Рішення № 98985388, 16.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2021 року м. Київ № 826/15786/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Григоровича П.О., суддів Смолія І.В., Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Морозовій Я.В., розглянув за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом до треті особиОСОБА_1 Міністерства соціальної політики України Кабінету Міністрів України Громадська рада при Міністерстві соціальної політики України Ініціативна група з підготовки установчих збрів для формування Громадської ради при Міністерстві соціальної політики України ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 провизнання протиправними дій, визнання незаконними та скасування наказів і постанови, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди за участі:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник Відповідача 2 - Лісовенко О.О.;

Третя особа 5 - ОСОБА_4 ;

Третя особа 6 - ОСОБА_5

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - Позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Міністерства соціальної політики України (далі також - Відповідач 1, Мінсоцполітики), Кабінету Міністрів України (далі також - Відповідач 2, Кабмін), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідачів, - Громадської рада при Міністерстві соціальної політики України (далі також - Третя особа 1, Громадська рада), Ініціативної групи з підготовки установчих збрів для формування Громадської ради при Міністерстві соціальної політики України (далі також - Третя особа 2, Ініціатива група), та за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача, - ОСОБА_2 (далі також - Третя особа 3, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі також - Третя особа 4, ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (далі також - Третя особа 5, ОСОБА_4 ), ОСОБА_5 (далі також - Третя особа 6, ОСОБА_5 ), в якому просив:

1. Визнати протиправними дії Міністерства соціальної політики України щодо систематичного незаконного втручання в роботу Громадської ради при Міністерстві соціальної політики України стосовно утворення Ініціативної групи з підготовки установчих зборів для формування нового складу Громадської ради при Міністерстві соціальної політики України.

2. Визнати незаконним і скасувати наказ Міністерства соціальної політики України від 03.02.2017 № 176 «Про утворення Ініціативної групи з підготовки установчих зборів для формування Громадської ради при Міністерстві соціальної політики України».

3. Зобов`язати Міністерство соціальної політики України утриматися від незаконного втручання в роботу громадської ради при Міністерстві соціальної політики України стосовно утворення Ініціативної групи з підготовки установчих зборів для формування Громадської ради при Міністерстві соціальної політики України.

4. Визнати незаконним і скасувати наказ Міністерства соціальної політики України від 21.04.2017 № 675 «Про затвердження складу Громадської ради при Міністерстві соціальної політики України».

5. Визнати незаконною і скасувати Постанову Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 № 234 в частині викладення в новій редакції пункту 8 Типового положення про громадську раду при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській, районній, районній у мм. Києві та Севастополі державній адміністрації.

6. Зобов`язати громадську раду попереднього скликання при Міністерстві соціальної політики України (Громадську раду при Міністерстві соціальної політики України у складі попереднього скликання) невідкладно в розумний строк утворити ініціативну групу з підготовки установчих зборів для формування нового складу Громадської ради в порядку, встановленому чинним Положенням про Громадську раду при Міністерстві соціальної політики України, схваленим засіданням Громадської ради при Міністерстві соціальної політики України від 24.12.2012, протокол № 3.

7. Зобов`язати Міністерство соціальної політики України подати громадській раді попереднього скликання при Міністерстві соціальної політики України кандидатури представників Міністерства соціальної політики України до складу ініціативної групи з підготовки установчих зборів для формування нового складу Громадської ради.

8. Стягнути з Міністерства соціальної політики України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. за спричинені з серпня 2016 року незаконними діями Міністерства соціальної політики України щодо втручання в процес формування нового складу Громадської ради моральні страждання.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилався на Закон України «Про громадські об`єднання», Типове положення про громадську раду при міністерстві, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 № 996, Положення про громадську раду при Міністерстві соціальної політики України, схваленого на засіданні ради 24.12.2012 № 3, та зазначив, що внесені Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 № 234 і застосовані Міністерством соціальної політики України у 2017 році зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 № 996 (в частині викладення в новій редакції пункту восьмого Типового положення про громадську раду при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській, районній, районній у мм. Києві та Севастополі державній адміністрації, затвердженого зазначеною постановою) є незаконними, оскільки грубо порушують встановлений Законом України «Про громадські об`єднання» принцип самоврядності діяльності вже створеної громадської ради при Міністерстві соціальної політики як громадського об`єднання. Також Позивач зауважив, що нова громадська рада вже не є громадським об`єднанням, яке представляє та уособлює громадськість України, а є, фактично, органом державної влади, який формується Міністерством з представників громадськості виключно для сприяння участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики.

Представник Міністерства соціальної політики України заперечив по суті заявлених позовних вимог та зазначив, що наказ Міністерства соціальної політики України № 854 від 05.08.2016 «Про утворення Ініціативної групи з підготовки Установчих зборів для формування Громадської ради при Мінсоцполітики» жодним чином не застосовується до Позивача та є актом, що впорядковує взаємодію громадськості та органу виконавчої влади у процесі реалізації державної політики щодо соціального захисту населення, тож прав та законних інтересів Позивача не порушує.

Представник Кабінету Міністрів України заперечив по суті заявлених позовних вимог та зазначив, що оскаржувана постанова прийнята із дотриманням норм Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також представник Відповідача 2 вказав, що Позивач не навів належних і достатніх доказів підтвердження конкретних обставин допущеного Відповідачем 2 дійсного порушення його прав, свобод або інтересів.

Треті особи 4,5 письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог не надали, проте під час розгляду справи підтримали позицію Позивача. Треті особи 1, 2, 3 в судові засідання не з`явились, заперечень чи пояснень по суті заявлених позовних вимог суду не надали.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Кабінету Міністрів України про визнання дій протиправними, визнання незаконними та скасування наказів, постанови, зобов`язання вчинити дії, - було відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.02.2020 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний суд зауважив, що встановлення обставин справи і вирішення вимог, що стосуються прав і обов`язків означених у справі третіх осіб без їх залучення до участі у справі з чітким визначенням процесуального статусу є порушення принципів рівності, змагальності та конституційного права на судових захист. Тож, при новому розгляді справи, з врахуванням залучених учасників та заяви про збільшення позовних вимог, необхідно визначити склад учасників справи та встановити обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Ухвалою від 25.02.2020 справа прийнята до поводження суддею Григоровичем П.О.

Враховуючи подання Позивачем заяви про зміну предмету позову, у зв`язку з прийняттям нових актів, якими скасовані акти, які оскаржувались при первинному розгляді справи, остаточні позовні вимоги становлять:

1.Визнати протиправними дії Міністерства соціальної політики України щодо незаконного втручання в роботу Громадської ради стосовно утворення Ініціативної групи в період до 27.04.2018.

2. Визнати незаконним і скасувати наказ Міністерства соціальної політики України від 03.02.2017 № 176 «Про утворення Ініціативної групи з підготовки установчих зборів для формування Громадської ради при Міністерстві соціальної політики України».

3. Визнати протиправною і скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 № 353 в частині пункту другого змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 № 996, стосовно викладення в новій редакції Типового положення про громадську раду при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській, районній, районній у м. Києві та м. Севастополі державній адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 № 996.

4. Визнати протиправним і скасувати підпункт 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 № 234 щодо внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 № 996 в частині змін до Типового положення про громадську раду при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській, районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації.

5. Стягнути з Міністерства соціальної політики України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн за моральні страждання, спричинені позивачу з серпня 2016 року до 27.04.2018 року діями Мінсоцполітики України щодо незаконного втручання у внутрішньо-організаційну діяльність Громадської ради при Мінсоцполітики України, в тому числі - в частині утворення Ініціативної групи в процесі формування нового складу Громадської ради.

В обґрунтування наведених вимог Позивач зазначив, що після початку розгляду даної справи він став членом Громадської організації «Союз матерів «Захист», керівництвом якої було прийнято рішення про висування кандидатури Позивача як представника громадської організації до складу громадських рад при певних міністерствах і певних центральних органах виконавчої влади, у тому числі при Мінсоцполітики, як особи, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи першої категорії, тож оскаржувані дії та акти Відповідачів порушують його права та законні інтереси, оскільки ухвалені з грубим порушенням Конституції України та Закону України «Про об`єднання громадян».

Представник Міністерства соціальної політики України подав письмовий відзив щодо остаточних позовних вимог, в якому зазначив, що Позивач не навів доказів, які б свідчили про застосування до нього оскаржуваних актів або обставин того, що він є суб`єктом правовідносин, на які поширюється їх дія. Більше того наголосив, що Позивач не вказав, які саме його права та/або законні інтереси порушено відповідними спірними актами.

Представник Кабінету Міністрів України, подав письмові пояснення на заяву про зміну предмету позову, в яких наголосив, що оскаржувані акти Кабінету Міністрів України прийняті в межах повноважень та на виконання вимог закону, з дотриманням норм Регламенту Кабміну, а відтак є законними та обґрунтованими. Також зазначив, що Позивачем не наведено обґрунтування, яким саме актам вищої юридичної сили не відповідають спірні постанови та, які саме його права і законні інтереси порушено.

Третя особа 5 подала письмові пояснення по суті остаточних позовних вимог підтримавши в них позицію Позивача.

ОСОБА_5 (далі також - Третя особа 6, ОСОБА_5 ), залучений до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача, подав письмові пояснення, в яких наголосив на правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог, підтримавши правову позицію Позивача.

Розглянувши подані учасниками справи (їх представниками) документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 № 996 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» Кабінет Міністрів України, окрім іншого затвердив: Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики; Типове положення про громадську раду при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській, районній, районній у мм. Києві та Севастополі державній адміністрації.

Пунктом 4 вказаної постанови, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у мм. Києві та Севастополі державним адміністраціям, зокрема, доручено: вжити заходів для проведення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цією постановою установчих зборів за участю інститутів громадянського суспільства для утворення громадських рад при центральних і місцевих органах виконавчої влади та забезпечити їх функціонування; до утворення зазначених рад забезпечити функціонування громадських рад, утворених до набрання чинності цією постановою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 № 234 затверджено зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 № 996», у тому числі, підпунктом 3 пункту 2 внесено зміни у Типове положення про громадську раду при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській, районній, районній у мм. Києві та Севастополі державній адміністрації.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 03.02.2017 № 176, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 № 996 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» з метою забезпечення системного діалогу Міністерства соціальної політики України з громадськістю, зокрема утворено Ініціативну групу з підготовки Установчих зборів для формування Громадської ради при Міністерстві соціальної політики України та затверджено її склад.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 № 353 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 № 996», окрім іншого, Типове положення про громадську раду при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській, районній, районній у мм. Києві та Севастополі державній адміністрації, затверджене зазначеною постановою, викладено у новій (пункт 2).

Вважаючи вказані акти протиправними та такими, що порушують передбачене статтею 38 Конституції України право Позивача на участь в управлінні державними справами, останній звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам і поясненням сторін (їх представників) за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист та його способи і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, в порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися спори щодо будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень без обмежень, але відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови, що такі рішення, дії (бездіяльність) є юридично значимими для позивача, тобто порушують його права та інтереси шляхом обмежень у реалізації суб`єктивних прав чи покладення на нього необґрунтованих обов`язків.

Тож, у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов`язки учасників спірних відносин.

Згідно з пунктами 1, 2, 7, 8 частини першої статті 4 КАС України, у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні, окрім іншого, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій та предметом якого є рішення, дія чи бездіяльність, що на думку особи порушує його права, свободи або законні інтереси.

Одночасно, суд акцентує увагу, що за змістом наведених норм Конституції України та КАС України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини. У свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах, в межах яких виник спір.

При цьому, порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов`язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Таким чином, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Натомість, вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті, та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Також, аналіз вищезгаданих норм права дає підстави вважати, що судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявнику.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення, у постановах Верховного Суду України, зокрема від 01.12.2015 у справі № 800/134/15, від 15.12.2015 у справі № 800/206/15, в яких зазначено, окрім іншого, що судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявникам, та таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення, що не дозволяє скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Також, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 по справі № 522/3665/17 (провадження № К/9901/38991/18) констатував, що з огляду на вимоги статтей 2, 5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Також, Верховний Суд встановив, що в контексті завдань адміністративного судочинства (статті 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту. При цьому, заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Проаналізувавши зміст наведених норм та судової практики, у взаємозв`язку з доводами та вимогами Позивача, викладеними у позові та наявними у справі доказами, суд дійшов висновку про те, що, Позивачем не доведено, а судом не встановлено, що Відповідачами порушені права та/або інтереси, що належать безпосередньо Позивачу та, які підлягають судовому захисту і можуть бути відновлені у заявлений ним спосіб, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Посилання Позивача на те, що дія оскаржуваних актів унеможливила прийняття участі у формуванні громадської ради великої кількості громадських організацій, в тому числі організацій, з якими Позивач співпрацює суд до уваги не приймає, оскільки громадські організації у разі наявності їх порушеного права наділені повноваженнями самостійно звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Вказаний висновок зроблений, у тому числі, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що викладена у його рішенні від 30.10.2014 по справі «Швидка проти України» (заява №17888/12, статус остаточного набрало 30.01.2015) у пункті 54 якого вказано, що Конвенція покликана гарантувати не якісь теоретичні або ілюзорні права, а права, які є ефективними на практиці.

Окрім того, відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Водночас, скасовуючи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 у даній справі і направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд не ставив під сумнів та не наводив вказівок чи зауважень щодо висновків судів щодо відсутності порушених прав та/або інтересів Позивача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ (код 37567866, 01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЕСПЛАНАДНА, будинок 8/10).

Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2).

Громадська рада при Міністерстві соціальної політики України (місто Київ, ВУЛИЦЯ ЕСПЛАНАДНА, будинок 8/10).

Ініціативна група з підготовки установчих збрів для формування Громадської ради при Міністерстві соціальної політики України (місто Київ, ВУЛИЦЯ ЕСПЛАНАДНА, будинок 8/10).

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ).

ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ).

ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне рішення складено 05.08.2021.

Головуючий суддя П.О. Григорович

Судді С.К. Каракашьян

І.В. Смолій