Рішення № 98982660, 13.08.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2021 р. Справа № 400/4198/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Приватного підприємства «Благодатне», вул. Івана Франка, 59, с. Благодатне, Очаківський район, Миколаївська область, 57532, до відповідача:Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, про:скасування постанови від 22.04.2021 № 232633 та розрахунку від 17.03.2021 № 0064175,ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Благодатне» (далі – позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (далі – відповідач), в якому просить суд скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн від 22.04.2021 року № 232633, винесену в.о. заступника начальника Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки Д. Володьковим та Рахунок плати за проїзд № 0064175 від 17.03.2021 року.

Свій позов обґрунтовує наступним.

04.05.2021 року о 20.00 годині на адресу ПП «Благодатне», поштовою кореспонденцією надійшла Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн. № 232633 від 22.04.2021 року, винесена в.о. заступника начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Д.Володьковим, яку позивач вважає незаконною, протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Так, позивач стверджує, що розгляд справи, в результаті якого була винесена оскаржувана Постанова, проводився з грубими порушеннями чинного законодавства України, а точніше не проводився взагалі. 22 квітня 2021 року, відповідно до Запрошення для участі у розгляді справи, представник ПП «Благодатне» прибув у назначений час до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, де йому повідомили, що рішення по справі уже прийняте. На прохання переглянути протокол розгляду справи і питання чому справа розглянута раніше з означеного в Запрошені строку, а також отримати винесену Постанову, була отримана відповідь працівника Управління Ляховської І.В., що рішення прийняте згідно наявних документів, а Постанова ще не готова і буде направлена поштовою кореспонденцією. Такі незаконні дії відповідача позбавили можливості та права Позивача брати участь у розгляді справи, надавати докази та заперечення.

Крім того, позивач вважає незрозумілим питання чому водій перевіряємого транспортного засобу отримав копію Акта № 0064175 від 17.03.2021 року, а Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу, винесена в результаті розгляду Акту № 269710.

Також позивач зазначає, що не затримувався після проведення габаритно-вагового контролю до внесення плати за проїзд.

Позивач звертає увагу на відсутності вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним видом вантажу, та, відповідно, про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів.

Таким чином, відсутність інформації про назву, технічні характеристики, наявність свідоцтва про метрологічну реєстрацію ваг в ДП Укрметртестстандарт на предмет їх відповідності технічним характеристикам у складених 17.03.2021 року Акті № 0064175 та Розрахунку, є прямим доказом порушення з боку Укртфансбезпеки процедури проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача.

Крім того, відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів із вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі (а пшениця є саме таким вантажем), свідчить про неможливість становлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей ранспортного засобу.

А відповідна методика, згідно якої у відповідності до п. 19 зазначеного вище Порядку повинно проводитись вимірювання, відсутня. Отже, позивач вважає, що у складених 17.03.2021 року. Акті № 0064175 та Розрахунку вказані недостовірні показники осьового навантаження, оскільки відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортного засобу з відповідним видом вантажу унеможливлює встановлення факту порушення вагових параметрів та вони в будь-якому випадку при зважуванні автомобіля у динамічному стані не будуть відображати дійсну вагу по осях.

Таким чином, відсутність у Акті та Постанові таких даних, зафіксованих належним чином, унеможливлює прийняття постанови (рішення) про накладення адміністративно господарської санкції у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

Ухвалою від 14.06.2021 суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

15.07.2021 року до суду надійшов відзив Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та який обґрунтовано наступним.

Відповідач зазначає, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу – штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Також, з аналізу положень Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» слідує, що транспортний засіб, у якого виявлено перевищення габаритно-вагових параметрів затримується та може продовжувати рух тільки після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд.

Відповідач зазначає, що право на зупинення транспортного засобу та перешкоджання подальшому руху мають працівники Державної автомобільної інспекції, а не працівники Укртрансбезпеки.

На думку відповідача відсутність затвердженої методики не може бути підставою для звільнення перевізників від відповідальності за перевищення вагових параметрів. Крім того, законодавством не визначено різниці між зважуванням транспортних засобів у разі перевезення подільних, неподільних, або наливних вантажів.

Крім того, відповідач звертає увагу, що згідно з чинним законодавством та жодним вітчизняним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з ПДР при перевезенні сипучих вантажів.

Переміщення ватажу під час руху не припустиме, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху. Водій зобов`язаний вибирати швидкість руху з огляду на дорожню обстановку та особливості вантажу.

Таким чином, посадові особи Південного міжрегіонального управління Укртрансбезнеки, при розгляді справи, за наявними матеріалами, виявили підстави для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

17.03.2021 року посадовими особами Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпски (Вінницька область), на а/д М-12 «Стрий Тернопіль Кропивницький Знам`янка» 423 км + 647 м. на підставі направлення на перевірку від 15.03.2021 №002237. було проведено ваговий контроль транспортного засобу МАН ТGХ 18.440. д/н НОМЕР_1 та причіп д/н НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що за результатами вагового контролю складено довідку про результати здійснення габаритно вагового контролю від 17.03.2021 № 0053675, якою встановлено:

- повну масу транспортного засобу 41,810 тон.

- навантаження на осі: 7,540/12,2/7,140/7,720/7,210 тон.

Також судом досліджено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0064175 від 17.03.2021 року. Згідно із зазначеним актом встановлена нормативно допустима маса: 44,00 тони та фактична 41,810 тон. Осьові навантаження: нормативно допустиме – 11/11/24 тон, фактичне – 7,540/12,2/22,070 тон.

За результатами перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 269170 від 17.03.2021 року.

Із аналізу вказаного акту вбачається, що відповідачем виявлено порушення, а саме: перевезення вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм без відповідного дозволу, ТТН від 17.03.2021 року № 393 (соняшник) з перевищенням встановлених п 22.5. Правил дорожнього руху норм на 10,9%.

У матеріалах справи також наявний розрахунок плати за проїзд великовагових та /або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 0064175 від 17.03.2021 року, на суму 68,04 євро, який виставлено позивачу.

Також судом досліджено запрошення від відповідача адресоване позивачу про розгляд справи за актом 2609170, з проханням прибути 22.04.2021 року для участі у розгляді справи, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 5405610136859.

За результатами розгляду справи відповідачем винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 232633 від 22.04.2021 року, якою стягнуто з позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачене абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Факт отримання зазначеної постанови поштою 04.05.2021 року позивач підтверджує у своєму позові.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до абз. 4. п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 422 «Про оптимізацію систем центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (зі змінами) затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

У відповідності до абз. 1 п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 року № 196-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті»; утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком, зокрема, Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) та Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (Вінницька область).

Стаття 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає, що Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України; державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі); рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів.

Враховуючи зазначене висновується, що відповідач наділений повноваженнями стосовно здійснення рейдових перевірок дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, забезпечення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, нарахування відповідної плати за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Згідно з пунктом 14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі – Порядок № 1567), рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.

Відповідно до п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (п. 18 Порядку № 879).

Згідно з п. 20, 21 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно абз. 15 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу – штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі п. 25. Порядку 1567 передбачено: що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до п. 26 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час та місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

На підставі пункту 27 Порядку № 1567 за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів.

З огляду наявних у матеріалах справи документів, порядку їх оформлення, строків їх винесення, у тому числі щодо оскаржуваної постанови, та з урахуванням означеного порядку суд приходить до висновку, що відповідачем дотримано передбачену законодавством процедуру застосування адміністративно-господарського штрафу.

Суд бере до уваги ті обставини, що позивача належним чином було запрошено до розгляду адміністративної справи, про що він не заперечує, при цьому, відповідач зазначає, що доводів та заперечень до матеріалів справи позивачем не надано. Разом з тим, позивач стверджує, що на його прохання отримати протокол, постанову тощо йому було відмовлено.

Беручи до уваги, відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів, підтверджуючих неправомірні дії відповідача, суд виходить з того, що у випадку протиправних дій відповідача, на яких наполягає позивач, він мав би реалізувати свої права шляхом надсилання письмових заперечень по справі, скарг на дії посадових осіб, скористатися правами передбаченими Законом України «Про доступ до публічної інформації» для отримання необхідних документів, що в свою чергу могло бути доказами порушень законодавства з боку позивача.

Таким чином, доводи позивача щодо винесення оскаржуваної постанови з грубими порушеннями чинного законодавства будь-якими доказами не підтверджуються, тому відхиляються судом.

Стосовно того, що позивачу вбачається незрозумілим питання чому водій перевіряємого транспортного засобу отримав копію Акта № 0064175 від 17.03.2021 року, а Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу, винесена в результаті розгляду Акту № 269710 суд звертає увагу на таке.

Акт № 0064175, це «Акт перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів», в свою чергу Акт 269710, це «Акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання пасажирів і вантажів автомобільним транспортом» від 17.03.2021 року № 269170, тобто це різні документи, які є у матеріалах справи та досліджені судом. Також, суд звертає увагу на те, що в оскаржуваній постанові відповідачем неправильно зазначено номер Акту на підставі якого винесено постанову, а саме замість номеру 269170 зазначено номер 269710. Однак виходячи з аналізу вказаних документів суд приходить до висновку, що вони складені відносно позивача, а відповідач при їх складанні допустив технічну помилку, яка не впливає на суть порушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-ХІІ з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 року № 2862-ІV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги – 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах – 4,35 м), за довжиною – 22 м (для маршрутних транспортних засобів – 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів – понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах – до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів – 11,5 т), здвоєні осі – 16 т, строєні – 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь – 11т, здвоєні осі – 18 т, строєні – 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Як передбачено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до пп. 4 п. 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування», габаритно-ваговий контроль – контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з п. 3, 4, 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу – штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник – фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідальність на підставі ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за відсутність документів при перевезенні вантажу покладається на перевізника.

Щодо твердження позивача стосовно відсутності методики згідно з якою повинно проводитися вимірювання суд звертає увагу, що предметом спору позивач не визначив процедуру зважування та результати габаритно-вагового контролю, а предметом спору є оскарження постанови про накладання адміністративно-господарського штрафу.

Посилання позивача стосовно відсутності методики, затвердженої уповноваженими центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, яка визначає чітку процедуру зважування транспортних засобів, які перевозять вантаж, що змінює розподіл не свідчить про те, що процедура зважування відбулась з порушенням норм чинного законодавства або в зв`язку з відсутністю методики були спотворені дані зважування. Крім того, доказів того, що саме вантаж соняшника є вантажем, що змінює розподіл навантажень позивачем не наведено.

Щодо характеру вантажу, який перевозився, що є сипучим та постійно переміщується по осям, суд погоджується з доводами відповідача, щ ост. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не містить ніяких застережень стосовно виду вантажу, який перевозиться. Також санкція ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від понад 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу без будь-яких застережень стосовно виду вантажу. Оскільки Закон має вищу юридичну силу, ніж Правила дорожнього руху, тому в даному випадку слід застосувати норму права, яка має вищу юридичну силу. Чинним законодавством не передбачені виключення з ПДР при перевезенні сипучих вантажів. А переміщення ватажу під час руху не припустиме, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

У зв`язку з цим, суд відхиляє доводи позивача про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу.

Щодо скасування Розрахунку плати за проїзд суд зазначає, що оспорюваний розрахунок не є рішеннями суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 19 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, тому він не можуть бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. При цьому, поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 803/3/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо затримання транспортного засобу суд зазначає наступне:

Пунктом 21 Порядку № 879 передбачено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативною параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі – плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух. подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту.

Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

Згідно п. 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Із аналізу вказаних норм, суд приходить до висновку, що цим нормативним документом передбачена можливість руху транспортного засобу після визначення плати та можливість внести таку плату протягом 30 днів.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги, що позивачем допущено перевищення габаритно-вагових норм на одиничну вісь на 10,9%, суд приходить до висновку, що відповідач мав достатні підстави для накладення штрафу відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищевикладене, оцінюючи докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 90, 139, 241 – 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства «Благодатне» (вул. Івана Франка, 59, с. Благодатне, Очаківський район, Миколаївська область, 57532, код ЄДРПОУ 31140930) до Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн від 22.04.2021 року № 232633, винесену в.о. заступника начальника Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки Д. Володьковим та Рахунку плати за проїзд № 0064175 від 17.03.2021 року – відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13.08.2021 року.

Суддя О.В. Малих