Ухвала суду № 98982511, 12.08.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №№380/7370/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

12 серпня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військової частини 2144) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військової частини 2144) із вимогами:

-визнати протиправними дії Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, код ЄДРПОУ 14321653, які полягають у нарахуванні та виплаті, ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом не на 01 січня 2019 року.

-зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, код ЄДРПОУ 14321653, нарахувати та виплатити, ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно протягом проходження військової служби, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2019 року

Позовні вимоги мотивовані тим, що Згідно з витягу з наказу начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України підполковника Кирницького Михайла Ярославовича, начальника консультаційного пункту «Краківець», звільненого за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону у запас з 01.08.2019 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. На момент виключення позивача не було виплачено грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. 23.03.2021 в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» позивач звернувся до відповідача, в якому просив повідомити за якими цінами йому нараховано компенсацію за неотримане речове майно. Про невиплату грошової компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно, як стверджує представник позивача, позивачу стало відомо з листа-відповіді Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) від 12.04.2021 №704/К-12, яким було зазначено, що нарахування грошової компенсації було проведено на підставі розпорядження АДПСУ від 11.02.2017 року №33, від 06.01.2018 року та від 30.01.2019 №21 та за цінами років відповідно до виникнення прав на отримання речового майна. Вважає, що компенсація повинна була здійснюватися за цінами станом на 01.01.2019, а не за цінами минулих років. Позивач не погоджується із такими діями відповідача, звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 17.05.2021 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

05.07.2021 представник відповідача заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строків звернення до суду.

Крім того, 06.07.2021 року за вх. 47877 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній проти позову заперечив

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті прави, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.17 ч.1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

За характером спірних правовідносин та їх суб`єктним складом даний спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення позивача з публічної служби, та на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частина 2 ст.122 КАС України вказує, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч.2 ст. 122 цього Кодексу.

Відповідно з ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У такій категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Суд вважає необхідним взяти до уваги правовий висновок, якого дійшов Верховний Суд у постанові від 26.05.2021 року по справі № 380/5093/20, а саме з урахуванням висновку викладеному у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 30.11.2020 року у справі №480/3105/19, правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений ч.5 ст.122 КАС України.

Відтак, з урахуванням вищевикладених правових позицій Верховного Суду, суддя констатує, що для правильного визначення строку звернення позивача до суду належить застосовувати правила саме ч.5 ст.122 КАС України (місячний строк).

Згідно з витягу з наказу начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України підполковника Кирницького Михайла Ярославовича, начальника консультаційного пункту «Краківець», звільненого за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону у запас з 01.08.2019 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Частиною 1 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII передбачає, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, апорядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі - Порядок) передбачає, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

П. 3 Порядку визначає, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Згідно до вимог пп. 4, 5 Порядку, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (п. 5 Порядку).

Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання нею заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Грошову компенсацію за неотримане майно позивачу не виплачено на день звільнення із служби.

23.03.2021 в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» позивач звернувся до відповідача, в якому просив повідомити за якими цінами йому нараховано компенсацію за неотримане речове майно.

Про невиплату грошової компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно, як стверджує представник позивача, позивачу стало відомо з листа-відповіді Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) від 12.04.2021 №704/К-12, яким було зазначено, що нарахування грошової компенсації було проведено на підставі розпорядження АДПСУ від 11.02.2017 року №33, від 06.01.2018 року та від 30.01.2019 №21 та за цінами років відповідно до виникнення прав на отримання речового майна.

Разом із тим, звернення до відповідача із запитом від 23.03.2021 року і отримання листа від 12.04.2021 у відповідь на запит не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суд критично оцінює покликання представника позивача, про те, що ОСОБА_1 не є спеціалістом із речового забезпечення військовослужбовців та має іншу військову облікову спеціальність, відтак не міг знати про порушення своїх прав. Крім того, будь-яких інших поважних причин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій позивачем не надано.

Тому, за таких обставин, суд вважає, що причини вказані представником у позовній заяві є неповажними.

Наведене свідчить про пропущення строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України, з відповідними позовними вимогами.

У постанові від 14.06.2018 (справа №800/102/17) Велика Палата Верховного Суду вказала, що в пункті 27 рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (Заява № 24402/02), яке набуло статусу остаточного 20.08.2010, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див., наприклад, рішення у справі «Ашінгдан проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), від 28.05.1985, пункт 57, Серія A, № 93).

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Поряд із цим, ЄСПЛ звертав увагу на те, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі Волчлі проти Франції (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007).

Суд враховує, що поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, останній не навів, а суд не знайшов.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом про виплату компенсації за неотримане речове майно без поважних причин.

Суд при розгляді питання строку звернення до суду також враховує і те, що одним з визначальних критеріїв для прийняття рішення про недопуск особи до правосуддя та залишення позовної заяви без розгляду, зокрема, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов`язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011).

Частиною третьою статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити, позовну заяву ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військової частини 2144) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій залишити без розгляду.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 139, 240, 241, 248, 256, 293, 294 КАС України, суд-

у х в а л и в :

клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити повністю.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військової частини 2144) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій залишити без розгляду.

Судові витрати поверненню не підлягають.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд у п`ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.

Суддя Сасевич О.М.