Ухвала суду № 98985603, 12.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

12 серпня 2021 року м. Київ № 640/15714/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахування та здійсненню соціальних виплатпро визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київського міського центру по нарахування та здійсненню соціальних виплат (03165, м. Київ, проспект Любомира Гузара, 7, код ЄДР: 22886300), в якому просить суд:

1) визнати протиправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які полягають в нарахуванні ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року, як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи у розмірі, який не відповідає статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18);

2) зобов`язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перерахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), разову грошову допомогу до 5 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 № З-р/2020 у справі № 14-247/2018(3393/18) та здійснити виплату недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року в розмірі 9464,00 гривень, до 5 травня 2021 року в розмірі 10246,00 гривень.

До суду з вказаною позовною заявою позивач звернувся 03.06.2021, що підтверджується конвертом відправлення, в якому надійшла позовна заява.

Ухвалою судді від 15.06.2021 позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліків позовної заяви.

Залишаючи позовну заяву без руху судом була звернута увага позивача на недотримання позивачем строків звернення до суду в частині вимог щодо нарахуванню та здійсненню соціальних виплат за 2020 рік, оскільки з даним позовом позивач звернувся до суду поза межами шестимісячного строку, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України. При цьому, заяви про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду позовна заява не містить, а також доказів на підтвердження поважності таких причин суду не надано.

Крім того, була звернута увага позивача на те, що вимога зобов`язального характеру включає також в себе вимогу щодо зобов`язання перерахувати ОСОБА_1 та здійснити виплату недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік. Проте, виходячи з положень ч. 1 ст. 5 та ч. 2 ст. 245 КАС України передумовою застосування такого способу захисту прав, як заявлено позивачем в частині щодо зобов`язання перерахувати ОСОБА_1 та здійснити виплату недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, є визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки заявлений позивачем спосіб захисту в цій частині може бути реалізований лише за умови попереднього визнання рішень, дій чи бездіяльності відповідача протиправними.

У зв`язку з чим позивачу відносно позовної вимоги зобов`язального характеру, визначеної у прохальній частини позовної заяви необхідно було визначитись з питанням щодо заявлених позовних вимог із зазначенням - які протиправні дії вчинені відповідачем, чи допущена протиправна бездіяльність або ж прийнято протиправне рішення, що є передумовою застосування заявленого позивачем способу захисту.

Відтак, позивачу на усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно було надати суду:

1) заяву/уточнення із приведенням змісту позовних вимог у відповідність до вимог КАС України із зазначенням у відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 та ч. 2 ст. 245 КАС України, чітких та зрозумілих позовних вимог, в яких вимогам зобов`язального характеру повинні передувати вимоги про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки заявлений позивачем спосіб захисту в частині зобов`язання перерахувати ОСОБА_1 та здійснити виплату недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, може бути реалізований лише за умови попереднього визнання рішень, дій чи бездіяльності відповідача протиправними;

2) заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом в частині вимоги, що стосуються виплати разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік, із обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

14.07.2021 позивачем на усунення недоліків позовної заяви надано клопотання про уточнення позовних вимог та продовження строків звернення до суду, в якій позивачем уточнено зміст позовних вимог та в якому просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, яка полягає у виплаті ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року, як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи у розмірі, який не відповідає статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 № З-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18), а саме за 2020 рік - 3640 грн, за 2021 рік - 3906 грн;

2) зобов`язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перерахувати ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, у відповідності до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 № З-р/2020 у справі № 14-247/2018(3393/18) та здійснити виплату недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року в розмірі 9464,00 гривень, до 5 травня 2021 року в розмірі 10246,00 гривень.

Крім того, щодо строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог щодо виплати позивачу разової грошової допомоги до 05 травня 2020 року, то позивач зазначив, що зважаючи на те, що закінчення строків звернення з позовними вимогами щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року припадають на період карантинних обмежень, встановлених відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 і від 02 квітня 2020 року № 255, відтак просив суд продовжити строки звернення до суду з цього приводу, та вважати їх пропущеними з поважних причин.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

Щодо приведення змісту позовних вимог у відповідність до положень КАС України із зазначенням у відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 та ч. 2 ст. 245 КАС України, чітких та зрозумілих позовних вимог, в яких вимогам зобов`язального характеру повинні передувати вимоги про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Пунктом 9 ч. 5 ст. 160 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.

Натомість, під викладом обставин розуміється обґрунтування порушених прав та інтересів позивача оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача у сфері публічно-правових відносинах.

Так, як вже було зазначено судом, позивач у первинній позовній заяві просив суд:

1) визнати протиправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які полягають в нарахуванні ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року, як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи у розмірі, який не відповідає статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18);

2) зобов`язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перерахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), разову грошову допомогу до 5 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 № З-р/2020 у справі № 14-247/2018(3393/18) та здійснити виплату недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року в розмірі 9464,00 гривень, до 5 травня 2021 року в розмірі 10246,00 гривень.

Тоді як у клопотанні про уточнення позовних вимог, позивач просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, яка полягає у виплаті ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року, як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи у розмірі, який не відповідає статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 № З-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18), а саме за 2020 рік - 3640 грн, за 2021 рік - 3906 грн;

2) зобов`язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перерахувати ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, у відповідності до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 № З-р/2020 у справі № 14-247/2018(3393/18) та здійснити виплату недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року в розмірі 9464,00 гривень, до 5 травня 2021 року в розмірі 10246,00 гривень.

Тобто, фактично позовні вимоги уточнення зазнали наступних змін, а саме:

з визнання протиправними дій відповідача, які полягають в нарахуванні ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року, як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи у розмірі, який не відповідає статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18);

на визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у виплаті ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року, як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи у розмірі, який не відповідає статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 № З-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18).

Натомість позивачем так і не було заявлено вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року, як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи у розмірі, який не відповідає статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 № З-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18), вимога щодо чого має передувати заявленій позивачем вимозі, зокрема, про зобов`язання Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перерахувати ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, у відповідності до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 № З-р/2020 у справі № 14-247/2018(3393/18) та здійснити виплату недоплаченої частини разової грошової допомоги, зокрема, до 5 травня 2021 року в розмірі 10246,00 гривень.

Відтак, позивачем недоліки позовної заяви в цій частині усунуті не були.

Щодо строку звернення до суду, то слід зазначити наступне.

Як вже було зазначено вище, у клопотанні про уточнення позовних вимог та продовження строків звернення до суду позивач зазначив, що зважаючи на те, що закінчення строків звернення з позовними вимогами щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року припадають на період карантинних обмежень, встановлених відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 і від 02 квітня 2020 року № 255, відтак просив суд продовжити строки звернення до суду з цього приводу, та вважати їх пропущеними з поважних причин.

Разом з тим, що причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду, є неповажними.

Так, згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Тобто, суд звертає увагу позивача на те, що шестимісячний строк звернення до суду починає свій перебіг саме з дня, коли особа дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Суд звертає увагу позивача на те, що дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи. Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду, призведе до порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права та, відповідно не забезпечення належного відправлення правосуддя.

Так, як вже було зазначено судом позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, яка полягає у виплаті ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року, як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи у розмірі, який не відповідає статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 № З-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18), а саме за 2020 рік - 3640 грн, за 2021 рік - 3906 грн; та 2) зобов`язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перерахувати ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, у відповідності до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 № З-р/2020 у справі № 14-247/2018(3393/18) та здійснити виплату недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року в розмірі 9464,00 гривень, до 5 травня 2021 року в розмірі 10246,00 гривень.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у редакції Закону України від 25.12.21998 № 367-XIV) щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Відтак, суд звертає увагу позивача на те, що разова грошова допомога отримується особами щороку до 5 травня, а у разі неотримання такої грошової допомоги або отримання її у меншому розмірі особа має знати або повинна дізнатися про порушення своїх прав та інтересів, що надає такій особі право на звернення, у строк до 30 вересня відповідного року, до органів праці та соціального захисту населення для виплати такої допомоги у повному розмірі.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17 та від 14.08.2018 у справі № 473/2190/17.

Тобто, 30.09.2020 - встановлений законом кінцевий строк, до якого позивач міг звернутися за отриманням такої допомоги та, за наявності такого звернення особи до центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у строк до 30.09.2020 та не отримання ним до 30.09.2020 виплати йому такої допомоги шестимісячний строк звернення до суду, в такому випадку, обраховувався б з 30.09.2020.

Натомість у разі не звернення особою із заявою до 30 вересня відповідного року щодо отримання виплати, шестимісячний строк звернення до суду обраховується з дня, до якого особі з інвалідністю внаслідок війни мала б бути виплачена разова грошова допомога, тобто до 05 травня.

Суд звертає увагу позивача на те, що спірна виплата є регулярною та виплачується один раз на рік, тому, про порушення своїх прав позивач мала дізнатися до 05 травня, отримавши щорічну грошову допомогу за 2020 рік у розмірі, меншому від встановленого законодавством.

Така правова позиції узгоджується із позицією Шостого апеляційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 14.01.2021 у справі № 640/24111/20.

Між тим, матеріали позовної заяви не містять жодних доказів звернення позивача до відповідача із заявою у строк до 30 вересня 2020 року щодо доплати йому недоотриманої до 05 травня разової грошової допомоги за 2020 рік.

Таким чином, в даному випадку, зважаючи на те, що матеріали позовної заяви не містять доказів звернення позивача до відповідача із заявою у строк, передбачений ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для отримання такої виплати, шестимісячний строк звернення до суду почав свій перебіг 05.05.2020 та сплинув 05.11.2020.

При цьому, варто зауважити, що одноразову грошову допомогу станом на 09.04.2020 до 05 травня за 2020 рік позивачу було виплачена лишу у розмірі 3640,00 грн., тобто про порушення своїх прав позивач знав або міг дізнатися до 05 травня 2020 року з моменту отримання ним одноразової грошової виплати у меншому розмірі.

Натомість як вже було зазначено судом, позивач звернувся до суду лише 03.06.2021, тобто із пропуском шестимісячного строку звернення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів неможливості позивача у строк, починаючи з 05.05.2020 до 30.09.2020 звернутися до органів праці та соціального захисту населення для доплати йому разової грошової допомоги у повному розмірі, а також відсутні докази неможливості звернення до суду у шестимісячний строк, починаючи з 05.05.2020.

В той же час, дослідивши матеріали позовної заяви, надані позивачем разом з позовною заявою, судом не встановлено жодних поважним причин, які б унеможливлювали звернення позивача до суду в межах шестимісячного строку.

Щодо посилання позивача на те, що закінчення строків звернення з позовними вимогами щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року припадають на період карантинних обмежень, встановлених відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 і від 02 квітня 2020 року № 255, відтак просить суд продовжити строки звернення до суду з цього приводу, та вважати їх пропущеними з поважних причин, то суд виходить з наступного.

Так, дійсно постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239) «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 до 24.04.2020 на усій території України встановлено карантин.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 шляхом заміни у пункті 1 цифр і слова « 24 квітня» цифрами і словом « 11 травня».

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 шляхом заміни у пункті 1 цифри і слово « 11 травня» замінити цифрами і словом « 22 травня».

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, продовжено з 22 травня 2020 року до 22 червня 2020 року.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392, якими цифри і слово « 22 червня» замінено цифрами і словом « 31 липня».

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, продовжено з 22 липня 2020 року до 31 серпня 2020 року.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3, яким встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Разом з тим, 18.06.2020 Верховною Радою України прийнято Закон України № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», пунктом 2 якого встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

16.07.2020 вказаний Закон опубліковано у Голосі України №№ 119-120 та в Урядовому кур`єрі за № 135, з огляду на що 17.07.2020 Закон України № 731-IX набрав чинності.

Відтак, строки, продовжені Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX, закінчилися 06.08.2020, тобто після спливу 20-ти днів після набрання чинності Закону України від 18.06.2020 № 731-IX. Разом з тим, перебіг шестимісячного строку звернення до суду у позивача закінчився поза межами дії строку, якими було продовжено термін звернення до суду.

Слід також звернути увагу позивача на тому, що відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Так, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. У разі порушення такого строку та недотримання принципу юридичної визначеності зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що такий строк звернення до суду може бути обмеженим.

Отже, враховуючи вищевказане, суд не вбачає обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а отже, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що позивачем не наведено інших причин поважності пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку, що причини пропуску звернення до суду позивача, є неповажними та, як наслідок суд не вбачає належних підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до п.п. 1 та 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, зважаючи на неусунення позивачем недоліків позовної заяви в частині уточнення змісту позовних вимог, а також беручи до увагу пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог щодо виплати позивачу разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, у відповідності до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд приходить до висновку про повернення позовної заяви з підстав.

Керуючись ст. 160, 169, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

1. Причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у клопотанні про уточнення позовних вимог та продовження строків звернення до суду в частині позовних вимог щодо виплати позивачу разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визнати неповажними.

2. Відмовити позивачу у поновленні пропущеного строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо виплати позивачу разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

3. Позовну заяву повернути позивачу з підстав неусунення недоліків (щодо вимог за 2021) та пропуску строку звернення до суду (відносно вимог за 2020).

4. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка звернулася із позовною заявою. Копія позовної заяви залишається в суді.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін