Рішення № 98985728, 02.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

02 серпня 2021 року справа №640/9356/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Проценко Р.А. та представників:

позивача: Симбірцева Є.В.;

відповідача: Павленка С.С.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КИЇВХЛІБ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ТД «КИЇВХЛІБ»)доГоловного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві)провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 січня 2020 року №№0272615571, 0292615571, 0302615571, №0282615571, 0262615571

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 серпня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, вважаючи протиправним зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, нарахування штрафних санкцій за відсутність реєстрації податкових накладних, визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, у зв`язку із тим, що господарські операції ТОВ «ТД «КИЇВХЛІБ» із контрагентами є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а позивачем дотримано передбачені законодавством умови для формування витрат та податкового кредиту.

Як зазначає позивач, ТОВ «ТД «КИЇВХЛІБ» в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів і послуг з метою подальшого використання у господарській діяльності. Позивач також звертає увагу, що відповідач безпідставно застосував штраф за порушення строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку із тим, що податкова накладна від 30 вересня 2018 року складена в момент виникнення податкових зобов`язань датою складення акта про надання послуг.

Ухвалою від 29 квітня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/9356/20 в порядку загального провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 10 серпня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

Відповідач у письмовому відзиві на адміністративний позов вказав про відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, підтримавши висновки акта перевірки.

У судовому засіданні 02 серпня 2021 року представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти позову заперечив.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Право платника податків оскаржити рішення контролюючого органу передбачено пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 15 січня 2020 року №0262615571 за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1, статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України ТОВ «ТД «КИЇВХЛІБ» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 7 896 835,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 15 січня 2020 року №0272615571 за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1, статті 134 Податкового кодексу України ТОВ «ТД «КИЇВХЛІБ» зменшено суму від`ємного значення оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2019 року на 7 164 485,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 15 січня 2020 року №0282615571 за порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ «ТД «КИЇВХЛІБ» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 4 999 690,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 15 січня 2020 року №0292615571 за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1, статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України ТОВ «ТД «КИЇВХЛІБ» зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2019 року на 3 565 333,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 15 січня 2020 року №0302615571 за порушення пункту 198.5 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та на підставі статті 1201 цього Кодексу за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 1 029 407,86 грн. до ТОВ «ТД «КИЇВХЛІБ» застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 514 704,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 11 грудня 2019 року про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТД «КИЇВХЛІБ» (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1, статті 134, пункту 135.1 статті 135, пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України Податкового кодексу України.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним завищенням витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування та заниженням податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин із контрагентами ТОВ «Солом Трейд», ТОВ «Новінол» (нова назва ТОВ «Джунглі»), ТОВ «Логіст Сервіс», ТОВ «Зернотранс Груп», ТОВ «Кама Сервіс» у зв`язку із неможливістю здійснення такими контрагентами придбаних послуг, зокрема відповідних транспортних засобів, кількості працівників тощо.

Зокрема відповідач зазначив в акті перевірки про таке: позивач створив штучну видимість господарських операцій з ТОВ «Новінол» шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме із цим контрагентом; до перевірки не надано жодної інформації щодо залучення клієнтів та дилерів для реалізації хлібобулочної продукції саме зі сторони ТОВ «Солом Трейд», ТОВ «Логіст Сервіс», ТОВ «Зернотранс Груп» та ТОВ «Кама Сервіс».

Перевіркою також встановлено порушення строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 1 029 407,86 грн. у серпні 2018 року, а саме період фактично здійснених позивачем послуг був у серпні 2018 року, тобто в іншому податковому періоді з ПДВ ніж дата виписки податкової накладної.

Крім того, в акті перевірки вказано про наявність в Єдиному реєстрі судових рішень ухвал у кримінальних провадженнях, де згадуються контрагенти позивача як підприємства з ознаками фіктивності.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентом - ТОВ «Солом Трейд», ТОВ «Новінол» (нова назва ТОВ «Джунглі»), ТОВ «Логіст Сервіс», ТОВ «Зернотранс Груп», ТОВ «Кама Сервіс»; мету придбання та обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

На підтвердження факту здійснення господарських операцій із ТОВ «Солом Трейд», ТОВ «Новінол» (нова назва ТОВ «Джунглі»), ТОВ «Логіст Сервіс», ТОВ «Зернотранс Груп», ТОВ «Кама Сервіс» позивач надав суду електронні копії документів на оптичному диску, а саме: договір на перевезення вантажів, укладений із ТОВ «Новінол», реєстр актів здачі-прийому робіт (надання послуг) з додатками, акти здачі-прийому робіт (надання послуг); договори про надання послуг із стимулювання продажу продукції, укладені із ТОВ «Солом Трейд», ТОВ «Новінол», ТОВ «Логіст Сервіс», ТОВ «Зернотранс Груп», ТОВ «Кама Сервіс» та додаткові угоди до них, реєстри актів здачі-прийому робіт (надання послуг), акти здачі-прийому робіт (надання послуг), додатки звіти по обсягах послуг.

Суд встановив, що між позивачем (відправник) та ТОВ «Новінол» (перевізник) укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01 вересня 2017 року №115, за яким перевізник зобов`язався доставити автомобільним транспортом хлібобулочні вироби, кондитерські вироби, сухарно-бараночні вироби, іншу продукцію, яка зазначається в товарно-транспортних документах з місця відправлення до місця (пункту) призначення і видати вантаж уповноваженій на отримання вантажу особі.

Відповідно до пункту 1.2 договору перевізник надає відправнику пов`язані із перевезенням вантажу послуги із транспортного експедирування, а саме: організовує перевезення вантажу, забезпечує повернення зворотної тари відправнику, забезпечує приймання від вантажоодержувачів вантаж, що підлягає поверненню та його зворотну доставку до відправника.

Згідно з пунктом 1.3 договору сторони розуміють наступне значення терміну «товарно-транспортні документи» - наказ на відпуск готової продукції та/або талон на завантаження готової продукції та/або контрольний пропуск на автомобіль та/або товарно-транспортна накладна та інші документи, що підписуються відправником, перевізником (водієм, водієм-експедитором перевізника) та, якщо це передбачено документом, вантажоодержувачем.

Відповідно до пункту 2.1 договору підписанням цього договору перевізник підтверджує, що перевезення вантажу здійснюється автомобілями, які є власністю перевізника або які залучені для організації перевезень у інших осіб на підставах, не заборонених чинним законодавством.

Протягом вересня-жовтня 2017 року сторони підписали акти здачі-прийому робіт (надання послуг) на загальну суму 5 177 714,13 грн. щодо перевезення хлібобулочних виробів.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковому порядку, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та зафіксовано в акті перевірки.

Крім того, між цими ж сторонами укладено договір про надання послуг із стимулювання продажу продукції від 01 вересня 2017 року №18/17, за яким ТОВ «Новінол» (партнер) надає позивачу (постачальнику) послуги зі стимулювання продажу продукції за цінами, обумовленими сторонами. Послуги з стимулювання продажу продукції - послуги, які спрямовані на підтримання стійкого споживчого попиту на продукцію та полягають у передпродажній підготовці продукції, залученні клієнтів, забезпеченні ритмічного та безперебійного надходження продукції до торговельних (дилерських) мереж клієнтів, викладені та розміщені продукції у торгових залах з метою стимулювання кінцевих споживачів до придбання продукції, моніторингу споживчого попиту на продукцію, доведення інформації до споживача та інші послуги з просування продукції; продукція - хліб та хлібобулочні вироби.

Умови стимулювання продажу продукції, порядок сплати та розрахунок суми винагороди визначається у специфікації №1; територія надання послуг: Житомирська, Київська, Чернігівська та Черкаська області. Перелік торгових мереж партнера або торгових мереж клієнтів визначається сторонами у специфікації №2.

На виконання договору ТОВ «Новінол» оформило позивачу акти здачі-прийому робіт (надання послуг), датовані вереснем-жовтнем 2017 року, на загальну суму 3 948 159,60 грн.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковому порядку, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та зафіксовано в акті перевірки.

За умовами договору партнер використовує власну або торгову (дилерську) мережу клієнтів. При цьому клієнт - це залучений партнером контрагент, який придбаває продукцію з метою розповсюдження продукції кінцевим споживачам через роздрібну торговельну (дилерську) мережу.

Згідно зі специфікацією від 01 вересня 2017 року №2 ТОВ «Новінол» здійснює послуги зі стимулювання продажу продукції у власній торговій мережі, а саме: 1 об`єкт у Черкаській області, 6 об`єктів в Чернігівській області, 49 об`єктів в Київській області, 37 об`єктів в місті Києві. Крім того, здійснює послуги зі стимулювання продажу продукції в торговій (дилерській) мережі клієнта, а саме: ТОВ «Зернотранс Груп» 213 об`єктів в різних областях України, ТОВ «Мегаабсолют 06» 17 об`єктів у місті Києві, ФОП ОСОБА_1 1 об`єкт Київська область, ФОП ОСОБА_2 1 об`єкт Київська область.

Між ТОВ «ТД «КИЇВХЛІБ» (постачальник) та ТОВ «Солом Трейд» (партнер) укладено договір про надання послуг із стимулювання продажу продукції від 01 грудня 2017 року №25/17, за яким партнер надає постачальнику послуги зі стимулювання продажу продукції за цінами, обумовленими сторонами.

Послуги з стимулювання продажу продукції - послуги, які спрямовані на підтримання стійкого споживчого попиту на продукцію та полягають у передпродажній підготовці продукції, залученні клієнтів, забезпеченні ритмічного та безперебійного надходження продукції до торговельних (дилерських) мереж клієнтів, викладені та розміщені продукції у торгових залах з метою стимулювання кінцевих споживачів до придбання продукції, моніторингу споживчого попиту на продукцію, доведення інформації до споживача та інші послуги з просування продукції; продукція - хліб та хлібобулочні вироби.

Умови стимулювання продажу продукції, порядок сплати та розрахунок суми винагороди визначається у специфікації №1; територія надання послуг: Житомирська, Київська, Вінницька, Чернігівська, Черкаська та Миколаївська області. Перелік торгових мереж партнера або торгових мереж клієнтів визначається сторонами у специфікації №2.

За умовами договору партнер використовує власну або торгову (дилерську) мережу клієнтів. При цьому клієнт - це залучений партнером контрагент, який придбаває продукцію з метою розповсюдження продукції кінцевим споживачам через роздрібну торговельну (дилерську) мережу.

За надання партнером послуг із стимулювання продажу постачальник виплачує винагороду, розмір якої визначається у специфікації №1.

В акті перевірки вказано, що відповідно до додаткової угоди від 01 березня 2018 року №4 до договору сторони дійшли згоди встановити додатковий відсоток винагороди у розмірі 1,261% від загального обсягу поставленої продукції за звітний період.

На виконання договору ТОВ «Солом Трейд» оформило позивачу акти здачі-прийому робіт (надання послуг) за грудень 2017 року, січень, лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2018 року на загальну суму 6 915 373,56 грн.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковому порядку, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та зафіксовано в акті перевірки.

Згідно зі специфікацією від 01 березня 2018 року №2 ТОВ «Солом Трейд» здійснює послуги зі стимулювання продажу продукції в торговій (дилерській) мережі клієнта, а саме: ТОВ «Гравіойл» 225 об`єктів в різних областях України, ТОВ «Зернотранс Груп» 227 об`єктів в різних областях України, ТОВ «Новінол» 93 об`єкта в різних областях України, ФОП ОСОБА_1 1 об`єкт Київська область, ФОП ОСОБА_2 1 об`єкт Київська область, ТОВ «Мегаабсолют 06» 16 об`єктів у місті Києві.

Між ТОВ «ТД «КИЇВХЛІБ» (постачальник) та ТОВ «Логіст сервіс» (партнер) укладено договір про надання послуг із стимулювання продажу продукції від 01 вересня 2017 року №20/17, за яким партнер надає постачальнику послуги зі стимулювання продажу продукції за цінами, обумовленими сторонами.

Послуги з стимулювання продажу продукції - послуги, які спрямовані на підтримання стійкого споживчого попиту на продукцію та полягають у передпродажній підготовці продукції, залученні клієнтів, забезпеченні ритмічного та безперебійного надходження продукції до торговельних (дилерських) мереж клієнтів, викладені та розміщені продукції у торгових залах з метою стимулювання кінцевих споживачів до придбання продукції, моніторингу споживчого попиту на продукцію, доведення інформації до споживача та інші послуги з просування продукції; продукція - хліб та хлібобулочні вироби.

Умови стимулювання продажу продукції, порядок сплати та розрахунок суми винагороди визначається у специфікації №1; територія надання послуг: Житомирська, Київська, Вінницька, Чернігівська, Черкаська та Миколаївська області. Перелік торгових мереж партнера або торгових мереж клієнтів визначається сторонами у специфікації №2.

За умовами договору партнер використовує власну або торгову (дилерську) мережу клієнтів. При цьому клієнт - це залучений партнером контрагент, який придбаває продукцію з метою розповсюдження продукції кінцевим споживачам через роздрібну торговельну (дилерську) мережу.

За надання партнером послуг із стимулювання продажу постачальник виплачує винагороду, розмір якої визначається у специфікації №1.

В акті перевірки вказано, що відповідно до додаткової угоди від 01 лютого 2018 року №6 до договору сторони дійшли згоди встановити додатковий відсоток винагороди у розмірі 1,261% від загального обсягу поставленої продукції за звітний період.

На виконання договору ТОВ «Логіст сервіс» оформило позивачу акти здачі-прийому робіт (надання послуг) на надання дилерських послуг за період вересень 2017 року - лютий 2019 року на загальну суму 14 186 464,13 грн.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковому порядку, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та зафіксовано в акті перевірки.

Згідно зі специфікацією від 01 вересня 2019 року №2 ТОВ «Логіст сервіс» здійснює послуги зі стимулювання продажу продукції у власній в торговій (дилерській) мережі, а саме: 13 об`єктів у Черкаській області, 1 об`єкт у Чернігівській області, 1 об`єкт у Миколаївській області, 1 об`єкт у Полтавській області, 6 об`єктів у Житомирській області, 16 об`єктів у Київській області, 1 об`єкт у місті Києві.

Між ТОВ «ТД «КИЇВХЛІБ» (постачальник) та ТОВ «Зернотранс груп» (партнер) укладено договір про надання послуг із стимулювання продажу продукції від 01 листопада 2017 року №22/17, за яким партнер надає постачальнику послуги зі стимулювання продажу продукції за цінами, обумовленими сторонами.

Послуги з стимулювання продажу продукції - послуги, які спрямовані на підтримання стійкого споживчого попиту на продукцію та полягають у передпродажній підготовці продукції, залученні клієнтів, забезпеченні ритмічного та безперебійного надходження продукції до торговельних (дилерських) мереж клієнтів, викладені та розміщені продукції у торгових залах з метою стимулювання кінцевих споживачів до придбання продукції, моніторингу споживчого попиту на продукцію, доведення інформації до споживача та інші послуги з просування продукції; продукція - хліб та хлібобулочні вироби.

Умови стимулювання продажу продукції, порядок сплати та розрахунок суми винагороди визначається у специфікації №1; територія надання послуг: Житомирська, Київська, Чернігівська, Черкаська області. Перелік торгових мереж партнера або торгових мереж клієнтів визначається сторонами у специфікації №2.

За умовами договору партнер використовує власну або торгову (дилерську) мережу клієнтів. При цьому клієнт - це залучений партнером контрагент, який придбаває продукцію з метою розповсюдження продукції кінцевим споживачам через роздрібну торговельну (дилерську) мережу.

На виконання договору ТОВ «Зернотранс груп» оформило позивачу акти здачі-прийому робіт (надання послуг) на надання дилерських послуг за листопад 2017 року на загальну суму 1 804 096,58 грн.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковому порядку, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та зафіксовано в акті перевірки.

Згідно зі специфікацією від 01 листопада 2017 року №2 ТОВ «Зернотранс груп» здійснює послуги зі стимулювання продажу продукції у власній в торговій (дилерській) мережі, а саме: 13 об`єктів у Черкаській області, 9 об`єктів у Чернігівській області, 4 об`єкта у Житомирській області, 14 об`єктів у Київській області, 23 об`єкта у місті Києві, 161 у Вінницькій області.

Між ТОВ «ТД «КИЇВХЛІБ» (постачальник) та ТОВ «Кама Сервіс» (партнер) укладено договір про надання послуг зі стимулювання продажу продукції від 01 вересня 2017 року №2/17, за яким партнер надає постачальнику послуги зі стимулювання продажу продукції за цінами, обумовленими сторонами.

Послуги з стимулювання продажу продукції - послуги, які спрямовані на підтримання стійкого споживчого попиту на продукцію та полягають у передпродажній підготовці продукції, залученні клієнтів, забезпеченні ритмічного та безперебійного надходження продукції до торговельних (дилерських) мереж клієнтів, викладені та розміщені продукції у торгових залах з метою стимулювання кінцевих споживачів до придбання продукції, моніторингу споживчого попиту на продукцію, доведення інформації до споживача та інші послуги з просування продукції; продукція - хліб та хлібобулочні вироби.

За надання партнером послуг із стимулювання продажу постачальник виплачує винагороду, розмір якої визначається у специфікації №1.

Умови стимулювання продажу продукції, порядок сплати та розрахунок суми винагороди визначається у специфікації №1; територія надання послуг: Житомирська, Київська, Черкаська області. Перелік торгових мереж партнера або торгових мереж клієнтів визначається сторонами у специфікації №2.

За умовами договору партнер використовує власну або торгову (дилерську) мережу клієнтів. При цьому клієнт - це залучений партнером контрагент, який придбаває продукцію з метою розповсюдження продукції кінцевим споживачам через роздрібну торговельну (дилерську) мережу.

На виконання договору ТОВ «Кама Сервіс» оформило позивачу акти здачі-прийому робіт (надання послуг) на послуги щодо досліджування ринку та визначення громадської думки за період вересень 2017 року - червень 2019 року на загальну суму 18 677 617,20 грн.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковому порядку, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та зафіксовано в акті перевірки.

Згідно зі специфікаціями ТОВ «Кама Сервіс» має власну мережу у кількості 695 об`єктів, ТОВ «СВО Плюс» маж 549 об`єктів, ТОВ «Ліан Трейд» має 859 об`єктів, ТОВ «ДДС Груп» має 629 об`єктів.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності складених документів чи сплати грошових коштів.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Разом із тим, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Так, досліджуючи питання пов`язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю та реальність спірних операцій, суд зазначає про таке.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як зазначає позивач у позовній заяві, постачальники послуг фактично надали послуги з перевезення вантажу та зі стимулювання продажу продукції, що підтверджується документально, а позивач здійснив оплату таких послуг, що свідчить про реальність господарської операції.

Крім того, позивач вказує, що на підтвердження факту надання послуг було складено товарно-транспортні накладні, однак, суд звертає увагу, що будь-які товарно-транспортні документи у справі відсутні.

У свою чергу в акті перевірки зазначено, що позивач не надав до перевірки накази на відпуск товарів, журнали контрольних пропусків автомобілів на території вивантаження/завантаження (експедиції) хлібобулочної продукції або інші документи, що підтверджують доступ на його територію; товарно-транспортні накладні до договору транспортних послуг із ТОВ «Новінол».

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували реальність (товарність) здійснення господарських операцій із ТОВ «Солом Трейд», ТОВ «Новінол», ТОВ «Логіст Сервіс», ТОВ «Зернотранс Груп», ТОВ «Кама Сервіс».

Позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували реальність господарських операцій на перевезення вантажів автомобільним транспортом, зокрема відповідних товарно-транспортних документів (товарно-транспортних накладних або інших документів (наказ на відпуск готової продукції та/або талон на завантаження готової продукції)), з яких можливо було б дослідити операції із доставки автомобільним транспортом хлібобулочних виробів з місця відправлення до місця призначення; у справі відсутні докази на підтвердження належності позивачу відповідних місць відправлення та призначення, а також на підтвердження фактів відпуску та прийняття відповідної продукції ТОВ «ТД «КИЇВХЛІБ».

У справі відсутні будь-які докази щодо надання перевізником послуг із організації перевезення вантажу, забезпечення повернення зворотної тари відправнику, забезпечення приймання від вантажоодержувачів вантажу, що підлягає поверненню та його зворотну доставку до відправника.

Крім того, позивач не надав суду доказів, які б дозволили ідентифікувати участь ТОВ «Новінол» у наданні послуг з перевезення вантажу, зокрема щодо наявності власних або залучених автомобілів.

Суд звертає увагу на відсутність у справі доказів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій із ТОВ «Солом Трейд», ТОВ «Новінол», ТОВ «Логіст Сервіс», ТОВ «Зернотранс Груп», ТОВ «Кама Сервіс» щодо надання послуг зі стимулювання продажу продукції та надання дилерських послуг.

Також суд погоджується із висновками акта перевірки про ненадання позивачем жодної інформації щодо залучення клієнтів та дилерів для реалізації хлібобулочної продукції саме зі сторони ТОВ «Солом Трейд», ТОВ «Новінол», ТОВ «Логіст Сервіс», ТОВ «Зернотранс Груп», ТОВ «Кама Сервіс», у тому числі наявності у цих осіб власної або дилерської мережі.

Суд також звертає увагу, що у справі відсутні докази, з яких можливо було б встановити зміст та об`єм послуг зі стимулювання продажу продукції та дилерських послуг.

У свою чергу надані позивачем документи по взаємовідносинам із постачальниками послуг лише фіксують на папері господарські відносини, але жодним чином не підтверджують їх реальність, оскільки у справі відсутні докази, які б дозволили ідентифікувати участь у виконані послуг з прибирання саме цими контрагентами.

Позивач не надав доказів, які б підтвердили, що ці особи вчиняли будь-які дії на виконання умов укладених договорів, у тому числі прибирали приміщення та прилеглі території торгових центрів.

Суд відхиляє надані позивачем копії договорів та актів виконаних робіт по відносинам із замовниками, зокрема ТОВ «Солом Трейд», ТОВ «Новінол», ТОВ «Логіст Сервіс», ТОВ «Зернотранс Груп», ТОВ «Кама Сервіс».

Таким чином, позивач не довів реальність господарських операцій по відносинам із ТОВ «Солом Трейд», ТОВ «Новінол», ТОВ «Логіст Сервіс», ТОВ «Зернотранс Груп», ТОВ «Кама Сервіс» та пов`язаність придбаних у них послуг із господарською діяльністю підприємства, що виключає правомірність формування витрат у межах спірних правовідносин.

Суд враховує, що посилання в акті перевірки на наявність в Єдиному реєстрі судових рішень ухвал у кримінальних провадженнях, де згадуються контрагенти позивача як підприємства з ознаками фіктивності, є необґрунтованими, однак, зазначене не впливає на результат вирішення спору за умови не підтвердження реальності господарських операцій та пов`язаності придбаних послуг із господарською діяльністю.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, тому збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток та зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування цим податком є правомірним.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із ТОВ «Солом Трейд», ТОВ «Новінол», ТОВ «Логіст Сервіс», ТОВ «Зернотранс Груп», суд керується такими мотивами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість відображено, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Солом Трейд», ТОВ «Новінол», ТОВ «Логіст Сервіс», ТОВ «Зернотранс Груп» у зв`язку із придбанням послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Суд звертає увагу, що у справі відсутні копії відповідних податкових накладних, на підставі яких позивач формував податковий кредит за спірний період, що позбавляє суд можливості дослідити із відповідність вимогам Податкового кодексу України.

Крім того, як зазначено вище, позивач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували реальність (товарність) господарських операцій із ТОВ «Солом Трейд», ТОВ «Новінол», ТОВ «Логіст Сервіс», ТОВ «Зернотранс Груп» і подальшого використання у власній господарській діяльності придбаних послуг, що виключає правомірність формування податкового кредиту по вказаним операціям.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість та завищення від`ємного значення з цього податку є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 січня 2020 року №№0262615571, 0272615571, №0282615571, 0292615571 нормативно і документально не підтверджуються.

Щодо епізоду порушення про порушення позивачем строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 1 029 407,86 грн. у серпні 2018 року суд зазначає про таке.

Як встановлено судом вище, відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 15 січня 2020 року №0302615571 до ТОВ «ТД «КИЇВХЛІБ» застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 514 704,00 грн. за порушення пункту 198.5 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та на підставі статті 1201 цього Кодексу за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 1 029 407,86 грн.

В акті перевірки по даному епізоду порушення зазначено, що ТОВ «ТД «КИЇВХЛІБ» надало ПАТ «КИЇВХЛІБ» маркетингові послуги з метою продажу товарів. Згідно протоколу погодження ціни від 31 липня 2018 року б/н, що є додатком до договору надання маркетингових послуг від 31 липня 2018 року №31072018, за надання виконавцем маркетингових послуг у періоді з 01 вересня 2018 року по 30 вересня 2018 року включно замовник виплачує винагороду, розмір (сума) якої становить 5% від загальної кількості реалізованого замовником виконавцю товару по договору поставки, укладеному між сторонами, та яка не включає вартість поверненого замовнику товару за серпень 2018 року.

Акт здачі-надання послуг виписаний та підписаний 30 вересня 2018 року №242 маркетингові послуги надані на суму 6 176 447,13 грн., в тому числі податок на додану вартість 1 029 407,86 грн. В цьому акті не зазначено період надання послуг, однак, до акта додається звіт з переліком товару, який був розповсюджений в серпні 2018 року.

У зв`язку із цим, на думку відповідача, фактично послуга з розповсюдження товарів надана у серпні 2018 року, перевіркою встановлено, що послуги станом на 01 вересня 2018 року вже були фактично виконані та здійснені за серпень 2018 року, тому період фактично здійснених позивачем послуг був у серпні 2018 року, тобто в іншому податковому періоді з ПДВ ніж дата виписки податкової накладної.

Крім того, у зв`язку із наведеним відповідач зазначає, що позивач занизив податок на додану вартість у серпні 2018 року на суму 1 029 407,86 грн. та завищив відповідно податок на додану вартість у вересні 2018 року на цю ж суму.

Суд звертає увагу, що в акті перевірки не згадуються будь-які податкові накладні ТОВ «ТД «КИЇВХЛІБ», зареєстровані із порушення строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 1 029 407,86 грн. у серпні 2018 року.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За правилами пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Наявні у справі докази підтверджують, що у межах спірних правовідносин першою подією є дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, а саме акт здачі-надання послуг від 30 вересня 2018 року №242.

Саме у зв`язку із складенням акт здачі-надання послуг від 30 вересня 2018 року №242 позивач виписав ПАТ «КИЇВХЛІБ» податку накладну на надання маркетингових послуг від 30 вересня 2018 року №4713.

Таким чином, позивач склав податкову накладну від 30 вересня 2018 року №4713 відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Суд встановив, що податкова накладна від 30 вересня 2018 року №4713 зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних цією ж датою, що підтверджується відповідною квитанцією від 30 вересня 2018 року №9220976634, тобто у межах строку згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно розрахунку штрафних санкцій штраф до позивача застосовано на підставі пункту 12012 статті 1201 Податкового кодексу України, згідно з яким відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній.

Проте, як встановлено вище судом, позивач зареєстрував спірну податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України, що виключає накладення штрафу на підставі пункту 1201.2 статті 1201 Податкового кодексу України.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 15 січня 2020 року №0302615571 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Але при цьому суд відхиляє доводи позивача про безпідставність застосування штрафних санкцій у розмірі 50% повторне вчинення порушення, оскільки штрафні санкції згідно з податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у м. Києві від 15 січня 2020 року №0302615571 застосовані не за повторність правопорушення, а саме на підставі пункту 1201.2 статті 1201 Податкового кодексу України.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем частково доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «ТД «КИЇВХЛІБ» підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, на користь позивача належить присудити судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволених вимог, а саме у розмірі 2,13% від загальної суми позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КИЇВХЛІБ» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 15 січня 2020 року №0302615571.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КИЇВХЛІБ» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 447,73 грн. (чотириста сорок сім гривень сімдесят три копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КИЇВХЛІБ» (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 64; ідентифікаційний код 41202432);

Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; ідентифікаційний код 43141267).

Суддя В.А. Кузьменко