Рішення № 98982662, 13.08.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2021 р. Справа № 400/1768/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації, вул. Велика Морська, 38, м. Миколаїв, 54001, про:визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації (далі – відповідач, Департамент), в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації щодо ненарахування та невиплату ОСОБА_1 грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування та транспортне обслуговування відповідно до вимог п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 228 від 14.02.2007 року;

- зобов`язати Департамент соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації, починаючи з 01.01.2020 року, призначити та виплачувати ОСОБА_1 протягом життя, 2 рази на рік, грошові компенсації відповідно до вимог п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 228 від 14.02.2007 року, а саме:

3.1 – грошову компенсацію на бензин, ремонт і технічне обслуговування в розмірі 22% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність у розрахунку на місяць;

3.2 – грошову компенсацію на транспортне обслуговування в розмірі 29% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність у розрахунку на місяць.

Ухвалою від 14.04.2021 року суд ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вже понад 30 років стоїть у черзі на забезпечення безкоштовним автомобілем, але відповідач не забезпечує його автомобілем та не виплачує компенсаційні виплати на транспортне обслуговування, на які він має право відповідно до вимог п. 2 Постанови № 228 у розмірі 29% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність у розрахунку на місяць.

Також відповідач, виконавши рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 року у справі № 400/2066/19, в порушення п. 2 Постанови № 228 та пунктів 2, 3 результативної частини зазначеного рішення суду, у 2020 році та по сьогоднішній день продовжує нараховувати та виплачувати грошову компенсацію на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів в розмірі 22% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність у розрахунку на рік, а не в місяць.

У Постанові № 228 визначені розміри і порядок, та вказано що дані компенсації виплачуються інвалідам в розмірах 22% прожиткового мінімуму встановленого Законом України «Про державний бюджет» на відповідний рік двічі на рік, в березні – за 1-е півріччя, та у серпні – за 2-е півріччя (п. 5 Постанови № 228).

Крім того, оскільки інвалідність позивачу встановлена безстроково, це дає йому право вимагати виплату даних грошових компенсацій протягом життя.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що вимоги позивача щодо розрахунку щомісячної грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля є необґрунтованими, і таким, що не відповідають постанові Кабінету Міністрів України «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування» від 14.02.2007 року № 228 (далі та раніше у тексті – Постанова № 228) з урахуванням змін відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 року № 683. Грошова компенсація виплачується відповідно до вищезазначеної постанови особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю, які перебувають на обліку для одержання автомобіля, а також які мають право на забезпечення автомобілями і за власним бажанням відмовилися від їх одержання і бажають отримувати грошову компенсацію чи які не одержали автомобілі у зв`язку з протипоказаннями для їх керування. Саме тому, правові підстави для виплати позивачу грошової компенсації на транспортне обслуговування відсутні.

Разом з тим, позивач зазначає, що перебуває в черзі на забезпечення автомобілем вже 30 років, що не відповідає дійсності, оскільки на ім`я позивача, як власника, 10.09.2011 року зареєстровано легковий автомобіль 2011 року випуску.

Враховуючи зазначене, позивача у 2011 році знято з черги щодо забезпечення автомобілем. На сьогоднішній день позивач отримує грошову компенсацію на бензин, ремонт і технічне обслуговування цього автомобіля, придбаного за власні кошти. Та лише після закінчення 10-річного строку експлуатації автомобіля, придбаного за власні кошти, або у випадку продажу цього автомобіля, та за наявності підстав, передбачених п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року № 999 «Про затвердження Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями», а саме з 10.08.2021 року, позивач матиме право стати в чергу щодо забезпечення автомобілем.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, має статус особи з інвалідністю ІІ групи та право на пільги, передбачені законодавством, зокрема, Постановою № 228.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 року № 400/2066/19 зобов`язано Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, з урахуванням вимог п. 2 Постанови № 228, а саме: 22% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, з розрахунку на місяць за друге півріччя 2018 року по 31.12.2019 року з врахуванням раніше проведених виплат.

Листом від 18.11.2020 року № 2128/05, наданим у відповідь на звернення позивача від 26.09.2020 року щодо виплати грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля та забезпечення автомобілем, Департамент повідомив позивача, що вищезазначені виплати здійснюються на підставі Постанови № 228 та листа Мінсоцполітики від 28.10.2013 року № 2249/19/93-13, в якому надано роз`яснення щодо застосування змін п. 2 Постанови № 228. Також позивачу роз`яснено, що оскільки він має у власності автомобіль, він матиме право для постановки на чергу для забезпеченням автомобілем після завершення 10 років експлуатації автомобіля.

09.03.2021 року позивач звернувся до управління соціального захисту населення Первомайської міської ради із заявою, в якій просив надати копію розпорядження Департаменту про нарахування виплат на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, роз`яснити їх розмір та вказати суми, виплачені в 2020 році.

Листом від 10.03.2021 року № 1624/04.2-06 управління соціального захисту населення Первомайської міської ради повідомило позивача, що розпорядження Департаменту про нарахування виплат на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля не існує. Управління керується п. 5 Постанови № 228, компенсації виплачуються рівними частинами двічі на рік – у березні за перше півріччя та у вересні за друге півріччя поточного року з дня їх призначення. Розрахунок компенсації здійснюється з розрахунку середньомісячного прожиткового мінімуму: (1638 х 6) + (1712 х 5) + 1769/12 = 1679,75 грн.

Враховуючи зазначене, розмір компенсації становить 1679,75 х 22% + 369,55 грн. У 2020 році вказану суму позивач отримав у повному обсязі. У 2021 році розмір компенсації становить 400,00 грн. на рік.

Не погоджуючись з порядком нарахування компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, вважаючи, що він отримав право на грошову компенсацію на транспортне обслуговування, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Згідно ст. 28 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 року № 2961-IV, порядок виплати і розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати і розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 228 (Постанова № 228).

Пунктом 2 Постанови № 228 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 року № 536) установлено, що грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів виплачуються інвалідам, законним представникам дітей-інвалідів, що мають автомобілі та мотоколяски, - у розмірі відповідно 22 відсотки та 16 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, на транспортне обслуговування - у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 року № 683 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. № 228» пункт 2 постанови № 228 викладено в такій редакції: « 2. Установити, що для осіб з інвалідністю і законних представників дітей з інвалідністю, які мають автомобілі та мотоколяски, розміри річних грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів становлять відповідно 22 відсотки та 16 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на транспортне обслуговування - 29 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність». Дана постанова набрала чинності 08.08.2020 року.

Відповідно до п. 5 Постанови № 228 компенсації виплачуються рівними частинами двічі на рік – у березні за перше та у вересні за друге півріччя поточного року з дня їх призначення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць: з 1 січня 2020 року – 1638 гривні, з 1 липня – 1712 гривень, з 1 грудня – 1769 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу нараховано та здійснено виплати на бензин, ремонт та технічне обслуговування автомобілю, а саме: за перше та друге півріччя у 2018 – 2020 роках (лист відповідача від 14.05.2021 року № 3261/04.02). Тобто, я передбачено законодавством, двічі на рік.

Крім того, позовні вимоги, що стосуються призначення та виплати позивачу грошової компенсації відповідно до Постанови № 228 протягом життя є передчасними. Суд здійснює захист лише порушеного права особи, а не права, яке може бути порушено в майбутньому.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача призначити позивачу грошову компенсацію на транспортне обслуговування в розмірі 29% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність у розрахунку на місяць, суд зазначає наступне:

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , як власника, 10.08.2011 року зареєстровано легковий автомобіль, 2011 року випуску.

Враховуючи зазначене, позивача у 2011 році знято з черги щодо забезпечення автомобілем. На сьогоднішній день позивач отримує грошову компенсацію на бензин, ремонт і технічне обслуговування цього автомобіля, придбаного за власні кошти. Отже, після закінчення 10-річного строку експлуатації автомобіля, придбаного за власні кошти, або у випадку продажу цього автомобіля та за наявності підстав визначених пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року № 999 «Про затвердження Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями», а саме з 10.08.2021 року позивач матиме право стати в чергу щодо забезпечення автомобілем.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації (вул. Велика Морська, 38, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 03194683) про: визнання неправомірними дій Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації щодо ненарахування та невиплату ОСОБА_1 грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування та транспортне обслуговування відповідно до вимог п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 228 від 14.02.2007 року; зобов`язання Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації, починаючи з 01.01.2020 року, призначити та виплачувати ОСОБА_1 протягом життя, 2 рази на рік, грошові компенсації відповідно до вимог п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 228 від 14.02.2007 року, а саме: 3.1 – грошову компенсацію на бензин, ремонт і технічне обслуговування в розмірі 22% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність у розрахунку на місяць; 3.2 – грошову компенсацію на транспортне обслуговування в розмірі 29% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність у розрахунку на місяць – відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13.08.2021 року.

Суддя О.В. Малих