Рішення № 98982568, 12.08.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/8162/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2021 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області про визнання протиправним дій та зобов`язання прийняти рішення

в с т а н о в и в :

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі – позивач) до Мостиської міської ради Львівської області код ЄДРПОУ 26307500, вул.Грушевського, 6, 81300 (далі – відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним дії Мостиської міської ради Львівської області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в с.Буховичі Мостиського району Львівської області;

- зобов`язати Мостиську міську раду Львівської області у місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в с.Буховичі Мостиського району Львівської області.

Ухвалою від 26.05.2021 суддя залишив позовну заяву позивача без руху та надав строк для усунення недоліків останньої.

Ухвалою від 17.06.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно шляхом надсилання листа відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих мотивів, що земельна ділянка, за відведенням якої звертався позивач для здійснення особистого селянського господарства, знаходилася у користуванні третіх осіб. На думку позивача, підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою можуть бути лише мотивовані заперечення органу місцевого самоврядування, які передбачені законом та надані у встановлений законом строк. Позивач вважає, що відмова відповідача не відповідає положенням закону, який визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Окрім цього, позивач стверджує, що земельна ділянка, за відведенням якої він звертався, входить до складу іншої земельної ділянки (кадастровий №4622485200:04:000:0265), котра є вільною, оскільки віднесена до земель запасу. Таким чином, відмова органу місцевого самоврядування не ґрунтується на законі та не відповідає фактичним обставинам.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив. Відзив обґрунтований тим, що на момент звернення позивача бажана для нього ділянка перебувала у користуванні третіх осіб, а тому заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та додатки до неї не розглядались профільною комісією Ради, а питання щодо відведення земельної ділянки, стосовно якої звертався позивач на розгляд сесії міської ради не виносилось. Окрім цього, відповідач зазначає, що станом на 12.07.2021 року земельна ділянка, кадастровий №4622485200:04:000:0265, відсутня. Також , відповідач вважає, що прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою належить до дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

26.07.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, у якому позивач наводить ті ж самі аргументи, що викладені ним у позовній заяві, щодо відсутності законодавчо передбачених підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Водночас позивач звертає увагу на те, що відповідач не долучив будь-яких доказів, на підтвердження мотивів відмови. Також позивач зазначає, що відсутність станом на 12.07.2021 земельної ділянки із кадастровим №4622485200:04:000:0265 зумовлена протиправними маніпуляціями відповідача, які полягають у вибірковій передачі третім особам суміжних ділянок у власність. Крім цього, позивач вважає, що прийняття органом місцевого самоврядування рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не належить до дискреційних повноважень останнього.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 12.02.2021 звернувся до Мостиської міської ради Львівської області із заявою про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2га, для ведення особистого селянського господарства в селі. Буховичі.

До вказаної заяви додав схему орієнтовного розташування земельної ділянки, копію паспорта та довідку про присвоєння РНОКПП.

У відповідь позивач отримав лист №217А-632 від 12.03.2021 за підписом міського голови Пельц Мирослави, відповідно до якого зазначена позивачем відповідно до поданих ним графічних матеріалів бажана земельна ділянка перебуває у користуванні третіх осіб, що виключає розгляд його заяви постійною депутатською комісією Мостиської міської ради з питань земельних відносин, комунального майна екології, будівництва, архітектури та просторового планування.

Не погоджуючись з відмовою Мостиської міської ради Львівської області позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (надалі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та вказаного Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до пункту б частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно з пунктом а) частини третьою статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених вказаним Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом (пункт в частини третьої статті 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Отже, громадянин України вправі на підставі закону отримати безоплатно земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара із земель державної/комунальної власності.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови в наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший частини сьомої статті 118 ЗК України).

Згідно зі статтею 5 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі Закон України №280/97-ВР) система місцевого самоврядування включає: - територіальну громаду; - сільську, селищну, міську раду; - сільського, селищного, міського голову; - виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; - старосту; - районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; - органи самоорганізації населення.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, вказаним та іншими законами.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України №280/97-ВР сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Відповідно до статті 25 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, вказаним та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 46 Закону України №280/97-ВР сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради (частина 12 статті 46).

Згідно зі статею 59 Закону України №280/97-ВР:

- рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених вказаним Законом (частини перша, друга);

- виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради (частина шоста).

За змістом положень статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Суд встановив, що позивач звернувся до органу місцевого самоврядування (відповідача) із заявою про надання дозволу на розробку проекта землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з додатками за переліком, що відповідає вимогам частини шостої статті 118 ЗК України.

Нормами статті 26 Закону України №280/97-ВР віднесено вирішення питань регулювання земельних відносин до компетенції сесії сільської, селищної, міської ради шляхом прийняття відповідного рішення. Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекта землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Суд акцентує увагу на тому, що ухвалення рішення про передачу земельної ділянки у власність особі є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Відповідно до статті 118 ЗК України в редакції спірних правовідносин порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру. До переліку стадій такої процедури належать, зокрема, звернення особи із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та прийняття рішення за наслідками такого звернення. Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України рішення за наслідками розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою приймається у межах місячного строку. При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача на те, що заява позивача не розглядалася уповноваженою комісією Ради, зважаючи на те, що неспроможність чи небажання органу місцевого самоврядування забезпечити ефективність внутрішньо - організаційної діяльності не звільняє останній від обов`язку прийняти одне з двох взаємовиключних рішень за наслідками розгляду заяви позивача.

Суд встановив, що у відповідь на звернення позивача від 12.02.2021 міський голова Пельц Мирослава скерувала лист №217А-632 від 12.03.2021, відповідно до змісту якого повідомлено заявника про неможливість надання земельної ділянки на зазначеній площі для ведення особистого селянського господарства. За таких обставин суд дійшов висновку, що Мостиська міська рада Львівської області не прийняла жодного, передабаченого законом, рішення за результатом звернення позивача від 12.02.2021, натомість, вказане звернення позивача розглянув інший суб`єкт системи місцевого самоврядування (міський голова) та повідомив заявника про свою позицію шляхом надіслання листа №217А-632 від 12.03.2021.

З огляду на відсутність рішення відповідача щодо надання дозволу на розроблення проекта землеустрою для відведення земельної ділянки у власність або про відмову в його наданні після спливу встановленого строку розгляду заяви позивача суд дійшов висновку про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність.

У зв`язку з цим, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідно відмовити повністю.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При вирішенні вказаного спору суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). В рішенні від 20.10.2011 у справі Рисовський проти України (заява № 29979/04), що набуло статусу остаточного 20.01.2012, ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу належного урядування в контексті мотивації органами місцевого самоврядування своїх рішень. Цей принцип зокрема…передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб… Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси....

Наслідком задоволення в адміністративному судочинстві позовних вимог є відновлення фактично порушених прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Суд при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог має не лише вирішити позовні вимоги відповідно до принципів верховенства права, а й обрати найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права. Тобто такий, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду та здійснювалося примусове виконання рішення.

У частині 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява. Вказана позиція суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові Верховного Суду від 24.09.2019 у справі № 819/1420/15.

Установлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, ця норма встановлює виняток у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вказана позиція суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 18.05.2018 у справі № 826/6965/14, від 27.11.2018 у справі № 807/997/16, від 15.07.2019 у справі № 804/14556/15, від 20.11.2019 у справі № 826/9457/18, від 22.11.2019 у справі № 815/4392/15, від 23.12.2019 у справі № 815/3145/15, від 07.02.2020 у справі № 826/11086/18, від 05.05.2020 у справі №1340/4044/18, від 23.06.2020 у справі № 820/1545/16, від 06.08.2020 у справі № 805/3147/16-а.

Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 07.02.2020 у справі № 826/11086/18).

У справі, що розглядається, позивач оскаржує дії відповідача та просить зобов`язати останнього прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Водночас протиправна поведінка відповідача полягає у протиправній бездіяльності. Відтак враховуючи зміст та обсяг порушеного права позивача, суд у контексті спірних правовідносин вбачає за можливе та необхідне вийти за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача та визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не прийнятті рішення, за результатами розгляду заяви позивача.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з рішень, які передбачені у частині сьомій статті 118 ЗК України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача від 12.02.2021 з додатками та прийняти відповідне рішення.

Разом з цим, з огляду на те, що рішення по суті звернення позивача відповідач не приймав і, як наслідок, відсутній об`єкт судового контролю, то вимога про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є передчасною, а тому у її задоволенні необхідно відмовити.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 908,00грн, сплачений згідно з квитанцією №0.0.2133502879.1 від 20.05.2021.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Мостиської міської ради Львівської області, що полягає у неприйнятті рішення за заявою ОСОБА_1 від 12.02.2021 про надання дозволу на розроблення проекта землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в селі Буховичі.

Зобов`язати Мостиську міську раду Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.02.2021 про надання дозволу на розроблення проекта землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в селі Буховичі та прийняти відповідне рішення за результатом його розгляду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Мостиської міської ради Львівської області код ЄДРПОУ 26307500, місцезнаходження: 81300, Львівська обл., м.Мостиська, вул.Грушевського, 6 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 12 серпня 2021 року.

Суддя А.Г. Гулик