Рішення № 98982445, 04.08.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 серпня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/553/21

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Басової Н.М.

при секретарі судового засідання: Бутенко К.В.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника 2-го відповідача: Рєзніченко Ю.М.,

за відсутності 1-го відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи ГУ ДФС у Луганській області - заступника начальника управління - начальника відділу податків і зборів з юридичних осіб Сєвєродонецького управління Головного управління ДПС у Луганській області Скурідіної Марини Вячеславівни, Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними дії, скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до уповноваженої особи ГУ ДФС у Луганській області - заступника начальника управління - начальника відділу податків і зборів з юридичних осіб Сєвєродонецького управління Головного управління ДПС у Луганській області Скурідіної Марини Вячеславівни (далі - 1-ий відповідач), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень - уповноваженої особи ГУ ДФС у Луганській області - заступника начальника управління - начальника відділу податків і зборів з юридичних осіб Сєвєродонецького управління Головного управління ДПС у Луганській області Скурідіної Марини Вячеславівни щодо нарахування пені в розмірі 9725,75 грн;

- скасувати податкові повідомлення-рішення: № 49667-5206-1214 від 15.04.2019; № 21160-5206-1214 від 15.04.2019; № 0052982-5206-1214 від 21.05.2019; № 0052984-5206-1214 від 21.05.2019; № 0052983-5206-1214 від 21.05.2019 прийняті стосовно ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що оскаржувані рішення складено безпідставно, з грубим порушенням норм матеріального права, а тому рішення прийняті протиправно, у зв`язку із чим, підлягають скасуванню.

Так позивач зазначив, що 27.02.2019 за його усним дорученням, ОСОБА_2 , на його користь внесена орендна плата за землю з фізичних осіб за 2018 рік. Оплата здійснювалась за оренду земельної ділянки, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 09.12.2017 по 01.12.2018 в розмірі 38811,88 грн.

У ОСОБА_3 відсутня будь-яка орендована земельна ділянка, а тому внести платіж за оренду земельної ділянки, яка в неї відсутня вона не могла.

Податковому органу повідомлялось про внесення вказаного платежу на його користь, проте, як стало відомо, вказані грошові кошти не були враховані при прийнятті податкового повідомлення-рішення.

З цього приводу, 28.10.2020 він повторно звернувся до податкового органу з відповідною заявою. З аналогічною заявою звернулась і ОСОБА_3 .

Однак, в зарахуванні вказаних грошових коштів йому було відмовлено.

Враховуючи те, що за його дорученням третьою особою сплачено орендну плату за землю фізичних осіб за 2018 рік, необхідно вважати, що податкове повідомлення рішення № 49667-5206-1214 від 15.04.2019 прийнято відповідачем безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Також позивач зазначив про те, що рішенням Сєвєродонецької міської ради № 478 від 22 червня 2016 року затверджено ставки орендної плати за земельні ділянки на території Сєвєродонецької міської ради.

Ставка на землі промисловості та земельні ділянки за кодом УКЦВЗ (Української класифікації цільового використання землі) № 1.10.0 або КВЦПЗ (класифікація видів цільового призначення земель) № 11.02 складає 3%.

Проте податковим органом безпідставно нараховано орендну плату за ставкою 5%, в порушення діючих регуляторних актів.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 30.09.2020 № 676/105-20 про надання інформації, роз`яснено, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з 23.07.2010 відноситься за КВЦПЗ (класифікація видів цільового призначення земель) до коду 11.02, тобто до земель для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Рішення міської ради, як регуляторний акт, на підставі якого встановлені ставки податку, прийнято пізніше ніж укладений договір оренди. Таким рішенням послаблюється відповідальність в частині зменшення ставки податку, а тому, на думку позивача, при здійсненні розрахунку підлягає застосуванню саме регуляторний акт, оскільки має місце зворотня дія регуляторного акту.

Визначення ставки податку на підставі рішення Сєвєродонецької міської ради № 478 від 22 червня 2016 року на землі промисловості та земельні ділянки за кодом УКЦВЗ (Української класифікації цільового використання землі) № 1.10.0 або КВЦПЗ (класифікація видів цільового призначення земель) № 11.02 у 3%, свідчать про те, що ставка податку в 5% визначена з порушенням вимог ст. 58 Конституції України та рішення Сєвєродонецької міської ради № 478 від 22 червня 2016 року, оскільки ставка підлягала застосування виходячи із 3%.

Таким чином, при прийнятті уповноваженою особою податкового органу податкового повідомлення-рішення, помилково та невірно визначена 5% ставка орендної плати на земельну ділянку, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки за рішенням сесії Сєвєродонецької міської ради ставка на вказаний вид земельної ділянки складає 3%, у зв`язку із чим, податкові повідомлення-рішення № 49667-5206-1214 від 15.04.2019 та № 21160-5206-1214 від 15.04.2019 підлягають скасуванню.

Безпідставність та незаконність податкових повідомлень-рішень № 0052982-5206-1214 від 21.05.2019; № 0052984-5206-1214 від 21.05.2019; № 0052983-5206-1214 від 21.05.2019 щодо нарахування податку на майно відмінне від земельної ділянки, на думку позивача, полягає в наступному.

Податковий кодекс України, в редакції, що діяв станом на момент прийняття рішення податковим органом, в частині сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначав наступне:

- «платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості» (підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України);

- «не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств» (підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

Необхідно підкреслити, що словосполучення «Будівлі промисловості» зазначені в підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є ключовим для даного спору, що виник, а частка "зокрема" говорить про те, що наведений перелік підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, в редакції, що діяв на момент прийняття відповідачем рішення не є вичерпним, а містить лише примірний перелік понять будівлі промисловості та тих, шо до них відносяться.

Необхідно врахувати, що підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України на цей час викладений в новій редакції Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», від 16 січня 2020 року № 466-ІХ.

Закон № 466-ІХ було опубліковано в Голосі України 22.05.2020 та набрав чинності 23.05.2020.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Стаття 8 Конституції України встановлює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

На думку позивача, податкові повідомлення - рішення № 0052982-5206-1214 від 21.05.2019, № 0052984-5206-1214 від 21.05.2019, № 0052983-5206-1214 від 21.05.2019 прийнято за період, коли підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлював, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.08.2008 р., об`єкт нерухомості, зареєстрований за ОСОБА_1 за № 1511927 та має адресу: АДРЕСА_1 (на цей час перейменовано на АДРЕСА_1 , - який віднесено до будівлі та споруд виробничої бази. Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності на спадщину ВАР № 642714 р.н. 1144 від 17.11.2003.

Відповідно до свідоцтва про право власності на спадщину ВАР № 642714 р.н. НОМЕР_1 від 17.11.2003 ОСОБА_1 успадкував майно, яке складається з виробничої бази, розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.01.2004, 19 січня 2004 року за ОСОБА_1 зареєстровані будівлі та споруди виробничої бази, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, вказаний об`єкт нерухомості відноситься до об`єктів промисловості, і його цільове призначення на цей час не змінювалось.

Відповідачем не враховано, що позивач здійснював підприємницьку діяльність, як фізична особа-підприємець з 03.07.2000 по 08.02.2018. Вид його діяльності був зокрема такий: виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі, виробництво кухонних та інших меблів. Підприємницьку діяльність він здійснював за адресою: АДРЕСА_1 . В своїй діяльності він використовував виробничу базу, розташована за тією ж адресою.

Відповідачем при прийнятті податкових повідомлень-рішень, яким визначено податкове зобов`язання з податку на майно відмінне від земельної ділянки, безпідставно, в порушення вказаних вимог закону складено податкові повідомлення-рішення, що оскаржуються.

Крім того, позивач вважає, що відповідач, визначаючи розмір податкового зобов`язання, не маючи реальної затвердженої ставки, визначила розмір такого податку в порушення вимог закону.

Так, пунктами 24, 35, частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Частиною 1 ст. 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори.

Згідно з пп. 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до п.п. 266.7.1. п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Сєвєродонецькою міською радою ставка для визначення розміру податку на нерухоме майно - будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, не затверджувалась та рішення не приймалось виходячи із того, що Податковим кодексом України всі суб`єкти звільнені від сплати податку на вказані види об`єктів нерухомості.

Щодо нарахованої пені у розмірі 9725,75 грн, позивач зазначив, що відповідно до п. 1 розділу 7 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджене наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 № 422, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 р. за № 751/28881 (правила нарахування та погашення пені за несвоєчасно сплачені суми платежів, що контролюються органами ДФС), - «нарахування пені розпочинається:

- після закінчення строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня:

1) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного Податковим кодексом України;

2) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно з Податковим кодексом України.

Згідно з п. 3 вказаного Порядку, - податкове повідомлення-рішення складається за кожним окремим податком, збором разом із штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) або штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), передбаченими Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) та пенею за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у тому числі за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Враховуючи те, що пеня в розмірі 9725,75грн нарахована без складання відповідного податкового повідомлення-рішення, позивач вважає, що вказаний розмір зобов`язання визначено протиправно.

Підсумовуючи викладене, позивач просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі (т.1 а.с.1-13).

Ухвалою суду від 18.02.2021 після усунення недоліків позовної заяви відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами позовного провадження, з визначенням дати підготовчого засідання (т.1 а.с.46-47).

Ухвалою суду від 16.03.2021, оскільки позивач не надав згоди на заміну неналежного відповідача, Головне управління ДПС у Луганській області (далі - ГУ ДПС у Луганській області, 2-ий відповідач) було залучено до участі у справі №360/553/21 як другого відповідача (т.1 а.с.73-74).

Ухвалою суду від 08.04.2021 продовжено 2-му відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву та доказів (а.с.101-102).

1-ий відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

2-ий відповідач 14.04.2021 подав до суду відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

Підпунктом 266.1.1 п. 266.1 та п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості; об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Водночас, підпунктом 266.2.2 встановлено перелік об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, будівель і споруд, які не є об`єктом оподаткування.

Так, підпунктом «є» цього підпункту передбачено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

На підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, відповідно до наказу від 09.12.2019 № 496 «Про надання повноважень» заступником начальника Сєвєродонецького управління - начальником відділу адміністрування податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДПС у Луганській області Скурідіною М.В. прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.05.2019 №0052982-5206-1214, №0052983-5206-1214, № 0052984-5206-1214, якими ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлового нерухомого майна, за 2016, 2017 та 2018 роки, які надіслані на податкову адресу позивача з рекомендованим повідомленням 03.06.2019 № 9340102348719.

Вказане поштове відправлення було повернуто поштовим відділенням 04.07.2019 з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується даними довідки поштового відділення форми 20.

Згідно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

та Реєстру прав власності на нерухоме майно позивач є власником нежитлової будівлі: споруда виробничої бази за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 1600,1 кв.м.

Вищезазначене нерухоме майно позивач отримав у власність внаслідок отримання спадщини, відповідно чого Білокуракинською державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 /р. № 1144 від 17.11.2003.

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі

його часток.

Згідно зі статтею 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п. 266.6.1 п.266.2 ст. 266 ПК України).

Рішеннями Сєвєродонецької міської ради було визначено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб та встановлено єдину ставку податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки на 2016, 2017 та 2018 роки.

Правомірність рішення органу місцевого самоврядування не є предметом оскарження в цій справі, повноваження міських (селищних, сільських) рад в частині встановлення місцевих податків і зборів, хоча і визначені в тому числі ПК України, проте є виключною правовстановлюючою компетенцією цих органів.

У даній справі спірним є питання можливості застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України щодо об`єкту нерухомого майна, що належить позивачу на праві власності.

Відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Даний пункт стосується нежитлового майна, що належить юридичним особам, та не стосується фізичних осіб.

Така ж норма передбачена абз. е) п.3.4 розд. III Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - Додатку до рішень Сєвєродонецької міської ради на 2016, 2017 та 2018 роки.

1) Згідно рішення Сєвєродонецької міської ради дев`яносто шостої (чергової сесії) шостого скликання № 4288 від 29.01.2015 та рішення Сєвєродонецької міської ради сімнадцятої (чергової) сесії сьомого скликання № 668 від 29 вересня 2016 року ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, за 1 кв.м. бази оподаткування на 2016 рік складає 2% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня звітного (податкового) року.

Мінімальна заробітна плата на 01 січня 2016 року становила 1378 грн.

Ставка 2% - 27,56 грн. (за 1 кв.м)

Розрахунок суми податку: 1600,1 кв.м * 27,56 грн. = 44098,75 грн.

За 2016 рік гр. ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) було сформовано та вручене податкове повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно: № 0052982-5206-1214 від 21.05.2019 на суму 44098,75грн.

2) Згідно рішення Сєвєродонецької міської ради двадцять четвертої (чергової) сесії сьомого скликання № 1200 від 26.01.2017 ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, за 1 кв.м. бази оподаткування на 2017 рік складає 0,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня звітного (податкового) року.

Мінімальна заробітна плата на 01.01.2017 становила 3200 грн.

Ставка 0,5% - 16 грн (за 1 кв.м).

Розрахунок суми податку: 1600,1 кв.м * 16 грн. = 25601,60 грн.

За 2017 рік гр. ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) було сформовано та вручене податкове повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно: № 0052984-5206-1214 від 21.05.2019 на суму 25601,60 грн.

3) Згідно Додатку 2 «Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» до Положення про податок на нерухоме майно, затвердженого Рішенням Сєвєродонецької міської ради сорок четвертої (чергової) сесії сьомого скликання № 2425 від 17.04.2018 ставки податку на 2018 рік для будівель та споруд виробничої бази не встановлено.

В зв`язку з тим, що підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1 припинена 09.02.2018, він не мав змоги здійснювати виробничу діяльність і відповідно приміщення, що належить йому на праві власності, не мало можливості вважатись як виробнича база. В цілях оподаткування та з метою запобігання значних втрат бюджету його було віднесено до категорії «Склади універсальні» п.п.1252.8 п.1252 Рішення 2425 та нараховано податок на нерухоме майно по ставці 0,5 відсотків.

Мінімальна заробітна плата на 01 січня 2018 року становила 3723 грн.

Ставка 0,5% -18,615 грн (за 1 кв.м).

Розрахунок суми податку: 1600,1 кв.м * 18,615 грн. = 29785,86 грн.

За 2018 рік гр. ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) було сформовано та вручене податкове повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно: № 0052983-5206-1214 від 21.05.2019 на суму 29785,86 грн.

Крім того, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті (пункт 30.1 статті 30 ПК України).

За положеннями підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «г»).

Згідно пункту 5.3 статті 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Ведення ДК 018-2000 покладено на Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві Держбуду України, який за результатами проведення експертизи правильності здійснення класифікації об`єктів нерухомого майна конкретного суб`єкта господарювання уповноважений надавати експертні висновки.

За таких обставин, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що спірне нерухоме майно є будівлями промисловості та належать до відповідного класу згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові об`єднаної палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №820/3556/17 (постанова від 17.02.2020), застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Якщо будівля/споруда використовується не за функціональним призначенням (промислове виробництво), то вона підлягає оподаткуванню на загальних підставах (БЗ 106.02).

Щодо посилань позивача на відсутність підстав для складання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, 2-ий відповідач зазначив, що відповідно до абзацу першого пункту 1 розділу II «Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 р. за №124/28254 (далі Порядок) контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, що передбачені ПК України або іншим законодавством, і складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявність показників, які підлягають декларуванню відповідно до вимог Кодексу.

Відносно позивача було складено податкові повідомлення-рішення форми «Ф» для платників податків - фізичних осіб, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних із порушенням податкового або іншого законодавства (згідно додатку 1 Порядку).

Податковими повідомленнями - рішеннями від 21.05.2019 № 0052982-5206-1412, №0052983-5206-1412 та № 0052984-5206-1214 ОСОБА_1 , як фізичній особі платнику податків, відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2016, 2017 та 2018 роки, зокрема, за 2016 рік у розмірі 44098,75 грн, за 2017 рік у розмірі 25601,60 грн, за 2018 рік у розмірі 29785,86 грн.

За змістом підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (п.п. 266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України).

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.07.20 справа № 810/2970/17, від 16.04.20 справа № 420/879/19.

Щодо посилань позивача на безпідставність нарахування орендної плати з фізичних осіб за податковими повідомленнями-рішеннями від 15.04.2019 № 49667-5206 та № 21160-5206-1214 2-ий відповідач зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за

земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

У статті 270 ПК України зазначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до статті 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу (п.288.2-288.3, п.288.7 ПК України).

Згідно з п.285.1. ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Приписами пункту 286.5 статті 286 ПК України передбачено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Пунктом 288.1 статті 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 288.2 статті 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.3 цієї статті Кодексу об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Пунктом 288.4 статті 288 ПК України встановлено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Так, між Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець) та фізичною особою ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі від 05.09.2006 № 040641900363 строком на 25 років, відповідно до якого, орендодавцям надається в строкове платне користування земельна ділянка - землі промисловості (під виробничу базу), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,3415 га, у тому числі: капітальна одноповерхова - 475 га, під спорудами - 0,1206 га, під проїздами, проходами - 0,0031 га. Цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 327361,90 грн.

Також між позивачем та органом місцевого самоврядування укладено додаткову угоду від 17.06.2009 № 1 до договору оренди землі від 05.09.2006, відповідно до якої було змінено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка становить на 2008 рік - 348330,00 грн, з 01.01.2009 - 401262,50 грн, а також змінено розмір орендної плати за земельну ділянку.

У зв`язку з тим, що оскільки підприємницьку діяльність ОСОБА_1 було припинено 08.02.2018, а договір оренди землі між платником податків та органом місцевого самоврядування розірвано не було, на підставі положень п.54.3 ст. 54 та п.286.5 ст. 286 ПК України та відповідно додаткової угоди № 1 від 17.06.2009 до договору оренди від 05.09.2006 №040641900363 контролюючим органом було нараховано позивачу грошове зобов`язання з орендної плати за 2018 та 2019 роки шляхом формування та направлення на податкову адресу позивача податкових повідомлень-рішень від 15.04.2019 № 49667-5206- 1214 на суму 40309,66 грн та № 21160-5206-1214 від 15.04.2019 в сумі 40309,66 грн.

Щодо посилання позивача про внесення від його імені громадянкою ОСОБА_3 суми грошового зобов`язання з орендної плати за землю у розмірі 38811,88 грн, то 2-ий відповідач повідомив, що грошові кошти у розмірі 38811,88 грн, які надійшли від третьої особи було зараховано до місцевого бюджету. Відповідна операція відображена в інтегрованій картці ОСОБА_1 з орендної плати з фізичних осіб (код 18010900) - платіжне доручення №@2РL678902 від 27.02.2019 року (код операції «101»).

У зв`язку з тим, що станом на 27.02.2019 за Ткачуком ВП. обліковувалась заборгованість (недоїмка) з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 48338,29 грн, грошові кошти у сумі 38811,88 грн зараховано в рахунок погашення недоїмки відповідно до вимог п.87.9 ст. 87 ПК України.

Внаслідок цього, з 27.02.2019 в інтегрованій картці позивача в автоматичному режимі відбулося нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з орендної плати з фізичних осіб.

Приписами п.п. 14.1.162. п.14.1 ст. 14 ПК України визначено, що пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

На підставі п.129.1 ст.129 ПК України нарахування пені розпочинається:

- при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за

останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) - п.п. 129.1.1;

- при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) - п.п.129.1.2;

- при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання - п.п. 129.1.3.

Відповідно до п.129.4, ст.129 ПК України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 систематично не виконувались обов`язки щодо своєчасної сплати грошових зобов`язань з орендної плати за землю відповідно до вимог ст.129 ПК України було нараховано пеню на загальну суму 9725,75 грн.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України пеня формується в автоматичному режимі без винесення податкових повідомлень-рішень.

Щодо надання повноважень заступнику начальника Сєвєродонецького управління - начальником відділу адміністрування податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДПС у Луганській області Скурідій Марині Вячеславівні на право підпису податкових повідомлень-рішень повідомляємо, що відповідно до листа Державної фіскальної служби України від 10.04.2019 № 11984/7/99-99-13-04-01-17 з метою належної організації роботи Головного управління ДФС у Луганській області, зокрема, Сєвєродонецького управління, утвореного на правах відокремленого структурного підрозділу Головного управління ДФС у Луганській області, наказом Головного управління ДФС у Луганській області від 15.04.2019 № 416 було надано повноваження на право підпису для виконання певних функцій, передбачених ПК України, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, посадовій особі Головного управління ДФС у Луганській області Скурідіній Марині Вячеславівні - заступнику начальника управління - начальнику відділу податків і зборів з юридичних осіб Сєвєродонецького управління Головного управління ДФС у Луганській області, зокрема, підписання податкових повідомлень-рішень відповідно до вимог ПК України, а саме - п.54.3 ст. 54, п. 286.5 ст. 286 ПК України.

Підсумовуючи викладене, 2-ий відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (т.2 а.с.109-117).

Ухвалами суду від 14.04.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Луганській області про залишення адміністративного позову без розгляду; продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів; закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні (т.1 а.с.169,170,171-172).

11.05.2021 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій виклав свої аргументи проти доводів відповідача та просив суд задовольнити позов в повному обсязі (т.1 а.с.182-192).

Правом на подачу заперечень на відповідь на відзив 2-ий відповідач не скористався.

Протокольною ухвалою від 14.06.2021 в судовому засіданні оголошено перерву та витребувано від позивача та 2-ого відповідача певні докази, 2-ого відповідача також було зобов`язано надати суду письмові пояснення з приводу заданих в судовому засіданні питань (т.1 а.с.214-215).

На виконання вимог суду 16.06.2021 2-ий відповідач надав суду письмові пояснення та витребувані докази (т.2 а.с.1-9,10-40).

В письмових поясненнях 2-ий відповідач стосовно застосування ставки у розмірі 5 % при визначенні платнику податків ОСОБА_1 грошових зобов`язань з орендної плати з фізичних осіб за 2018 та 2019 роки, що визначенні у податкових повідомленнях-рішеннях, зазначив, що за час здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності до контролюючого органу було подано податкові декларації з плати за землю за 2014, 2015, 2016 та 2017 роки, згідно яких платником податків самостійно визначено грошові зобов`язання з орендної плати за землю, зокрема, у звітній податковій декларації за 2016 та 2017 роки позивач самостійно зазначив розмір орендної плати у розмірі 5%, що підтверджується копіями податкових декларацій за 2016, 2017 роки.

За таких обставин, ОСОБА_1 на власний розсуд застосовує ставку для сплати орендної плати за землю у розмірі 5%, тим самим не бере до уваги рішення Сєвєродонецької міської ради сьомого скликання від 22.06.2016 № 478, яким було затверджено ставки орендної плати за земельні ділянки на території Сєвєродонецької міської ради.

Більш того, між платником податків ОСОБА_1 та Сєвєродонецької міською радою не укладено жодної додаткової угоди до договору оренди землі від 05.09.2006 №040641900363, яка б містила у собі зміни до процентної ставки, яка застосовується при визначенні розміру грошового зобов`язання з орендної плати за землю, з урахуванням встановлених розмірів відповідно до рішення Сєвєродонецької міської ради сьомого скликання від 22.06.2016 № 478.

У зв`язку з цим, Головне управління ДПС у Луганській області при винесенні податкових повідомлень-рішень від 15.04.2019 № 49667-5206-1214 та № 21160-5206-1214 застосовувало процентну ставку 5%, що визначена в додатковій угоді № 1 від 17.06.2009 до договору оренди землі від 05.09.2006 № 040641900363, та податкових деклараціях за 2016-2017 роки, в яких самостійно позивачем визначено розмір орендної плати саме 5% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Крім того, згідно вимог пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Пунктом 288.4 статті 288 ПК України встановлено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

За юридичною природою договір оренди землі є різновидом договору майнового найму (глава 58 Цивільного кодексу України) і йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов`язковість його виконання сторонами тощо. Положення Цивільного кодексу України застосовуються до відносин оренди землі, якщо земельним законодавством не передбачено спеціальних правил.

Верховний Суд в постанові від 27 червня 2019 року по справі №808/2503/16 дійшов до висновку, що «при оплаті суми орендної плати за користування земельною ділянкою слід керуватися розміром орендної плати, встановленим у договорі оренди. Положення пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України конкретизують розмір орендної плати, який не може бути меншим за встановлений, однак, законодавець, знову ж вказує на обов`язковість встановлення розміру у договорі оренди. Таким чином, лише розмір орендної плати, встановлений у договорі оренди, є підставою для оплати суми оренди за користування земельною ділянкою і не що інше».

Отже, орендна плата за 2018 та 2019 роки нараховувалась позивачу у розмірі, передбаченому договором із урахуванням внесених змін додатковою угодою № 1 від 17.06.2009, які є дійсними за фактичне користування земельною ділянкою, відповідно донарахування відповідачем суми податкового зобов`язання з орендної плати згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 15.04.2019 № 49667-5206-1214 та № 21160-5206- 1214 є правомірним.

Щодо посилань позивача на безпідставність нарахування пені у розмірі 9725,75 грн 2-ий відповідач зазначив, що до 08.02.2018 ОСОБА_1 перебував на обліку в Державній податковій інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області як фізична особа-підприємець. У зв`язку з тим, що між ним та органом місцевого самоврядування було укладено договір оренди землі ОСОБА_1 подавав до контролюючого органу податкові декларації з плати за землю, згідно яких платником податків було самостійно визначено податкові зобов`язання з орендної плати за землю.

02.03.2015 у платника податків ОСОБА_1 виникає податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 2211,48 грн, 30.03.2015 сума податкового боргу зросла до 4422,92 грн.

В подальшому, 30.04.2015 платником податків було сплачено податкове зобов`язання на суму 2211,48 грн. Після сплати в інтегрованій картці ОСОБА_1 з орендної плати з фізичних осіб 30.04.2015 виникає пеня у сумі 126,51 грн за період з 03.03.2015 по 29.04.2015 та у сумі 65,43 грн за період з 31.03.2015 по 29.04.2015.

30.04.2015 за платником знову виникає податковий борг (недоїмка) у сумі 2211,44 грн, 25.05.2015 платник податку сплачує податкове зобов`язання на суму 2211,44 грн, внаслідок чого 25.05.2015 знову нараховується пеня у сумі 41,13 грн за період з 05.05.2015 по 24.05.2015.

За період з 25.05.2015 податковий борг з орендної плати за землю постійно змінювався, але повністю погашено (сплачено) не було.

Так, станом на 31.12.2015 в інтегрованій картці з орендної плати з фізичних осіб за ОСОБА_1 обліковувався податковий борг на загальну суму 7050,49 грн, пеня у сумі 416,21 грн.

У 2016 році платником податків було задекларовано податкове зобов`язання з орендної плати на загальну суму 38027,98 грн, про що свідчить звітна податкова декларація з плати за землю за 2016 рік від 22.06.2016. Проте, ОСОБА_1 протягом всього у 2016 року не було здійснено жодної сплати грошового зобов`язання, що спричинило зростання податкового боргу. Станом на 31.12.2016 за позивачем обліковувався податковий борг на загальну суму 44120,93 грн.

Згідно звітної податкової декларації з плати за землю за 2017 рік від 17.02.2017 позивачем задекларовано податкове зобов`язання на загальну сум 40309,66 грн, проте, протягом 2017 року платником було сплачено 39261,28 грн.

Станом на 31.12.2017 розмір податкового боргу складав 44979,17 грн.

Згідно даних інтегрованої картки з орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік встановлено, що платником податків не сплачувались грошові зобов`язання з орендної плати за землю, з огляду на що податковий борг позивача збільшився та станом на день припинення підприємницької діяльності складав 48338,29 грн.

Наступна сплата податкового зобов`язання відбулася 27.02.2019 у розмірі 38811,88 грн. У зв`язку з тим, що станом на 27.02.2019 за ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість (недоїмка) з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 48338,29 грн, грошові кошти у сумі 38811,88 грн зараховано в рахунок погашення недоїмки відповідно до вимог п.87.9 ст. 87 ПК України.

Внаслідок цього, з 27.02.2019 на підставі норм статті 129 ПК України в інтегрованій картці ОСОБА_1 з орендної плати з фізичних осіб в автоматичному режимі відбулося нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з орендної плати з фізичних осіб. Станом на 31.08.2020 за позивачем обліковується пеня у загальному розмірі 9725,75 грн.

Також 2-ий відповідач зазначив, що до контролюючого органу ОСОБА_1 було надано податкові декларації про майновий стан і доходи за 2016 та 2017 роки, згідно яких встановлено, що платник податку не отримував доходи від здійснення підприємницької діяльності, оскільки у 2016 році загальна сума доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу дорівнює 0,00 грн, у 2017 році - 322,60 грн.

За таких обставин, Головне управління ДПС у Луганській області при визначенні у податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 та 2018 роки, застосувало до платника податків ОСОБА_1 ставку податку у розмірі 0,5%.

Ухвалою суду від 16.06.2021 за клопотанням позивача провадження у справі зупинено до одужання позивача (т.2 а.с.50,51).

Ухвалою суду від 04.08.2021 провадження у справі поновлено (т.2 а.с.68).

04.08.2021 2-ий відповідач також надав суду письмові пояснення, в яких стосовно зазначення у пункті 10 договору оренди землі № 040641900363 від 05.09.2006 та додаткової угоди № 1 від 17.06.2009 до вказаного договору, укладених між позивачем та органом місцевого самоврядування, «...обчислення орендної плати за землю здійснюється без урахування індексу інфляції», зазначив наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України від 06 жовтня 1998 року №, 161-XIV «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-ХІV) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, Законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі, який, за змістом статті 13 цього Закону є договором, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Приписами статті 21 Закону № 161-ХІV визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Тобто орендна плата підлягає збільшенню на індекс інфляції, якщо інше не встановлено умовами договору. Водночас сторони договору мають повне право вказати в договорі, що орендна плата не індексується.

Підставою для нарахування ОСОБА_1 податкового зобов`язання з орендної плати за землю є договір орендної плати № 040641900363 від 05.09.2006 (далі - Договір) та додаткова угода № 1 від 17.06.2009 до зазначеного договору.

Пунктом 10 Договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції.

Так, згідно статті 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення (інфляція) - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 1 цього Закону - індекс споживчих цін (індекс інфляції) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Згідно статті 3 Закону № 1282-ХІІ індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

На законодавчому рівні існують норми згідно з якими може мати місце подвійна індексація - індексація нормативно грошової оцінки в порядку, визначеному Податковим кодексом України (далі - ПК України), та індексація орендної плати відповідно до Закону №161-XIV.

Зі змісту Договору оренди землі та додаткової угоди № 1 від 17.06.2009 до договору, що є невід`ємною частиною договору, встановлено, що обчислення орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції.

Отже, сторони самостійно виключили необхідність проведення такої індексації. Це означає, що на розмір орендної плати не впливають інфляційні процеси, вона не збільшується на індекс інфляції.

З огляду на вищезазначене повідомляємо, що контролюючим органом при обчисленні податкового зобов`язання ОСОБА_1 з орендної плати за землю не застосовується індекс інфляції, та не здійснюється індексація орендної плати відповідно до вимог до Закону №161- XIV.

В той час в пункті 12 цього Договору визначено, що розмір орендної плати переглядається у разі: зміни індексації грошової оцінки земельної ділянки; зміну розмірів, земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі в наслідок інфляції; погіршення стану орендованої ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Крім того, пунктом 30 розділу «Інші права та обов`язки сторін» Договору передбачено, що обов`язок орендаря полягає, зокрема, при проведенні індексації грошової оцінки землі самостійно перераховувати розмір орендної плати за землю, відповідно до нормативних актів Держкомзему України та рішення міської ради.

Згідно пункту 1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 2 статті 289 ПК України Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно даних Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру коефіцієнти індексації нормативно грошової оцінки земель, на які індексується нормативна

грошова оцінка, «земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, розраховані відповідно до пункту 289.2 статті 289 ПК України, становлять:

- Кі застосовується за 2009 рік у 2010 році - 1,059,

- Кі у 2011-.2013 роках -1,

- Кі за 2014 рік застосовується у 2015 році - 1,249,

- Кі за 2015 рік застосовується у 2016 році - 1,433,

- Кі за 2016 рік застосовується у 2017 році -1,06,

- Кі у 2017-2019 роки -1.

За таких обставин, контролюючим органом на підставі даних Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та статті 289 ПК України, платнику податків ОСОБА_1 було нараховано податкове зобов`язаний з орендної плати з фізичних осіб з урахуванням індексації нормативно грошової оцінки земельної ділянки у таких розмірах, а саме:

Розрахунок податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік:

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки (НГО) згідно додаткової угоди № 1 від 17.06.2009 до Договору № 040641900363 від 05.09.2006 складає 401262,5 грн;

- 401262,5 х 1,059 х 1,249 х 1,433 х 1,06 = 806193,01 грн (НГО с урахуванням коефіцієнтів індексації);

-806193,01 х 5% = 40309,65 грн (річна сума орендної плати за ділянку розміром 3415 кв.м).

Розрахунок податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік:

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки (НГО) згідно додаткової угоди № 1 від 17.06.2009 до договору № 040641900363 від 05.09.2006 складає 401262,5 грн;

- 401262,5 х 1,059 х 1,249 х 1,433 х 1,06 = 806193,01 грн (НГО с урахуванням коефіцієнтів індексації);

- 806193,01 х 5% = 40309,65 грн (річна сума орендної плати за ділянку розміром 3415 кв.м.

На підставі викладеного ГУ ДПС у Луганській області просило суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (т.2 а.с.69-72).

В судове засідання 04 серпня 2021 року прибули позивач та представник 2-го відповідача.

1-ий відповідач в судове засідання не прибув, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи (т.2 а.с.66).

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов з підстав зазначених у ньому, надав суду пояснення аналогічні позову та відповіді на відзив.

Представник 2-го відповідача в судовому засіданні позов не визнала, заперечувала проти його задоволення з підстав зазначених у відзиві та наданих суду письмових поясненнях, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79,90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , до 08.02.2018 здійснював підприємницьку діяльність, основними видами якої є: 49.41 вантажний автомобільний транспорт (основний); 31.01 виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; 31.02 виробництво кухонних меблів; 31.09 виробництво інших меблів; 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 79.11 діяльність туристичних агентств; 85.51 освіта у сфері спорту та відпочинку; 93.19 інша діяльність у сфері спорту; 47.59 роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дома в спеціалізованих магазинах; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (т.2 а.с.74-77).

05.09.2006 між Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець) та фізичною особою ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі №040641900363 строком на 25 років, відповідно до якого, орендодавцем надається в строкове платне користування земельна ділянка - землі промисловості (під виробничу базу), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,3415 га, у тому числі: капітальна одноповерхова - 475 га, під спорудами - 0,1206 га, під проїздами, проходами - 0,0031 га. Цільове призначення земельної

ділянки - землі промисловості. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 327361,90 грн (т.1 а.с.211,212).

Також 17.06.2009 між позивачем та Сєвєродонецькою міською радою укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 05.09.2006, відповідно до якої було змінено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка становить на 2008 рік - 348330,00 грн, з 01.01.2009 - 401262,50 грн, а також змінено розмір орендної плати за земельну ділянку. Зокрема з 19.02.2009 орендна плата розрахована як 5,00 % від нормативної грошової оцінки (т.1 а.с.213).

Позивач, як платник податку орендної плати з фізичних осіб, до 2018 року подавав щорічні податкові декларації (т.2 а.с.16-23).

З інтегрованої картки з орендної плати з фізичних осіб платника податку вбачається, що у 2014 році позивач сплатив орендну плату у загальному розмірі 21246,85 грн, що відповідає самостійно задекларованій сумі. 02.03.2015 у позивача виникає податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 2211,48 грн, 30.03.2015 сума податкового боргу зросла до 4422,92 грн.

В подальшому, 30.04.2015 платником податків було сплачено податкове зобов`язання на суму 2211,48 грн. Після сплати в інтегрованій картці ОСОБА_1 з орендної плати з фізичних осіб 30.04.2015 виникає пеня у сумі 126,51 грн за період з 03.03.2015 по 29.04.2015 та у сумі 65,43 грн за період з 31.03.2015 по 29.04.2015.

30.04.2015 за платником знову виникає податковий борг (недоїмка) у сумі 2211,44 грн, 25.05.2015 платник податку сплачує податкове зобов`язання на суму 2211,44 грн, внаслідок чого 25.05.2015 знову нараховується пеня у сумі 41,13 грн за період з 05.05.2015 по 24.05.2015.

За період з 25.05.2015 податковий борг з орендної плати за землю постійно змінювався, але повністю погашено (сплачено) не було.

Станом на 31.12.2015 в інтегрованій картці з орендної плати з фізичних осіб за ОСОБА_1 обліковувався податковий борг на загальну суму 7050,49 грн, пеня у сумі 416,21 грн.

У 2016 році платником податків було задекларовано податкове зобов`язання з орендної плати на загальну суму 38027,98 грн, про що свідчить звітна податкова декларація з плати за землю за 2016 рік від 22.06.2016. Проте, протягом всього у 2016 року не було здійснено жодної сплати грошового зобов`язання, що спричинило зростання податкового боргу. Станом на 31.12.2016 за позивачем обліковувався податковий борг на загальну суму 44120,93 грн.

Згідно звітної податкової декларації з плати за землю за 2017 рік від 17.02.2017 позивачем задекларовано податкове зобов`язання на загальну сум 40309,66 грн, проте, протягом 2017 року платником було сплачено 39261,28 грн.

Станом на 31.12.2017 розмір податкового боргу складав 44979,17 грн.

Згідно даних інтегрованої картки з орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік судом встановлено, що платником податків не сплачувались грошові зобов`язання з орендної плати за землю, з огляду на що податковий борг позивача збільшився та станом на день припинення підприємницької діяльності складав 48338,29 грн.

Наступна сплата податкового зобов`язання відбулася 27.02.2019 у розмірі 38811,88 грн (кошти, які сплатила ОСОБА_3 за дорученням позивача) (т.1 а.с.17). У зв`язку з тим, що станом на 27.02.2019 за ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість (недоїмка) з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 48338,29 грн, грошові кошти у сумі 38811,88 грн зараховано в рахунок погашення недоїмки відповідно до вимог п.87.9 ст. 87 ПК України.

Внаслідок цього, з 27.02.2019 на підставі норм статті 129 ПК України в інтегрованій картці ОСОБА_1 з орендної плати з фізичних осіб відбулося нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з орендної плати з фізичних осіб. Станом на 31.08.2020 за позивачем обліковується пеня у загальному розмірі 9725,75 грн (т.2 а.с.24-40).

У зв`язку з цим контролюючим органом було нараховано позивачу грошове зобов`язання з орендної плати за 2018 та 2019 роки шляхом формування та направлення на податкову адресу позивача податкових повідомлень-рішень від 15.04.2019 № 49667-5206- 1214 на суму 40309,66 грн та № 21160-5206-1214 від 15.04.2019 в сумі 40309,66 грн (т.1 а.с.122,123).

При розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку контролюючий орган на підставі даних Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та статті 289 ПК України, платнику податків ОСОБА_1 нарахував податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб з урахуванням індексації нормативно грошової оцінки земельної ділянки таким чином:

Коефіцієнти індексації нормативно грошової оцінки земель, на які індексується нормативна грошова оцінка, «земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, розраховані відповідно до пункту 289.2 статті 289 ПК України, становлять:

- Кі застосовується за 2009 рік у 2010 році - 1,059,

- Кі у 2011-.2013 роках -1,

- Кі за 2014 рік застосовується у 2015 році - 1,249,

- Кі за 2015 рік застосовується у 2016 році - 1,433,

- Кі за 2016 рік застосовується у 2017 році -1,06,

- Кі у 2017-2019 роки -1.

Розрахунок податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік:

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки (НГО) згідно додаткової угоди № 1 від 17.06.2009 до Договору № 040641900363 від 05.09.2006 складає 401262,5 грн;

- 401262,5 х 1,059 х 1,249 х 1,433 х 1,06 = 806193,01 грн (НГО с урахуванням коефіцієнтів індексації);

-806193,01 х 5% = 40309,65 грн (річна сума орендної плати за ділянку розміром 3415 кв.м).

Розрахунок податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік:

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки (НГО) згідно додаткової угоди № 1 від 17.06.2009 до договору № 040641900363 від 05.09.2006 складає 401262,5 грн;

- 401262,5 х 1,059 х 1,249 х 1,433 х 1,06 = 806193,01 грн (НГО с урахуванням коефіцієнтів індексації);

- 806193,01 х 5% = 40309,65 грн (річна сума орендної плати за ділянку розміром 3415 кв.м. (т.1 а.с.124).

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія НОМЕР_2 , виданим Білокуракинською державною нотаріальною конторою 17.11.2003, зареєстрованим в реєстрі №1144 та в електронному реєстрі права власності на нерухоме майно 19.01.2004, є власником будівлі та споруди виробничої бази, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с.199-201).

Згідно технічного паспорту на виробничий будинок серед інших приміщень, у виробничому будинку містяться майстерні, столярний цех та склад (т.2 а.с.202-210).

Вказану виробничу базу до 08.02.2018 позивач використовував під час здійснення підприємницької діяльності як місце виробництва меблів.

На підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, ГУ ДФС у Луганській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.05.2019 №0052982-5206-1214, №0052983-5206-1214, № 0052984-5206-1214, якими ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлового нерухомого майна, за 2016, 2017 та 2018 роки (т.1 а.с.125,127,129).

При розрахунку розміру даного виду податку за 2016 рік контролюючий орган застосував рішення Сєвєродонецької міської ради дев`яносто шостої (чергової сесії) шостого скликання № 4288 від 29.01.2015 та рішення Сєвєродонецької міської ради сімнадцятої (чергової) сесії сьомого скликання № 668 від 29 вересня 2016 року ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, за 1 кв.м. бази оподаткування на 2016 рік складає 2% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня звітного

(податкового) року.

Мінімальна заробітна плата на 01 січня 2016 року становила 1378 грн.

Ставка 2% - 27,56 грн. (за 1 кв.м)

Розрахунок суми податку: 1600,1 кв.м * 27,56 грн = 44098,75 грн.

Таким чином, за 2016 рік ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) було сформовано податкове повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно: № 0052982-5206-1214 від 21.05.2019 на суму 44098,75 грн (т.1 а.с.126).

При розрахунку розміру даного виду податку за 2017 рік контролюючий орган застосував рішення Сєвєродонецької міської ради двадцять четвертої (чергової) сесії сьомого скликання № 1200 від 26.01.2017 ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, за 1 кв.м. бази оподаткування на 2017 рік складає 0,5% розміру мінімальної

заробітної плати, встановленої на 01 січня звітного (податкового) року.

Мінімальна заробітна плата на 01.01.2017 становила 3200 грн.

Ставка 0,5% - 16 грн (за 1 кв.м)

Розрахунок суми податку: 1600,1 кв.м * 16 грн = 25601,60 грн.

За 2017 рік ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) було сформовано податкове повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно: № 0052984-5206-1214 від 21.05.2019 на суму 25601,60 грн (т.1 а.с.130).

При розрахунку розміру даного виду податку за 2018 рік контролюючий орган виходив з того, що Додаток 2 «Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» до Положення про податок на нерухоме майно, затвердженого Рішенням Сєвєродонецької міської ради сорок четвертої (чергової) сесії сьомого скликання № 2425 від 17.04.2018, ставки податку на 2018 рік для будівель та споруд виробничої бази не встановлено.

В зв`язку з тим, що підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1 припинена 08.02.2018, він не мав змоги здійснювати виробничу діяльність і відповідному приміщенні, що належить йому на праві власності, тому не мало можливості вважатись як виробнича база. В цілях оподаткування та з метою запобігання значних втрат бюджету контролюючим органом було віднесено позивача до категорії «Склади універсальні» п.п.1252.8 п.1252 Рішення 2425 та нараховано податок на нерухоме майно по ставці 0,5 відсотків.

Мінімальна заробітна плата на 01 січня 2018 року становила 3723 грн.

Ставка 0,5% -18,615 грн (за 1 кв.м).

Розрахунок суми податку: 1600,1 кв.м * 18,615 грн = 29785,86 грн.

За 2018 рік ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) було сформовано податкове повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно: № 0052983-5206-1214 від 21.05.2019 на суму 29785,86 грн (т.1 а.с.128).

Всі оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення були направлені контролюючим органом на податкову адресу позивача з рекомендованим повідомленням 03.06.2019 № 9340102348719, однак, не отриманні ОСОБА_1 та повернуті на адресу податкового органу (т.1 а.с.131).

Позивач, дізнавшись про вказані рішення 21.09.2020, не оскаржував вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, та в межах шестимісячного строку, передбаченого статтею 122 КАС України, звернувся до суду з позовом (т.1 а.с.1-13, 162-163).

Вирішуючи по суті заявлені позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Щодо податкових повідомлені-рішень від 15.04.2019 № 49667-5206- 1214 на суму 40309,66 грн та № 21160-5206-1214 від 15.04.2019 в сумі 40309,66 грн, якими нараховано позивачу грошове зобов`язання з орендної плати за 2018 та 2019 роки та пені у розмірі 9725,75 грн, що утворилась, починаючи з 03.03.2015, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за

земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

У статті 270 ПК України зазначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до статті 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Податковий період,

порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу (п.288.2-288.3, п.288.7 ПК

України).

Згідно з п.285.1. ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Приписами пункту 286.5 статті 286 ПК України передбачено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Пунктом 288.1 статті 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 288.2 статті 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.3 цієї статті Кодексу об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Пунктом 288.4 статті 288 ПК України встановлено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно пункту 1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 2 статті 289 ПК України Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок.

Приписами п.п. 14.1.162. п.14.1 ст. 14 ПК України визначено, що пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

На підставі п.129.1 ст.129 ПК України нарахування пені розпочинається:

- при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за

останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) - п.п. 129.1.1;

- при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) - п.п.129.1.2;

- при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання - п.п. 129.1.3.

Відповідно до п.129.4, ст.129 ПК України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

При цьому об`єкт оподаткування - земельна ділянка, починаючи з 14.04.2014 по 07.06.2016, перебувала на території зони проведення антитерористичної операції.

У свою чергу для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснювали діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення було прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" 2 вересня 2014 року №1669-VII (далі - Закон №1669-VII).

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Закон України від 02.09.2014 №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 1 Закону №1669-VII період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведеного, датою початку проведення антитерористичної операції є 14.04.2014, станом теперішній час АТО триває.

Відповідно до статті 6 Закону №1669 передбачено, що під час проведення антитерористичної операції звільнити суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Згідно з частинами другою, третьою статті 11 цього Закону, його дія поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто, Закон № 1669-VII є спеціальним законом у спірних правовідносинах, тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Крім того, на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" Кабінетом Міністрів Україні затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення розпорядженням № 1053-р від 30.10.2014 р.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.

Крім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, у якому, серед інших є м.Сєвєродонецьк.

Отже населений пункт м.Сєвєродонецьк знаходився на території, де здійснювалася антитерористична операція.

Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» від 17 травня 2016 року № 1365-VIII, який набув чинності 08 червня 2016 року, текст статті 6 Закону № 1669-VII викладено в такій редакції:

"Звільнити суб`єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону";

Частина четверта статті 4 Закону № 1669-VII передбачає, що перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. N 1085-р з послідуючими змінами «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» місто Сєвєродонецьк не відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та до населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Таким чином, у період з 14.04.2014 до 07.06.2016 включно позивач був звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

При цьому, судом встановлено, що у вказаний період позивач продовжував сплачувати орендну плату, хоча і був звільнений відповідно до вказаних норм Закону №1669-VII.

Однак, контролюючий орган у вказаний період часу зараховував платежі позивача в рахунок погашення податкового зобов`язання та ще й нараховував пеню при несвоєчасній сплаті, проігнорувавши те, що на цей період позивач був звільнений від сплати по такому виду зобов`язання.

Отже, беручи до уваги той факт, що сплата позивачем у період з 14.04.2014 по 07.06.2016 повинна була обраховуватись як переплата, що позивач здійснював платежі у 2014, 2015, 2017, 2019 роках, що контролюючий орган продовжував зараховувати платежі позивача в рахунок погашення податкового зобов`язання та ще й нараховував пеню при несвоєчасній сплаті у той період, коли позивач в силу Закону №1669-VII був звільнений від її сплати, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом не здійснено належного адміністрування даного виду податку, що впливає на правомірність винесених податкових повідомлень-рішень та нарахування пені.

Як наслідок, податкові повідомлення-рішення від 15.04.2019 № 49667-5206- 1214 на суму 40309,66 грн та № 21160-5206-1214 від 15.04.2019 на суму 40309,66 грн, якими нараховано позивачу грошове зобов`язання з орендної плати за 2018 та 2019 роки є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до пункту 74.1 статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

Наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року № 5, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 р. за № 321/35943, затверджено Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі- Порядок №5).

Згідно пункту 2 розділу І Порядку № 5 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу; оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення облікових показників в ІКП, який ґрунтується на принципах бухгалтерського обліку.

Пунктом 3 розділу І Порядку №5 встановлено, що оперативний облік платежів здійснюється податковими органами в інформаційній системі.

Метою ведення оперативного обліку і складання звітності податкових органів є забезпечення користувачів повною, достовірною та неупередженою інформацією щодо стану розрахунків платників з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи (пункт 4 розділу І Порядку №5).

Ті ж самі положення містить і наказ Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422 «Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 19.02.2019 у справі №825/999/17, від 26.02.2019 у справі №805/4374/15-а, а подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.03.2020 у справі №826/9288/18.

За встановлених обставин, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах буде визнання дій Головного управління ДФС у Луганській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Луганській області) щодо нарахування ОСОБА_1 пені у розмірі 9725,75 грн за податком орендна плата з фізичних осіб та зобов`язання 2-го відповідача здійснити корегування облікових показників інтегрованої картки ОСОБА_1 по коду платежу 18010900 Орендна плата з фізичних осіб шляхом внесення до неї змін - зменшення суми пені у розмірі 9725,75 грн.

У зв`язку з цим, суд вважає необхідним вийти за межі заявлених позовних вимог відповідно до статті 9 КАС України, оскільки саме такий спосіб захисту є ефективним.

Доводи позивача щодо неправильного застосування контролюючим органом при розрахунку розміру податкових зобов`язань процентної ставки - 5%, замість 3%, як це встановлено рішенням Сєвєродонецької міської ради №478 від 22.06.2016, є безпідставними, оскільки в даному випадку визначальним є умови договору оренди та додаткової угоди до нього, укладених між позивачем та Сєвєродонецькою міською радою.

Ставка 5% визначена в додатковій угоді № 1 від 17.06.2009 до договору оренди землі від 05.09.2006 № 040641900363, а тому порушень щодо застосування такої ставки контролюючим органом при розрахунку розмірі зобов`язання судом не встановлено.

Проте, вказані висновки суду не впливають на висновки щодо протиправності податкових повідомлень-рішень з підстав зазначених судом раніше.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 21.05.2019 №0052982-5206-1214, №0052983-5206-1214, № 0052984-5206-1214, якими ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлового нерухомого майна, за 2016, 2017 та 2018 роки, суд зазначає наступне.

Підпунктом 266.1.1. п. 266.1 ст.266 ПК України передбачено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст.266 ПК України передбачено, що 266.3.1. базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Порядок сплати податку визначений п.266.9 ст.266 ПК України, яким встановлено, що податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України. Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад або рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків.

Згідно з п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

При цьому, згідно абз. «є» п.п. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, у редакції на день прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Суд враховує, що визначення будівлі до виробничих чи невиробничих проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахування класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Так, Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації затверджено та введено в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507 Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (ДК БС), який є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Класифікатор розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.98 № 971 "Про Програму реформування державної статистики на період до 2002 року". ДК БС призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об`єктами класифікації в ДК БС є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) Будівлі промислові та склади належить клас (код 1251) Будівлі промислові (підклас 1251.4 - Будівлі підприємств легкої промисловості) який включає будівлі промислового призначення, зокрема, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням. Цей клас не включає: -резервуари, силоси та склади (1252) - будівлі сільськогосподарського призначення (1271)- комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи та т. ін.), які не мають характеристик будівель (230).

Разом з тим, цей клас (код 1251) включає такі підкласи, як: 1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості; 1251.2 Будівлі підприємств чорної металургії; 1251.3 Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості; 1251.4 Будівлі підприємств легкої промисловості; 1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості; 1251.6 Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості; 1251.7 Будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості; 1251.8 Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості; 1251.9 Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, тип об`єкта - будівлі та споруди виробничої бази, відповідає класу Будівлі промисловості.

Відповідно пп. 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

На виконання зазначеної норми Сєвєродонецькою міською радою сорок четвертої сесії сьомого скликання прийнято рішення «Про затвердження «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» від 17.04.2018 № 2425, в додатку 2 до Положення були встановлені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік (т.1 а.с.149-150).

При цьому, Сєвєродонецькою міською радою даним рішенням не встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для «Будівель промисловості» (код 1251).

Отже, оскільки у 2018 році позивач вже припинив підприємницьку діяльність, та не використовував виробничу будівлю за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду), тому позивач мав зобов`язання щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Проте, як було зазначено вище, відповідно до Податкового кодексу України, органи місцевого самоврядування встановлюють ставки юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та сплачується податок вже за встановленими ставками.

Як встановлено судом, Сєвєродонецькою міською радою на 2018 рік не визначено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для «Будівель промисловості» (код 1251) на 2018 рік, а тому за відсутності встановленої ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не можливе нарахування податку на нерухоме майно позивача.

Як наслідок, податкове повідомлення-рішення №0052983-5206-1214 від 21.05.2019 щодо сплати податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік у розмірі 29785,86 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому у 2016 - 2017 роках позивач здійснював підприємницьку діяльність та використовував виробничу будівлю за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва, а тому у відповідності до абз. «є» п.п. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України об`єкт нерухомості, власником якого є позивач, не відноситься до об`єктів оподаткування.

У зв`язку з цим податкове повідомлення рішення №0052982-5206-1214 від 21.05.2019 щодо сплати податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік у розмірі 44098,75 грн та податкове повідомлення-рішення №0052984-5206-1214 від 21.05.2019 щодо сплати податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік у розмірі 25601,60 грн є протиправними та підлягають скасуванню.

Жодних належних та допустимих доказів того, що позивач не використовував будівлі виробничої бази за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва, під час здійснення підприємницької діяльності, контролюючий орган суду не надав.

Твердження 2-го відповідача про те, що дохід у 2016 році позивача склав 322,60 грн, а в 2017 році дорівнював 0 грн, що є доказом не використання будівлі виробничої бази за функціональним призначенням, суд вважає неприйнятними.

Підприємницька діяльність здійснюється особою самостійно на власний ризик та не завжди приносить прибуток. Таким чином, отримання доходу від здійснення підприємницької діяльності жодним чином не спростовує факт використання об`єктів нерухомості при здійсненні підприємницької діяльності.

Як було встановлено судом одним із видів підприємницької діяльності позивача було виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; виробництво кухонних меблів; виробництво інших меблів.

За технічними характеристиками об`єкт нерухомості, який перебуває у власності позивача, має серед інших приміщень майстерні, столярний цех та склад (т.2 а.с.202-210).

У лютому 2018 року позивач вирішив припинити підприємницьку діяльність у зв`язку з подальшою роботою в органах місцевого самоврядування та передати майно в управління.

05 лютого 2018 року інвентаризаційною комісією було складено акт інвентаризації товарно-матеріальних цінностей (майна, активів, засобів виробництва, сировини та готових виробів) отриманих (виготовлених) в результаті здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 , які знаходяться за місцем фактичного здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 , на території виробничої бази, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с.78-82).

Отже позивач, згідно принципу змагальності сторін, довів використання виробничої бази під час здійснення ним підприємницької діяльності.

Доводи 2-го відповідача про те, що абз. «є» п.п. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України можливо застосувати лише до юридичних осіб - промислових підприємств, суд також вважає неприйнятними.

Абзацем «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

За приписами пункту 30.2 статті 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Отже, підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами абзацу «є» п.п. 266.2.2 п.266.2 статті 266 ПК України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у абзаці «є» п.п.266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Верховний Суд у постановах від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 та від 18.02.2021 у справі №812/1800/18 виклав правову позицію, згідно якої обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, сама по собі наявність спеціального статусу будівлі, а саме будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Таким чином, вказана норма ПК України поширюється і на фізичних осіб, а використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції - меблів, доведено позивачем в суді.

Що стосується позовних вимог, заявлених до уповноваженої особи ГУ ДФС у Луганській області - заступника начальника управління - начальника відділу податків і зборів з юридичних осіб Сєвєродонецького управління Головного управління ДПС у Луганській області Скурідіної Марини Вячеславівни, то суд не знаходить підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Отже адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Таким чином, підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

В силу приписів статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Згідно п.п.14.1.157. п.14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Таким чином, в силу приписів вказаних норм матеріального права саме контролюючий орган, а не його посадова особа, має відповідати за вимогами у спорах щодо оскарження податкових повідомлень-рішень та зобов`язань по сплаті нарахованої пені.

Крім того, правові наслідки для позивача несуть саме акти індивідуальної дії - податкові повідомлення-рішення, тому пред`явлені вимоги позивача до 1-го відповідача, як до посадової особи, є безпідставні, а дії вчинені такою посадовою особою не тягнуть будь-яких правових наслідків для позивача. Вчинення дій суб`єктом владних повноважень - начальника відділу податків і зборів з юридичних осіб Сєвєродонецького управління Головного управління ДПС у Луганській області Скурідіної Марини Вячеславівни - є способом реалізації наданої суб`єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дій являє собою процес реалізації покладених на суб`єкта владних повноважень функцій.

Спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті безпосередньо контролюючим органом, а посадовою особою вони були лише підписані.

При цьому відповідно до листа Державної фіскальної служби України від 10.04.2019 № 11984/7/99-99-13-04-01-17 з метою належної організації роботи Головного управління ДФС у Луганській області, зокрема, Сєвєродонецького управління, утвореного на правах відокремленого структурного підрозділу Головного управління ДФС у Луганській області, наказом Головного управління ДФС у Луганській області від 15.04.2019 № 416 було надано повноваження на право підпису для виконання певних функцій, передбачених ПК України, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, посадовій особі Головного управління ДФС у Луганській області Скурідіній Марині Вячеславівні - заступнику начальника управління - начальнику відділу податків і зборів з юридичних осіб Сєвєродонецького управління Головного управління ДФС у Луганській області, зокрема, підписання податкових повідомлень-рішень відповідно до вимог ПК України, а саме - п.54.3 ст. 54, п. 286.5 ст. 286 ПК України.

Дослідженням матеріалів справи судом не встановлено, що порушення прав позивача настало саме внаслідок дій 1-го відповідача.

Зважаючи, що суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень та дій саме контролюючого органу, що є належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог заявлених до 1-го відповідача.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать до задоволення частково з обранням належного способу захисту порушених прав.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В матеріалах справи містяться докази щодо реальної сплати судового збору позивачем при зверненні до суду у загальному розмірі 2709,05 грн (т.1 а.с.13а, 45).

З огляду на зазначене та згідно із статтею 139 КАС України судові витрати позивача у вигляді сплати судового збору у розмірі 2709,05,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань 2-ого відповідача.

Керуючись ст.ст.6, 7, 9, 90, 242, 245, 246, 255, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до уповноваженої особи ГУ ДФС у Луганській області - заступника начальника управління - начальника відділу податків і зборів з юридичних осіб Сєвєродонецького управління Головного управління ДПС у Луганській області Скурідіної Марини Вячеславівни, Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними дії, скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Головним управлінням ДФС у Луганській області стосовно ОСОБА_1 :

-№49667-5206-1214 від 15.04.2019 щодо сплати податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 40309 (сорок тисяч триста дев`ять) гривень 66 коп.;

-№21160-5206-1214 від 15.04.2019 щодо сплати податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 40309 (сорок тисяч триста дев`ять) гривень 66 коп.;

-№0052982-5206-1214 від 21.05.2019 щодо сплати податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік у розмірі 44098 (сорок чотири тисячі дев`яносто вісім) гривень 75 коп.;

-№0052984-5206-1214 від 21.05.2019 щодо сплати податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік у розмірі 25601(двадцять п`ять тисяч шістсот одна) гривня 60 коп.;

-№0052983-5206-1214 від 21.05.2019 щодо сплати податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік у розмірі 29785 (двадцять дев`ять тисяч сімсот вісімдесят п`ять) гривень 86 коп.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Луганській області щодо нарахування ОСОБА_1 пені у розмірі 9725 (дев`ять тисяч сімсот двадцять п`ять) гривень 75 коп. за податком орендна плата з фізичних осіб.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Луганській області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44082150, місцезнаходження: 93401, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72) здійснити корегування облікових показників інтегрованої картки ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) по коду платежу 18010900 Орендна плата з фізичних осіб шляхом внесення до неї змін - зменшення суми пені у розмірі 9725 (дев`ять тисяч сімсот двадцять п`ять) гривень 75 коп.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до уповноваженої особи ГУ ДФС у Луганській області - заступника начальника управління - начальника відділу податків і зборів з юридичних осіб Сєвєродонецького управління Головного управління ДПС у Луганській області Скурідіної Марини Вячеславівни відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44082150, місцезнаходження: 93401, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2709 (дві тисячі сімсот дев`ять) гривень 05 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст повного судового рішення складено 13 серпня 2021 року.

Суддя Н.М. Басова