Рішення № 98985198, 13.08.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2021 року справа № 580/5289/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Руденко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П. про накладення штрафу у сумі 5100 грн. ВП №64979605 від 06.07.2021.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №580/2289/20 до відкриття виконавчого провадження повторно розглянув заяву ОСОБА_1 від 21.05.2020 та листом №01-08-07/Г-30з-22 від 29.03.2021 повідомив останнього щодо всіх викладених у заяві питань. Проте 29.03.2021 відповідач відкрив виконавче провадження на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №580/2289/20 та у подальшому виніс постанову ВП №64979605 від 06.07.2021 про накладення на позивача штрафу у сумі 5100 грн. з тих підстав, що позивач не у повному обсязі виконав рішення суду, а саме: при наданні відповіді на пункт 2.1 заяви ОСОБА_1 від 21.05.2020 не було надано інформацію щодо суми витрат на відрядження по судових справах. Вважаючи, що відповідач протиправно прийняв постанову про накладення штрафу позивач зазначає, що публічною є інформація, яка є задокументованою. Натомість запитувана ОСОБА_1 інформація не обліковується в тому вигляді, в якому її останній хоче отримати, її потрібно створити шляхом аналізу та підрахунку, що не відповідає вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації». З вказаних підстав позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою судді від 02.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12.08.2021 о 14.00 год.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 9.00 год. 13.08.2021.

У судове засідання 13.08.2021 представник позивача не прибув, про причини неявки не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, проте про причини неявки свого представника в судове засідання не суд не повідомив.

Згідно частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи, що представники сторін належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу у письмовому провадженні.

Представник позивача в судовому засіданні 12.08.2021 позовні вимоги підтримала, позов просила задовольнити.

Заслухавши представника позивача, дослідивши доводи позивача, викладені у позовній заяві, подані письмові докази, суд встановив наступне.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №580/2289/20, яке набрало законної сили 12.02.2021, зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.05.2020 (вх. від 21.05.2020 №Г-30) та надати в межах своїх повноважень у встановлений законом строк відповідь щодо всіх викладених у ній питань.

26.03.2021 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №580/2289/20 був виданий виконавчий лист.

29.03.2021 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк Віталіною Петрівною було винесено постанову ВП №64979605 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду №580/2289/20 від 26.03.2021.

Згідно пункту 2.1 заяви від 21.05.2020 ОСОБА_1 просив відповідача надати інформацію про поїздки в апеляційну інстанцію ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 із зазначенням конкретних дат поїздок і номера судової справи.

На виконання вимоги про надання публічної інформації, викладеної у п. 2.1 заяви від 21.05.2020 позивач листом №01-08-07/Г-30з-22 від 29.03.2021, повідомив ОСОБА_1 , що ОСОБА_2 в період з 21.05.2017 по 21.05.2020 не приймав участі у судових засіданнях, які призначені до розгляду у судах апеляційної та касаційної інстанції.

ОСОБА_6 також у вказаний період не брав участі у судових засіданнях, оскільки у травні 2017 був звільнений із займаної посади за власним бажанням.

Згідно загального реєстру авансових звітів ОСОБА_3 перебувала у відрядженні у м. Київ з метою участі у судовому засіданні: у другій половині 2017 року – 2 рази, вартість витрат на відрядження склала 680 грн.; у 2018 році – 1 раз, вартість витрат на відрядження склала 380 грн.; у першій половині 2020 року – 1 раз, вартість витрат на відрядження склала 420 грн.

Згідно реєстру авансових звітів ОСОБА_7 перебувала у відрядженні у м. Київ з метою участі у судовому засіданні у 2018 році – 2 рази, вартість витрат склала 760 грн.

Реєстр авансових звітів не містить інформації щодо учасників судового процесу та номеру справи, по якій відряджається працівник.

Таким чином, визначити чи приймали працівники юридичного відділу у вказаний період участь у судових засіданнях апеляційної та касаційної інстанції по справах Гуріненка М.О. неможливо, відповідно і неможливо визначити суму витрат на відрядження по справах з участю ОСОБА_1 .

Так само неможливо ідентифікувати таку інформацію і на підставі наказів Управління про відрядження, оскільки в наказах зазначається особа, що відряджається, мета відрядження, адміністративна одиниця та дата відрядження, при цьому відсутня інформація щодо учасників судового процесу.

12.05.2021 позивач повідомив відповідача, що запитувана ОСОБА_1 інформація не обліковується в тому вигляді, в якому її останній хоче отримати, її потрібно створити шляхом аналізу та підрахунку, що не відповідає вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації».

06.07.2021 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк Віталіною Петрівною було винесено постанову ВП №64979605 про накладення на позивача штрафу у сумі 5100 грн. за невиконання рішення суду та вимог державного виконавця, з тих підстав, що боржником не в повному обсязі виконано рішення суду, а саме: при наданні відповіді на пункт 2.1 заяви ОСОБА_1 від 21.05.2020 боржником не надано інформацію щодо суми витрат на відрядження по судових справах за участю ОСОБА_1 , оскільки інформація надається виключно на підставі документів бухгалтерського обліку та звітності. Проте суд при винесенні рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, дійшов висновку, що службове відрядження в обов`язковому порядку оформлюється наказом керівника із зазначенням мети, завдання та пункту призначення, а також інформацію щодо витрат.

Вважаючи, що відповідач протиправно виніс постанову про накладення штрафу, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016 визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. (далі – Закон №1404).

Згідно частини 1 статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону №1404 визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно пункту 16 частини 3 статті 18 Закону №1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно частини 2 статті 63 Закону №1404 у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно частини 1 статті 75 Закону №1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Частиною 2 статті 75 Закону №1404 визначено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З аналізу вказаних норм вбачається, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 10.09.2019 року по справі №0840/3476/18, від 19.09.2019 року по справі №686/22631/17 та від 07.11.2019 року по справі №420/70/19 та відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Згідно статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI від 13.01.2011 публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно частини 1 статті 13 Закону №2939 розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Таким чином, до публічної інформації відноситься лише та інформація, яка була відображена та задокументована будь-якими засобами на будь-яких носіях інформації.

При цьому інформація, створена після отримання розпорядником інформації запиту на отримання публічної інформації, в такому випадку не є публічною інформацією.

Судом встановлено, що позивач на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №580/2289/20 розглянув заяву ОСОБА_1 та надав останньому відповідь №01-08-07/Г-30з-22 від 29.03.2021 в якій зазначив, що облік витрат на відрядження ведеться в розрізі підзвітних осіб, а не за місцем перебування спеціаліста у відрядженні. Тому сформованої окремо інформації про витрачені кошти на службові відрядження ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 для участі у судових засіданнях апеляційних інстанцій немає, так як ведення такого обліку не передбачено.

З наданих до суду наказів відповідача №31-вд від 15.09.2017 та №25-вд від 01.09.2017, №14-вд від 23.02.2018, №54-вд від 24.09.2018, №49-вд від 07.09.2018, №07-вд від 03.03.2020 вбачається, що вказаними наказами передбачені відрядження ОСОБА_3 та ОСОБА_7 до Київського апеляційного адміністративного суду, Київського апеляційного господарського суду, Апеляційного суду м. Києва, проте у наказах не зазначені суми витрат на відрядження та конкретні судові справи, для участі в яких відряджались вказані працівники.

Витяг з електронного реєстру авансових звітів містить відомості про місто, куди відряджається працівник.

Авансові звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 27.09.2018, від 28.02.2018 не містять відомостей про конкретний номер судової справи, для участі в якій відряджається працівник. Додані до авансових звітів посвідчення про відрядження вказаних відомостей також не містять.

За вказаних обставин позивач на виконання пункту 2.1 заяви ОСОБА_1 від 21.05.2021надав ту публічну інформацію, яка була створена ним у процесі діяльності.

Суд зазначає, що підставою для застосування штрафу є та обставина, що позивач на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №580/2289/20 не надав накази керівника із зазначенням мети, завдання та пункту призначення, а також інформації щодо витрат на відрядження.

Про надання таких наказів зазначено у мотивувальній частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №580/2289/20 і вказаний висновок суду обгрунтований посиланням на Інструкцію про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 №59 (далі – Інструкція №59).

Проте суд враховує, що згідно ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI від 13.01.2011 публічною інформацією є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Тобто документування має бути здійснено на матеріальних носіях, зокрема у паперовій формі.

Суд зазначає, що за змістом приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI від 13.01.2011 публічна інформація, створена з порушенням вимог законодавства, з метою її надання за запитом не може бути створена заново, а надається у тому вигляді, у якому існує.

Отже невідповідність наказів позивача вимогам Інструкції №59 не є підставою для їх повторного видання за минулий час.

Враховуючи, що у позивача відсутня задокументована інформація щодо витрачених на відрядження коштів в розрізі конкретних працівників та в розрізі конкретних судових справ за участю ОСОБА_1 , винні дії позивача при виконанні рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №580/2289/20 щодо надання публічної інформації за п. 2.1 заяви ОСОБА_1 від 25.01.2020, вина позивача у ненаданні наказів із зазначенням витрачених на відрядження коштів в розрізі конкретних працівників та в розрізі конкретних судових справ за участю ОСОБА_1 не доведена, отже підстави для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу відсутні.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірність постанови про накладення штрафу у сумі 5100 грн. ВП №64979605 від 06 липня 2021 року, отже оскаржувана постанова є протиправною і підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви був сплачений судовий збір у сумі 2270 грн., тому витрати на його сплату підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-245, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В :

Позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк Віталіни Петрівни про накладення штрафу у сумі 5100 грн. ВП №64979605 від 06 липня 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (пров. Музейний, 2-Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 43315602) на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області (вул. Байди Вишневецького, 18, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 41321284) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий А.В. Руденко