Рішення № 98985639, 12.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2021 року м. Київ № 640/20820/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши за правилами письмового провадження адміністративну справуза позовомДержавного підприємства «Наш Дім»до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Наш Дім» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34, код ЄДР: 30723920) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 39439980), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмку) від 04.09.2018 № Ю-878-17.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на протиправності спірної вимоги, оскільки відповідачем таку вимогу було надіслано позивачу з порушенням вимог, передбачених п. 3 розділу VI Інструкції № 449, зокрема, податковий орган оскаржувану вимогу надіслав на адресу позивача майже через місяць після її формування, що, на думку позивача, свідчить про недотримання вимог Інструкції № 449 щодо порядку і строків її формування та надіслання.

Також додає, що товариство скористалося правом адміністративного оскарження вимоги від 08.08.2017 № Ю-878-17 та звернулося до суду з адміністративним позовом, за результатами звернення ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.11.2017 у справі № 826/14000/17 відкрито провадження, з огляду на що, на думку заявника, сума недоїмки, що зазначені у спірній вимозі є неузгодженою.

Відтак, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позиція відповідача.

Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 31.08.2018, у позивача наявна недоїмки зі сплати ЄСВ у розмірі 155758,17 грн.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А. від 17.12.2018 вказану справу прийнято до провадження. Вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Встановлені судом обставини.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, враховуючи пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державне підприємство «Наш Дім» у відповідності до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є платником ЄСВ.

04.09.2018 відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ю-878-17, відповідно до якої, станом на 31.08.2018, за Державним підприємством «Наш Дім» обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 155 758,17 грн.

Не погоджуючись з вказаною вимогою позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся зі скаргою до ДФС України, однак рішенням ДФС України від 01.11.2018 № 35610/6/99-99-11-02-02-15, скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувану вимогу без змін.

Разом з тим, позивач не погоджуючись з вказаною вимогою звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2464).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами

Платник єдиного внеску, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI, зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначений статтею 9 Закону № 2464-VI.

За змістом абзацу 1 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI позивач зобов`язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Відповідно до абзацу 1 частини 7 вказаної статті Закону № 2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Згідно з частиною 12 статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою.

Положеннями частини 1 статті 12 Закону № 2464-VI визначено, що завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 13 Закону № 2464-VI органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 25 вказаного Закону рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

За змістом положень абзаців 1, 2 та 4 частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 2.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2016 N 393), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за N 508/26953 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Згідно з пунктом 4 розділу VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції. При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера «У» (узгоджена вимога). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу. Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається у органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - у органі доходів і зборів.

Таким чином, проаналізувавши зазначені вище норми, суд зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, що перевищує 10 гривень.

У контексті спірних правовідносин слід звернути увагу, що відповідачем до відзиву на позовну заяву надано відомості з інформаційної системи органів доходів і зборів по платежу єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності по ДП «Наш Дім» за період 31.12.2016 по 31.12.2018, з якого вбачається, що станом на 31.08.2018 за ДП «Наш Дім» обліковується заборгованість зі сплати ЄСВ у розмірі 155758,17 грн. (том 1 а.с. 33-37).

Тобто, дані зазначеної вище інтегрованої картки свідчать, що у період з 31.12.2016 по 31.07.2018 за позивачем постійно обліковувалася заборгованість (недоїмка) по сплаті єдиного внеску з динамікою до зменшення або збільшення у різних місяцях року, внаслідок несплати у строки, встановлені Законом № 2464-VI, сум єдиного внеску самостійно обчислених платником.

Таким чином, позивач у спірний період неналежно виконував свої обов`язки щодо сплати єдиного соціального внеску, в зв`язку з чим на протязі певно часу позивач мав заборгованість по сплаті єдиного внеску (недоїмку). Станом на 31.08.2018 за ДП «Наш Дім» обліковувалася недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 155758,17 грн.

При цьому, суд наголошує на тому, що факт наявності заборгованості зі сплати самостійно визначених сум єдиного внеску у вказаний період позивачем не заперечується, розмір зазначеної в оскаржуваній вимозі недоїмки позивачем у межах даної справи не оскаржується, оскільки підставою для обґрунтування предмету позову є невчасне надіслання податковим органом оскаржуваної вимоги, майже через місяць з дня її формування, що вочевидь не може свідчити про протиправність самої вимоги. Дії податкового органу щодо формування та невчасного надіслання відповідачем спірної на адресу позивача, останнім не оскаржуються.

Слід також наголосити, що доводи позивача щодо того, що сума грошового зобов`язання за даною податковою вимогою є неузгодженою є безпідставними та помилковими, оскільки в обґрунтування своїх доводів позивач посилається на положення Податкового кодексу України, в той же час, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до частини 4 статті 8 Закону № 2464 порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відтак, порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску з органом доходів і зборів визначається частиною 4 статті 25 Закону № 2464-VI та пунктом 5 розділу VI Інструкції, відповідно до яких у разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

Варто зауважити, що позивач під час оскарження вимоги, як у адміністративному, так і в судовому порядку незгоди з розрахунком суми недоїмки, визначеної оскаржуваною вимогою, не висловив. Факт наявності недоїмки платником не заперечується. Доказів, які б могли вплинути на розміри визначеної у спірній вимозі недоїмки під час розгляду справи в суді позивачем також представлено не було. Оскарження позивачем у судовому порядку вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2017 № Ю-878-17, яка сформована у зв`язку з наявністю у платника заборгованості зі сплати єдиного внеску за попередній звітний період, а саме: станом на 31.07.2017, не свідчить про неузгодженість суми недоїмки, визначеної в оскаржуваній в даній справі вимозі відповідача.

Таким чином, проаналізувавши зазначені вище обставини у сукупності, в контексті викладених норм права, а також зважаючи на безспірність факту наявності у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску та виходячи з меж заявлених позовних вимог та підстав позовних вимог, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.09.2018 № Ю-878-17 сформована відповідачем правомірно, у зв`язку з чим скасуванню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В той же час, враховуючи вищевикладене, а також виходячи із заявлених вимог та підстав позову, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов`язку, визначеного ч. 1 ст. 77 КАС України, позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтується позовні вимог та, враховуючи положення ч. 2 ст. 77 КАС України, судом не встановлено порушень прав та/або інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин з боку відповідача.

Доводи позивача, що викладені у позовній заяві, як підстава для задоволення позовних вимог, спростовуються висновками суду, викладеними у даному рішенні.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відтак, у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Державного підприємства «Наш Дім» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34, код ЄДР: 30723920) (03148, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 9, код ЄДРПОУ: 39355686) відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін