Рішення № 98985614, 12.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2021 року м. Київ № 640/21443/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Рябого І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до про Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,за участю:

позивача - ОСОБА_1 ;

від відповідача - не з`явився

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) при винесенні постанови від 09.07.2021 про відкриття виконавчого провадження № 66014547 без заяви стягувача про примусове виконання рішення та не звернення постанови про накладення адміністративного стягнення серії 1АВ №00329239 від 20.06.2020 до примусового виконання протягом трьох місяців з дня винесення;

- скасувати повідомлення державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.07.2021 про повернення постанови про накладення адміністративного стягнення серії 1АВ №00329239 від 20.06.2020 стягувачу без прийняття до виконання;

- зобов`язати Деснянський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повернути постанову про накладення адміністративного стягнення серії 1АВ №00329239 від 20.06.2020 Департаменту патрульної поліції без прийняття до виконання на підставі п. п. 2), 6) ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку із неподанням стягувачем заяви про примусове виконання рішення та не звернення постанови про накладення адміністративного стягнення серії 1АВ №00329239 від 20.06.2020 до примусового виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження № 63611856 з виконання постанови серії 1АВ №00329239 від 20.06.2020, за якою позивачем було сплачено штраф, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження. В подальшому постанова про відкриття виконавчого провадження № 63611856 була скасована відповідачем у зв`язку з пропуском строку звернення виконавчого документа до виконання, а постанова серії 1АВ №00329239 від 20.06.2020 повернута Департаменту патрульної поліції повідомленням відповідача від 30.11.2020. Разом з тим, 09.07.2021 відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66014547 з примусового виконання тієї ж постанови серії 1АВ №00329239 від 20.06.2020. Постановою начальника Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.07.2021 зобов`язано державного виконавця привести дії відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та такий виконавець повідомленням від 16.07.2021 повернув постанову до Департаменту патрульної поліції без прийняття до виконання через пропуск строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Позивач вважає, що повідомлення від 16.07.2021 не у повній мірі відповідає вимогам закону, оскільки не містить і підставу, визначену пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" (стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону) та посилання на статтю 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Наведене може призвести до чергового подання постанови серії 1АВ №00329239 від 20.06.2020 до примусового виконання.

Ухвалою суду від 03.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/21443/21 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом сторін на 12.08.2021.

У судовому засіданні 12.08.2021 позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Додатково зазначав, що позивач намагається уникнути виникнення у майбутньому ситуації, пов`язаної з черговим пред`явленням Департаментом патрульної поліції такої постанови до виконання, відкриття у зв`язку з цим виконавчого провадження, внесення позивача до реєстру боржників, забороною, у зв`язку з цим, виїзду за межі України та іншим негативним наслідкам.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України. Будь-якої письмової позиції суду також не надано.

У судовому засіданні 12.08.2021 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення Департаменту патрульної поліції до участі у справі в якості третьої особи у зв`язку з його необґрунтованістю, а інтерес Департаменту, зазначений позивачем у клопотанні, як дотримання законності, закріплений серед іншого, у частині другій статті 19 Конституції України.

Також у судовому засіданні 12.08.2021 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено у задоволенні клопотання позивача, зазначеного у позовній заяві, про витребування документів у Департаменту патрульної поліції, оскільки позивачем не надано доказів самостійного звернення до Департаменту патрульної поліції, а частина таких доказів, зокрема: питання надходження оплати штрафу, підстави та облік штрафу не стосуються предмету позову у даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника??? позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На виконанні Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 63611856 з виконання постанови серії 1АВ №00329239 від 20.06.2020.

Постановою відповідача від 17.11.2020 відкрито вказане виконавче провадження.

У подальшому, постановою відповідача від 30.11.2020 скасовано, у тому числі, постанову про відкриття виконавчого провадження № 63611856 від 17.11.2020, а повідомленням від 30.11.2020 № 63611856/14 виконавчий документ - постанову серії 1АВ №00329239 від 20.06.2020 повернуто Департаменту патрульної поліції на підставі пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

У вказаному повідомленні зазначено, що згідно виконавчого документа, строк пред`явлення до виконання визначено до 20.08.2020.

Згідно листа Департаменту патрульної поліції від 12.01.2021 № 494/41/27-2021 до Деснянського РВ ДВС у м. Києві надіслано для примусового виконання постанову у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 (№ постанови 1АВ № 0032939).

Вказаний лист надійшов на адресу відповідача 07.07.2021 та зареєстровано за № 19318.

Постановою державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Архіпова Д.М. від 09.07.2021 відкрито виконавче провадження № 66014547 з виконання постанови Департаменту патрульної поліції серії 1АВ №00329239 від 20.06.2020 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 510 грн.

Також постановами вказаного державного виконавця від 09.07.2021 у виконавчому провадженні № 66014547 накладено арешт на кошти позивача та визначено для нього розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Постановою начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.07.2021 здійснено перевірку матеріалів виконавчого провадження № 66014547, якою встановлено невідповідність виконавчого документа статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: при відкритті виконавчого провадження не враховано відмітку про повернення виконавчого документа на підставі пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", пропущено встановлений законом строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За наслідками перевірки визнано дії державного виконавця Архіпова Д.М. такими, що вчинені з порушенням статей 4, 26 Закону України "Про виконавче провадження" та зобов`язано останнього провести всі необхідні виконавчі дії у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

16.07.2021 державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Архіповим Д.М. винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

У вказаному повідомленні зазначено, що виконавчий документ не відповідає вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", пропущено встановлений законом строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання, й, керуючись пунктом 2 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" повертається виконавчий документ без прийняття до виконання.

Позивач зазначає, що постанови від 09.07.2021 у виконавчому провадженні № 66014547 про відкриття виконавчого провадження, арешт коштів боржника та встановлення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження скасовані державним виконавцем самостійно і наразі не порушують його прав.

Проте вважає, що мотиви, зазначені у повідомленні від 16.07.2021, не у повній мірі відповідають вимогам закону, оскільки у повідомленні необхідно зазначити пункти 2, 4 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" та статтю 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що, на його думку, унеможливить наступне пред`явлення виконавчого документа до виконання, з огляду на що і звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За визначенням статті 1 Закону України від 02.06.2016 N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону N 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 12 Закону N 1404-VIII встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

І відповідно до частини першої статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Відповідно до частини першої статті 4 наведеного Закону у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

У разі пред`явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

Пунктами 2 та 6 частини четвертої статті 4 зазначеного Закону встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону N 1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Так, матеріали справи містять лист Департаменту патрульної поліції від 12.01.2021 № 494/41/27-2021 до Деснянського РВ ДВС у м. Києві про надсилання для примусового виконання постанови у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 (№ постанови 1АВ № 0032939).

Як уже зазначалось, вказаний лист зареєстровано у відповідача 07.07.2021 за № 19318, з огляду на що посилання позивача на відсутність заяви стягувача про примусове виконання рішення визнаються судом необґрунтованими.

За наведених обставин не підлягають задоволенню позовні вимоги у частині визнання протиправними дій державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) при винесенні постанови від 09.07.2021 про відкриття виконавчого провадження № 66014547 без заяви стягувача про примусове виконання рішення та не звернення постанови про накладення адміністративного стягнення серії 1АВ №00329239 від 20.06.2020 до примусового виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

У частині позовних вимог про скасування повідомлення державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.07.2021 про повернення постанови про накладення адміністративного стягнення серії 1АВ №00329239 від 20.06.2020 стягувачу без прийняття до виконання, суд зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 4 Закону N 1404-VIII визначено підстави повернення виконавчого документа стягувачу.

Зазначена у повідомленні підстава - пункт 2 частини четвертої статті 4 зазначеного Закону, а саме, - пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, відповідає вимогам Закону N 1404-VIII та встановленим обставинам справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної позовної вимоги.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повернути постанову про накладення адміністративного стягнення серії 1АВ №00329239 від 20.06.2020 Департаменту патрульної поліції без прийняття до виконання на підставі п. п. 2), 6) ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку із неподанням стягувачем заяви про примусове виконання рішення та не звернення постанови про накладення адміністративного стягнення серії 1АВ №00329239 від 20.06.2020 до примусового виконання протягом трьох місяців з дня винесення, суд зазначає таке.

Судом уже визнано необґрунтованими твердження позивача про відсутність заяви стягувача про примусове виконання постанови серії 1АВ №00329239 від 20.06.2020.

Крім того, такої підстави, як стаття 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 4 Закону України "Про виконавче провадження" не містить.

Частиною першою статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як уже зазначалось, визначено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

У свою чергу, частинами другою-третьою статті 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що у разі несплати штрафу особами, зазначеними у частинах першій та другій статті 14-2 цього Кодексу, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів така постанова підлягає примусовому виконанню.

У разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги.

Відповідно до частин другої-третьої статті 300-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати штрафу особами, зазначеними у частині першій цієї статті, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті підлягає примусовому виконанню протягом 30 днів з дня набрання нею законної сили.

У разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги.

Таким чином, частина перша статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення у першу чергу стосується саме осіб, які звертають постанову про накладення штрафу до виконання.

Крім того, суд звертає увагу, що визначення підстав, визначених частиною четвертою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", належить саме до дискреційних повноважень відповідача та останнім, у даному випадку, визначено законну підставу для повернення виконавчого документа без виконання.

Також при прийнятті рішення у даній справі суд враховує наступне.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

<...> поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

На переконання суду, звернення з даним позовом, спрямованим на унеможливлення наступного пред`явлення постанови серії 1АВ №00329239 від 20.06.2020 Департаментом патрульної поліції до виконання, не відповідає завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та спрямоване на правовідносини, які можуть виникнути у майбутньому.

При цьому, позивач не позбавлений права на звернення до суду за захистом таких прав у разі їх порушення необґрунтованими діями Департаменту патрульної поліції, спрямованими на звернення постанови серії 1АВ №00329239 від 20.06.2020 до примусового виконання.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш ИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко