269642958 від 15.12.2017, №9269643489 від 15.12.2017, №9269655307 від 15.12.2017, №9269652423 від 15.12.2017, №9269648255 від 15.12.2017, №9269644672 від 15.12.2017, №9269654740 від 15.12.2017, №9269646147 від 15.12.2017 ДФС України повідомила про те, що вказані податкові накладні прийняті, але її реєстрація зупинена. У цій квитанції орган ДФС повідомив таку підставу для зупинення реєстрації податкової накладної: «Відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України реєстрація ПН/РК (відповідний номер і дату) зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 68.10. <%REFINE%>. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту «в» п.п.201.16.1 п.201.16 ст.201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу».

На підтвердження реальності здійснення операцій по вказаних податкових накладних у жовтні 2018 року позивач подав до органу ДФС (ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві) пояснення та документи, а саме: податкові накладні, квитанції, договори, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, акти надання послуг, рахунки.

Проте, надані позивачем пояснення та документи, не були прийняті до уваги, оскільки рішеннями комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації ГУ ДФС України: №963533/41491196 від 23.10.2018 (по ПН №83 від 24.11.2017) (т.1 а.с.43); №969603/41491196 від 29.10.2018 (по ПН №74 від 22.11.2017) (т.1 а.с.50); №969604/41491196 від 29.10.2018 (по ПН №71 від 21.11.2017) (т.1 а.с.51); №969605/41491196 від 29.10.2018 (по ПН №99 від 24.11.2017) (т.1 а.с.52); №969606/41491196 від 29.10.2018 (по ПН №58 від 16.11.2017) (т.1 а.с.53) - відмовлено у реєстрації податкових накладних з таких підстав: «Ненадання платником податку копій документів: первинні документи щодо постачання / придбання товарів / послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків».

Рішеннями комісії ГУ ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації: №965842/41491196 від 25.10.2018 відмовлено у реєстрації ПН №67 від 20.11.2017 (т.1 а.с.44); №965843/41491196 від 25.10.2018 відмовлено у реєстрації ПН №84 від 28.11.2017 (т.1 а.с.45); №965844/41491196 від 25.10.2018 відмовлено у реєстрації ПН №86 від 30.11.2017 (т.1 а.с.46); №965845/41491196 від 25.10.2018 відмовлено у реєстрації ПН №70 від 21.11.2017 (т.1 а.с.47); №965847/41491196 від 25.10.2018 відмовлено у реєстрації ПН №90 від 30.11.2017 (т.1 а.с.48); №965848/41491196 від 25.10.2018 відмовлено у реєстрації ПН №87 від 30.11.2017 (т.1 а.с.49), із зазначенням такої підстави: «Ненадання платником податку копій документів: розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків».

Матеріалами справи також підтверджується, що за результатами господарських операцій позивача з ТОВ «НАІ УКРАЇНА» виписано податкову накладну №103 від 24.11.2017 та подано її на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.

Квитанцією №9269651446 від 15.12.2017 ДФС України повідомила про те, що податкова накладна №103 від 24.11.2017 прийнята, але її реєстрація зупинена. У цій квитанції орган ДФС повідомило підставу зупинення реєстрації податкових накладних: «Відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 3824. <%REFINE%>. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту «в» п.п.201.16.1 п.201.16 ст.201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу».

На підтвердження реальності здійснення операцій по вказаної податкової накладної 26.10.2018 позивач подав до органу ДФС (ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві) пояснення та документи, а саме: податкові накладні, квитанції, договори, платіжні доручення.

Проте, надані позивачем пояснення та документи, не були прийняті до уваги, оскільки рішенням комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації ГУ ДФС України №975502/41491196 від 02.11.2018 (т.1 а.с.54) відмовлено у реєстрації податкової накладної №103 від 24.11.2017 з підстави ненадання платником податку копій розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

За результатами господарських операцій позивача з ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСМОНТАЖ» виписано розрахунок коригування №3 від 06.11.2017 до податкової накладної № 73 від 23.10.2017 та подано її на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.

Квитанцією №9269654697 від 15.12.2017 ДФС України повідомила про те, що розрахунок коригування №3 від 06.11.2017 до податкової накладної № 73 від 23.10.2017 прийнято, але його реєстрація зупинена. У цій квитанції орган ДФС повідомила підставу зупинення реєстрації розрахунку коригування: «Відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. Відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України реєстрація РК зупинена. РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків визначеним пунктом 3 пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567 (зі змінами та доповненнями). Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту «в» п.п.201.16.1 п.201.16 ст.201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу».

На підтвердження реальності здійснення відповідного коригування 26.10.2018 позивач подав до органу ДФС (ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві) пояснення та документи, а саме: податкові накладні, квитанції, договори, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, акти надання послуг, рахунки.

Проте, надані позивачем пояснення та документи, не були прийняті до уваги, оскільки рішенням комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації ГУ ДФС України №975503/41491196 від 02.11.2018 про відмову у реєстрації розрахунку коригування №3 від 06.11.2017 до податкової накладної № 73 від 23.10.2017 з таких підстав: «Ненадання платником податку копій документів: розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків».

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Проте, Листом ДФС України від 12.11.2018 за №36709/6/99-99-11-04-15 повідомила, що листи (скарги) позивача надіслані у письмовій формі, чим порушено п. 5 Порядку розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄДРП або відмову в такій реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117.

Не погоджуючись з рішеннями контролюючого органу щодо відмови у реєстрації податкових накладних, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.

В абзацом першим1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України зазначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а)дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно з абзацами першим - другим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (абзац третій пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Як зазначено у пункті 57-1 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, податкові накладні/розрахунки коригування, реєстрацію яких у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу, реєструються з урахуванням вимог пунктів 2001.3 та 2001.9 статті 2001 та пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу не пізніше 2 січня 2018 року, крім: податкових накладних/розрахунків коригування, щодо яких станом на 1 грудня 2017 року не подані пояснення і копії документів відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу; податкових накладних/розрахунків коригування, щодо яких прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних, по яких станом на 1 грудня 2017 року не розпочинали процедуру оскарження в адміністративному або судовому порядку.

Податкові накладні/розрахунки коригування, реєстрацію яких у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу з 1 грудня 2017 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» та щодо яких платником податку після 1 грудня 2017 року подані пояснення і копії документів відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу, реєструються у Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» щодо зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі якщо протягом п`яти робочих днів з дня подання пояснень і копій документів не прийнято та/або не надіслано платнику податку рішення про реєстрацію або про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрація таких податкових накладних/розрахунків коригування здійснюється на наступний робочий день за днем закінчення строку розгляду пояснень і копій документів платника податку. Дія абзацу третього пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу зупиняється до дня набрання чинності порядком, затвердженим відповідно до пункту 201.16 цього Кодексу.

01.01.2018 набрав чинності Закон України №2245-VIII від 07.12.2017 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році».

Як зазначено у пункті 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній після 01.01.2018), реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

У той же час, у п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виписки податкових накладних та розрахунку коригування у листопаді 2017 року), реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виписки податкових накладних та розрахунку коригування у листопаді 2017 року) у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктом 1 «Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», затвердженого 13.06.2017 наказом Міністерства фінансів України №567, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за №754/30622 (який 25.05.2018 втратив чинність на підставі Наказу Міністерства фінансів України №409 від 06.04.2018 (зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27.04.2018 за №536/31988), але діяв під час виникнення спірних правовідносин), визначено вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567: 1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством; 2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Відповідно до пункту 6 «Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», затверджених 13.06.2017 Наказом Міністерства фінансів України №567, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за №753/30621 (які 25.05.2018 втратили чинність на підставі Наказу Міністерства фінансів України від 06.04.2018 за №409 (зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27.04.2018 за №536/31988), але діяли під час виникнення спірних правовідносин), моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями: 1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60% - від 0,02 до 0,03; більше 50% - від 0,015 до 0,02; більше 40% - від 0,01 до 0,015, більше 30% - від 0,005 до 0,01, більше 20% - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється); 2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб`єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі; 3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг перших двох цифр кодів). У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної/розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу. У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідає одній з умов, зазначених у підпунктах 2, 3 цього пункту, реєстрація такої (такого) податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

Постановою №190 від 29.03.2017 «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» Кабінет Міністрів України постановив: «Установити, що комісія Державної фіскальної служби (далі комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі Порядок №1246, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 12 Порядку №1246 передбачено здійснення в автоматичному режимі розшифрування та проведення перевірки поданих податкових накладних, серед іншого, на відповідність критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 Порядку №1246, податковим органом формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі квитанція). Така квитанція надсилається платнику податку в автоматичному режимі (в електронному вигляді у текстовому форматі) протягом операційного дня і є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Порядок прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної або відмову у такій реєстрації, у періоді, протягом якого реалізовувалися спірні правовідносини, було регламентовано постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі Постанова КМУ №117).

Згідно пункту 5 Постанови КМУ №117 зазначено, що моніторинг податкових накладних/розрахунків коригування здійснюється за такими критеріями: 1) критерієм ризиковості платника податку; 2) критерієм ризиковості здійснення операцій; 3) показником позитивної податкової історії платника податку.

У разі відповідності критеріям ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Слід зауважити, що для зменшення випадків безпідставного зупинення реєстрації податкових накладних запроваджуються показники позитивної податкової історії. Як наслідок, реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування, які були складені за ризиковими операціями платниками податків з позитивною податковою історією, не зупинятиметься.

Критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС за погодженням з Міністерством фінансів України та оприлюднює їх на своєму офіційному веб-сайті (пункти 10, 11 Постанови КМУ №117).

У випадку зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування реєстрація, ДФС протягом операційного дня надсилає платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

У квитанції у тому числі зазначаються критерії, за якими реєстрація була зупинена та пропозиція надати пояснення та копії документів, які є необхідними для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку (п.13 Постанови КМУ №117).

Строк для подання документів становить 365 днів, що настає від дати виникнення податкових зобов`язань. Також пунктами 14-17 Постанови КМУ №117 визначають які документи слід подавати (у тому числі, договори, первинні документи, підтвердження розрахунків та відповідності продукції), вимоги до подання таких документів тощо.

Як встановлено судом, та підтверджується наявними у справі доказами, після зупинення реєстрації податкових накладних №83 від 24.11.2017, №67 від 20.11.2017, №84 від 28.11.2017, №86 від 30.11.2017, №70 від 21.11.2017, №90 від 30.11.2017, №87 від 30.11.2017, №74 від 22.11.2017, №71 від 21.11.2017, №99 від 24.11.2017, №58 від 16.11.2017, №103 від 24.11.2017 та розрахунок коригування №3 від 06.11.2017 до податкової накладної №73 від 23.10.2017, на підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, позивач подав до органу ДФС (ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві) пояснення.

Суд зазначає, що нечіткість формулювання підстав зупинення реєстрації податкової накладної, відсутність посилання на конкретні критерії ризиковості платника податків у квитанції позбавило можливості платника податків надати вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту.

Суд зазначає, що рішеннями комісії ДФС України №963533/41491196 від 23.10.2018, №965842/41491196 від 25.10.2018, №965843/41491196 від 25.10.2018, №965844/41491196 від 25.10.2018, №965845/41491196 від 25.10.2018, №965847/41491196 від 25.10.2018, №965848/41491196 від 25.10.2018, №969603/41491196 від 29.10.2018, №969604/41491196 від 29.10.2018, №969605/41491196 від 29.10.2018, №969606/41491196 від 29.10.2018, №975502/41491196 від 02.11.2018, №975503/41491196 від 02.11.2018 позивачу було відмовлено у реєстрації податкових накладних №83 від 24.11.2017, №67 від 20.11.2017, №84 від 28.11.2017, №86 від 30.11.2017, №70 від 21.11.2017, №90 від 30.11.2017, №87 від 30.11.2017, №74 від 22.11.2017, №71 від 21.11.2017, №99 від 24.11.2017, №58 від 16.11.2017, №103 від 24.11.2017 та розрахунок коригування №3 від 06.11.2017 до податкової накладної № 73 від 23.10.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначено, що позивачем не надано платником податку копій документів, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Разом з тим, в кінці цього переліку документів яких не надано, в лапках є примітка (документи, які не надано - підкреслити).

Однак, відвідачем не було підкреслено які саме документи не надано з урахуванням наданих документів, у зв`язку з чим можна дійти висновку, що рішення не містить достовірної інформації, щодо причин та підстав для прийняття такого рішення, а лише містить загальну фразу про те, що причиною його прийняття є: ненадання платником податку копій документів, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити).

Таким чином, в рішеннях не зазначено яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованими, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарської операції за податковою накладною у реєстрації якої було відмовлено.

Господарська операції, за результатами якої видано податкові накладні №83 від 24.11.2017, №67 від 20.11.2017, №84 від 28.11.2017, №86 від 30.11.2017, №70 від 21.11.2017, №90 від 30.11.2017, №87 від 30.11.2017, №74 від 22.11.2017, №71 від 21.11.2017, №99 від 24.11.2017, №58 від 16.11.2017, №103 від 24.11.2017 та розрахунок коригування №3 від 06.11.2017 до податкової накладної № 73 від 23.10.2017, носить реальний характер. Позивач на момент здійснення такої господарської операції мав достатні технічні, людські та матеріальні ресурси.

Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

Суд також зазначає, що оскаржувані рішення Комісії ДФС України №963533/41491196 від 23.10.2018, №965842/41491196 від 25.10.2018, №965843/41491196 від 25.10.2018, №965844/41491196 від 25.10.2018, №965845/41491196 від 25.10.2018, №965847/41491196 від 25.10.2018, №965848/41491196 від 25.10.2018, №969603/41491196 від 29.10.2018, №969604/41491196 від 29.10.2018, №969605/41491196 від 29.10.2018, №969606/41491196 від 29.10.2018, №975502/41491196 від 02.11.2018, №975503/41491196 від 02.11.2018 є актами індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржувані рішення контролюючого органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжують їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Аналізуючи дані положення Кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що рішення про відмову у реєстрації податкових накладних та розрахунку коригування відповідачем є необґрунтованими, і платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарської операції, то відповідно, для повного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №83 від 24.11.2017, №67 від 20.11.2017, №84 від 28.11.2017, №86 від 30.11.2017, №70 від 21.11.2017, №90 від 30.11.2017, №87 від 30.11.2017, №74 від 22.11.2017, №71 від 21.11.2017, №99 від 24.11.2017, №58 від 16.11.2017, №103 від 24.11.2017 та розрахунок коригування №3 від 06.11.2017 до податкової накладної № 73 від 23.10.2017.

Наведені вище обставини в своїй сукупності дають суду підстави для висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.

Стосовно вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу суд вважає за необхідне зазначити таке.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою-п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини першої статті139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат в сумі 12000,00 грн заявником суду були надані такі документи:

1. Договір про надання правничої допомоги №18-00060-2 від 23.11.2018, укладений між Адвокатським об`єднанням «Київська правозахисна група» (надалі - «Договір»).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Клієнт (ТОВ «Бетоненерго») доручає, а Виконавець (Адвокатське об`єднання) приймає на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу в об`ємі та на умовах передбаченими цим договором.

Згідно з пунктом 2.2 Договору за надання послуг, передбачених пунктом 1.2 цього Договору, Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню винагороду в розмірі і у строки, що встановлюються додатково за погодженням Сторін і оформляється підписанням додатку до договору. При визначенні обґрунтованого розміру винагороди за надання правової допомоги.

Приймання наданих послуг здійснюється сторонами шляхом підписання відповідного акта приймання-передачі наданих послуг, який підписується та скріплюється печатками Сторін. Підписаний Клієнтом акт свідчить, що клієнт не має претензій до Адвокатського об`єднання, щодо якості та повноти наданих послуг;

2. Рахунок згідно з Договором про надання адвокатських послуг від 06.12.2018 №32 на суму 12000,00 грн;

3. Виписка порахунку від 13.12.2018 на суму 7200,00 грн;

4. Калькуляція №2970 від 21.12.2018 за вартістю витраченого на надання послуг часу на суму 12000,00 грн;

5. Копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, витяг з Єдиного реєстру адвокатів України на підтвердження статусу адвоката представника Унінець І.М.

5. Оригінал ордеру на надання правової допомоги, виданому на підставі договору про надання правової допомоги від 21.12.2018 №365934 на представництво інтересів у всіх судах всіх інстанцій всіх юрисдикцій адвокатом Унінець І.М.

Згідно частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Пунктами 4, 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Окрім зазначеного вище суд звертає увагу на положення частин шостої та сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 13.03.2019 у справі №826/7806/17, 20.12.2018 у справі №316/4923/16-а, 01.10.2018 у справі №815/4619/17.

Відповідачі не скористались своїм правом щодо надання заперечень щодо визначеної позивачем суми витрат на правову допомогу та/або змісту наданих послуг.

Проаналізувавши викладене, суд зазначає таке.

За положенням статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до статті 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить йому суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Оцінивши витрати з урахуванням всіх аспектів суд, дослідивши докази на підтвердження їх понесення позивачем, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вказаної вимоги у розмірі 12000,00 грн.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетоненерго» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДФС України в місті Києві: