Рішення № 98983502, 12.08.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

12 серпня 2021 року № 520/8801/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 4955/Б-2000-21 від 03.04.2021 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, період роботи з 18.04.1991 року по 01.07.2002 року на посаді молодша медична сестра палатна (санітарка-палатна) у Панютинському психоневрологічному інтернаті;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 4955/Б-2000-21 від 03.04.2021 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, є протиправним та таким, що прийнято на підставі хибних висновків відповідача. При цьому, позивачем зазначено, що вона має достатній стаж для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, а доводи відповідача та висновки, покладені останнім на підставу рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років є протиправним та таким, що порушує її права. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 25.05.2021 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на помилкових висновках позивача. При цьому, вказано, що період роботи позивача з 18.04.1991 року по 01.07.2002 року не враховано до пільгового стажу згідно довідки №01-35/1053 від 05.05.2020 року, оскільки посилання на постанову Кабінету Міністрів України про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах №36 від 16.01.2003 року не може застосовуватись до позивача, яка на час дії вказаної постанови не працювала. Також вказано, що згідно довідки №01-35/1093 від 18.06.2020 року також не враховано пільговий страховий стаж, оскільки код професій, підрозділ, зазначені у довідці, не відповідають переліку посад, визначених постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Представником відповідача вказано, що на підставі наданих позивачем документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу страховий стаж позивача складає 36 років 09 місяців, у зв`язку з чим відповідачем було прийнято рішення №2310 від 17.06.2020 року та №3078 від 17.07.2020 року про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого ст.114 Закону №1058. Водночас, представником відповідача вказано, що зазначені рішення позивачем у встановленому законодавством порядку не оскаржувались. В той же час, позивач звернулась із заявою та копіями документів до відділу обслуговування громадян №14 (сервісний центр) для призначення пенсії за віком по списку №2 та листом від 31.03.2021 року №2000-0216-8/45622 отримала роз`яснення підстав відмови в призначенні пенсії. Крім того, представником відповідача вказано на не згоду із заявленим клопотанням про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою суду від 14.07.2021 року ухвалено розгляд справи №520/8801/21 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувати від ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області належним чином засвідчені копії матеріалів заяв позивача від 10.06.2020 року та 13.07.2020 року разом із долученими до них документами.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з досягненням 53 років та наявністю стразового стажу роботи понад 36 років, з яких понад 10 років стажу за Списком №2 звернулась до відповідача із відповідною заявою та необхідними документами за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах.

Позивачем у позовній заяві вказано, що рішенням відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області їй відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та така відмова в призначенні пенсії мотивована тим, що у неї недостатньо стажу за Списком № 2 для призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки роботодавцем проведено атестацію з порушенням строку, встановленого законодавством.

Позивачем вказано, що зазначене рішення відповідача є протиправним та таким, що порушує її право на соціальний захист, а саме на пенсійне забезпечення.

Судовим розглядом справи встановлено, що рішенням №2310 відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управлення Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.06.2020 року було розглянуто заяву та подані позивачем документи 10.06.2020 року щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відтак, зі змісту вказаного рішення вбачається, що із посиланням на приписи ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" позивача було повідомлено, що на підставі наданих документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу загальний страховий стаж ОСОБА_1 складав 36 років 9 місяців. Період роботи з 18.04.1991 по 01.07.2002 неможливо зарахувати до пільгового страхового стажу відповідно довідки № 01-35/1053 від 05.05.2020 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, оскільки невірно вказано посилання на постанову Кабінету Міністрів України про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком па пільгових умовах, а саме: постанову Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003, так як ОСОБА_1 на дату дії вказаної постанови не працювала. Враховуючи зазначене, вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як такій, що не досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Також, під час розгляду справи встановлено, що рішенням №3078 відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управлення Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.07.2020 року було розглянуто заяву та подані позивачем документи 13.07.2020 року щодо призначення пенсії за віком пільгових умовах за списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відтак, зі змісту вказаного рішення вбачається, що із посиланням на приписи ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" позивача було повідомлено, що на підставі наданих документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу загальний страховий стаж ОСОБА_1 складав 36 років 9 місяців. Період роботи з 18.04.1991 по 01.07.2002 неможливо зарахувати до пільгового страхового стажу відповідно довідки № 01-35/1093 від 18.06.2020, оскільки код професій, зазначений у довідці, не відповідає переліку посад відповідно постанови і Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умова. Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як такій, що не досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Водночас, під час розгляду справи встановлено, що позивачем до відповідача 05.03.2021 року було подано звернення щодо пенсійного забезпечення, яке розглянуто відповідачем, про що останню повідомлено листом від 31.03.2021 року №2000-0216-8/45622 (4955/Б-2000-21).

Зі змісту зазначеного листа вбачається, що із посиланням на приписи Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, позивача повідомлено, що в пільговій довідці № 01-35/1093 від 18.06.2020, яку вона надала для призначення пенсії, невірно вказаний код професії, підрозділ та не відповідає переліку посад відповідно постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», тому зарахувати згідно наданої довідки пільговий стаж не має можливості. При цьому, вказано, що позивач має право дооформити вищезазначену довідку та повторно звернутися до управління з питання призначення пенсії за віком по списком 2 у зручний для неї час.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

У положеннях ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Відповідно до ст.51 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно з положеннями ст.52 Закону України “Про пенсійне забезпечення” право на пенсію за вислугу років мають, зокрема працівники охорони здоров`я.

Частиною 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.

При цьому, суд зазначає що положеннями ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В той же час, відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як передбачено п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивача про підстави відмови у призначенні пенсії було повідомлено після її повторного звернення із відповідними документами листом від 31.03.2021 року позивача було повідомлено про те, що рішеннями відділу з питань призначення пенсії правління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.06.2020 року, 17.07.2020 року їй було відмовлено в призначенні пенсії , у зв`язку з відсутністю права. При цьому, вказано, що у пільговій довідці №01-35/1093 від 18.06.2020 року невірно вказаний код професії, підрозділ та не відповідає переліку посад відповідно постанови КМУ №162 від 11.03.1994 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», а отже зарахувати згідно вказаної довідки страховий стаж не має можливості.

Водночас, зі змісту рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №2310 від 17.06.2020 року встановлено, що в якості підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії вказано, що період роботи з 18.04.1991 по 01.07.2002 неможливо зарахувати до пільгового стажу згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №01-35/1053 від 05.05.2020, оскільки невірно вказано посилання на постанову Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, так як станом на час дії вказаної постанови позивач не працювала.

Також, зі змісту рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №3078 від 17.07.2020 року встановлено, що в якості підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії вказано, що період роботи з 18.04.1991 по 01.07.2002 неможливо зарахувати до пільгового стажу відповідно до №01-35/1093 від 18.06.2020, оскільки код професій, зазначений у довідці, не відповідає переліку посад відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Надаючи оцінку зазначеним доводам представника відповідача, суд зазначає, що останні стосуються формального підходу відповідача до розгляду поданих позивачем документів.

Також, суд зазначає, що відповідно до п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Як передбачено п. 4.2 Порядку застосування Списків №1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

При цьому, положеннями п. 4.3 Порядку застосування Списків №1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, визначено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 р. (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Відповідно до п.4.4 Порядку застосування Списків №1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи наданому підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

В той же час, як передбачено пунктом 4.5 Порядку застосування Списків №1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. №442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, пунктом 2 якого визначено, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за Списками №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та розробленими на його виконання Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 р. № 41.

З аналізу вищевказаних нормативних актів вбачається, що атестація робочих місць полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

При цьому, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2.

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

Водночас, Судом вказано, що на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Відтак, суд приходить до висновку, що не надання особою документів стосовно атестації не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Як було встановлено судом, позивач з 18.04.1991 року по 01.07.2002 року працювала у Панютинському психоневрологічному інтернаті на посаді молодша медична сестра палатна (санітарка-палатна), що також підтверджується і трудовою книжкою позивача.

Первинну атестацію робочих місць у Панютинському психоневрологічному інтернаті проведено на підставі наказу № 112 від 21.12.1998 року, яким підтверджено право працівників Панютинського психоневрологічного інтернату на пільгову пенсію у відповідності до Списку № 2. Таким чином за результатами вищевказаної атестацій робочих місць професія «молодша медична сестра палатна» дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2.

Вищевикладене дає підстави для висновку про помилковість доводів представника відповідача в обґрунтування відмови позивачу у зарахуванні періодів роботи з 18.04.1991 року по 01.07.2002 року до пільгового стажу стосовно наявності неточностей у наданих довідках.

Суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом було заявлено позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 4955/Б-2000-21 від 03.04.2021 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, проте як встановлено судом з наявних в матеріалах справи доказів, 03.04.2021 року позивачем було отримано лист відповідача від 31.03.2021 року №2000-0216-8/45622 у відповідь на своє звернення вх. №4955/Б-2000-21 від 05.03.2021 року щодо пенсійного забезпечення.

Відтак, слід дійти висновку, що до суду не надано доказів прийняття відповідачем саме рішення № 4955/Б-2000-21 від 03.04.2021 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Водночас, судом встановлено, що стосовно позивача були прийняті рішення №2310 від 17.06.2020 року та №3078 від 17.07.2020 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списків №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на висновки суду у даній справі та встановлені судом обставини, з метою всебічного та повного захисту порушених прав позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування у даному випадку приписів ч.2 ст. 9 КАС України та виходу за межі позовних вимог позивача та скасування зазначених рішень.

Також, з огляду на встановлені судом обставини та висновки суд, на переконання суду наявні підстави для задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, період роботи з 18.04.1991 року по 01.07.2002 року на посаді молодша медична сестра палатна (санітарка-палатна) у Панютинському психоневрологічному інтернаті.

В той же час, враховуючи обставини того, що у даному випадку позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” без надання належної оцінки усім обставинам, то враховуючи приписи ст. 9 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути питання призначення ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням висновків суду у даній справі.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” суд зазначає, що останні є передчасними, а відтак задоволенню не підлягають.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що разом із позовними вимогами позивачем також заявлено клопотання про стягнення на її користь з відповідача збитків у вигляді витрат на юридичні послуги у розмірі 8800 (вісім тисяч вісімсот) грн. 00 коп.

Суд зазначає, що положеннями ч. 1, 3 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В той же час, положеннями ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із положеннями ст. 26 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як визначено приписами ч.3 ст.27 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі положеннями ст.30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу вищевикладеного слід дійти висновку, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

При цьому, адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Зазначене передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

Аналіз долучених представником позивача до матеріалів справи доказів свідчить, що в обґрунтування заявленого клопотання до суду подано копії договору №М-335 від 23.01.2021 року, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський центр правової допомоги населенню», акту про надання юридичних послуг від 27.02.2021 року, квитанцій від 23.01.2021 року, від 06.02.2021 року, від 27.02.2021 року.

Відповідно до зазначених доказів та зі змісту позовної заяви судом встановлено, що позивачу надано юридичні послуги, за що позивачем відповідно до умов зазначеного договору було сплачено суму гонорару у розмірі 8800,00 грн.

Враховуючи положення ст. 134 КАС України суд зазначає, що до витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу належать ті, що пов`язані із розглядом справи.

При цьому, суд зазначає, що зі змісту норм Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача про вирішення питання судових витрат та стягнення на користь позивача витрат на юридичні послуги 8800,00 грн.

Також відповідно до положень КАС України стягненню на користь позивача також підлягають судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №2310 від 17.06.2020 року та №3078 від 17.07.2020 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списків №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, період роботи з 18.04.1991 року по 01.07.2002 року на посаді молодша медична сестра палатна (санітарка-палатна) у Панютинському психоневрологічному інтернаті.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківської області повторно розглянути питання призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням висновків суду у даній справі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. та суму витрат на юридичні послуги у розмірі 8800 (вісім тисяч вісімсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ - 14099344).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мельников Р.В.