Рішення № 98982306, 13.08.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2021 року м. Київ № 320/4776/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області про визнання протиправною бездіяльність,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області, у якому просить суд:

визнати протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення про виплату одноразової допомоги на лікування у розмірі 748,00 грн;

зобов"язати приняти рішення про виплату одноразової грошової допомоги на лікування у розмірі 748,50 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до відповідача з вимогою нарахувати та виплатити одноразову матеріальну допомогу як особі з інвалідністю. Відповідач повідомив позивача, що його заява зареєстрована і знаходиться 47 у черзі, а у подальшому повідомив, що у зв`язку із закінченням бюджетного року виплатити матеріальну допомогу немає можливості.

Позивач вважаючи, що такі дії відповідача порушують його права і законні інтереси звернувся із даним позовом до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

06.07.2020 засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив на адміністративний позов відповідно до якого відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 - громадянин України ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , наявна відмітка у паспорті про право здійснювати будь які платежі без ідентифікаційного номеру.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 20.01.2002 позивач є пенсіонером по інвалідності.

Довідкою до акту огляду МСЕК передбачено, що позивачу з 01.07.2005 встановлена 2 група інвалідності з відміткою «загальне захворювання».

Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання одноразової матеріальної допомоги.

Листом від 11.12.2019 № 13-9648 позивачу повідомлено, що його заява зареєстрована 28.03.2019 за № П -13-757 та він перебуває на 47 місці у черзі, однак у зв`язку з недостатнім фінансуванням, а також у зв`язку з тим, що станом на 11.12.2019 додаткових коштів на здійснення виплат не виділялось, позивачу така допомога виплачена не була.

Листом від 03.01.2020 № 13-805 позивачу повідомлено, що у зв`язку із закінченням бюджетного року, вирішити питання про виплату позивачу матеріальної допомоги немає можливості.

Листом Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації від 08.01.2020 № 73/02-04.1 позивачу повідомлено, що його матеріальна допомога буде виплачена після надходження коштів з державного бюджету.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 12.04.2017 № 256 «Про деякі питання використання коштів державного бюджету для виконання заходів із соціального захисту дітей, сімей, жінок та інших найбільш вразливих категорій населення», якою затверджено виплати одноразової матеріальної допомоги непрацюючим малозабезпеченим особам, особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю (далі - Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що цим Порядком визначається механізм виплати одноразової матеріальної допомоги непрацюючим малозабезпеченим особам, особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю (далі - допомога).

Відповідно до п. 2 Порядку допомога виплачується Мінсоцполітики та районними органами соціального захисту населення.

Допомога надається у разі тривалої хвороби, смерті близьких родичів (одного з подружжя, батьків, дітей), стихійного лиха та інших особливих обставин особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та непрацюючим малозабезпеченим особам, які отримують пенсію та/або державну соціальну допомогу відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» і «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», якщо розмір таких виплат у місяці, що передує місяцю звернення, не перевищує двох прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність (п. 3 Порядку).

Відповідно до п. 4 Порядку - непрацюючим малозабезпеченим особам допомога надається на підставі особистої заяви, особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю - на підставі особистої заяви або заяви одного з батьків, опікуна чи піклувальника (законного представника).

Непрацюючим малозабезпеченим особам допомога надається на підставі особистої заяви, особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю - на підставі особистої заяви або заяви одного з батьків, опікуна чи піклувальника (законного представника), поданої регіональному або районному органові соціального захисту населення.

Згідно із п. 5 Порядку для отримання допомоги непрацюючі малозабезпечені особи додають до заяви копії: паспорта; пенсійного посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги; реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органові і мають про це відмітку в паспорті). Для отримання допомоги особи з інвалідністю та діти з інвалідністю або один із батьків, опікуни чи піклувальники (законні представники) додають до заяви копії: паспорта та/або свідоцтва про народження дитини з інвалідністю (у разі потреби - копії паспорта законного представника та документа, що підтверджує його повноваження); реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органові і мають про це відмітку в паспорті); висновку медико-соціальної експертної комісії, лікувально-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу (для дітей з інвалідністю) про встановлення інвалідності.

Регіональний або районний орган соціального захисту населення, до якого надійшла заява про надання допомоги, перевіряє правильність оформлення заяви та достовірність викладених у ній відомостей про заявника.

Відповідно до п. 6 Порядку допомога надається регіональними або районними органами соціального захисту населення один раз на рік у розмірі 50 відсотків установленого законом на дату звернення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Позивач звернувся із заявою до відповідача із заявою про виплату одноразової матеріальної допомоги. Зазначену заяву від 28.03.2019 було зареєстровано за № П-13-757, що не заперечується сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем не розглядалась заява позивача, а лише була зареєстрована і знаходилась у черзі.

Крім того суд зазначає, що в матеріалах справи відсутнє відповідне рішення Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації, оформлене протоколом за формою, що затверджується Мінсоцполітики.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зокрема п. 6 Порядку також передбачено, що рішення про надання або відмову в наданні допомоги приймається комісією, утвореною у відповідному органі соціального захисту населення, та оформляється протоколом за формою, що затверджується Мінсоцполітики.

Враховуючи, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не надано доказів належного розгляду заяви позивача з дотриманням норм Порядку виплати одноразової матеріальної допомоги непрацюючим малозабезпеченим особам, особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю, суд приходить до висновку про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не розгляді по суті заяви про надання грошової допомоги.

З урахуванням викладеного, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача про надання грошової допомоги відповідно до Порядку.

Поряд із тим, позовні вимоги позивача про визнання бездіяльності відповідача протиправною, що полягає у відмові надати позивачу грошову допомогу задоволенню не підлягають, оскільки заява позивача про надання грошової допомоги по суті відповідачем розглянута не була та фактично відмова не надавалась.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 у справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції.

Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia) та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який правомірності своїх дії не довів.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що адміністративний позв слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-77, 90, 143, 194, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправну бездіяльність Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ 04054903) щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової допомоги на лікування у розмірі 748,00 грн;

Зобов"язати Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ 04054903) розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової допомоги на лікування та прийняти рішення межах чинного законодавства з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.