Рішення № 98982502, 04.08.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 року справа № 813/3293/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Кедик М.В.,

секретар судового засідання Демчина В. Ю.,

за участю:

представник позивача Савка О.В.,

представник відповідача Гурняк О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом державного підприємства “Львіввугілля” в особі відокремленого підрозділу “Монтажнопрохідницьке управління” до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в :

Державне підприємство “Львіввугілля” в особі відокремленого підрозділу “Червоноградське управління виробничо-технологічного зв`язку” звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2015 № 0002941702.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 апеляційну скаргу позивача задоволено частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду 02.10.2015 скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено повністю визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення – рішення ДПІ у м. Червонограді від 08.04.2015 № 0002941702 в частині накладення штрафних санкцій на суму 58979,47 грн.

За наслідками касаційного оскарження, Верховний Суд постановою від 27.11.2020 скасував постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016, справу за № 813/3293/15 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 19.01.2021 прийнято до провадження справу № 813/3293/15.

Ухвалою, постановленою в підготовчому засіданні 08.02.2021 суд у зв`язку з реорганізацією відповідача уточнив назву відповідача - Головне управління ДПС у Львівській області.

Ухвалою, постановленою в підготовчому засіданні 24.02.2021 суд у зв`язку з реорганізацією уточнив назву позивача - державне підприємство “Львіввугілля” в особі відокремленого підрозділу “Монтажнопрохідницьке управління”.

Ухвалою від 02.06.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що статтею 127 Податкового кодексу України передбачено відповідальність у вигляді штрафу за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків. Вказує, що у даному випадку має місце не несплата (неперерахування, неутримання), а несвоєчасна сплата платником податків, відповідальність за що встановлена статтею 126 ПК України. За таких обставин позивач вважає, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення – рішення та нарахування Підприємству штрафу на підставі статті 127 ПК України. Вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято безпідставно, тому просить суд його скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позові, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 04.03.2021 вх. № 11402, у якому зазначає, що ВП «Червоноградське управління виробничо-технологічного зв`язку» ДП «Львіввугілля» порушено п.54.2 ст.54, п.57.1 ст.57, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п.168.1 ст.168 п., абзацом "а" 171.2 ст. 171, абзац а п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в частині несплати суми самостійно визначеного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у встановлені Кодексом строки в сумі 207516, 37 грн, та в частині заборгованості по податку на доходи фізичних осіб станом на 30.09.2014 в сумі 181,56 грн.

Також зазначає, що позивач визнав основний борг та сплатив його відповідно до платіжного доручення від 17.04.2015 № 60. Також позивачем повністю визнано штрафну санкцію в сумі 510 грн за подання з порушенням встановлених вимог податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків (1-ДФ) за І-ІV кв. 2013 року. Безпідставними є твердження позивача про порушення п. 102.1 ст.102 ПК України, оскільки відповідно до даної норми контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для його скасування немає.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2014, за результатами якої складено акт від 26.03.2015 за № 159/2301/26307859.

За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 54.2 ст. 54, п. 57.1 ст. 57, п.п. 168.1.2, п.п. 168.1.5, п. 168.1 ст. 168, абз. “а” п. 171.2 ст. 171, абз. “а” п. 176.2 ст. 176 ПК України, в частині несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 207516,37 грн та заборгованості по податку на доходи фізичних осіб в сумі 181,56 грн.

За результатами перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 18.04.2015 №0002941702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 59671,03 грн, в тому числі за основним платежем – 181,56 грн та штрафними (фінансовими) санкціями – 59489,47 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 58979,47 грн, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст. 67 Конституції України).

Відповідно до п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктами 3, 4 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.5 розділу І Порядку № 984 за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 6 розділу І Порядку № 984 передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів (підпункт 5.2 п.5 розділу ІІ Порядку № 984).

Згідно з підп.5.3 п.5 розділу ІІ Порядку № 984 виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону № 996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, колегія суддів дійшла висновку, що факти виявлених порушень повинні бути викладені в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд встановив, що 26.03.2015 ДПІ у м. Червонограді за наслідками планової виїзної перевірки ВП “Червоноградське управління виробничо-технологічного зв`язку” склало акт № 159/2301/26307859, на підставі висновків якого прийняла податкове повідомлення-рішення від 18.04.2015 № 0002941702.

Зміст вказаного акта свідчить про те, що контролюючий орган, визначаючи суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб врахував наступні документи, а саме: ,,для визначення загальної суми нарахованого податку на доходи фізичних осіб порівнювались записи бухгалтерського обліку підприємства про нараховані суми податку з підсумками сум податку, утриманого по відомостях на виплату заробітної плати. При перевірці повноти та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб утриманого з доходів громадян до бюджету використані записи по особовому рахунку за Формою № 15, які порівнювались з даними бухгалтерського обліку підприємства (про перераховані до бюджету суми податку) і платіжними документами”.

Жодних інших посилань та аналізу первинних документів, на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, регістрів бухгалтерського обліку, кореспонденції рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення в акті перевірки не наведені.

Поряд з цим, ДП «Львіввугілля» надало копії платіжних доручень, які свідчать про сплату ВП «Червоноградське управління виробничо-технологічного зв`язку» ПДФО за квітень 2012 року - вересень 2014 року в сумі 335036,38 грн на час винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, з урахуванням неякісної реалізації повноважень перевіряючими під час оформлення результатів перевірки, суд дійшов висновку про невідповідність спірного податкового повідомлення-рішення критеріям правомірності, а саме критерію добросовісності (п. 5 ч. 2 ст. 2 КАС України) та, як наслідок, критерію обґрунтованості (п.3 ч. 2 ст. 2 КАС України), які у своїй сукупності є достатніми для визнання спірного акту індивідуальної дії протиправним.

Крім того, суд звертає увагу, що пунктом 68.1 статті 168 ПК України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1).

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету(підпункт 168.1.2).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (підпункт 168.1.5).

Згідно з приписами частини першої статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 127.1 статті 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов`язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов`язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов`язків погашення такої суми податкових зобов`язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

У постанові від 27.11.2020 у цій справі № 813/3293/15 Верховний Суд зазначив, що « З аналізу викладеного вбачається, що статтею 127 ПК України встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, утримання чи сплата податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Натомість коли мають місце нарахування, однак несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 вказаного кодексу. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати, а не від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 10.11.2015 року у справі № 21-2919а15 та від 22 березня 2016 року у справі № 21-3694а15.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК України, а у разі якщо нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу, платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 127 ПК України.»

Зі змісту акту перевірки вбачається, що проведеною перевіркою встановлений факт несвоєчасного перерахування до бюджету ВП «Червоноградське управління виробничо-технологічного зв`язку» податку на доходи фізичних осіб в сумі 207516,37 грн за період з 01.10.2011 по 30.09.2014.

Розрахунок повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку з доходів фізичних осіб до податкового повідомлення-рішення від 18.04.2015 № 0002941702 свідчить про те, що контролюючим органом нараховано штрафні санкції з підстав як несплати податку на доходи фізичних осіб, так і несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб.

При цьому, відповідно до оскарженого податкового повідомлення-рішення підприємство позивача притягнуте до відповідальності на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України у виді штрафу в розмірі 25 %, 50 % та 75 % суми податку.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій, оскільки у випадку несвоєчасності сплати узгоджених сум грошового зобов`язання застосовуються положення статті 126 ПК України. Застосування у даному випадку приписів пункту 127.1 статті 127 ПК України суперечить наведеним вище нормам Податкового кодексу України.

Доводи позивача про своєчасність сплати ВП «Червоноградське управління виробничо-технологічного зв`язку» ПДФО за квітень 2012 року - вересень 2014 року в сумі 335036,38 грн, підтвердженням чого є надані позивачем копії платіжних доручень, відповідачем, на якого в силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України покладений тягар доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, не спростовані, а тому суд вважає протиправним оскаржене податкове повідомлення-рішення також в частині основного грошового зобов`язання з ПДФО в сумі 181,56 грн.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем під час розгляду справи не доведено, що оскаржене податкове повідомлення - рішення від 18.04.2015 № 0002941702 було прийнято законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов державного підприємства “Львіввугілля” в особі відокремленого підрозділу “Монтажнопрохідницьке управління” (вул. Святого Володимира, 4а, м. Червоноград, Львівська область, 80100, ЄДРПОУ 26411829) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, ЄДРПОУ 43968090) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 18.04.2015 № 0002941702.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області, за рахунок бюджетних асигнувань в користь державного підприємства “Львіввугілля” в особі відокремленого підрозділу “Монтажнопрохідницьке управління” 1644,30 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення складений 13.08.2021.

Суддя Кедик М.В.