Рішення № 98985354, 28.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2021 року м. Київ № 640/16689/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Новик В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до:Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров`я Українитретя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет споруМіністерство освіти і науки України провизнання протиправним додатку до постанови, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,представники учасників справи:позивача - Науменко Ю.В., МОЗ України - Дяк Ю.М., КМУ - не прибув, Міносвіти - не прибув,

(у судовому засіданні 28.07.2021, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення)),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) (далі - позивачка або ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, ідентифікаційний код - 00019442) (надалі - відповідач 1 або КМУ) та Міністерства охорони здоров`я України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7, ідентифікаційний код - 00012925) (надалі - відповідач 2 або МОЗ України), в якому просить суд:

зобов`язати Кабінет Міністрів України внести зміни до Додатку № 8 до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження норм харчування у навчальних та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку» від 22.11.2004 № 1591, в частині встановлення продуктів-замінників для молочних та глютеновмісних продуктів;

визнати протиправною та дискримінаційною бездіяльність Міністерства охорони здоров`я України щодо не розроблення дієтичного харчування для дітей з непереносимістю глютену та лактози та не розроблення змін до норм харчування для дітей у дошкільних навчальних закладах;

зобов`язати Міністерство охорони здоров`я України розробити дієтичне харчування для дітей з непереносимістю глютену та відповідні зміни до норм харчування для дітей у дошкільних навчальних закладах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження норм харчування у навчальних та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку» від 22.11.2004 № 1591 та Інструкцією з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров`я України 17.04.2006 №298/227.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2020 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/16689/20, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні на 11.02.2021.

11.02.2021 та 04.03.2021 розгляд справи відкладено на 01.04.2021.

01.04.2021 та 22.04.2021 судом оголошено перерви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2021 задоволено заяву ОСОБА_1 б/н від 14.04.2021 «Про відмову від позовних вимог в частині», закрито провадження в частині вимог про:

визнання протиправним та дискримінаційним Додатку № 8 «Норми заміни продуктів за енергоцінністю» до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження норм харчування у навчальних та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку» від 22.11.2004 № 1591, в частині відсутності замінників молочних та глютеновмісних продуктів;

зобов`язання Кабінету Міністрів України внести зміни до Додатку № 8 до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження норм харчування у навчальних та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку» від 22.11.2004 № 1591, в частині встановлення продуктів-замінників для молочних та глютеновмісних продуктів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.06.2021 в частині вимог щодо:

визнання протиправною та дискримінаційною бездіяльності Міністерства охорони здоров`я України щодо не розроблення дієтичного харчування для дітей з непереносимістю глютену та лактози та не розроблення змін до норм харчування для дітей у дошкільних навчальних закладах;

зобов`язання Міністерства охорони здоров`я України розробити дієтичне харчування для дітей з непереносимістю глютену та відповідні зміни до норм харчування для дітей у дошкільних навчальних закладах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження норм харчування у навчальних та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку» від 22.11.2004 № 1591 та Інструкцією з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров`я України 17.04.2006 № 298/227.

10.06.2021 та 08.07.2021 судом оголошено перерву на 28.07.2021.

У судовому засіданні у вказану дату проведено судові дебати, оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

В якості підстав позову позивач вказала, що є матір`ю чотирирічної дитини, що хворіє глютеновою хворобою, має несприйняття лактози.

Позивач вказує, що Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження норм харчування у навчальних закладах оздоровлення та відпочинку» від 22.11.2004 № 1591 передбачено наявність молочних та кисломолочних продуктів, які містять лактозу, для харчування дітей, а також продукти, які містять глютен (зокрема, макаронні вироби, крупи, хліб, кондитерські вироби). При цьому не передбачено включення до раціону безлактозних та кисломолочних продуктів та альтернативних продуктів, які містять глютен.

Водночас, Інструкцією з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах, затвердженою наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров`я України від 17.05.2006 № 298/227, передбачено, що при розподілі страв на порції враховується вік дитини і індивідуальні особливості: апетит, стан здоров`я, сприйняття продуктів (не сприймає молоко, рибу, полуниці, яйця, тощо). При цьому вказаною інструкцією передбачені ті ж самі затверджені постановою Кабінету Міністрів продукти, які містять глютен і лактозу, та відповідно для дітей, які мають непереносимість лактози або лактозну недостатність, непереносимість глютену, не передбачено спеціальної дієти або заміни звичайних молочних продуктів на безлактозні та заміну глютеновим продуктам.

Позивач вважає нерозроблення дієти Міністерством охорони здоров`я та відповідних змін до законодавчих актів незаконним та дискримінаційним стосовно дітей за станом здоров`я.

Кабінет Міністрів України у відзиві на позовну заяву зазначив, що в межах наданих повноважень, Кабінетом Міністрів України затверджено норми харчування у навчальних закладах, на основі визначеного центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, набору продуктів для харчування. Водночас, ані Законом України «Про дошкільну освіту», ані Законом України «Про загальну середню освіту», ані будь-яким іншим Законом не передбачено обов`язку Кабінету Міністрів України встановлювати в нормах харчування, зокрема, в нормах заміни продуктів за енергоцінністю замінники молочних та глютеновмісних продуктів.

Відповідач переконаний, що відповідно до пункту 3.1. Інструкції дієтичне харчування дітям призначається лікарем закладу або відповідного профілю закладу охорони здоров`я: дітям, які часто і тривало хворіють, мають хронічні захворювання (в період загострення хвороби). Списки дітей на дієтхарчування складаються при відборі дітей на курс протирецидивного лікування і уточнюються лікарем упродовж періоду перебування на дієті.

Пунктом 3.5. Інструкції передбачено, що дієтичне харчування передбачає зміну технології приготування страв (готуються тушковані, варені, протерті страви).

Відтак, діти дошкільного віку не позбавлені права на дієтичне (безлактозне та безглютенове) харчування в разі призначення лікарем закладу або відповідного профілю закладу охорони здоров`я.

Водночас Додаток № 8 не містить жодних дискримінаційних норм, адже передбачає для всіх без винятку суб`єктів норми заміни продуктів найбільш наближеними продуктами- замінниками виключно за енергетичною цінністю, а не за категоріями захворювання окремих осіб.

Тож посилання позивача на те, що затверджені норми харчування у навчальних та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку є такими, що дискримінують дітей, які мають лактозну та глютену недостатність, непереносимість і не гарантують дитині право на охорону здоров`я, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

У відповіді на відзив Кабінету Міністрів України позивач вказала на необґрунтованість доводів, зазначених у відзиві, що не спростовують аргументи позовної заяви та не підтверджують правомірність прийнятої постанови.

Міністерство охорони здоров`я України у відзиві на позовну заяву зазначило про безпідставність позовних вимог та їх необґрунтованість. Так, відповідач зазначив, що Міністерством охорони здоров`я України затверджено Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги дітям із целіакією та Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги дітям із лактозною недостатністю, відповідно до яких передбачено обмеження та корекцію харчування дітей з обмеженням глютено та лактозо вмісних продуктів.

При цьому, відповідач зауважив, що позивач просить визнати бездіяльність Міністерства охорони здоров`я України щодо не розроблення дієтичного харчування для дітей з непереносимістю глютену та лактози, проте Положенням про Міністерство охорони здоров`я України визначено, що Міністерство затверджує норми харчування для дітей у дошкільних навчальних закладах, що й було зроблено, а не розробляє дієти для осіб з певними видами захворювань.

Разом з цим, повідомлено, що Міністерство охорони здоров`я України у 2020 році розроблено та надіслано до Кабінету Міністрів України проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження норм та Порядку організації харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку».

Проектом Порядку пропонується врегулювати питання організації харчування дітей з особливими дієтичними потребами. Зокрема, передбачається, що засновник (засновники), керівники закладів освіти та закладів оздоровлення та відпочинку створюють умови для забезпечення харчування здобувачів освіти/дітей з особливими дієтичними потребами, у тому числі з непереносимістю глютену та лактози.

Забезпечення таким харчуванням здійснюється за наявності медичної довідки, виданої лікарем загальної практики - сімейним лікарем чи лікарем-педіатром, де зазначено особливі дієтичні потреби здобувача освіти/дитини із встановленням діагнозу.

Разом з цим, проектом Постанови передбачено визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України, до яких зокрема включено постанову № 1591.

З урахуванням викладеного у відзиві зазначено, що Міністерством охорони здоров`я України, як центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, було у відповідності до Положення розроблено норми харчування для дітей у дошкільних навчальних закладах. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов`язку Міністерства охорони здоров`я України затверджувати окремі дієти для осіб з певними захворюваннями у зв`язку з чим, протиправної бездіяльності допущено не було.

Позивач у відповіді на відзив Міністерства охорони здоров`я України зауважила, що позовні вимоги у цій частині стосуються саме бездіяльності щодо не розроблення дієтичного харчування для дітей з непереносимістю глютену та лактози, які затверджуються нормами харчування для дітей у дошкільних навчальних закладах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження норм харчування у навчальних та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку» від 22.11.2004 № 1591 та Інструкцією з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров`я України від 17.04.2006 № 298/227.

Тобто вказані Норми харчування не встановлюють замінників лактозно і глютеновмісних продуктів та жодна з дієт, які затверджені Інструкцією не підходить для дітей з непереносимістю лактози та глютену, так як передбачають лише заміну технології приготування страв, а не заміну самих продуктів.

Таким чином, на думку позивача, оскільки саме Міністерство охорони здоров`я України має затверджувати норми харчування у дошкільних навчальних закладах та зміни до них, бездіяльність відповідача щодо не розроблення дієтичного харчування для дітей з непереносимістю глютену та лактози та не розроблення змін до норм харчування для дітей щодо визначення замінників продуктів, що містять лактозу та глютен, у дошкільних навчальних закладах є протиправною.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що син ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відвідує ДНЗ № 2 «Горобинка» відділу освіти Бучанської міської ради Київської області з 01.10.2019 та знаходиться на обліку «Д» з діагнозом глютенова хвороба, непереносимість лактози, дискінезія жовчо-вивідних шляхів.

Наявність лактазної недостатності унеможливлює харчування дитини у дошкільному навчальному закладі, оскільки нормами харчування у дошкільних навчальних закладах як загального так і санаторного типу передбачено наявність молочних та кисломолочних продуктів, які містять лактозу, для харчування дітей, а також продуктів, які містять глютен (зокрема, макаронні вироби, крупи, хліб, кондитерські вироби). При цьому, не передбачено включення до раціону безлактозних молочних та кисломолочних продуктів та альтернативних продуктів, які не містять глютен. Для дітей, які мають непереносимість лактози або лактозну недостатність, непереносимість глютену, не передбачено спеціальної дієти або заміни звичайних молочних продуктів на безлактозні та заміну глютеновим продуктам.

Відтак, позивач вважаючи, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження норм харчування у навчальних та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку» норми харчування у навчальних та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку, та не розроблення дієти Міністерством охорони здоров`я України й відповідних змін до законодавчих актів є незаконними, а саме такими, що дискримінують дітей за станом здоров`я, - звернулася до суду.

Розглядаючи справу по суті в частині заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Стратегічні загальнодержавні пріоритети у сфері забезпечення грудних дітей та дітей раннього віку достатнім, високоякісним та безпечним дитячим харчуванням з метою реалізації конституційних прав дитини на достатній життєвий рівень, охорону здоров`я і життя, а також організаційні, соціальні та економічні засади державної політики у цій сфері визначено Законом України «Про дитяче харчування».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про дитяче харчування», законодавство у сфері забезпечення грудних дітей та дітей раннього віку достатнім, високоякісним та безпечним дитячим харчуванням базується на Конституції України та включає цей Закон і закони України «Про охорону дитинства», «Про дошкільну освіту», «Про безпечність та якість харчових продуктів », «Про молоко та молочні продукти», інші нормативно-правові акти, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

За приписом ст. 3 Закону України «Про дитяче харчування», державна політика у сфері забезпечення грудних дітей та дітей раннього віку достатнім, високоякісним та безпечним дитячим харчуванням, спрямована на зміцнення та збереження здоров`я населення, здійснення профілактики захворювань, пов`язаних з порушенням харчування, поліпшення демографічної ситуації в Україні.

Держава гарантує дитині право на охорону здоров`я та сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, у тому числі раціонального харчування.

Держава забезпечує створення соціально-економічних умов, за яких можливо задовольнити потреби кожної дитини у високоякісному та безпечному харчуванні на достатньому рівні.

Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення державної політики щодо поліпшення стану дитячого харчування, координує роботу міністерств та інших органів виконавчої влади у цій сфері.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження норм харчування у навчальних та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку» від 22.11.2004 № 1591 затверджено:

1) норми харчування у:

закладах дошкільної освіти для дітей віком до одного року згідно з додатком 1;

закладах дошкільної освіти (крім санаторних) для дітей старше одного року згідно з додатком 2;

санаторних закладах дошкільної освіти (групах) згідно з додатком 3;

дитячих будинках, загальноосвітніх школах-інтернатах, інтернатах у складі закладів загальної середньої освіти, школах соціальної реабілітації та професійних училищах соціальної реабілітації, закладів професійної (професійно-технічної) освіти згідно з додатком 4;

закладах спеціалізованої освіти спортивного профілю із специфічними умовами навчання згідно з додатком 5;

дитячих закладах оздоровлення та відпочинку згідно з додатком 6;

закладах загальної середньої освіти для одноразового харчування учнів згідно з додатком 7;

2) норми заміни продуктів за енергоцінністю згідно з додатком 8.

Пунктами 3, 4 Постанови № 1591 визначено:

Міністерству освіти і науки, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям забезпечити дотримання норм харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку, затверджених цією постановою, у межах відповідних бюджетних призначень.

Міністерству охорони здоров`я разом з Міністерством освіти і науки установити до 1 травня 2005 р. порядок організації харчування дітей у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку.

Додатком № 8 визначено, що за енергоцінністю масло вершкове може бути замінено на олію, масло вершкове топлене; молоко коров`яче пастеризоване - на молоко коров`яче сухе, вершки сухі, молоко згущене стерилізоване, молоко згущене з цукром, вершки згущені з цукром, кисломолочні продукти (наприклад, кефір), сир кисломолочний напівжирний, сир твердий.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2004 № 1591 спільним наказом Міністерства освіти і науки України та Міністерства охорони здоров`я України від 17.05.2006 № 298/227 затверджено Інструкцію з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05.05.2006 № 523/12397 (далі - Інструкція).

Вказаною Інструкцією визначено загальні вимоги до раціонального харчування дітей у дошкільних навчальних закладах, визначено порядок оцінки ефективності харчування, санітарно-гігієнічні вимоги до постачання, безпеки, якості, умов зберігання і реалізації продуктів харчування і продовольчої сировини.

Як вбачається з пункту 1.13 Інструкції з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах, харчування дітей здійснюється відповідно до норм, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження норм харчування у навчальних та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку». Розподіл продуктового набору за основними групами та видами продуктів (у відсотках) наведено у Додатку 2.

Відповідно до п. 3.5. Інструкції, дієтичне харчування передбачає зміну технології приготування страв (готуються тушковані, варені, протерті страви).

Для дітей диспансерної групи найбільш прийнятною дієтою є дієта № 5, що може бути використана як основа для дієт № 7 (з обмеженням солі) і № 8.

Суд погоджується з доводами позивача, що визначені Інструкцією дієти не відповідають потребам дітей з лактозною недостатністю та глютеновою хворобою в частині відсутності замінників молочних та глютеновмісних продуктів або механізмів використання замінників харчових продуктів, що не визначені нормами харчування для дітей.

Питання розроблення дієтичного харчування для дітей Міністерством охорони здоров`я України розглядалося під час розгляду справи адміністративними судами.

Судом встановлено, що у межах адміністративної справи № 640/7879/19 за позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров`я України про визнання нормативно-правового акту протиправним, бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2020, позов задоволено частково та вирішено:

визнати бездіяльність Міністерства охорони здоров`я України щодо невжиття заходів для розроблення норм заміни продуктів за енергоцінністю у дошкільних навчальних закладах для дітей з лактозою недостатністю, - протиправною;

зобов`язати Міністерство охорони здоров`я України вжити заходів для розроблення норм заміни продуктів за енергоцінністю у дошкільних навчальних закладах для дітей з лактозою недостатністю;

в задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.10.2020 касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2020 в справі № 640/7879/19 залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суди виходили з того, що Інструкція з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах не визначає продуктового набору та видів продуктів і розроблена з урахуванням переліку таких продуктів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження норм харчування у навчальних та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку», а саме у Додатку № 2 норми заміни продуктів за енергоцінністю згідно з Додатком № 8 до Постанови № 1591 не передбачають можливості заміни продуктів, що містять лактозу.

Суди врахували, що вміст лактози у тому чи іншому продукті не змінюється незалежно від технології приготування страви. При цьому судами першої та апеляційної інстанції зазначено, що МОЗ України не вказано який механізм погодження використання у харчуванні дітей у навчальних та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку спеціальних харчових продуктів, коло суб`єктів, які його ініціюють, тощо.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що компетенція Міністерства охорони здоров`я України у відповідній сфері правового регулювання є домінуючою, розробником відповідного проекту норм заміни продуктів за енергоцінністю Кабінету Міністрів має виступати Міністерство охорони здоров`я України, яке такий проект не розробило, а отже є підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, рішенням суду у адміністративній справі № 640/7879/19, що набрало законної сили, зобов`язано Міністерство охорони здоров`я України вжити заходів для розроблення норм заміни продуктів за енергоцінністю у дошкільних навчальних закладах для дітей з лактозою недостатністю.

Суд відмічає, що Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення державної політики щодо поліпшення стану дитячого харчування, координує роботу міністерств та інших органів виконавчої влади у цій сфері.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» передбачено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів (частина друга статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).

Частинами першою та другою статті 4 цього ж Закону визначено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України; організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України.

Водночас, в силу частини третьої зазначеної статті Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України та цього Закону затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності, а також визначає порядок розроблення, виконання та моніторингу виконання програмних документів Кабінету Міністрів України.

Так, Регламент Кабінету Міністрів України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 №950.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України (кореспондується з параграфом 29 глави 1 розділу 4 Регламенту Кабінету Міністрів України).

Частинами першою-третьою статті 50 цього ж Закону визначено, що право ініціативи у прийнятті актів Кабінету Міністрів України мають члени Кабінету Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями; проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України Секретаріатом Кабінету Міністрів України, міністерствами, центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного члена Кабінету Міністрів України), державними колегіальними органами, місцевими державними адміністраціями.

Водночас частиною п`ятою цієї статті унормовано, що до підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України можуть залучатися народні депутати України, науковці та інші фахівці за їх згодою.

Так, параграфом 32 глави 2 Регламенту Кабінету Міністрів України встановлено, що проекти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем`єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту.

Відповідно до параграфу 33 Регламенту Кабінету Міністрів України, головним розробником проекту акту Кабінету Міністрів є орган, який вносить проект акту до Кабінету Міністрів.

Розробниками проектів актів Кабінету Міністрів є міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до своєї компетенції.

Якщо питання, що потребує врегулювання, належить до компетенції кількох органів виконавчої влади, розробником проекту акту Кабінету Міністрів є орган, компетенція якого у відповідній сфері правового регулювання є домінуючою. Інші органи виконавчої влади, що відповідно до компетенції беруть участь у розробленні проекту акту або його погодженні, є заінтересованими органами (частина четверта параграфу 33).

Так, частиною першою статті 35 Закону України «Про дошкільну освіту» визначено, що натуральний набір продуктів для харчування дітей дошкільного віку визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 267 затверджено Положення про Міністерство охорони здоров`я України.

Положенням визначено, що Міністерство охорони здоров`я України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міністерство охорони здоров`я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів і медичних виробів, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, а також забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення (пункт 1).

Забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері охорони здоров`я є одним з основних завдань Міністерства охорони здоров`я України (пункт 3 Положення про Міністерство охорони здоров`я України).

В силу пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, Міністерство охорони здоров`я України відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого:

- узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та внесення в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України на розгляд Кабінету Міністрів України (підпункт 1 пункту 4);

- розробляє проекти законів та інших нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції (підпункт 2 пункту 4).

- у сфері охорони здоров`я, серед іншого, затверджує зокрема норми харчування для дітей у дошкільних навчальних закладах, фізіологічні норми харчування для осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (пункт 4 абзацу 13 підпункту 8 пункту 4).

Норми харчування для дітей у дошкільних навчальних закладах, Міністерство охорони здоров`я України затверджує відповідно до покладених на нього завдань у сфері охорони здоров`я.

При цьому, пунктом 6 Положення про Міністерство охорони здоров`я України передбачено, що для виконання покладених на нього завдань має право, серед іншого, 1) залучати в установленому порядку спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), вчених, представників інститутів громадянського суспільства (за згодою) до розгляду питань, що належать до його компетенції (підпункт 1 пункту 7); скликати наради, утворювати комісії та робочі групи, проводити наукові конференції, семінари з питань, що належать до його компетенції (підпункт 3 пункту 7);

В силу пункту 7 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, міністерство у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також з підприємствами, установами та організаціями.

Наведені приписи Положення про Міністерство охорони здоров`я України дозволяють зробити висновок, що Міністерство охорони здоров`я України має можливість забезпечити реалізацію державної політики у сфері охорони здоров`я, зокрема не лише затвердивши норми харчування у дошкільних навчальних закладах для дітей з лактазною недостатністю, а й забезпечити розробку відповідних норм не безпосередньо, а шляхом залучення відповідних спеціалістів, вчених, утворенням комісій, взаємодії з підприємствами, установами та організаціями тощо.

Таким чином, доводи Міністерства охорони здоров`я України щодо виконання лише повноважень щодо затвердження норм харчування для дітей у дошкільних навчальних закладах без можливості розробки ним дієт для осіб з певними видами захворювань є необґрунтованими, не відповідають посаленим перед Міністерством охорони здоров`я України завданням та свідчать про формальний підхід до виконання своїх завдань.

Водночас суд відмічає, що Міністерством охорони здоров`я України підготовлено та 19.10.2020 оприлюднено до громадського обговорення проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Норм та Порядку організації харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку» (електронний доступ - https://moz.gov.ua/article/public-discussions-archive/proekt-postanovi-kabinetu-ministriv-ukraini-pro-zatverdzhennja-norm-ta-porjadku-organizacii-harchuvannja-u-zakladah-osviti-ta-ditjachih-zakladah-ozdorovlennja-ta-vidpochinku).

З пояснювальної записки до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Норм та Порядку організації харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку» вбачається, що цим документом передбачено структуру харчування з урахуванням рекомендацій ВООЗ щодо принципів здорового харчування та з урахуванням фізіологічних потреб дітей в основних харчових речовинах та енергії.

Пунктом 10 проекту Порядку організації харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку (далі - Порядок) передбачено, що засновник (засновники), керівники закладів освіти та закладів оздоровлення та відпочинку створюють умови для забезпечення харчування здобувачів освіти/дітей з особливими дієтичними потребами, у тому числі з непереносимістю глютену та лактози.

Забезпечення таким харчуванням здійснюється за наявності медичної довідки, виданої лікарем загальної практики - сімейним лікарем чи лікарем-педіатром, де зазначено особливі дієтичні потреби здобувача освіти/дитини із встановленням діагнозу.

Відповідно до п. 28 проекту Порядку, приготування готових страв для їх споживання здійснюється з дотриманням послідовності та поточності технологічного процесу, рецептури, а також відповідно до вимог санітарного законодавства, законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів та норм харчування.

Завідувач виробництва/кухар несе відповідальність за зберігання та використання денного запасу продуктів, повноту закладки продуктів і вихід страв, якість і своєчасне приготування їжі, дотримання технології виготовлення, відбір та зберігання добової проби страв, додержання правил особистої гігієни, санітарний стан приміщень харчоблоку.

Під час приготування страв та виробів, що не містять глютену, слід дотримуватися вимог щодо запобігання потраплянню глютену до таких страв.

В свою чергу Додатком 10 до проекту Норм харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку (далі по тексту - Норми харчування) затверджено особливості забезпечення харчування здобувачів освіти/дітей з особливими дієтичними потребами, відповідно до яких для целіакії (непереносимості глютену) та лактазної недостатності (непереносимості лактози) необжідним є зазначення наявності глютену або його слідів та кількості лактози у страві чи напої.

Необхідність виключення, обмеження кількості або заміни харчових продуктів:

у разі підтвердження діагнозу целіакія (відповідно до медичної довідки, виданої лікарем загальної практики - сімейним лікарем чи лікарем-педіатром, де зазначено особливі дієтичні потреби (на підставі галузевих стандартів у сфері охорони здоров`я) здобувача освіти/дитини із встановленим діагнозом) необхідно ретельно дотримуватися безглютенової дієти;

у разі наявності медичної довідки, виданої лікарем загальної практики - сімейним лікарем чи лікарем-педіатром, де зазначено особливі дієтичні потреби здобувача освіти/дитини із встановленим діагнозом непереносимість лактози (на підставі галузевих стандартів у сфері охорони здоров`я), необхідно обмежити споживання лактози відповідно до рекомендацій, наданих лікарем загальної практики - сімейним лікарем чи лікарем-педіатром у довідці.

У Примітці до Додатку 10 зазначено, що:

1. Забезпечення лікувального харчування для здобувачів освіти/дітей, хворих на фенілкетонурію, інші вродженні порушення метаболізму, здійснюється відповідно до законодавства.

2. Здобувачам освіти/дітям з підтвердженим діагнозом целіакія (непереносимість глютену) з метою дотримання безглютенової дієти повинні пропонуватися продукти та страви, що не містять глютену та його слідів.

Додатком 11 до Норм передбачено перелік харчових продуктів, які не місять глютену (овочі, картопля, кукурудза, гарбуз, фрукти, ягоди, бобові, злакові - рис, гречка, кіноа, горіхи, насіння, яйця, м`ясо та риба без паніровки, молочні продукти, рослинна олія, вода, фруктовий та овочевий сік, чай, какао), а також харчові продукти, які містять глютен та повинні бути виключенні із харчування у разі целіакії (пшениця, жито, ячмінь, овес контамінований глютеном, тритікале, хліб, борошняні кулінарні вироби з пшениці або жита, макаронні вироби, м`ясо та риба у паніровці, напої на основі солоду ячміню, пшениці або жита).

У Додатку 13 до проекту Норм харчування вказано про інформацію про вміст речовин та готові страви/вироби, які призводять до алергічних реакцій або непереносимості, зокрема, визначено індекси алергену або непереносимої речовини:

«Г» - глютен або його сліди;

«Л» - лактоза.

У примітці зазначено, що інформація про наявність у складі готової страви/виробу алергену або непереносимої речовини обов`язково зазначається в меню відповідним індексом в дужках після назви готової страви/виробу (наприклад, сирники із сметаною (Л, МП), що вказує на наявність у страві лактози та молочних продуктів).

Інформація з розшифровкою індексів алергенів або непереносимих речовин розміщується біля меню.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 № 305 затверджено Норми харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку, а також Порядок організації харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку, у редакції, запропонованій Міністерством охорони здоров`я України.

Вказаною постановою визнано Постанову Кабінету Міністрів України від 22.11.2004 № 1591 «Про затвердження норм харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку» (Офіційний вісник України, 2004 р., № 47, ст. 3107) такою, що втратила чинність.

Водночас, пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 № 305 визначено міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади в шестимісячний строк привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цією постановою.

Отже, включення замінників глютену та лактози можливе у шестимісячний строк, тобто, до вересня 2021 року шляхом приведення у відповідність Інструкції з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах Міністерством охорони здоров`я України на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 № 305, або ж прийняттям нового нормативно-правового акту щодо врегулювання відповідних відносин.

Таким чином, Міністерством охорони здоров`я України після ухвалення рішення у адміністративній справі № 640/7879/19 вчинялись дії щодо належного нормативного врегулювання питання забезпечення харчування дітей з особливими дієтичними потребами, у тому числі з непереносимістю глютену та лактози, шляхом підготовки та подання на розгляд Кабінету Міністрів України проекту постанови «Про затвердження Норм та Порядку організації харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку».

Частиною другою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У контексті з положеннями частини 1 статті 6 КАС України, яка передбачає право на судовий захист, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

З наведеного слідує, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Суд зазначає, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового акту віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Слід відмітити, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень, та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправної бездіяльності щодо не розроблення дієтичного харчування та внесення змін до норм харчування для дітей у дошкільних навчальних закладах допущено не було, оскільки судом не встановлено, а позивачем не вказано на юридичний факт, що є підставою та з настанням якого у Міністерства охорони здоров`я України виникає обов`язок у визначений строк вчинити дії щодо внесення змін до нормативно-правових актів, що стосуються дієтичного харчування дітей у закладах освіти.

Водночас, як встановлено судом, Міністерством охорони здоров`я України вчинено усі дії для затвердження оновлених Норм та Порядку організації харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку з урахуванням потреб харчування дітей з непереносимістю глютену та лактози, про що свідчить прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 24.03.2021 № 305 на підставі якої відповідачем у шестимісячний термін повинні бути внесені зміни до врегулювання організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).

За висновком суду, не можливим та не ефективним є зобов`язання відповідача розробити дієтичне харчування для дітей з непереносимістю глютену шляхом внесення змін до норм харчування для дітей у дошкільних навчальних закладах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2004 № 1591 та Інструкцією з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах від 17.04.2006 №298/227, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 22.11.2004 № 1591 на момент розгляду справи втратила чинність, а вказана Інструкція підлягає приведенню у відповідність до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 № 305 «Про затвердження норм та Порядку організації харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку» у визначений Кабінетом Міністрів України строк.

Щодо ознак дискримінації у діях (бездіяльності) відповідача, суд вказує, що згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06 вересня 2012 року № 5207-VI, прямою дискримінацією є ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Таке поводження за змістом пункту 2 частини першої статті 1 цього ж Закону може полягати, в тому числі, в обмеженні у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами у будь-якій формі.

Непрямою дискримінацією є ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Водночас не будь-яке відмінне ставлення до особи є дискримінацією у розумінні національного законодавства та міжнародних правових стандартів.

Не вважаються дискримінацією у розумінні статті 14 Конвенції дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.

Таким чином, не розроблення дієтичного харчування та внесення змін до норм харчування для дітей у дошкільних навчальних закладах не становить дискримінацію дітей, оскільки жодним чином не звужує права дітей на відвідування дошкільного навчального закладу чи харчування у ньому. Нормативне врегулювання спірного питання навпаки створюватиме особливі умови для дітей, що мають лактазну недостатність, як спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб.

З урахуванням наведеного вцілому, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та дискримінаційною бездіяльності Міністерства охорони здоров`я України щодо не розроблення дієтичного харчування для дітей з непереносимістю глютену та лактози та змін до норм харчування для дітей у дошкільних навчальних закладах.

Зважаючи на обставини справи та відсутність, на думку суду, підстав для задоволення вимог щодо визнання протиправною та дискримінаційною бездіяльності відповідача, похідні вимоги щодо зобов`язання Міністерства охорони здоров`я України розробити дієтичне харчування для дітей з непереносимістю глютену та відповідні зміни до норм харчування для дітей у дошкільних навчальних закладах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження норм харчування у навчальних та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку» від 22.11.2004 № 1591 та Інструкцією з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров`я України 17.04.2006 № 298/227 - задоволенню не підлягають.

Згідно із статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених статтею 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

На думку суду, відповідачем доведено правомірність дій та прийнятих ним рішень.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову б/н від 21.07.2020 ОСОБА_1 в частині вимог про:

визнання протиправною та дискримінаційною бездіяльності Міністерства охорони здоров`я України щодо не розроблення дієтичного харчування для дітей з непереносимістю глютену та лактози та змін до норм харчування для дітей у дошкільних навчальних закладах;

зобов`язання Міністерства охорони здоров`я України розробити дієтичне харчування для дітей з непереносимістю глютену та відповідні зміни до норм харчування для дітей у дошкільних навчальних закладах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження норм харчування у навчальних та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку» від 22.11.2004 № 1591 та Інструкцією з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров`я України від 17.04.2006 № 298/227 - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Текст рішення у повному обсязі виготовлено 10.08.2021.

Суддя К.С. Пащенко