Рішення № 98982605, 11.08.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2021 р. № 400/1116/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича, вул. Юрія Поправки, 6, офіс 16, м. Київ, 02094

треті особи:Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АЛАНД", вул. Саксаганського, 14, офіс 301, Київ 33,01033

про:визнання протиправною та скасування постанови від 04.02.2021 ВП № 64249827,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича за участі третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АЛАНД" про визнання протиправною та скасування постанови від 04.02.2021 ВП № 64249827.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що на підставі Виконавчого напису Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича за № 64666 від 05.10.2020р. приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Мельником Юрієм Анатолійовичем було відкрито виконавче провадження №64249827 від 04.02.2021р., з порушенням приписів статті 24 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки виконавче провадження відкрито не за місцем проживання, перебування чи знаходженням майна боржника, тобто з порушенням правил територіальності.

Позивач вказує, що ч. 2 ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. На момент винесення спірної постанови у відповідача були відсутні докази того, що адреса реєстрації боржника здійснена у виконавчому окрузі міста Києва, а відтак правових підстав для винесення спірної постанови відповідач не мав. З огляду на наведене позивач вважає, що оскаржувана постанова є протиправна, а відтак підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити повністю.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що оскільки до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельника Юрія Анатолійовича надійшов виконавчий документ, виконавчий напис, виданий приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., у якому зазначено дві адреси боржника, а саме: адреса місця реєстрації; АДРЕСА_2 , отже боржник проживає у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання. Просив в задоволенні позову відмовити повністю. Також відповідачем надано заяву про залишення без розгляду позовної заяви. З підстав того, що позивач про своє порушене право дізналась ще 29.01.2021 року.

Від третьої особи ТОВ “Фінансова компанія “Аланд”, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача пояснення по суті спору на адресу суду не надходили.

Суд на підставі ч.9 ст.205 КАС України, розглядає справу у письмовому провадженні, оскільки всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

05.10.2020р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис №64666 про звернення стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором 010/0067/82/01240 від 15.12.2012.

25.01.2021 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мельником Юрієм Анатолійовичем на підставі виконавчого напису №64666 від 05.10.2020р., виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ “Фінансова компанія “Аланд” заборгованості, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №6429827.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що, на думку позивача, постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №6429827 від 25.01.2021 прийнята відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Законом України “Про виконавче провадження”, оскільки при відкритті виконавчого провадження відповідач не пересвідчився у достовірності поданих стягувачем відомостях та відкрив виконавче провадження за відсутності передбачених законом підстав, передбачених ст.24 Закону України “Про виконавче провадження”, щодо місця виконання рішення виконавчого напису нотаріуса.

Наведене слугувало підставою для звернення позивача до суду за судовим захистом.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд вказує на таке.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ за положеннями цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

В ч.1 ст. 5 Закону №1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України.

Пунктом першим частини другої статті 22 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” визначено, що у повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.

Згідно із ч.3 ст.22 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” приватний виконавець має право розпочати здійснення діяльності з дня внесення інформації про нього до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

Відповідно до ч.1, п.4, ч.2 ст.23 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Згідно із ч.1 ст.25 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Частиною другою статті 25 цього ж Закону передбачено, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України “Про виконавче провадження” приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування

боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Аналіз наведених норм права вказує, що виконавче провадження здійснюють органи державної виконавчої служби (державні виконавці) та у передбачених Законом України “Про виконавче провадження” випадках, приватні виконавці. Приватні виконавці здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, й на підставі виконавчих написів нотаріусів. Водночас, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно у двох випадках: 1) за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, або 2) за місцезнаходженням майна боржника.

На підставі відомостей з Єдиного реєстру приватних виконавців України суд встановив, що виконавчим округом приватного виконавця Мельника Юрія Анатолійовича є місто Київ.

Відтак, з огляду на наведене, приватний виконавець Мельник Юрій Анатолійович має право вчиняти дії, пов`язані з відкриттям виконавчого провадження, у територіальних межах міста Києва. Вчинення таких дій можливо у випадку, якщо місце проживання, перебування боржника фізичної особи зареєстроване у місті Києві або ж майно боржника знаходиться у місті Києві.

Згідно із ч.1 ст.29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до абз. 5 ст. 3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Абзацом дев`ятим статті 3 цього ж Закону визначено, що документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 23.04.2005 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується відміткою про реєстрацію місця проживання у паспорті (копія наявна в матеріалах справи).

Про реєстрацію чи проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 , що зазначена в оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження ВП № 64249827 в якості однієї з адрес боржника, точних відомостей відповідачем чи стягувачем не наведено та відповідних підтверджуючих вказану обставину доказів не надано. Також матеріали справи не містять письмових доказів проживання позивача за вказаною адресою.

Крім того, позивачем надано довідку про те, що вона працює у Миколаївському професійному ліцеї будівництва та сфери послуг на посаді бухгалтера з 22.03.2004 року по теперішній час.

Отже, суд не бере до уваги інформацію, вказану у постанові про відкриття виконавчого провадження, якій інформація вказана згідно виконавчого напису нотаріуса № 60581, щодо місця проживання позивача за адресою АДРЕСА_4 , оскільки ця інформація спростовується позивачем та не підтверджується жодними іншими доказами, зокрема документами, на підставі яких виник борг позивача, що стягується з нього на користь третьої особи.

Також в матеріалах справи відсутні докази знаходження будь-якого майна (рухомого та/або нерухомого), яке б належало позивачу у місті Києві.

Вказана у виконавчому написі від 05.10.2020. № 61666 інформація про проживання боржника на час його вчинення у місті Києві не може слугувати достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві без перевірки приватним виконавцем інформації щодо проживання боржника на час вчинення відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, відповідач не надав жодних доказів, що позивач проживає, перебуває, працює або має майно у місті Києві.

Наведене є підставою для висновку, що на момент відкриття виконавчого провадження приватний виконавець не володів достовірною інформацією про фактичне проживання боржника за вказаною адресою у м. Києві, оскільки стягувач до заяви не додав підтверджуючі документи, з яких вбачається, що боржник проживає, перебуває за вказаною адресою.

У постанові від 31.03.2021 р. по справі № 380/7750/20 Верховний Суд досліджував питання відкриття виконавчого провадження не за зареєстрованим місцем проживання боржника-фізичної особи.

Так, Верховний Суд дійшов висновку, що виконавчі дії мають провадитися з урахуванням (в межах) дійсного/фактичного місця проживання боржника. Тобто "примусове виконання" рішень має бути певним чином "наближеним", прив`язаним до місця проживання/перебування боржника, що, окрім іншого, дасть змогу останньому (чи принаймні створить йому відповідні умови) належним чином реалізовувати свої права та обов`язки як учасника виконавчого провадження (як-от: ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення).

Окрім того, здійснення виконавчих дій саме за місцем проживання/перебування боржника обумовлюється також змістом цих дій. Зауважено, що йдеться про примусове виконання рішення, відповідно (встановлені) засоби й способи досягнення потрібного результату (належного виконання рішення) можна охарактеризувати як жорсткі стосовно боржника, адже виконавець зобов`язаний вживати всіх радикальних заходів для того, щоб рішення було виконано, позаяк пріоритет у цій процедурі мають інтереси стягувача.

Місце проживання (або ж "адреса проживання") має відповідати дійсності. Іншими словами, не стільки номінальна адреса проживання боржника, скільки його фактичне, реальне місце проживання повинні визначати місце виконання рішення задля досягнення мети виконавчого провадження і дотримання його засад, визначених ст. 2 Закону № 1404.

Проте, якщо зареєстроване місце проживання боржника має офіційне підтвердження (відповідні відомості зазначено у паспорті громадянина України), то "адреса проживання" у цьому випадку базується виключно "на словах" стягувача (тобто особи, яка у виконавчому провадженні є заінтересованою стороною).

Колегія суддів Верховного Суду погодилася, що виконавець не має обов`язку перевіряти вірогідність відомостей, які зазначено у виконавчому документі. Водночас, зазначено, приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (ч. 2 ст. 4 Закону № 1403), повинен дотримуватися принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності (ч. 1 ст. 4 Закону № 1403).

Закріплені у ст. 4 Закону № 1403 засади діяльності, зокрема, приватного виконавця вимагають діяти добросовісно, що, окрім іншого, вимагає від нього більш вдумливого і ретельно виваженого підходу до виконання своїх професійних обов`язків.

Отримавши заяву стягувача про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса, в якому, як і в указаному виконавчому документі, зазначено дві різні адреси боржника, приватний виконавець не міг не звернути уваги, що ці адреси, якщо вирішувати питання про прийняття до виконання цього виконавчого документа, відсилають до різних виконавчих округів. Звідси виникає потреба з`ясування місця проживання боржника як умови прийняття виконавчого документа до примусового виконання приватним виконавцем, територіальним округом якої є місто Київ.

З аналізу положень Цивільного кодексу України у зіставленні з положеннями Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" Верховний Суд зробив висновок, що місцем проживання особи є житло, в якому вона проживає (постійно або тимчасово). Особа не обмежена у можливості мати більше, ніж одне місце проживання, проте реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою, яку особа сама вибрала і за якою вестиме листування з фізичними/юридичними особами, контролюючими органами, отримуватиме офіційну кореспонденцію. Відомості про місце проживання вносяться, серед іншого, до паспорта громадянина України.

У справі встановлено, що зареєстрованим місцем проживання позивача є Миколаївська область. Позивач фактично проживає і працює на території Миколаївської області. На момент відкриття виконавчого провадження відповідачу було відомо про зареєстроване місце проживання позивача.

Об`єктивних даних, на основі яких можна було б стверджувати, що позивач проживав у місті Києві (хоча б на дату відкриття виконавчого провадження), чи має майно на території цього виконавчого округу, відповідач не надав.

Верховний Суд зазначив, що є відмінність між місцем проживання і "зареєстрованим" місцем проживання. Спільним для обох понять є те, що особа проживає (має право проживати) в обох місцях, водночас для офіційного "спілкування" з фізичними/юридичними особами, контролюючими органами визначає лише одне із них і несе відповідальність за свій вибір (у тому сенсі, приміром, що зареєстроване місце проживання є своєрідним орієнтиром для державних органів, фізичних/юридичних осіб при визначенні територіальної юрисдикції судових справ за участі цієї особи; надсилання поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання є умовою належного повідомлення особи).

Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. Визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон № 1404 пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.

Якщо трактувати місце виконання рішення у ситуації, подібній до тієї, яку маємо у цій справі, у той спосіб, як це зробив відповідач, то це (за своєю зовнішньою формою прояву) створюватиме умови для підміни суті визначеного Законом № 1404 місця виконання рішення і пов`язаного з ним визначенням виконавчого округу приватного виконавця на формальність, що у підсумку нівелюватиме сенс виконавчого провадження і засади, з дотриманням яких воно має здійснюватися загалом.

Таким чином, відповідач протиправно відкрив виконавче провадження, маючи інформацію про зареєстроване місце проживання позивача у Миколаївській області.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що у відповідача не було законних підстав для прийняття до виконання виконавчого напису нотаріуса від 05.10.2020 № 64666 а тому постанова приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельника Юрія Анатолійовича про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2021 ВП № 64249827, є протиправною та підлягає скасуванню.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд вважає, що оскаржене рішення відповідача не відповідає передбаченим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям обґрунтованості та пропорційності індивідуального акта суб`єкта владних повноважень, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича (вул. Юрія Поправки, 6, офіс 16, м. Київ, 02094, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельника Юрія Анатолійовича від 25.01.2021 року. ВП № 64249827.

3. Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича (вул. Юрія Поправки, 6, офіс 16, Київ, 02094, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник