Ухвала суду № 98985608, 12.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

12 серпня 2021 року м. Київ№ 826/10420/18Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Кармазіна О.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»до Головного управління ДФС у Вінницькій областіпро визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов`язання вчинити дії,-В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач), в якій просить суд:

1) визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2018 № Ю-3302-50 відповідача щодо сплати заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 625 021,90 грн.;

2) зобов`язати відповідача відобразити в інтегрованій картці платника - відокремленого підрозділу «Вінницяелектротехнологія» ДП «НЕК «Укренерго» надходження сум зі сплати єдиного внеску, сплачених відповідно до платіжних доручень ДП «Укренерго».

Позов надісланий до суду 02.07.2018, підтвердженням чого є конверт рекомендованого відправлення, в якому надійшла позовна заява (а.с. 48).

Ухвалою судді Аблова Є.В. від 13.09.2018 прийнято позову заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Разом з тим, на підставі розпорядження про призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ від 14.05.2019 № 490 відповідно до пунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу, а також на підставі витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями дану справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіну О.А.

Ухвалою суду від 15.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позиція позивача.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність прийнятої відповідачем вимоги з ЄСВ у розмірі 625021,90 грн., оскільки сплата єдиного внеску за січень-березень 2018 року відбулась згідно платіжних доручень від 06.02.2018; №№ 68, 71, 75, 76 на суму 43350.00 грн.; від 09.02.2018 № 170 на суму 75680.00 грн.; від 20.02. 2018 №№ 6, 7, 218, 224 на суму 116820.00 грн.; від 06.03.2018 №№ 311, 312, 313, 314, 315, 316 на суму 95295.00 грн.; від 20.03.2018 №№ 210, 211, 212, 213, 214, 215 на суму 166990.00 грн.; від 28.03.2018 № 95 на суму 3719.00 грн.; від 06.04.2018 №№ 176, 177, 178, 179, 180, 181 на суму 145119.00 грн.

В той же час, позивач зазначає, що при оформленні платіжних доручень в полі «Отримувач» зазначено «Вінницьке відділення Вінницької ОДПІ»; в полі «Призначення платежу» зазначене «*101%;02071375; Єдиний соц. внесок на зп. та лікарн. За січень/лютий/березень 2018 без ПДВ».

Відтак, позивач наголошує на тому, що в полі «Призначення платежу» зазначено код за ЄДРПОУ відокремленого підрозділу ВЕТ, однак Вінницькою ОДПІ сплату єдиного внеску не зараховано на інтегровану картку відокремленого підрозділу ВЕТ, який, за твердженням позивача, є платником єдиного внеску, з огляду на що просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позиція відповідача.

Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на правомірність прийняття спірної вимоги.

В той же час, разом з відзивом на позову заяву відповідачем подано заяву від 12.10.2018 про залишення позову без розгляду, яке обґрунтоване пропуском позивачем десятиденного строку звернення до суду, передбаченого ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки до суду з позовом щодо оскарження вимоги від 14.05.2018 № Ю-3302-50 позивач звернулися лише 02.07.2018.

Розглядаючи дану заяву по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно преамбули Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

За визначенням, наведеним у пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За положеннями частини другої статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відтак, облік платників єдиного внеску, їх права та обов`язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає виключно Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Крім того, пунктом 5 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449) протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком податкового органу суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до податкового органу вищого рівня або суду платник зобов`язаний одночасно письмово повідомити податковий орган, який направив вимогу.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Отже, зміст наведених норм дає підстави для висновку, що встановлений абзацом 9 частини 4 статті 25 Закону та пунктом 5 розділу VI Інструкції № 449 строк для платника податків, протягом якого останній може оскаржити вимогу в судовому порядку у взаємозв`язку із положеннями статті 122 КАС України, становить десять днів з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 31.01.2019 у справі № 802/983/18-а, від 31.01.2019 у справі № 802/983/18-а та від 19.03.2020 у справі № 140/1757/19.

Як видно з матеріалів справи вимога № Ю-3302-50 про сплату боргу на суму 625021,90 грн. прийнята відповідачем 14.05.2018.

У позовній заяві позивач зазначає, що таку вимогу отримано ним 21.05.2018.

Однак, як вже було зазначено судом, до суду з вказаним позовом позивач звернувся лише 02.07.2018, тобто поза межами десятиденного строку, передбаченого для звернення до суду з даним позовом. В той же час, підприємством не зазначено жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, а також не надано клопотання про поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом та доказів, які б надали суду можливість пересвідчитись у поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

При цьому, варто звернути увагу на те, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Суд звертає увагу позивача на те, що вимога про необхідність дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи та обмеженням останнім доступу до правосуддя, оскільки випливає з необхідності дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду призведе до порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права та, відповідно до незабезпечення належного відправлення правосуддя та порушення судом норм матеріального права.

Слід наголосити, що принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.

Суд звертає увагу позивача на те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. У разі порушення такого строку та недотримання принципу юридичної визначеності зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що такий строк звернення до суду може бути обмеженим.

Підсумовуючи викладене у сукупності, в контексті викладених норм права та досліджених судом обставин, суд приходить до висновку про пропуск позивачем десятиденного строку звернення до суду, передбаченого ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на те, що після відкриття провадження у справі судом встановлено порушення позивачем десятиденного строку на звернення до суду, натомість в аспекті положень ч. 3 ст. 123 КАС України, позивачем не заявлено про поновлення пропущеного строку звернення до суду, не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку про задоволення заяви відповідача від 12.10.2018 про залишення позовної заяви без розгляду та, як наслідок, позовну заяву Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги 14.05.2018 № Ю-3302-50 та зобов`язання вчинити дії, - залишити без розгляду.

Матеріалами справи даний висновок суду не спростовано та зворотного не доведено.

Керуючись положеннями статей ч. 9 ст. 80, п. 9 ч. 1 ст. 240, ст.ст. 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. Заяву Головного управління ДФС у Вінницькій області від 12.10.2018 про залишення позовної заяви без розгляду, - задовольнити.

2. Позовну заяву Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги 14.05.2018 № Ю-3302-50 та зобов`язання вчинити дії, - залишити без розгляду.

3. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Відповідно до ч. 3 ст. 240 КАС України ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена у порядку, передбаченому ст. 295 - 297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII.

Суддя О.А. Кармазін