Рішення № 98985161, 13.08.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2021 року справа № 580/4460/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тимошенко В.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

30 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про повернення без розгляду документів про видачу посвідчення та нагрудного знака Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України позивачу, оформлене листом від 05.05.2021№ 8/3-8846/Гр;

2) зобов`язати відповідача повторно розглянути документи про видачу посвідчення та нагрудного знака Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України позивачу з урахуванням висновків суду в мотивувальній частині рішення у даній справі;

3) зобов`язати відповідача направити до Міністерства юстиції України документи про видачу посвідчення та нагрудного знака Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України позивачу, а саме: розрахунок вислуги років та дві фотокартки розміром 35 х 45 мм, копію наказу про звільнення зі служби та довідку до акта огляду медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності II групи, згідно з пунктом 6 Порядку оформлення та видачі посвідчень і нагрудних знаків “Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10.02.2012 № 234/5, та пунктом 3 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1601.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що має право на отримання посвідчення та нагрудного знака “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, оскільки його вислуга років у пільговому обчисленні на момент звільнення складає 24 роки 10 місяців 29 днів. З метою реалізації свого права на отримання посвідчення та нагрудного знака “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” позивачем подано заяву до Державної установи “Черкаська виправна колонія (№62)”, яка в свою чергу передала вказану заяву та матеріали відповідачу. Листом від 05.05.2021 №8/3-8846/Гр відповідач повернув вказані матеріали без розгляду. Позивач вважає вказані дії протиправними та такими, що порушують його права.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

До суду 03.08.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Відповідач зазначив, що на момент звільнення зі служби календарна вислуга позивача не перевищувала 20 років, які визначені Законом України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”. Зазначає, що при видачі посвідчення має значення саме вислуга років у календарному обчисленні. З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити повністю.

09.08.2021 відповідачем подано заперечення на клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу, в якому просить у задоволенні клопотання відмовити.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Наказом Державної установи “Черкаська виправна колонія (№62)” від 22.12.2020 №231/ОС-20 позивача звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) Закону України “Про Національну поліцію”; вислуга років у календарному обчисленні становить: 19 років 09 місяців 14 днів, у пільговому обчисленні: 24 роки 10 місяців 29 днів.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААБ №346236 позивачу 26.03.2021 встановлено другу групу інвалідності, пов`язаною з проходженням служби в поліції.

Позивач 16.04.2021 звернувся із заявою до відповідача з метою отримання посвідчення та нагрудного знака “Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України”.

Листом від 19.04.2021 №2/612/Гб Державна установа “Черкаська виправна колонія (№62)” направила до відповідача матеріали для виготовлення посвідчення та нагрудного знака “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” позивача.

Листом Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 05.05.2021 №8/3-8846/Гр позивачу роз`яснено, що тривалість проходження служби позивача є меншою за 20 календарних років і підстави для встановлення статусу “Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України” відсутні. У вказаному листі також зазначається, що оскільки Закон України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист” в питанні обрахунку вислуги років не може суперечити Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, то відповідно до ст.ст. 12 і 23 останнього Закону, час проходження служби обчислюється в календарних, а не в пільгових роках.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2016 №343 “Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції” ліквідовано Державну пенітенціарну службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації; установлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної пенітенціарної служби, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.

Порядок оформлення та видачі посвідчень і нагрудних знаків Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 10.02.2012 № 234/5 (далі - Порядок № 234/5), визначає процедуру оформлення, обліку та видачі посвідчень і нагрудних знаків Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України особам, які набули статусу ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби відповідно до Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист”.

Посвідчення Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України є документом, що підтверджує статус ветерана і його право на отримання пільг згідно із Законом України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист” (п. 2 Порядку № 234/5).

Відповідно до п. 3 Порядку № 234/5 для отримання посвідчень і нагрудних знаків Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України ветерани звертаються за останнім місцем проходження служби із заявами, до яких додають дві фотокартки розміром 35 х 45 мм.

Пункт 6 Порядку №234/5 визначає, що для видачі посвідчень і нагрудних знаків “Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України” міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції надсилають до підрозділу персоналу апарату Мін`юсту завірені копії розрахунків вислуги років та по дві фотокартки розміром 35 х 45 мм на кожного ветерана.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до Державної установи “Черкаська виправна колонія (№62)” із заявою про видачу посвідчення та нагрудного знака “Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України”.

Листом від 19.04.2021 №2/612/Гб Державна установа “Черкаська виправна колонія (№62)” направила до відповідача матеріали для виготовлення посвідчення та нагрудного знака “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” позивача.

Листом Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 05.05.2021 №8/3-8846/Гр позивачу роз`яснено, що тривалість проходження служби позивача є меншою за 20 календарних років і підстави для встановлення статусу “Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України” відсутні. У вказаному листі також зазначається, що оскільки Закон України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист” в питанні обрахунку вислуги років не може суперечити Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, то відповідно до ст.ст. 12 і 23 останнього Закону, час проходження служби обчислюється в календарних, а не в пільгових роках.

Судом встановлено, що відповідач всупереч положенням пункту 6 Порядку №234/5 повернув без розгляду документи та заяву позивача не направивши їх до підрозділу персоналу апарату Мін`юсту.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо повернення без розгляду документів та заяви позивача є протиправними.

Закон України від 24.03.1998 № 203/98-ВР “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист” (далі - Закон №203/98-ВР) встановлює статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, визначає основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національної поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, та членів їх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 5 Закону № 203/98-ВР ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України визнаються громадяни України:

- які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД;

- особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, і які мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України 20 років і більше.

З довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААБ №776439 вбачається, що позивачу встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції, тому, для надання йому статусу ветерана Державної кримінально-виконавчої служби органів вислуга років повинна складати 20 років і більше.

Суд зазначає, що положення п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону № 203/98-ВР не містять вимог щодо наявності календарної або пільгової вислуги служби для надання статусу ветерана внутрішніх справ, а містить лише вимоги про наявність вислуги служби в органах внутрішніх справ 20 років і більше. Тобто, дана норма не містить вимоги щодо того, що вислуга років має бути саме календарною.

Крім того, відповідач в обґрунтування своїх доводів не навів жодного нормативно-правового акту, чинного на час виникнення спірних відносин, що визначає порядок розрахунку вислуги років у пільговому та календарному обчисленні саме відповідно вищезазначеної норми та надає право здійснювати такий розрахунок під час вирішення питання про встановлення статусу ветерана Державної кримінально-виконавчої служби України.

Суд вважає необґрунтованими його посилання на положення статей 12 та 23 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, оскільки вказаний нормативно-правовий акт регулює інші правовідносини, зокрема, щодо пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Згідно зі ст. 10 Закону № 203/98-ВР ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України вручаються посвідчення та нагрудні знаки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.11.2009 №1226 затверджено зразки та описи посвідчення і нагрудного знаку "Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України", що додаються; поширено дію Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знаку "Ветеран військової служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1601, на видачу посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України", встановивши, що видача посвідчення і вручення нагрудного знаку здійснюється Міністерством юстиції.

Відповідно до п. 1 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1601 (далі Порядок №1601), посвідчення та нагрудні знаки "Ветеран військової служби" видаються (вручаються) особам, які набули статусу ветеранів військової служби відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Згідно з п. 3 Порядку №1601 підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" є: наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку та довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення інвалідності I чи II групи, яка настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, - для осіб, зазначених у пункті 3 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

У позовній заяві позивач зазначає, що ним понесено судові витрати на поштову кореспонденцію у сумі 200, 00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

Згідно частини 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України передбачені витрати на правничу допомогу адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу.

Згідно частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги позивач надав договір б/н від 29.06.2021, детальний опис робіт (наданих послуг) на підставі договору про надання правничої допомоги від 29.06.2021, оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру №30 від 26.07.2021 на суму 1800,00 грн.

Витрати на правничу допомогу підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на таке.

Частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням викладеного та підтверджених доказами понесених витрат, суд дійшов висновку, що 1800, 00 грн, є справедливим, розумним, пропорційним та обґрунтованим розміром відшкодування витрат на правничу допомогу.

Представник позивача просить стягнути кошти за відправку адвокатом поштової кореспонденції на суму 200, 00 грн.

Суд зазначає, що відправка процесуальних документів в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України не пов`язана з наданням професійної правничої допомоги.

Отже, судові витрати на правничу допомогу у сумі 1800,00 грн. підлягають стягненню з бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про повернення без розгляду документів про видачу посвідчення та нагрудного знака “Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України” ОСОБА_1 , оформлене листом від 05.05.2021№ 8/3-8846/Гр.

Ззобов`язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань (вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 43501242) повторно розглянути документи про видачу посвідчення та нагрудного знака “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.

Зобов`язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань (вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 43501242) направити до Міністерства юстиції України документи про видачу посвідчення та нагрудного знака “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” по ОСОБА_1 згідно з пунктом 6 Порядку оформлення та видачі посвідчень і нагрудних знаків “Ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10.02.2012 № 234/5, та пунктом 3 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1601.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 43501242) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1800 (одну тисячу вісімсот) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складене 13.08.2021.

Суддя В.П. Тимошенко